Серія "Великі українці" - Степан Бандера

У гімназії та Пласті

Про шкільні роки Степана Бандери відомостей обмаль. З 1919 до 1927 р. він відвідує гімназію у Стрию. За навчання треба було сплачувати кругленьку суму. Бандері допомагали дід і баба. їм імпонував український дух закладу. Чимало викладачів “нюхнули пороху” - були ветеранами українських визвольних змагань 1917-1921 pp.

Багато гімназистів входило до молодіжної організації “Пласт” (український варіант скаутського руху). Низенького, хворобливого (страждав на ревматизм суглобів колін, лікував водну пухлину в коліні) Степана туди довго не приймали. Щоб вступити до “Пласту”, він мусив зайнятися спортом. Відтак, “Пласт” зробив майбутнього провідника ОУН прихильником здорового способу життя. Активні заняття спортом допомогли Банд ері набути належних фізичних кондицій і 1922 р. його зарахували до “Пласту” - до гуртка “Вовк” куреня імені князя Ярослава Осмомисла. Потім належав до пластового куреня “Червона Калина”. Сучасник згадує тодішнього Бандеру “рухливим, хоч низького росту, але кремезним, завзятим і дуже витривалим юнаком”.

Шану до пластунських мандрівок, урочистих відзначень різних дат Степан Бандера зберіг на все життя. Щороку в серпні він ходив на гору Маківка, де на могилах січових стрільців відбувалися панахиди. Так пластунський рух формував у молодого Степана патріотизм, повагу до історії України. Згодом з легкої руки Бандери методика влаштування пластунських акцій використовуватиметься в ОУН та УПА.

Пластун Степан Бандера любив увагу до себе і привертав її різними чудасіями та кумедними витівками. За зборами пластунів він полюбляв спостерігати з дерева, вдаючи індійського політика Мохандаса Карамчанда Банді. Індус зазвичай не носив європейського одягу, а обмотував довкола тіла шматок грубої домотканої тканини “юсаді” і так ходив. Став шанованим у всьому світі за винайдення особливої і напрочуд дієвої форми громадської непокори - “сатьяграхи” (“пасивний опір”). А коли до Бандери-Ганді на дерево залазив приятель Лев Сенишин в образі горили й починав “вибирати блохи”, пластуни покотом падали від сміху.

Степан грав на мандоліні, співав у хорі. Хоровий спів під акомпанемент фортепіано сестри Степана Бандери був “візитною карткою” родини.

Емоційний і говіркий Степан Бандера в гімназії відчував потяг і до громадської роботи. Став членом “Організації вищих класів українських гімназій”. Товариство створили львівські гімназисти для боротьби з полонізацією шкільництва.

Цікаво, що як Степан Бандера, так і більшість його друзів по гімназії, “Пласту”, “Союзу...”, а потім колеги в Крайовому проводі ОУН, ЗЧ ОУН (Степан Ленкавський, Данило Чайковський, Іван Габрусевич та інші) походили зі Станіславщини. У 1930-х pp. оточення Бандери майже повністю складатиметься із земляків.