Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Серія "Великі українці" - Степан Бандера

В Українській Військовій Організації

Українська військова організація (УВО) була органом опору українства Галичини польській владі з 1920 року. Галичани не змогли змиритися з тим, що визвольні змагання Західноукраїнської Народної Республіки зазнали краху. “Рубіконом” став 1924 p., коли провідні країни світу погодилися на включення Галичини до Польщі. Відтак УВО відкидає політику і стає на тернистий шлях радикальної збройної боротьби з польською владою.

Вже у 1924 р. на Бандері позначилася діяльність Української Військової Організації. Тоді у домівці активістки УВО Ольги Басараб польська поліція випадково знайшла таємні плани розташування військових гарнізонів на території Польщі. Власницю документів закатували на смерть. Далі інсценізували самогубство: Басараб знайшли повішеною на гратах у її камері. Вражений цим, Степан Бандера вирішив випробувати на собі тортури, які завдавала їй поліція: заганяв під нігті голки (“гли”), періщив по спині ременем (“куплею”), затискав між одвірком і дверима пальці.

Можливо, що з УВО у гімназії вперше запізнав Степана Бандеру його старший за віком приятель Степан Ленкавський. Згодом цей юнак стане щирим ідеологом українського націоналізму, напише “Декалог” - один з найважливіших програмних документів ОУН. Цей фанатик “не мав родини, не мав рідні, ані хати”. До слова, у гімназії Бандера познайомився не тільки з майбутніми українськими, але й із єврейськими націоналістами. Гімназист Герман Бон після Другої світової війни стане “відповідальним ізраїльським урядовцем”, житиме у Хайфі.

Майбутній провідник ОУН(б) розпочав співпрацю з У ВО вже в останніх класах Стрийської гімназії. Студентом, у 1928-му р. Бандеру зарахували до розвідувального відділу, а невдовзі перевели до референтури пропаганди УВО. Бандера транспортував до Польщі пропагандистські видання та зброю. Кур’єри УВО літературу найчастіше переносили через м. Тешин, промисловий центр на кордоні між Чехо-Словаччиною і Польщею. Одна його частина була чехословацька, а інша - польська. Між ділянками міста протікала неглибока річка Ольза. Члени УВО долали її убрід або переходили під виглядом робітників через міст, за фіктивними документами. Зброя для потреб УВО потрапляла до Польщі через “вільне місто” Данціг (зараз - Гданськ у Польщі).

Активність Бандери зацікавила польську поліцію. Вже з 1927 р. майбутній провідник ОУН перебуває під її пильним оком. Через підозри Степан Бандера не зміг вступити на навчання до Української господарської академії (м. Подєбради, Чехо-Словаччина). Польська поліція не надала дозволу на перехід кордону. Та вже через рік, як студент агрономічного факультету Львівської політехніки, Бандера продовжив співпрацю з УВО.

Однією з найрезонансніших акцій УВО у 1928 р. стала маніфестація у Львові на честь 10-річчя проголошення Західноукраїнської народної республіки. Одразу після Служби Божої активіст УВО Михайло Колодзінський вивісив з балкону Собору св. Юра великий жовто-блакитний прапор з літерами “У.В.О.”. На голови громади посипалися листівки УВО. Був вечір, горіли смолоскипи й учасники молебню швидко перетворилися на демонстрантів. У місті почалися спорадичні сутички між польською та українською молоддю. Доходило до абсурдних сцен. Перші стали полювати за власниками мазепинок. Українські ж спудеї забирали у польськихколег різнокольорові шапочки й чистили ними черевики.

Аналогічне свято-маніфестація відбулося у Калуші. Польська поліція в пошуках організаторів дійства збивала ноги. Обшук у помешканні Банд ер 12 листопада нічого не дав. 14 листопада 1928 р. поліція ненадовго затримала Степана Банд еру за підозрою в поширенні матеріалів УВО. З 22 до 24 грудня Бандера сидів у Станіславівській в’язниці (в’язень № 1854). Влітку 1929 року Степан Бандера з друзями - у Закарпатті. Одержав від тамтешніх пластунів вантаж з нелегальним часописом У ВО “Сурма”. У 1930 р. поліціянти знову звинуватили його в розповсюдженні листівок УВО, але вже вкотре не змогли цього довести.

Політична діяльність завадила Бандері довчитися на загальних засадах у Львівській Політехніці. Він так і не здав дипломного іспиту. Коли у 1935 -1936 pp. Банд еру судили, він залишався 26-літнім студентом 4-го року агрономії Львівської Політехніки.