Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Серія "Великі українці" - Степан Бандера

Формування світогляду

Формування світогляду Степана Бандери відбувалося у післявоєнний час. На початку 1920-х pp. левова частка жителів тих країн Європи, які програли Першу світову війну, потерпала від скрутного матеріального становища. Змінилися кордони. Галичина опинилася під Польщею. У Західній Україні люди страждали від польської державної політики, спрямованої на асиміляцію українства. Європою стрімко поширюються ідеї італійського вождизму. Як панацея від всіх економічних бід, всюди ідеалізується корпоративний устрій держави.

Талановитим пропагандистом ідей правого політичного спектру, зокрема націоналістичної доктрини й “національної” монархії, у середовищі галицького українства був Дмитро Донцов. Поза сумнівом, повагу до Донцова прищепив Бандері С. Ленкавський, член “Союзу української націоналістичної молоді”, у середовищі якого дуже шанувалася корпусна праця Донцова “Націоналізм” (1925 p.). Степан Бандера перетворився на “невідхильного ісповідника “корану”, написаного Дмитром Донцовом”. Саме Донцов виховав у Бандері на все життя стійку відразу до комуністичних і соціалістичних “лівих” політиків. Також Бандера полюбив називати політичних опонентів різними дотепними словами. Якщо Донцов характеризував українських соціалістів за їхню млявість у визвольних змаганнях 1917— 1921 pp. “свинопасами”, то Бандера — “хрунями”.

Істотним був вплив на Бандеру ідей Миколи Міхновського, натхненника ідеї самостійної Української держави на зламіХІХ-ХХ ст. Збіг між тим, за що Бандера боровся в ОУН, та ідейними постулатами Міхновського очевидні. “Націоналізм - це велетенська і непереборна сила”, - заявляв Міхновський ще наприкінці XIX ст. Бандера ж все життя втілював цю тезу на практиці. Услід за Міхновським Бандера боротиметься за творення “одної, єдиної, неподільної, вільної, самостійної держави від гір Карпатських аж по Кавказькікеруватиме “кривавою і безпощадною” боротьбою “усіма засобами”. Осуджуватиме і “експансію московських колонізаторських елементів в український життєвий простір, у тому числі в українські міста, що були осередками культури і влади”, “москалізацію” українства.

Також збігається з принципами, які обстоював Бандера, думка Міхновського про те, що “треба плекати здоровий націоналізм поневолених народів”. Теза з праці Міхновського “Самостійна Україна” “... або поборемо, або вмремо...” у дещо видозміненому вигляді “перекочувала” в один із програмних документів ОУН “Декалог українського націоналіста”: “Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї”.

Дмитро Донцов, Микола Міхновський і Тарас Шевченко - три українські “кити”, на працях яких формувалися переконання, світогляд і характер юнака Степана Бандери.

Із зовнішніх чинників на становлення світогляду Степана Бандери міг вплинути успішний фінал боротьби ірландського народу за незалежність. Після багатовікового протистояння ірландцям вдалося вибороти самостійність від Англії у 1923 p., що жваво обговорювалися в західноукраїнських кав’ярнях.

Також популярністю серед революційної української молоді у 1920-х роках користувалися книжки про польських та російських революціонерів, праця Ле Бона про маси і провід, тощо. Пізніше, у 1930-х pp., на Степана Бандеру могли вплинути такі відомі ідеологи ОУН як Зенон Коссак, Юліан Вассиян та інші.