Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Серія "Великі українці" - Степан Бандера

Українська повстанська армія

Ідею створити українські військові формування в Україні Степан Бандера виношував давно. Ще у 1934 р. прагнув сформувати “зелені відділи” для протипольської збройної боротьби на Волині. Планувалося, що вони звільнятимуть з місцевих тюрем українських політичних в’язнів. Фактично йшлося про прообраз бандерівської УПА. Утім, такий намір розширити сферу дій ОУН не вдався. Плани Бандери нейтралізувала польська поліція.

Військові відділи ОУН стали реальністю вже у роки Другої світової війни. На Поліссі та Волині вони виникають на рубежі 1942-1943 pp. як “військові відділи ОУН”. Навесні 1943 р. ці відділи, підсилені вихідцями з української поліції, трансформувалися в Українську повстанську армію. Влітку вона поповнилася кількома групами “бульбівців” і “мельниківців”.

Степан Бандера у 1950 р. вказав іноземним журналістам на тісний зв’язок між новоствореною УПА і бандерівською ОУН: “УПА постала із збройних відділів ОУН під час її світової війни... Основою УПА стали військові відділи ОУН... УПА веде міліарні операції в рамцях цілої революційної боротьби, яку практично організовує й провадить ОУН”.

УПА в різні часи очолювали Дмитро Клячківський (“Клим Савур”, “Охрім”, “Каруспун”), Роман Шухевич (“Тарас Чупринка”), Василь Коваль (“Кук”). Армія нараховувала від 12 до 40 тис. вояків.

Контрольована УПА територія, вільна від безпосереднього перебування німецьких чи радянських військ, восени 1943 - у першій половині 1944 pp. називалася “запілля УПА”. “Запілля УПА” поділялося на очолювані комендантами округи, надрайони, райони, підрайони (кущі). Якщо якомусь загонові траплялося переходити певною місциною запілля, йому надавала підтримку тамтешня мережа ОУН. На різних рівнях - округа, надрайон, район, підрайон (кущ) - комендантам допомагали “референтури”, керівники яких (“референти”) курували певний напрямок діяльності. Існували такі референтури: суспільно-політичні, організаційно-мобілізаційні, господарські, жіноцтва та юнацтва. Окремо діяла розгалужена мережа Служби безпеки. Її члени мали найширші повноваження. За порядком слідкувала військово-польова жандармерія. Старшин і підстаршин для УПА готували спеціальні школи - “Дружинники”, “Лісові чорти”, “Олені” та ін.

На початку 1944 р. головними структурними формаціями УПА стали УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь.

З приходом радянських військ на початку 1944 р. оунівська мережа на Волині та у Галичині стає зазнавати відчутних труднощів. УПА-Північ переформувалася у з’єднання груп “33” і “44”. Назва УПА-Південь залишилася. В УПА-Північ група “33” складалося із бригад: “Жовті Води”, “Пам’ять Крут”, “Пилявці”, “Помста Базару”, “Соборна Україна”, “Холмська”. До складу групи “44” входили загони “Дорош”, “Прилуцький”, “Стародубський”. Два з’єднання - “Донбас” і “Холодний Яр” - творили УПА-Південь.

Водночас на місці дій ЗГ “33” і “44” влітку 1944 р. було сформовано генеральні округи “33” і “44”.

УПА на Волині реально функціонувала до 1945 p., після чого була розділена на бойові ланки - окремі роззосереджені тактичні одиниці. Трохи згодом розформувалися повстанські відділи і в інших регіонах Західної України.