Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Серія "Великі українці" - Степан Бандера

“Баба” на “Базі” - пропагандист Бандера у Галичині

Студент Львівської політехніки Степан Бандера долучився до ОУН орієнтовно у 1931-1932 pp. Найчастіше виступав під псевдонімом “Баба”. Місце у Львові, де Степан Бандера збирався з оунівцями на зустрічі - п’ятий поверх Академічного дому - знали як “Камчатку”, або “Акад-буду”. Спершу Бандера (“Баба”) виконував функції звичайного працівника референтури пропаганди Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ. З цим відділом було пов’язано багато освічених і здібних осіб, які стали згодом видатними пропагандистами-публіцистами: Іван Габрусевич, Степан Ленкавський, Зенон Коссак, Богдан Кравців, Володимир Янів, Ярослав Стецько. Бандера брав активну участь у саботажній акції, возив літературу й періодику.

Якість перших листівок ОУН бажала кращого. Щоб поліпшити її, Бандера став одним із організаторів мережі друку та розмноження (кольпортажу) пропагандистських видань у Західній Україні. 1931 р. до Стрия на вантажівці привезли першу нелегальну друкарську машину. Її купили у Кракові за 35 доларів.

Референтом пропаганди Краєвої екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях Степан Бандера став завдяки тому, що на цій посаді ніхто довго не затримувався. Пропозицію стати головним пропагандистом відкинув і пристрасний публіцист Дмитро Донцов. На новому місці Бандера не мав собі рівних у популяризації ідей організації. Він спланував низку резонансних пропагандистських акцій, спрямованих проти польської влади.

Славнозвісна львівська “Академ-буда”

Першою стала так звана “антимонопольно, компанія”. Громаду закликали перестати вживати алкоголь та тютюн, оскільки продаж цих трунків контролювала Польща. Бойкот почали у 1932 р. українські жінки як протест проти польської розправи над бойовиками УВО, швецем Біласом і купцем-практикантом Данилишиним. Українські кооперативи перестали викуповувати патенти на торгівлю тютюном. Почастішали напади на сільські крамниці (“склепи”), під час яких знищувалися тютюнові вироби. Дефіцит на тютюн почав перекриватися контрабандою з Чехо-Словаччини. Його таємно везли до Галичини ... через польські ліси графаАндрея Шептицького. “Алкогольні” гроші жертвували для потреб товариства “Рідна школа”. Воно виготовило картонні муляжі пляшок, які часто ставили на столи замість горілки чи пива. Знову стало чути про протиалкогольне товариство “Відродження”, церковні “Братства тверезості”. Акція ОУН боляче вдарила по державній скарбниці Польщі. Щороку туди від продажу тютюну й спиртного надходило до одного трильйона злотих!

Далі відбулася “шкільна акція” - рух за українську мову в галицьких школах. У закладах освіти вибивали шибки й вивішували жовто-блактині прапори, знищували портрети польських державних лідерів Пілсудського і Мосціцького, для сміху їм домальовували вуса та роги. Якось у Заболотівцях на Жидачівщині діти закидали портрет Пілсудського яйцями. Польські державні герби зі шкіл прив’язували до хвостів собакам і коровам. Учні ходили з жовто-блакитними прапорцями, галасом зривали уроки, порушували дисципліну під час патріотичних виховних заходів, співали заборонених українських пісень (“Гайдамаки”, “Ще не вмерла Україна”). За наказом Бандери було побито директора української гімназії у Львові Бабія, бо той намовляв гімназистів виказувати членів ОУН поліції. Згодом зазнав атентату шкільний куратор Гадомський.

Врешті, Степан Бандера вперше запровадив традицію облаштовувати символічні місця поховання українців-учасників визвольних змагань 1917-1921 pp., зокрема на честь полеглих під Крутами. Водночас вшановувалися могили героїв УВО - Біласа, Данилишина, Басарабової, Пришляка, Голояда, Пісецького. Оунівці ставили хрести, цементні гробниці, обносили їх парканами, у супроводі священників покладали на могили тернові вінки. Процесії супроводжувалися різними пропагандистськими заходами, співами. Такі урочистості вкрай дратували польську поліцію. Вона знищувала символічні могили, за що в оунівських виданнях польських охоронців громадського порядку називали “гієнами”.

Бандера запропонував новий метод пропаганди. Для доставки листівок за Збруч, до УРСР, за його вказівкою проектували “повітряні балони”. А в Галичині домівки, школи, інші громадські заклади просто-таки “тонули” в бандерівських агітаційних матеріалах.