Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ (1492–1918 рр.) - Навчально - Методичний посібник

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ У ФОРМІ ХРОЛОГІЧНОГО ДОВІДНИКА

2. ХVІІ ст. Новий час (перший етап - 1640-1870 рр.)

Тридцятилітня війна в Європі • Англійська буржуазна революція • Протекторат Кромвеля (Англія) • Реставрація і друге правління Стюартів в Англії.

1600 - Заснування англійської Ост-Індської компанії.

1602 - Заснування голландської Ост-Індської компанії.

1601-1611, 1617-1629 - Війни між Польщею та Швецією.

1603 - Початок правління династії Стюартів. Заснування першої голландської колонії на о. Ява.

1603-1625 - Правління англійського короля (шотландця за походженням, сина страченої королеви Марії Стюарт) Якова І Стюарта (попереднє ім’я - Яков V) - засновника династії Стюартів (правила до 1688 р. з перервою в 1649-1660 рр.)

1604-1606 - Похід на Москву й правління в Російській державі Лже-дмитрія І.

1605, 6 березня - Видано акт про видалення із околиць Лондона бідноти.

1606 - Відкриття Австралії голландцем Віллемом Янцем.

1606-1669 - Життя і діяльність голландського художника Рембрандта Харменса Ван Рейна.

1606-1684 - Життя і творчість французького драматурга П'єра Корнеля.

1607 - Заснування першого англійського поселення в Північній Америці (у Вірджинії). Засновниками її були купці з Лондонської торговельної компанії. На своїх суднах компанія перевозила в колонію бідняків, які запродали себе на певний час у боргову кабалу і працювали в колонії під наглядом службовців компанії. За океан із Англії від’їжджали пуритани, яких утискував уряд Стюартів, злидарі, що шукали в Новому світі кращої долі. У колоніях вони потрапляли в кабалу до купців і великих землевласників, які мали жалувані грамоти від короля на землі в Америці. Поступово на Атлантичному узбережжі із загарбаних в індіанців земель утворилось 13 колоній. Все населення 13 колоній становило близько півтора мільйона чоловік. На Півдні - у Південній Кароліні і Джорджії - розвинулось рабовласницькегосподарство. У середньоатлантичних колоніях - Пенсільванії, Нью-Йорку і Нью-Джерсі - вирощували пшеницю. На Півночі - в Новій Англії, що включала колонії Нью-Гемпшір, Массачусетс, Коннектікут і Род-Айленд, ремісників і мануфактур було найбільше. Англія та її володіння мали монопольне право на торгівлю з колоніями. В основі територіального розширення колоній на Заході лежало загарбання індіанських земель, знищення індіанців і витіснення їх у далекі райони. Купці Нової Англії вели так звану «трикутну торгівлю» - закуповували у Вест-Індії патоку, переробляли її на ром і за нього та дешеві тканини й дрібнички вимінювали рабів у работорговців, які займалися збройним розбоєм і захопленням негрів на африканському узбережжі. Управління колоніями було в руках англійських властей. Король призначав губернаторів більшості колоній, а в трьох із них, що вважалися приватними володіннями окремих осіб, - у Пенсільванії, Делавері та Меріленді - король тільки затверджував губернаторів, настановлених власниками. При губернаторах діяли призначувані ними ради й нижні палати, членів яких обирали багаті власники на основі високого майнового цензу. В англійському парламенті колонії свого представництва не мали. Англійський уряд видавав закони щодо колоній без їхньої участі. Сваволя губернаторів і англійської земельної аристократії викликала численні повстання фермерів і ремісників, які вимагали політичних прав, розширення самоврядування колоній і обмеження влади губернаторів.

1607 - У повстанні найбідніше селянство Центральної Англії виступало проти огороджувань. Відомо, що ще в 1515, 1526, 1536, 1549, 1590 рр. підтверджувався статут Генріха VII проти обезлюднення сільської місцевості.

1608-1674 - Життя, політична діяльність і творчість англійського поета Джона Мільтона.

1609 - Створення Амстердамського банку в Голландії. Початок інтервенції Польщі та Швеції проти Російської держави.

1610, вересень - Вступ польських військ у Москву.

1610 - В Англії ремісник заробляв 6 шилінгів на тиждень, а пшениця коштувала вже 40 шилінгів 4 пенсів за квартер.

1610-1643 - Правління французького короля Людовіка ХІІІ.

1614 - Скасування Яковом І (Англія) пільг давньої «Компанії купців- авантюристів» і організація нової компанії «Королівських купців- авантюристів» викликало утруднення в англійській зовнішній торгівлі. Цим скористались підприємці Голандії та Німеччини для посилення збуту своїх товарів.

1616 - В Англії виник гострий конфлікт між бідняками та тими, що осушували болота, адже бідняки на цій місцевості полювали, ловили рибу, збирали сіно.

1617 - Голандцю Михайлу ван Ендергхойсу був виданий патент на нові машини, які той винайшов для підйому води та осушення навколишніх земель.

1618-1657 - Житття та діяльність Джона Лілберна - ідеолога левелерів.

1618-1648 - Тридцятилітня війна в Європі. Внаслідок війни Габсбурзькі держави - Іспанія й Австрія були ослаблені. Французькому королівству вже не загрожувало вторгнення їхніх військ зі сходу і з південного заходу. Південна частина Ельзасу і фортеці Мец, ТультаВерден стали невід’ємною частиною французьких володінь.

1622 - Початок воєн англійських колонізаторів проти індіанців.

1625-1649 - Правління Карла І (синаЯкова І Сюарта) (Англія).

1625 - Карл І (Англія) оголосив, що болотиста місцевість, яку відвоювали у моря, ставала королівською власністю в силу королівської прерогативи.

1627 - Бідні люди подали англійському королю петицію про видачу їм патенту на винайдений ними легкий спосіб піднімати землю, орати та оброблювати її без биків та коней, лише за допомогою двох людей.

1628 - Парламент подав королю «Петицію про право». У цьому документі були вимоги скасувати не затверджені парламентом податки, припинити військові постої і свавільні арешти, вказувалось на те, що дії короля порушують «Велику хартію вільностей».

1629-1640 - Безпарламентське правління Карла І. Лідер опозиції Еліот був кинутий до в’язниці, де помер 1632 р.

1634 - Англійський король відновив корабельний збір на побудову флоту, який раніш брали з населення прибережних графств на боротьбу з піратами. Король наказав поширити цей податок на все населення країни. Проте це робилось не для того, щоб збудувати флот, а щоб покрити витрати двору.

1637 - Вибухнуло повстання в Шотландії, де Карл І хотів встановити абсолютну монархію і єпископальну церкву.

1640-1688 - Фрідріх-Вільгельм І. Особливо швидко міцніла військово- кріпосницька бранденбурзько-прусська держава за цього так званого «великого курфюрста». Це був сміливий і здібний полководець, деспотичний, скупий і господарчий правитель. Він уміло залучав до своєї країни численних іноземних переселенців, забезпечуючи їм релігійнувіротерпимість та надаючи різні пільги. Десятки тисяч французьких гугенотів, багато голландців, євреїв і німців із південно-західної Німеччини, спустошуваної французькими військами, переселялись у Бранденбург, рятуючись від релігійних утисків і пограбування.

1640 - Засідання англійського парламенту відкрилися 13 квітня, проте вже 6 (5) травня король розпустив його, так нічого й не добившись. Цей парламент увійшов в історію під назвою Короткого.

1640, 3 листопада - 1653, 20 квітня - Довгий парламент в Англії. Карл I змушений був скликати новий парламент, сподіваючись заповнити його своїми прибічниками. Але представники буржуазії і нового дворянства здобули повну перемогу на виборах. Правлінню без парламенту настав край. Абсолютна монархія була надломлена.

1641, 15 лютого - Прийнятий «Трьохрічний акт», відповідно якого король Англії зобов’язаний скликати парламент кожні 3 роки.

1641, травень - Виступ народних мас Лондона і страта Страффорда (12 травня на площі перед Тауером). 10 травня Карл І підписав ще один біль, відповідно до якого парламент може бути розпущений лише з згоди самого парламенту.

1641, липень - Спрощені надзвичайні суди в Англії: Зоряна палата, Висока комісія, Рада по справам Півночі і Уельса.

1641, серпень - В Англії відмінені лицарські штрафи, лісні податки, «корабельні гроші», монополії.

1641, восени - Повстання в Ірландії.

1641, 22 листопада - Англійський парламент схвалив Велику ремон- страцію (Великий протест) проти зловживань королівської влади: докладний перелік скарг нового дворянства і буржуазії на продаж монополій, незаконні податки, невдалі війни з Іспанією і Францією, на репресії проти пуритан. Демонстрація вимагала, щоб міністри відповідали перед парламентом за свої дії. Король відмовився затвердити демонстрацію.

1642, 10 січня - Карл І виїхав з сім’єю із Лондона на північ і почав гуртувати озброєні загони «кавалерів». Виїхав в Гептон-Корт, а звідти в Віндзор. У Лондон він повернеться через 7 років.

1642, 2 червня - Парламент Англії оформлює свої вимоги в «Дев’ятнадцятьох пропозиціях» і надсилає їх королю.

1642, червень - Англійський парламент розпустив армію, яку набрали для війни з Шотландією і король повністю лишився без військової підтримки.

1642, 22 серпня - Англійський король наказав підняти свій прапор у Ноттінгемі. Це означало оголошення війни парламентові.

1642-1660 - Англійська буржуазна революція. Етапи: 1) конституційний («мирний») 3 листопада 1640 - 22 серпня 1642; 2) перша громадянська війна 1642-1646; 3) боротьба за углублення демократичного змісту революції 1646-1649; 4) Індепендентська республіка 16491653 рр.; 5) протекторат О. Кромвеля 1653-1658; 6) диктатура генерала Монка і реставрація Стюартів 1658-1660.

1642-1646 - Перша громадянська війна в Англії.

1599-1658 - Олівер Кромвель - очолив рух за реорганізацію парламентської армії на революційних засадах, визначний діяч партії індепен- дентів. Це був типовий представник нового дворянства, виходець із родини сільського сквайра. Кромвеля було обрано спершу в Короткий, а потім і в Довгий парламент. Уже в 1643 р. він став полковником. Головним принципом комплектування арміїКромвель вважав вербування не найманих солдатів, а добровольців з народу.

1642, 28 вересня - Перша битва між англійськими королівськими і парламентськими військами відбулась у Поуік-Брідж біля міста Вустера.

1642, 23 жовтня - У битві під Еджгіллом (Англія) взяло участь близько 14 тис. роялістів і 10 тис. парламентських військ. Парламентській армії вдалось уникнути розгрому.

1643 - До англійської парламентської армії приєдналося 12 тис. добровольців. Поповнення армії йоменами і ремісниками, підвищення її революційної свідомості й дисциплінованості підготували злам у ході війни. Єпископат в Англії скасовано і введено пресвітеріанський устрій церкви.

1643, вересень - Підписана угода з шотландцями «Священна Ліга і Ко- венант»: введення в Англії пресвітеріанського устрою (старійшина на чолі громади, синод - вищий церковний орган).

1643-1661 - Після того як на французький престол сів малолітній Людовік XIV (1643-1715), країною фактично правив перший міністр - кардинал Мазаріні, італієць родом, хитрий, розумний і енергійний прихильник дальшого зміцнення абсолютної монархії. Більшість дворян підтримувала його політику, але верхівка чиновного дворянства - члени Паризького парламенту - найвищої судової палати, в права якої входило реєструвати королівські укази, прагнули обмеження королівської влади, заборони свавільних арештів, скасування посади інтендантів, встановлення податків тільки за згодою парламенту.

1643-1715 - Людовік XIV - французький король. Найвищого піднесення досягла королівська влада після смерті Мазаріні, коли Людовік XIV з 1661 по 1715 р. сам стояв на чолі державного управління, не призначаючи перших міністрів. Політичне значення феодальної знаті дедалі більше занепадало. Швидко зростала чисельність пишно вбраного, ситого дворянства, яке одержувало пенсії і платню за свої синекури. Утримання пишного двору і привілеї двох перших станів - дворянства і духівництва дорого коштували народові, який стогнав під тягарем податків і феодальних поборів. Та з усякою опозицією розправлялися безжально. Селянські повстання придушували з нечуваною жорстокістю. За «образу величності» відрізували язика, посилали на галери або відправляли на шибеницю. Звичайними були свавільні арешти й варварська кара колесуванням. Для того щоб заарештувати людину, використовували «запечатані листи» - бланки з королівським підписом, у яких досить було поставити прізвище жертви. У другій половині XVII ст. посилилось переслідування гугенотів. Католицька церква не хотіла визнавати інаковіруючих. До гугенотів ставили на постій драгунів, і ті чинили насильства над їхніми сім’ями, грабували майно.

1644, 2 липня - Битва під Марстон-Муром (5 миль південніше Йорку, Англія), 22-тисячне парламентське військо зійшлось у бою з 18 тисячами роялістів. «Залізнобокі» (айронсайдс) Кромвелявдарили на кавалерію роялістів з тилу і флангів і завдали їй тяжкої поразки. Сили принца Руперта і війська Ньюкасла (18 тис.) з одного боку та армія Манчестера (кіннота на чолі з генерал-лейтенантом Кромвелем), кіннота генерала Леслі і кіннота генерала Ферфакса (22 тис.). Армія парламенту перемогла.

1645, лютий - Створення армії «нового зразка» в Англії. Замість загонів міліції від окремих графств створювалось єдине військо, основане на принципах, які виробив Кромвель. В армії було проведено чистку, щоб усунути генералів, офіцерів і солдатів, які не довели своєї повної відданості революції. Керівництво армією перейшло до рук інде- пендентів. Головнокомандуючим ставіндепендент Ферфакс. Кромвель на той час був уже генерал-лейтенантом.

1645, 14 червня - Битва під Незбі (9 міль від Нортгемптона, центр Англії). Королівські війська було повністю розгромлено. Вони втратили 5 тис. чоловік. Обоз, прапори і таємне листування короля, яке свідчило про державну зраду і його спробу змовитися з іноземними монархами проти революції, потрапили до рук парламентських військ.

1646, 24 червня - Пав Оксфорд. Король Англії утік до Шотландії (в костюмі служника, без волосся і бороди), але шотландські пресвітеріани не довіряли йому. За невеликі гроші вони видали його англійському парламентові. Перша громадянська війна закінчилась. Найважливіші битви:

23.10.1643 р. - Еджгіл, 13.11.1642 р. - Тернхем-Грін, 13.05.1643 р. - Лендсдаун, 10.06.1643 р. - Раун-Уейдаун, 31.06.1643 р. - Генсборо,20.09.1643 р. - Нюбері, 11.10.1643 р. - Уінсбі, 2.08.1644 р. - Марстон-Мур, 10.07.1645 р. - Лонг-Сеттон, 14.06.1645 р. - Незбі, 24.06.1646 - Оксфорд.

1646, лютий - Скасування «лицарського держання» в Англії. У1645 р. парламент скасував право королівської опіки щодо дворянських маєтків, а в 1646 р. - лицарське держання і палату феодальних зборів. Володільці манорів стали повними власниками своїх маєтків. Проте парламент нічого не зробив для селянства. Копігольд як форма держання залишилась. Навіть більше, в інтересах нового дворянства і буржуазії парламент заохочував обгороджування і вважав селян не спадкоємними держателями, а тимчасовими орендарями. Законодавство Довгого парламенту за панування пресвітеріан служило інтересам великої буржуазії та верхівки нового дворянства. Парламент був глухий до вимог народних мас.

1647, 28 жовтня - 11 листопада - Поблизу Лондона в містечку Петні відбулася армійська конференція з участю агітаторів - членів армійської ради. На конференції обговорювалось питання про майбутній політичний устрій держави. Серед індепендентів і насамперед всередині армії виявилися серйозні незгоди і виділилась радикальна дрібнобуржуазно-демократична течія «зрівнювачів», або левелерів (від англійського слова «левел», тобто рівень). Найвидатнішим ідеологом левелерів був Джон Лілберн (1618-1657). Левелери ще до конференції сформулювали свої конституційні побажання в документі, який вони назвали «Народна угода». Основний зміст його становили принцип народного верховенства, тобто оголошення волі народу основою верховної влади, скасування станових привілеїв, ліквідація майнового цензу, рівність у політичних правах для чоловіків, розподіл депутатських місць за округами відповідно до кількості населення. В «Народній угоді» формально не згадувалось про республіку, але фактично вона була республіканською. Автори її не залишали місця королівській владі в майбутньому політичному устрої держави. Не згадувалось там і про палату лордів. По суті, це був проект буржуазно-демократичної конституції. В економічному відношенні левелери визнавали недоторканність приватної власності й обмежувалися вимогою скасування непрямих податків і десятини, оподаткування майна і не порушували питання про становище копігольдерів. Неувага левелерів до потреб найбіднішого населення була однією з найважливіших причин їхньої слабкості. Карл І 11 листопада втік.

1647-1649 - Роки піднесення руху левелерів. Лілберн та інші левелери висували ідею народного верховенства, згідно з якою народна воля, або «народна угода», мала стати джерелом верховної політичної влади. Левелери були завзятими оборонцями зрівняння чоловічого населення в політичних правах і надання йому рівного виборчого права без будь-якої залежності від майнового стану. В економіці леве- лери пропагували повну свободу торговельно-промислового підприємництва. Проте більшість левелерів навіть і не думала про майнову рівність.

1648, лютий-серпень - Друга громадянська війна в Англії. В лютому 1648 р. в Південному Уельсі розпочався новий вибух, згодом заворушення відбулись в Кенті, де 21 травня 1648 р. повстали роялісти. Битви: в Уельсі - 8.05.1648 р. у Кардіфа, 31.05.1648 р. взятий Тенбі,11.06.1648 р. - Пемброк. Військами парламенту керував Кромвель за підтримки загонів Гортона. Битви в Кенті: 2.06.1648 р. - взяті Медстон, Рочестер, 6.06.1648 р. - Дувр, 8.06.1648 р. - Кентербері. Загонами парламенту командували Ферфакс, Айртон, Річ; роялісти - граф Горінг.

1648, 17 серпня - Армія рушила на північ і під командуванням Кромвеля розбила шотландські війська під Престоном.

1648 р., 7 жовтня - Кромвель покинув Шотландію, друга громадянська війна закінчена.

1648, 5 грудня - За наказом командування полковник Прайд із загоном солдатів провів чистку парламенту в Англії, вигнавши звідти пресвітеріан. Почалася підготовка до суду над королем.

1648-1653 - «Фронда» у Франції. У 1648 р. в Парижі вибухнуло повстання, на вулицях міста появилися барикади. Королівський двір покинув столицю. Париж обложили урядові війська. Але скоро парламент злякався революційних виступів народу і, домовившись з Мазаріні, припинив опір. Двір повернувся в Париж. Принци продовжували боротьбу з правлінням Мазаріні, але до 1653 р. всі їхні заколоти було придушено. У подіях 1648-1653 рр. переплелися антифеодальні виступи народу і частини буржуазії, опозиція парламентської знаті, інтриги принців. Ці події ввійшли в історію під назвою «фронда», або «гра в пращу». У переносному значенні це слово стало означати несерйозну опозицію. З боротьби із фрондою абсолютна монархія вийшла ще могутнішою, ніж раніш.

1649, 30 січня - Страта англійського короля Карла І.

1649, 4 січня; 1649, травень - В Англії палата громад проголосила себе верховною владою, фактично це означало встановлення республіки; офіційно проголошено республіку.

1649, 19 травня - 1653, 20 квітня - Індепендентська республіка. Палата лордів і королівський титул скасовувались. Для виконання урядових функцій було створено Державну раду. Проте нова буржуазна республіка не стала демократичною. Влада в ній належала середній буржуазії і середньому новому дворянству. Представники цих класів тримали в своїх руках усі впливові посади в уряді та армії. Вони використовували владу для того, щоб, з одного боку, боротися з роялістами і з загрозою контрреволюційної інтервенції Франції та Іспанії, а з другого боку, придушувати народні рухи.

1649, травень - Повстання левелерів в армії. У деяких графствах частина солдатів повстала, але ці виступи було придушено, деяких учасників розстріляно. Лілберна засудили на вигнання.

1649-1651 - Дигерський рух в Англії. Ідеологом дигерів був син зубожілого дрібного крамаря Джерард Уїнстенлі. Із релігійної ідеї рівності людей перед богом він зробив висновок про несправедливість і безпідставність існування приватної власності на землю. Уїнстенлі намагався обґрунтувати потребу спільного володіння землею і надання її всім незаможним. У памфлеті «Закон свободи» він виклав утопічний план суспільного управління без приватної власності на землю. У поглядах Уїнстенлі відбилися примітивно-зрівняльні прагнення сільської бідноти. Як засіб боротьби за досягнення своїх ідеалів він вибрав не повстання, а проповідь і релігійно-моральне переконання. Уїнстенлі закликав бідняків мирно займати і освоювати пустки.

1649, серпень - Після придушення левелерського і дигерського руху уряд послав свою армію під командуванням Кромвеля придушити ірландське повстання. При цьому мета була завоювати весь «Зелений острів» і загарбати ірландські землі. У Дрогеді було вирізано понад 2000 чол., а серед них багато жінок і дітей.

1649-1652 - Завоювання Ірландії англійською армією. Колонізатори захопили всі землі в Ірландії, крім північно-західної області Ольстер.

1650-1651 - Похід англійської армії в Шотландію. 22 липня 1650 р. армія Кромвеля перейшла річку Твід і вторгнулась в Шотландію. З 18 тис. в результаті голоду залишилось 11 тис.

1650, 27 жовтня - Англійці захопили Лімерік (місто в провінції Менстер), головне місто опору ірландців.

1651, 3 вересня - На початку серпня 1651 р. 20-тисячна шотландська армія перейшла англійський кордон у Карлайла і направилась через Ланкашір до кордонів Північного Уельсу. 22 серпня 1651 р. шотландці досягли Вустера. Армія Кромвеля у битві під Вустером розбила шотландські війська. Розгромивши Карла-Стюарта, Кромвель до кінця 1651 р. захопив майже всі міста і фортеці Шотландії. В лютому були зайняті Оркнейські острова, в травні 1652 р. пала остання шотландська фортеця.

1651 - Для заохочення вітчизняного мореплавства і суднобудування парламент ухвалив Навігаційний акт, за яким дозволялося ввозити в Англію іноземні товари тільки на англійських суднах або на кораблях країн-виробників цих товарів. Вивозити рибу на іноземних суднах заборонялося. Ці заходи завдали величезного удару посередницькій торгівлі Голландії в англійських портах і спричинилися до війни з Голландією.

1652 - Акт про устрій Ірландії, який перетворював Ірландію в англійську колонію.

1652, 3 лютого - За «Актом про устрій Шотландії» були конфісковані землі шотландських аристократів і дворян-роялістів.

1652, 12 травня - Пала Голуей, остання фортеця, яка залишалась в руках ірландських повстанців.

1652-1654, 1665-1667 і 1672-1674 - Англо-голландські війни. Закінчились поразкою Голландії, її ослабленням та сприяли переходу торгово-економічної і колоніальної гегемонії до Англії.

1653, лютий - Голландський флот було розбито.

1653, 20 квітня - В Англії Кромвель зважився на новий державний переворот. Він із загоном солдатів прибув на засідання Довгого парламенту і силоміць розігнав його. Початок протекторату О. Кромвеля.

1653 - В Англії Кромвель прийняв першу писану конституцію «Знаряддя управління», яку розробив із вищими офіцерами армії.

1653, липень-грудень - В Англії скликано новий, так званий Малий парламент, членів якого призначила Державна рада республіки з осіб, рекомендованих місцевими індепендентськими релігійнимигромадами. До цього парламенту ввійшло багато демократично настроєних «божих людей» - сектантів, які проповідували, що скоро прийде «тисячолітнє царство» Христове на землю. На превелике незадоволення генеральської верхівки Малий парламент висловився за ліквідацію десятини й скасування порядку, за яким стягування податків віддавали на відкуп. Заможні класи були налякані діяльністю Малого парламенту, і 13 грудня 1653 р. його було розпущено.

1653, 16 грудня - 1658, вересень - Протекторат Кромвеля (Англія). Згідно з новою конституцією, викладеною в документі під назвою «Знаряддя управління», в його руках зосереджувалась величезна влада. Лордові-протекторові підлягали армія і флот, він мав право укладати договори з іноземними державами, видавати укази. Конституція передбачала скликання нового парламенту, діяльність Державної ради, проте ці органи не мали реальної ваги. Як форма правління протекторат являв собою контрреволюційну військову диктатуру армійської верхівки, до якої входили, або ж були зв’язані з нею, певні кола нового дворянства та буржуазії. За протекторату було підтверджено скасування лицарського держання, збереження копігольду й церковної десятини. Широко застосовувалось обгороджування. Ще суворіше стали стягувати податки. Незадоволення народу наростало, і це лякало уряд. Левелери закликали до замаху на протектора. Роялісти також інтригували й організовували змови. Щоб зміцнити протекторат, було запроваджено військово-поліцейський режим, країну поділено на 11 військових округ на чолі з генерал-лейтенантами, які зосередили в своїх руках усю виконавчу владу. Таємна поліція, очолювана Джоном Терлоу, вела боротьбу проти змов. Не допускалося жодних зібрань народу. За протекторату Кромвеля двічі скликався парламент, проте обидва рази його розпускали за спроби переглянути державний устрій. У 1657 р. титул лорда-протектора був проголошений спадкоємним, іКромвель дістав право призначати собі наступника.

1654 - Представник Англії Кромвель уклав переможний мир з Голландією, змусивши її примиритися з Навігаційним актом, і торговельні угоди з Португалією, Швецією та Данією. Англія розпочала війну з Іспанією, яка забороняла англійським купцям торгувати в її колоніях, і захопила у неї в 1655 р. о. Ямайку. Англійські кораблі захоплювали іспанські судна із сріблом, що пливли з Америки.

Шотландія приєдналась до Англії.

1654-1667 - Російсько-польська війна.

1655 - Польща була спустошена шведською армією. Держава опинилася на краю загибелі. Тільки патріотична визвольна війна всього польського народу, який піднявся на боротьбу проти шведських завойовників, змусила їх покинути загарбані землі. Але війна затяглася на 15 років. Магнати і шляхта на чолі з королем не хотіли боротися за споконвічні польські землі на заході, раніш загарбані німецькими феодалами. Річ Посполита робила територіальні відступлення Бранденбурзькому курфюрству, але понад 20 років вела руйнівну і безрезультатну війну з Росією за Україну. На півдні загроза насувалася з Туреччини, яка захопила Поділля. Війни з Туреччиною майже не припинялися.

1656 - Прийнято ордонанс, який підтверджував відміну лицарського держання, але держання на основі копігольду залишались незмінними. Голландці захопили Цейлон.

1656-1658 - Російсько-шведська війна.

1659, травень - Після смерті Олівера Кромвеля 1658 року титул протектора перейшов до його сина Річарда. Згодом Річард Кромвель пішов у відставку.

1659, 7 травня — В Англії «Охвістя» Довгого парламенту повернулось до влади. 13 жовтня 1659 р. парламент розігнано. До влади прийшов «Комітет безпеки», який складався з представників Військової ради, громадянських індепендентів-республіканців і невеликої кількості анабаптистів.

1659 — Під час правління Мазаріні (Франція) тривала довга війна з Іспанією. Вона тяглася майже чверть століття і закінчилась у 1659 р. Піренейським миром. Франції дістались за цим миром області Руссільйон і Артуа. Людовік XIV одружився з іспанською принцесою з умовою, що іспанський двір виплатить йому величезний посаг - 500 тис. золотих екю. Але це було явно нездійсненним.

1660, січень — В Англії генерал Монк з військами оголосив «Комітет безпеки» не легітимним, відновив «охвістя» Довгого парламенту. Новий парламент - Конвент.

1660, 4 квітня — Бредська декларація (Англія). Організатором перевороту став генерал Монк, який командував англійськими військами в Шотландії. Монк уклав таємну угоду з претендентом на англійський престол - сином страченого короля Карлом II, який перебував в еміграції в Голландії. У місті Бреда в Голландії Карл підписав декларацію, в якій обіцяв амністію всім учасникам революції, збереження, за новими власниками відчуженого майна і віротерпимість. Він обіцяв поважати привілеї парламенту і додержуватись принципів хартії 1215 р. Війська генерала Монка зайняли Лондон. Під їхнім прикриттям зібрався конвент із пресвітеріан і «кавалерів», який проголосив Карла королем Англії. Палату лордів було відновлено.

1660, 25 травня — Почав роботу Конвент, перший актом якого стало запрошення Карлу Стюарту повернутись в Англію.

1660, 26 травня; 1660-1685 — Карл в’їхав в Уайтхолл і став Карлом ІІ (1660-1685), а Англія - монархією. Це був кінець Англійської буржуазної революції.

1660-1688 — Реставрація і друге правління Стюартів в Англії.

1664-1729 — Жан Мельє.

1665-1683 — Політика меркантилізму у Франції була встановлена як система за найбільш впливового серед міністрів Людовіка XIV Кольбера, який в цей період був при дворі генеральним контролером фінансів. Кольбер сприяв створенню королівських мануфактур, де виготовлялись рушниці, гармати, ядра, вітрила, обмундирування для армії. Для потреб двору і дворян заохочувалось виробництво гобеленів, килимів, дзеркал, люстр, різьблених меблів, паркету, карет, атласу, парчі, оксамиту, ювелірних виробів. Виробництво тканин та інших промислових товарів суворо регламентували і дріб’язкове опікали. За спеціальними правилами визначали товщину і ширину тканини. За порушення правил накладали штрафи та застосовували інші покарання. Для заморської торгівлі з Левантом та з Індією було створено монопольні привілейовані компанії. Кольбер заохочував колоніальну політику. Франція захопила опорні пункти біля берегів Ост-Індії та о. Мадагаскару. В Америці було засновано колонію Луїзіану і розширено французькі володіння в Канаді, звідки вивозили дорогі боброві шкури. Хоч метою «кольбертизму», французького різновиду меркантилізму, було насамперед забезпечити інтереси дворянської монархії, ця політика сприяла розвитку у Франції капіталістичного укладу, торгівлі та промисловості.

1667-1668 - Свого часу французький король ЛюдовікXIV одружився з іспанською принцесою з умовою, що іспанський двір виплатить йому величезний посаг - 500 тис. золотих екю. Але це було явно нездійсненним. Нову війну з Іспанією було розпочато в ці роки під тим приводом, що Іспанія не сплатила цю суму, а насправді - для завоювання іспанських Нідерландів. Війна скінчилася Ахейським миром, за яким Людовікові XIV дісталася частина Фландрії.

1670 - Англійський король Карл II прагнув стати незалежним від парламенту і для цього уклав таємний договір із Францією про союз і надання йому грошової субсидії. За цим договором, Карл II мав оголосити Голландії війну, що була б непопулярною в Англії, і підтримувати завойовницькі плани французької монархії, яка претендувала на панування в Західній Європі. Посилення могутності Франції і її спроби оволодіти іспанськими Нідерландами англійська буржуазія і нове дворянство вважали для себе дуже небезпечними. Тому зовнішня політика Карла II викликала серед них велике незадоволення.

1672-1678 - Францією провадилася війна з Голландією, Іспанією і Австрією. Результатом цієї війни був Німвегенський мир. За його умовами Іспанія відступила Людовікові XIV Франш-Конте і кілька міст на кордоні іспанських Нідерландів. Після цього французький король створив спеціальну «палату приєднань». За її ухвалами одним розчерком пера було приєднано Страсбург (1681) і дрібні ельзаські князівства. Абсолютистська Франція оволоділа Ельзасом і досягла вершини своєї могутності. Підлесники навперейми славили «короля- сонце» - Людовіка XIV.

1673 - Парламент в Англії ухвалив акт про присягу, за яким особи, що займають державні посади, повинні бути англіканського віросповідання.

1675 — Велике повстання вибухнуло в Бретані, Франція. Селяни розправлялися із збирачами податків, вимагали скасувати феодальні повинності, заборонити сеньйорам полювання на селянських землях тощо. Урядові війська відповідали на повстання селян стратами, засланням на галери.

1677 — Ухвалено парламентський акт в Англії, за яким дозволялося обгороджування.

1672-1678 — Війна Франції, Англії і Швеції проти коаліції, очоленої Голландією.

1679 — Німвегенський мир.

Ухвалення закону про буржуазні гарантії особистої свободи в Англії. Закон зобов’язував суддю вимагати доставки заарештованого в суд для прилюдного розгляду справи. Цей закон мав гарантувати лідерам парламентської опозиції заборону від переслідувань і набув великого значення в захисті особистої свободи представників заможних класів Англії. Відповідно до цього акту, заарештованого могли випустити під заставу, проте ця умова не поширювалася на заарештованих за несплату боргів.

Кінець 1670-х — Англійська парламентська опозиція оформилася в партію вігів, а прибічники короля дістали назву торі. Спершу ці назви були тільки прізвиськами. Слово «торі» означалоірландські партизани-католики, а «віги» - шотландські пресвітеріани. Партія вігів спиралася на нове дворянство і буржуазію, або людей «грошового інтересу», тим часом як торі мали підтримку від людей «земельного інтересу» - старого феодального дворянства, королівського двору, урядовців.

1683 — Підтримка армії польського короля Яна Собеського була вирішальною в розгромі турецьких військ, що облягли Відень. За Карловицьким миром із Туреччиною в 1699 р., Поділля було повернуто, але становище Речі Посполитої залишалося критичним.

1685 — Скасування Нантського едикту. У 1686 р. король остаточно скасував Нантський едикт 1598 р., за яким гугенотам надавалася свобода віровизнання. Десятки тисяч гугенотів, а серед них чимало вмілих ремісників і заможних купців, змушені були тікати до Німеччини та інших країн. Це завдало серйозної шкоди економіці Франції і викликало велике незадоволення буржуазії.

1685-1688 — Англійський король Яков II. Він продовжував одержувати субсидії від Людовіка XIV, сприяв діяльності єзуїтів, правив без парламенту в Англії і нещадно переслідував своїх противників, не раз сам був присутній під час допитів і катувань.

1686-1697 - Проти Франції згуртувалася могутня коаліція Іспанії, Австрії, Голландії (Аугсбурзька ліга), а з 1688 р. до них приєдналася Англія. Десятилітня війна з цією коаліцією скінчилася Рісвікським миром 1697 р., за яким збереглося в основному попереднє становище. Франція навіть втратила кілька прикордонних пунктів.

1686 - В Болгарії в Тирнові почалось повстання. Ростислава проголосили царем. Турецькі війська придушили повстання і сплюндрували Тирново. Повстання в інших містах Болгарії також закінчились поразкою. Населення роззброїли, насильства турків над болгарами та іншими слов’янами почастішали. Проте боротьба слов’янських партизанських загонів не припинялась. Головною силою їх булі селяни- партизани (гайдуки) і міські ремісники.

1688 - Державний переворот в Англії («Славна революція»). Вільгельм Оранський висадився з військом в Англії. Яків II утік під захист Людовіка XIV. На початку 1689 р. парламент посадив Вільгельма Оранського на престол.

1689, восени - Білль про права в Англії. Парламент ухвалив Білль про права, за яким король не мав права скасовувати або припиняти чинність виданих парламентом законів, встановлювати податки і збирати військо без згоди парламенту. Білль про права остаточно закріпив в Англії верховенство парламенту над королівською владою і режим обмеженої, конституційної монархії. Переворот 1688 р. і Білль про права були виразом компромісу між дворянством і буржуазією і сприяли дальшому капіталістичному розвиткові країни.

1689-1755 - Шарль-ЛуїМонтеск’є - один з найвидатніших просвітителів XVIII ст. У сатиричному романі «Перські листи» (1721) він дотепно висміяв пороки абсолютизму, сваволю королівської влади й звичаї двору, податкову політику французької монархії, несправедливі, загарбницькі війни. Основним твором Монтеск’є є його велика книга «Про дух законів» (1748). На противагу вченню церкви, яка пояснювала хід історії втручанням бога, Монтеск’є шукав пояснення суспільного й політичного ладу різних народів у географічному середовищі та в історичних умовах їхнього розвитку. Він розрізняв три види правління: деспотизм, оснований на страху й цілковитій сваволі, монархію, яка відрізняється від деспотизму тим, що влада державця регулюється законами, і республіку. Ідеалом Монтеск’є була конституційна монархія на англійський зразок з парламентом із двох палат і розділених судової, законодавчої і виконавчої влади. Монтеск’є виступав за міцні гарантії приватної власності й особистої свободи. Під свободою він розумів право «робити все, що не заборонено законом». Монтеск’єз походження був сином нотаріуса і належав до чиновницького дворянства. Він не виступав за повне скасування дворянських привілеїв. Його погляди виражали настрої великої поміркованої буржуазії, яка покладала надії на компроміс із дворянською монархією.

1690 - Під час війни з Туреччиною австрійський уряд прагнув організувати повстання сербів проти турецького ярма. У 1690 р., після поразки австрійських військ, близько 80 тис. сербів на чолі з патріархом, рятуючись від турецької різні, переселились у південні володіння Австрії, де їм було обіцяно автономію. Сербські землі залишились під владою Туреччини.

Турки напали на Чорногорію і спустошили країну. Цьому сприяло розшарування серед феодалів: частина їх прийняла мусульманство і перейшла на бік Туреччини. Тоді митрополит Данило почав боротьбу за повне і систематичне знищення «потурчених». Чорногорці потребували підтримки Росії проти Туреччини і Венеції і готові були визнати російське підданство, але Росія, відділена від Чорногорії величезним простором, могла допомагати їй переважно тільки грішми.

1694 - Заснування Англійського банку.

1694-1778 - Франсуа-Марі Вольтер. Величезного удару феодальним порядкам завдали ідеї цього великого просвітителя XVIII ст. Широко відомими стали його «Філософський словник», книги «Дослід про дух і звичаї народів» (1757), «Доба Людовіка XIV», роман «Кандід» та ін. Особливо нещадно Вольтер висміював церковне мракобісся і засуджував переслідування гугенотів. Проти фанатизму й релігійної нетерпимості католицької церкви він виступив із закликом «Розчавіть гадину!» Вольтер стояв на позиціях деїзму - він припускав існування бога, але тільки як розумного первоначала світу, вважаючи, що явища природи відбуваються згідно з природними законами. Цей погляд, спрямований проти вчення церкви про повсякчасне втручання бога в явища природи, являв собою крок до атеїзму, але Вольтер атеїстом не був. Він вважав, що релігія потрібна для того, щоб тримати найбідні- ший люд у покорі в багатих, і говорив, що «якби бога не було, то його слід було б вигадати». І все-таки дотепна й переконлива критика церкви у творах Вольтера об’єктивно сприяла поширенню атеїстичних поглядів. Теоретично Вольтер в останні роки свого життя визнавав переваги республіки над монархією, проте на ділі ніколи не йшов далі від захисту «освіченого абсолютизму», тобто необмеженої монархії, що керувалася принципами просвітницької філософії. Вольтер виступав проти деспотичної сваволі королівської влади, за особисту свободу, співчував народові, обстоював потребу повного знищення всіх залишків кріпацтва. Як і Монтеск'є, Вольтер був виразником поглядів великої поміркованої буржуазії. Він висловлювався за те, щоб селяни викупляли за гроші феодальні повинності, і вважав, що всяка думка про обмеження великої власності - це «філософія обідранця», який хотів би, щоб «багатих пограбували бідні». Найбідніших верств населення Вольтер боявся і називав їх голотою, яку слід «тримати на ланцюгу під страхом шибениці й пекла». Закликаючи до реформ згори, він заявляв, що інакше народ сам «порве свої кайдани». Та все ж, не бажаючи революції, Вольтер об’єктивно дуже сприяв підготовці її своєю нищівною критикою абсолютизму, кріпосництва і католицької церкви.