Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ (1492–1918 рр.) - Навчально - Методичний посібник

ГЛОСАРІЙ

(ПОЛІТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

А

Антикомунізм - сукупність стратегічних доктрин, політичних та ідеологічних акцій, теоретичних концепцій і пропагандистських заходів, що використовуються протії ідеології, теорії та практики комунізму.

Антиподи - люди та соціальні групи супротивних поглядів, характерів, інтересів.

Аншлюс - політика загарбання (напр., Австрії Німеччиною).

Апартеїд - офіційна державна політика расової дискримінації щодо африканських народів в Південно-Африканській Республіці і Південній Родезії.

Апатриди - особи, які не мають громадянства й підданства жодної держави, проте мусять дотримуватися законів тієї країни, в якій перебувають. Як правило, позбавлені виборчих прав.

Аристократія - 1) форма правління, за якої державна влада належить привілейованій знатній меншості. 2) Знать, привілейована частина суспільної групи, яка має особливі права або привілеї.

Асиміляція - етнічний процес, під час якого окремі, переважно нечисленні народи внаслідок тривалого спілкування з іншим народом, серед якого вони живуть, засвоюють його культуру і мову та поступово зливаються з ним.

Асоціація - об’єднання, союз, угруповання для досягнення спільної мети.

Анархізм - суспільно-політична течія, що заперечує необхідність державної та іншої політичної влади і пропагує необмежену свободу особистості.

Анархо-синдикалізм - течія в робітничому русі, що знаходиться під впливом анархізму (з грецької - безвладдя). Відкидає політичну боротьбу і політичну роль робітничої партії, вважає вищою формою організації робітників профспілки, виступає за тактику «прямої дії» (саботаж, бойкот, загальний страйк).

Б

Балканізація - термін на означення багатостороннього конфлікту, найчастіше збройного, спричиненого розпадом багатонаціональних імперій, учасниками якого є метрополія та її колонії.

Бікамералізм - двопалатний статус парламенту.

Білль - 1) у ХІІ-ХІІІ ст. в Англії - скарга до суду. 2) 3 початку XIV до кінця XVIII ст. - петиція, яку подавала якась особа на ім’я парламенту або одна з палат парламенту на ім’я короля. 3) З кінця XVIII ст. - законопроект, що виноситься урядом або членом парламенту.

Біпатриди - особи, які за міжнародним правом мають статус громадянства в двох або навіть декількох державах.

Біпатризм - партійна система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, котрі, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Б. не виключає існування інших партій, проте справжнє суперництво за владу ведеться між двома основними партіями, а жодна з інших партій не бере реальної участі в управлінні державою.

Бланкізм - течія в соціалістичному русі (головним чином у Франції в ХІХ - на початку XX ст.). Пов’язана з діяльністю Л. О. Бланкі.

Блок військовий - військово- політичний союз або угода держав, метою яких є спільні дії для розв’язання спільних політичних, економічних і військових завдань.

Блок політичний - угода, союз між державами, партіями чи окремими угрупованнями для досягнення спільної політичної мети.

Бури (африканери) - самоназва голландських, французьких І німецьких колоністів у Південній Африці.

В

Відродження - процес відновлення різних сфер (економічної, національної, духовної, культурної, мовної, релігійної та ін.) буття певного народу після їх занепаду. Передбачає наявність відповідних об’єктивних та суб’єктивних передумов. Пов’язане зі значним зростанням уваги до проблем і процесів, які свідомо чи несвідомо гальмувалися або замовчувалися у минулому, з активізацією діяльності національно свідомих суспільних сил (політичних партій, рухів, громадських організацій, лідерів).

Відродження національне процес розкриття та реалізації свого часу затриманих чи нездійснених через ті чи інші причини можливостей нації (народу) до розвитку, більш широкого, ніж у минулому задоволення потреб та запитів людей, які належать до певного національного колективу. В. Н. означає неповернення народів до колишніх стадій їхньої соціально- культурної еволюції, а розвиток національних культур відповідно до вимог сучасної епохи.

Війна - спосіб розв’язання суперечностей між суспільними станами, державами й націями засобами організованої збройної боротьби за досягнення певної політичної мети.

Влада виконавча - самостійний вид влади, який здійснює політичне та адміністративне управління.

Влада законодавча - представницькі політичні органи влади, до компетенції яких віднесене законодавство.

Влада судова - одна з трьох гілок державної влади; необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння інших гілок влади (законодавчої та виконавчої), створювати перепони виникненню диктатури.

Волюнтаризм - позиція суб’єкта політики, згідно з якою головним чинником досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління й політичні наміри.

Волюнтаризм політичний - позиція суб’єкта політики, згідно з якою основним фактором досягнення головної мети є воля, особисті прагнення та політичні наміри.

Вікторіанська епоха - період в історії Англії (друга половина XIX ст.), коли вона досягла найбільшої могутності й стабільного внутрішнього становища. Припала на правління королеви Вікторії.

Г

Газават - у мусульманській релігії священна війна проти «невірних», тобто тих, хто не сповідує іслам.

Гегемонізм - політика, заснована на прагненні панувати над іншими народами і країнами світу.

Грамота вірча - документ, який посвідчує призначення дипломатичного представника в певну державу.

Громадянин - особа, яка має права й обов’язки, визначені конституцією і законами, і бере участь у формуванні органів політичної влади.

Громадянство - правова належність особи до певної держави.

Гомруль («самоуправління») - одна з головних вимог ірландського національного руху кінця XIX ст.

Д

Декларація - 1) заява одного чи декількох урядів, політичнихпартій, міжнародних або громадських організацій, що доводить до загального відома програмний акт, важливу міжнародну подію, закон тощо. 2) Урочисте проголошення загальнополітичних принципів. 3) Заява платника податку про характер і розмір доходів. 4) Документ, що додається до грошових і цінних паперів, які надсилаються поштою за межі країни.

Деколонізація - ліквідація колоніального панування метрополії, відновлення суверенності народів колоніальних та залежних країн як господарів власної долі та утвердження ролі цих країн як самостійних і повноправних суб'єктів міжнародного права та міжнародних відносин.

Декрет - 1) у Стародавньому Римі акт сенату, консула, імператора. 2) У деяких державах - урядовий акт, що часто замінює закон і має силу закону.

Декретувати - узаконити щось, оголосити або надати силу чомусь виданням декрету.

Делегат - обраний або призначений представник, уповноважений держави, організації, установи, колективу, що представляє їхні інтереси па з'їздах, нарадах, конгресах тощо.

Делімітація - детальне узгодження лінії державного кордону, що підписується сторонами цього процесу і затверджується парламентами.

Демагогія - обман народу брехливими обіцянками, гаслами, навмисним перекручуванням фактів задля досягнення політичної чи корисливої мети.

Демаркація кордонів - у міжнародному праві визначення лінії державного кордону на місцевості шляхом встановлення прикордонних знаків (стовпів, пірамід тощо).

Демарш - дипломатичний акт уряду, відомства закордонних справ або дипломатичного представника однієї держави перед урядом Іншої держави. Містить прохання, протест, вимогу, застереження чи погрозу.

Демілітаризація - 1) роззброєння. 2) У міжнародному праві ліквідація, відповідно до міжнародних договорів, військових споруд та укріплень на певній території, а також заборона мати на ній військову промисловість, утримувати збройні сили, здійснювати військові маневри тощо.

Демобілізація - 1) переведення збройних сил та економіки країни з воєнного стану на мирний. 2) Скорочення після війни збройних сил до штатів мирного часу шляхом розформування особового складу військових частин, з'єднань та установ. 3) Звільнення із збройних сил військовослужбовців після закінчення строку військової служби.

Демократизація - утвердження принципів демократії, встановлення демократичного ладу, здійснення демократичних заходів.

Демократія - форма політичного режиму та суспільного ладу, які побудовані на визнанні народу джерелом влади і передбачають виборний принцип формування органів політичної влади. Д. буває: партисипаторною (передбачає участь народу у прийнятті політичних рішень), плебісцита- рною (обрання народом політичних лідерів), ліберальною (створення умов розвитку вільного ринку та гарантій прав і свобод громадян), соціальною (забезпечення певних соціальних гарантій).

Демократія безпосередня - форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.

Демонстрація - процесія, мітинг чи інша форма масового вираження суспільних настроїв.

Денаціоналізація - повернення державою націоналізованих підприємств і майна у приватну власність.

Деномінація - зміна національної вартості грошових знаків для спрощення і полегшення платіжного обороту, обліку і розрахунків.

Договір політичний - добровільна угода між двома або декількома суверенними державами або організаціями, а також народами, націями, соціальними або політичними угрупованнями щодо встановлення, зміни або припинення їхніх взаємних зобов’язань і прав у галузі політичного співробітництва.

Доктрина - провідний теоретичний або політичний принцип.

Доктрина військова - головний документ певних суспільних сил та спеціально створених ними інститутів влади, в якому викладені основні принципи та зміст їхньої військової політики.

Доктрина політична - основоположний принцип діяльності суб’єктів політичного процесу, заснований на певній політичній ідеології.

Доктринерство - 1) уперте, формальне додержання абстрактної теорії, навіть якщо вона суперечить практиці. 2) Намагання підкріпити відірвані від життя міркування науковими доказами.

Документ - історично достовірне письмове джерело.

Документація - сукупність документів, присвячених якомусь питанню, явищу, процесові, особі, установі.

Домініон - самоврядна частіша колишньої Британської імперії.

Дуаєн - особа, котра від імені дипломатичного корпусу в країні перебування розв’язує протокольні (процедурні) питання.

Думка громадська - 1) один із виявів масової суспільно-політичної свідомості, що віддзеркалює ставлення народу чи певної його частини до влади. 2) Сукупна надособистісна позиція, точка зору певної структурно означеної спільності людей на конкретні події, проблеми, рішення державних, політичних, суспільних інституцій.

Думка політична - активна, цілеспрямована, узагальнююча ідеальна діяльність у формі різноманітних понять, категорій, теорій, доктрин з метою пізнання політичних зв'язків і відносин, форм і функцій власне політики та влади, політичних процесів та інститутів, політичної ідеології і культури, політичної стратегії і тактики, інших політичних явищ і цінностей, творення нових політичних ідей, прогнозування І моделювання політичного майбутнього.

Е

Експансія - одна із форм зовнішньої політики держави, спрямована на економічне і політичне поневолення інших країн.

Експропріація - 1) у праві - примусове безоплатне або оплачуване відчуження майна органами державної влади, як правило, незалежно від згоди власника.

2) У соціально-економічному розумінні - позбавлення засобів виробництва одного суспільного класу (або верстви) іншим за допомогою прямого насильства або економічним шляхом.

Екстремізм - схильність до крайніх поглядів і дій, переважно в ідеології та політиці.

Ембарго - 1) заборона державною владою будь-якої країни ввозити або вивозити золото, іноземну валюту, певні товари та інші цінності. 2) Заборона заходити в порти й виходити з них іноземним суднам. 3) Затримання (арешт) у країні іноземної власності.

Епігон - особа, яка в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї та (в мистецтві) прийоми й художні засоби своїх попередників.

Ескалація - у воєнно-політичних доктринах деяких держав планомірне нарощування військової могутності держави, армії, збільшення збройних сил у певному районі, нарощування інтенсивності й розширення театру воєнних дій, перенесення воєнних операцій у нові райони.

Еліта - найбільш колоритні представники суспільства, або її частини, угруповання та ін. Е. - соціальний прошарок, що займає провідне становище в якійсь сфері діяльності.

Є

Євразійство - концепція, основною засадою якої є ідея синтезу західної і східної культур як моделі суспільного розвитку. Передумовою Є. був релігійний провіденціалізм російського мислителя першої половини XIX ст. П. Ча- адаєва, котрий вважав, що Росія, перебуваючи між Заходом і Сходом, мала поєднати в собі «обидва великих начала духовної природи», але не зробила цього і залишилася поза часом і поза межами двох цивілізацій.

Ж

Життя політичне - одна із основних сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю та відносинами індивідів і соціальних спільнот, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних суб'єктів, а також боротьба за їх реалізацію через посередництво політичної влади у процесі політичного розвитку.

З

Закон - акт найвищого органу державної влади, що має найвищу юридичну силу щодо активів інших державних органів та громадських організацій і регулюєнайважливіші суспільні відносини.

Заколот - таємна змова вузького кола осіб з метою здійснити збройне повалення чинної влади або змусити її прийняти потрібне рішення.

Законність - правовий режим життя суспільства, при якому діяльність усіх державних органів, установ і організацій, усіх службових осіб і громадян здійснюється відповідно до вимог закону.

Змова - таємна угода вузького кола осіб для досягнення якоїсь політичної мети.

І

Ідеологія - система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних, філософських і релігійних поглядів, що виражають інтереси певних соціальних верств або груп.

Ідеологія національна - система ідей та поглядів, яка відображає Інтереси та шляхи політичного й етнокультурного розвитку нації.

Ідея національна - основна думка, в якій синтезовані політичні, економічні та етнокультурні аспекти формування та розвитку нації.

Імперія - 1) монархічна держава, главою якої є імператор. 2) Велика колоніальна держава, яказагарбала просторі території у різних частинах земної кулі.

Індустріалізація - процес створення великого машинного виробництва І перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства.

К

Колонія - країна або територія, що перебуває під владою метрополії, позбавлена політичної й економічної самостійності; управляється на основі спеціального режиму.

Комюніке - офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.

Конвенція - різновид міжнародного договору, простого за формою і одно-предметного за змістом. К. встановлює взаємні права та обов’язки держав, як правило, у певній галузі.

Консерватизм - політична ідеологія і практика суспільно- політичного життя, що орієнтуються на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Конституція - основний закон держаки, який визначає основи політичної, економічної і правової системи країни. К. закріплює форму правління й державноголаду, порядок утворення, принцип діяльності і компетенції центральних і місцевих державних органів, виборчу систему, права і обов’язки громадян, організацію та принципи правосуддя тощо. К. приймається парламентом, конституційними зборами - конституантою, загальнонародним референдумом, актом монарха (даровані конституцією).

Контрабанда - незаконне умисне переміщення товарів або інших цінностей через державний кордон.

Контрреволюція - активна боротьба реакційних (повалених) класів і соціальних груп, які сходять з історичної арени, проти революційних змін, їхня реакція на революційний процес.

Концесія - договір передачі в експлуатацію на певних умовах природних багатств, підприємств та інших громадських об’єктів, що належать державі або муніципалітетам.

Капітал - кошти й матеріальні засоби, що приносять прибуток.

Клерикали - прихильники посилення позицій релігії та церкви в політичному, духовному житті суспільства.

Л

Легіслатура - термін повноважень політичних органів владиабо назва законодавчих зборів штату у США.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, історичною ознакою якої є обстоювання мирного реформістського шляху здійснення соціально-економічних і політичних перетворень. Ідейна і громадсько-політична течія, що виникла в європейських країнах в XVII-XVIII ст. і проголошувала принципи громадянських, політичних та економічних свобод. У XIX - на початку XX ст. сформувалися головні положення Л.: громадянське суспільство, права і свободи людини, правова держава, демократичні політичні інститути, свобода приватного підприємництва та торгівлі.

Лінія демаркаційна - 1) умовна лінія (смуга) на місцевості, водному і повітряному просторах, яка розмежовує збройні сили воюючих сторін на час перемир’я або перед підписанням угоди про мир. 2) Лінія, що поділяє на зони окупації територію переможеної країни.

Люмпенізація - процес втрати якимсь класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в інший соціальний статус. Л. здебільшого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіттям, правовим нігілізмом, зниженням рівня культури.

М

Маніфест - 1) урочистий акт, звернення верховної державної влади до населення. Іноді містить законодавчі норми або сповіщає про схвалення важливих законів. 2) Письмове звернення, декларація політичної партії, громадської організації з викладом програмних поглядів, постанов тощо.

Маніфестація - публічний масовий виступ для вираження солідарності, підтримки або протесту.

Масонство - альтернативний до державних структур і державної ідеології громадській рух. Назву, організаційну форму (так звані ложі), традиції М. запозичило у середньовічних цехів (братств) каменярів, почасти - у лицарських і містичних (чогось) у будь- якій сфері діяльності.

Марксизм - філософське, економічне і політичне вчення, основоположниками якого були К. Маркс і Ф. Енгельс.

Мілітаризм - політика нарощування воєнної могутності держави.

Модернізація - процес змін, під час яких менш розвинені суспільства набирають рис, притаманних більш розвиненим, тобто свідоме проведення державою якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя з урахуванням досвіду передових країн.

Н

Націоналізація - перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва, центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції.

Націоналізм - ідеологія і політика, основою яких є ідея винятковості національних пріоритетів і національної зверхності, трактування нації як вищої форми суспільства.

Національне питання - сукупність політичних, економічних, правових, ідеологічних та інших проблем, що виникають у процесі міжнаціонального спілкування всередині країни.

О

Оруеллізм - пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством.

Опозиція - партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Опортунізм - політика, спрямована на співробітництво робітників і промисловців, на обмеження робітничого руху боротьбою за реформи.

П

Панісламізм - релігійно-політична доктрина, яка проголошує своєю метою політичне об’єднання народів, що сповідують іслам. Виник у другій половині XIX ст.

Парадигма - вихідна концептуальна схема, модель постановки суспільно-політичних проблем та їх розв’язання.

Паритет - рівність, однакове становище, рівноправні стосунки і позиції на переговорах; взаємоприйнятні умови для укладення угод, договорів між суб’єктами політики, міжнародних відносин.

Парламент - найвищий представницький та законодавчий орган будь-якої держави.

Парламентаризм - сукупність форм взаємодії парламенту з іншими органами політичної влади.

Партикуляризм - принцип соціальної та політичної активності, зорієнтований на захист приватних чи вузькогрупових інтересів. Це прагнення до самостійності окремих частин держави чи різних сфер соціального життя, тенденція до автономізації особистості, що дає змогу останній уникнути політичної доктринізації. П. може спричиняти децентралізацію управління, руйнування внутрішньогосподарських і соціальних зв’язків, політичну роздробленість і врешті-решт сепаратизм. Водночас П. передбачає забезпечення прав особи, її етнічної автономії, а тому є важливою ознакою демократизму держави.

Прерогатива - виключне право якого-небудь державного, громадського органу (організації) або службової особи в певній галузі чи з певних питань.

Промульгація - підписання й офіційне проголошення чинності закону главою держави.

Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки під іноземної конкуренції й розширення зовнішніх ринків.

Пангерманізм - політична доктрина, яка стверджує перевагу німецької наші над іншими і доводить необхідність її панування. Зовнішньополітичним кредо П. було гасло: «Натиск на Схід».

Р

Роялізм - політична течія у західній Європі, заснована на прихильності до монархії.

Ревізіонізм - перегляд, переробка під впливом умов, що змінюються, будь-яких учень, політичних принципів і настанов.

Реформізм - політична течія, що набула поширення наприкінці XIX - на початку XX ст. її представники виступали за поступове перетворення суспільства за допомогою послідовних реформ, за втілення принципу соціальної справедливості й гармонії суспільних відносин.

С

Сателіт - 1) у Стародавньому Римі озброєний найманець, який супроводив володаря. 2) Держава, формально незалежна, але фактично підпорядкована іншій, більшій державі.

Сатрап - 1) намісник провінції (сатрапії) в державах Ахеменідів, Селевкідів, Сасанідів, Парфянському царстві. 2) У переносному значенні - деспотичний адміністратор, безконтрольнийправитель.

Сегрегація - один із виявів політики і практики расової дискримінації, що полягає у примусовому відокремленні «кольорового» населення від «білого».

Сейм - 1) Станово-представницька установа у феодальній Польщі, Чехії та деяких інших державах Східної Європи. 2) Найвищий орган державної влади Республіки Польщі.

Секвестр - повна або часткова за розпорядженням органів державної влади заборона користуватися будь-яким майном.

Сенат - 1) У Стародавньому Римі дореспубліканського періоду - збори старійшин; у період республіки — орган верховної і державної влади. 2) У багатьох сучасних країнах (Бельгії, Канаді, СІПА та ін.) - верхня палата парламенту.

Сервітут - 1) обмежене право користуватися чужою річчю. 2) У міжнародній практиці - обмеження суверенітету держави над її територією на користь іншої держави або держав (наприклад, створення морських і військових баз, транзит через каналії тощо).

Свадеші - рух бойкоту англійських товарів в Індії.

Страйк - форма боротьби робітників за свої права. Припинення роботи аж до задоволення вимог економічного чи політичного характеру.

Суфражизм - рух за виборчі права жінок. Найбільшого поширення набрав в Англії та США наприкінці XIX - на початку XX ст.

Сфера впливу - частина території (однієї країни чи регіону, до якого входять кілька країн), на яку розповсюджується вплив (політичний, економічний) іншої держави.

Т

Титул - спадкове або надане монархом почесне дворянське звання (граф, князь, барон, віконт тощо).

Трибун - 1) у Стародавньому Римі службова особа. 2) Громадський діяч, який у своїх публіцистичних чи ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи.

У

Узурпація — насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повноважень.

Указ - 1) правовий акт держави, президента. 2) Правовий акт постійно діючого колегіального органу державної влади — президії, якщо остання утворюється представницьким органом державної влади. 3) Історичний документ колишніх органів державної влади.

Ультиматум - категорична вимога однієї держави до іншої виконати до визначеного терміну конкретні пропозиції під загрозою розриву дипломатичних відносин, застосування військової сили або інших санкцій.

Універсал - урочиста грамота, декларація, маніфест.

Унія - союз.

Утилітаризм - принцип оцінки всіх явиш лише з точки зору матеріальної вигоди, зиску і прагнення особи в поведінці, діяльності отримувати практичну користь.

Ф

Фаворититизм - у феодальних і буржуазних державах — покровительство з боку монарха або інших високопоставлених осіб своїм улюбленцям (фаворитам), наданням їм високих посад, титулів, привілеїв. У Європі Ф. набув поширення в епоху абсолютизму.

Форум - 1) у містах Стародавнього Риму - головна міська площа, яка була ринком, а також центром політичного життя. 2) Широкі представницькі збори, з’їзд.

Фронт - 1) оперативно-стратегічне з’єднання збройних сил. Створене звичайно на початку війни, яке призначається для розв’язання оперативно-стратегічних завдань на континентальному театрі воєнних дій. 2) Лінія розгортання збройних сил та їхнього зіткнення з противником.

3) Район (смуга, зона) території, на якій відбуваються воєнні дії.

4)Сторона бойового порядку(оперативного шикування) військ, обернена до супротивника.

Фундаменталізм - радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм і мети будь-якої модернізації, обстоювання традицій, старих життєвих і світоглядних форм.

X

Хартія - 1) матеріал (папірус або пергамент), на якому написано рукопис. 2) У середні віки документ, що засвідчував якісь права або привілеї. 3) У сучасному вживанні - назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення.

Ц

Ценз - умова допуску чи обмеження участі особи у здійсненні певних політичних, конституційних виборних прав, прийнята в конституціях та виборчих законах держав.

Цензура - система державного нагляду (контролю) за змістом, випуском у світ і розповсюдженням друкованих видань, театральних вистав, кінофільмів, радіо й телевізійних передач.

Централізація - політичний процес, па основі якого формується централізм як управлінська політична система із властивими їй вертикальною структурою її субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.

Ч

Ш

Штат - 1) складова частина деяких держав з федеративною формою державного устрою. 2) Назва державної територіальної одиниці, яка входить до складу федерації.

Чартизм - перший масовий політично оформлений пролетарський рух, виник Англії у 30-х роках XIX ст. Політичні вимоги чартистів викладені 1838 р. у петиції до парламенту, у так званій народній хартії (звідки назва).

Ю

Юнкер - прусський землевласник.

РОЗШИРЕНИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ( БАЗОВИЙ)

Пізнє середньовіччя та ранній новий час

А

Абат - настоятель монастиря у Західній Європі з V ст.

Абсолютизм - абсолютна самодержавна монархія - форма державного правління, при якій верховна влада повністю належить монарху (царю, імператору, королю).

Анафема - відлучення від церкви, прокляття.

Англіканська церква - державна церква в Англії, одна з протестантських церков. Виникла в 30-ті роки ХVІ ст. під час Реформації.

Розповсюджена переважно в англомовних країнах.

Б

Барон - феодальний титул у Західній Європі. У VI-VII ст. баронами називали взагалі знатних людей.

Бедуїни - кочівники на Аравійському півострові та в деяких частинах Північної Африки.

Бейліки - дрібні самостійні князівства в країнах Близького та Середнього Сходу.

Бенефіцій - у ранньосередньовічній Західній Європі надання королем чи великим землевласником васалові в довічне користування землі як винагороди за службу.

Булла - особливо важливий королівський чи папський документ, скріплений металевою печаткою - буллою.

Бургомістр - міський голова.

Бюргер - повноправний городянин.

В

Ваганти - мандрівні середньовічні актори.

Васал - персона, яка зобов’язана перед іншою персоною (сеньйором) вірністю і службою. Система васалітету склалася в Західній Європі в період розвинутого феодалізму. Головний принцип: «Васал мого васала - не мій васал».

Васалітет - особиста залежність одних феодалів (васалів) він інших, могутніших (сеньйорів).

Верв - територіальний округ, який складав декілька селянських общин (мир). Члени верві несли взаємну відповідальність перед князем і були пов’язані круговою порукою.

Візир - титул вищого урядовця в багатьох мусульманських країнах.

Г

Гвардія - відбірна привілейована частина війська. Термін «гвардія» з’явився в Італії у ХІІ ст., коли гвардійські війська виконували охоронні функції.

Генеральні штати - вищий станово-представницький орган Франції ХІV-ХVІ ст., в якому були представлені духівництво, дворянство і заможні городяни.

Гільдії - союзи купців для допомоги один одному та захисту від грабіжників. Члени гільдії збирались на збори, щоб вирішити загальні для всіх питання та обрати керівника.

Гранди - іспанські вельможі.

Гуманізм - філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства. В основі гуманізму - ідеї та ідеали розуму та людяності, що їх послідовно розвивали філософи античної доби, діячі культури епохи Ренесансу, мислителі Просвітництва, інтелектуали Нового часу.

Д

Дворянство - привілейований стан феодальної епохи, який об’єднував велику земельну аристократію і основну масу середніх і дрібних землеробців.

Дервіші - мусульманські жебруючі ченці.

Диван - рада з вищих сановників у султанській Туреччині.

Династія - монархи з одного роду, які змінювали один одного на троні з правом успадкування.

Дож - голова уряду у Венеціанський та Генуезькій республіках.

Донжон - головна башта лицарського замку.

Домініканці - католицький чернечий орден. Заснований на початку ХІІІ ст. монахом Домініком для боротьби з єретиками. Мали право повсюдної проповіді та викладання в університетах. Всіляко допомагали папству придушувати антикатолицькі та антифеодальні виступи.

Дофін - титул спадкоємців французького престолу.

Е

Екзархат - окрема церковна адміністративно-територіальна одиниця, яка має певну самостійність.

Є

Єретичні рухи - масові виступи мирян і окремих духовних осіб за перегляд релігійних положень, освячених церквою, та за зміни в церковній організації. Один з виявів невдоволення народних мас своїм становищем у суспільстві.

І

Іконоборництво - боротьба візантійських імператорів з церквою у V ст. - на початку ІХ ст. Імператори закривали великі монастирі, конфісковували їх майно і землю. При цьому було забороненошанування ікон із зображенням християнського Бога.

Інвеститура - право призначати і затверджувати єпископів.

Індульгенція - папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Торгівці індульгенціями викликали обурення, вимога покінчити з нею була одним з гасел Реформації.

Інквізиція - судова установа католицької церкви, створена в ХІІІ ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Європи скасована у ХVШ ст.

Інтердикт - заборона проводити богослужіння. Супроводжувався закриттям храмів, забороною хрестити дітей, хоронити померлих на кладовищах тощо.

К

Канонік - член церковного суду.

Капітулярії - закони та розпорядження франкських королів.

Каравелла - швидке парусне судно. Створено у ХVст.

Кардинал - у католицькій церкві вища після Папи римського духовна особа.

Комуни - міста, які звільнились від влади сеньйорів. Перші комуни в Західній Європі з’являються в Північній Італії і Франції.

Конклав - зібрання кардиналів з метою обрання папи.

Кортеси - представницькі органи влади в Іспанії тапортугалії.

Курія римська - папський уряд.

Курфюсти - князі в Німеччині, що обирають монарха.

Л

Ландтаг - збори або з'їзди представників станів у німецьких князівствах.

Лорд - англійський сеньйор.

М

Мінарет - баштоподібна споруда при мечеті, з якої скликають мусульман на молитву.

Мінезингери - німецькі середньовічні поети-співці.

Місництво - боротьба за місце при княжому дворі в Московській державі.

Міста-комуни - міста разом з міськими округами, що звільни-

лися з-під влади сеньора й утворили свої органи управління.

Метрополія - держава, що має колонії.

О

Опала - монарша немилість.

П

Панславізм - теорія всеслов’янської єдності в тій чи іншій формі та відповідний політичний рух. Панславізм формувався, як природний наслідок боротьби слов’янських народів за звільнення від турецького і австро- угорського панування.

Папа - римський єпископ, верховний голова римо-католицької церкви і держави Ватикан, який обирається довічно.

Папська курія - керівний орган католицької церкви, очолюваний папою.

Парламент - вищий виборний представницький орган державної влади.

Пілігрим - чужинець, мандрівний богомолець, паломник.

Пополани - народ, у ХІІ-ХVІ ст. - торгівельно-ремісницькі шари населення міст північної та середньої Італії, що об’єднувалися в цехи. У ХІІІ ст. встановили власну владу у Болонії, Флоренціїтощо. У ХІV ст. розділилися на «жирний» і «тощий» народ.

«Посполите рушення» - шляхетське ополчення.

Р

Ратуша - будинок міської ради, який знаходився на ринковій площі міста.

Революція - корінні, глибокі і якісні зміни в розвитку будь- яких явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій області.

Регентство - тимчасове виконання королівських обов’язків у наслідок хвороби чи малолітства монарха.

Рейхстаг - 1) один з органів центральної влади в Середньовічній Римській імперії; 2) німецький парламент.

Реконкіста - відвоювання християнами земель в Іспанії, захоплених маврами та арабами (VІІІ- XV ст.).

Реформація - соціально-політичний рух у ХVІ ст. в Європі проти феодалізму та його опори - католицької церкви.

С

Самодержець - монарх, якому належить уся повнота влади, який нікому не підзвітний.

Самурай - у феодальній Японії: в широкому значенні - світські феодали, у вузькому - військово- феодальний стан дрібних феодалів.

Сарацини - європейська назва арабів та інших мусульман Близького Сходу.

Сейм - станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі, Чехії в період середньовіччя. Зараз сейм - назва парламенту в Польщі, Литві, Латвії, Фінляндії.

Серви - категорія феодально залежних селян, які були найбільш обмежені в правах.

Сеньйор - правитель міста- держави (сеньйорії) в Північній та Середній Італії.

Станова монархія - централізована держава, в якій королівська влада спиралась на збори представників станів.

Сьогун - титул військово-феодальних правителів Японії у 1192-1867 рр., при яких імператорська династія не мала реальної влади.

Т

Таборити - учасники визвольного руху в Чехії у XV ст. - поборники ідеї докорінної перебудови суспільства на засадах майнової та соціальної рівності.

Х

Хартія - документ, який засвідчував права чи привілеї.

Ц

Централізована держава - держав, яка керується з єдиного центру.

Цехи - об'єднання ремісників однієї спеціальності.

Ш

Шаріат - звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного прав, регламентує молитву, піст тощо.

Шериф - королівський чиновник у графствах Англії.

Шляхта - польські середні та дрібні дворяни.

Ч

Чашники - учасники визвольного руху в Чехії XV ст., які боролися проти німецького засилля та домагалися реформи церкви.

Я

Яничари - турецькі воїни з представників завойованих турками народів, охоронці султана.

Історія нового часу

А

Аболіціонізм - 1) суспільний рух за скасування будь-якого закону; 2) рух в Англії та США в кінці ХVІІІ - першій половині ХІХ ст. за ліквідацію рабства.

Автократія - політичний режим, при якому нема представницьких органів; вся повнота державної влади в країні зосереджена в руках необмеженого законом і безконтрольного правителя.

Автономія - самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Аграрні реформи - державні заходи по перетворенню умов землеробства, форм землекористування і характеру земельних відносин.

Агресія - застосування збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності другої держави.

Анархізм - суспільно-політична течія, яка заперечує державну і будь-яку політичну владу, виступає за необмежену свободу окремої особистості.

Анексія - насильницьке захоплення однією державою частини або всієї території, яка належить іншій державі.

Антагонізм - форма суперечності, що характеризується найвищою гостротою боротьби непримиренно ворожих тенденцій, сил, яка поглиблюється в міру свого розвитку і переростає в конфлікт.

Антанта - воєнно-політичний союз Великобританії, Франції і Росії, який кінцево сформувався у 1907 році.

Антиклерикалізм - погляди, а також суспільний рух, спрямовані проти світських привілеїв церкви та її впливу на різні сфери поза церковного життя - політику, економіку, культуру, освіту.

Апартеїд - політика жорсткої расової дискримінації і сенгрегації, яка проводилась у ПАР.

Аракчеєвщина - політика крайньої реакції і засилля воєнщини; проводилась в Росії військовим міністром і начальником військових поселень Аракчеєвим в першій половині ХІХ ст.

Асиміляція - добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо)раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Атеїзм - безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. Атеїзм, як правило, є не просто заперечення, а аргументована критика релігійних ідеології, спростування релігійних поглядів на навколишній світ як таких, що не відповідають дійсності, протиставлення їм наукового розуміння світу, з’ясування причин виникнення та існування релігійних вірувань.

Б

Багатопілля - система землеробства, при якій використовується вся земля, проте враховується сумісність рослин, особливості виснаження та збагачення ґрунту, використовуються добрива, покращується агротехніка, проводиться меліорація. Система характерна для нового часу (ХVІ - поч. ХVІІ ст.).

Білль - документ з печаткою; законопроект, який внесено на розгляд парламенту у ряді країн (в т. ч. США, Великобританії).

Блокада - 1) у міжнародному праві - система заходів, що їхзастосовують до держави, порушуючи її зовнішні зв’язки, щоб примусити виконати вимоги організаторів блокади. Може бути політичною, економічною і воєнною; 2) блокада воєнна - форма воєнної операції. Спрямована на оточення противника з метою поступового його знищення або полонення.

Бонапатризм - одна з форм диктатури великої буржуазії, є її реакцією на прогресивні перетворення в обстановці демократичного прогресу.

Бунд - загальноєврейський робітничий союз в Литві, Польщі та Росії; робоча національна партія. Заснована у Вільно в 1897 р. У 1921 р. самоліквідувалася.

Буржуа - привілейований громадянин міста, «почесна людина». Пізніше - той, хто володіє основними засобами виробництва, займається промисловою, торговою та фінансовою діяльністю.

Буржуазна революція - соціальна революція, яка спрямована проти феодального устрою або його залишків і спрямована на встановлення політичної влади буржуазії.

Бюрократія - ієрархічно організована система управління державою (суспільством), з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості.

В

Варфоломіївська ніч - масове вбивство прихильників кальвінізму - гугенотів - католиками у Парижі в ніч з 23 на 24 серпня 1572 р. (проти свята св. Варфоломія), організоване королевою- матір’ю Катериною Медічі, яка фактично правила країною за Карла ІХ, і католицькою партією. Під час Варфоломіївської ночі загинуло до 30 тис. чоловік.

Військові поселення - організовувались в Росії у 1810-1857 рр. для створення резерву військ без зайвих витрат на армію.

Волость - в Російській державі нижча адміністративна одиниця в сільській місцевості. З 1861 р. - одиниця станового сільського самоврядування.

Г

Генерал - військове звання, чин вищого командного складу армії і деяких громадських відомств. Вперше чин генерала було встановлено у Франції в ХVІ ст.

Геноцид - дії, метою яких є повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи, одне з найважчих злочинів проти людства.

Гоміндан - народно-демократична, антифеодальна партія Китаю, заснована у 1912 р.

Громадянська війна - збройне соціально-класове протистояння всередині країни, яке зумовлене боротьбою за владу.

Губернія - адміністративно-територіальна одиниця в царській Росії. Вперше встановлена Петром І у 1708 р.

Д

Двовладдя - одночасне існування в країні чи регіоні двох органів влади.

Декабристи - російські дворянські революціонери, які в грудні 1925р. вперше в історії Росії підняли збройне повстання проти самодержавства і покріпачення селянства.

Декаденство - загальна назва явищ культури другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст., відмічені настроями безнадійності, неприйняття життя, крайнього індивідуалізму.

Декларація - політична заява від імені держави, уряду, партії, організації; проголошення основних принципів.

Деколонізація - звільнення від колоніальної залежності.

Державна Дума в Росії - представницький законорадницький орган Російської імперії. Функціонував з 1810 по 1917 рр.; з 1906 р. мав законодавчу ініціативу.

Державний устрій - організація держави, яка включає його політичну систему, державний устрій, систему державних органів, виборчу систему, а також основні положення, що стосуються взаємовідносин держави і особи.

Держава - форма організації класового суспільства як суверенного, історично сформованого, заснованого на визначеній системі виробничих відносин; основний інститут політичної системи.

Департамент - назва адміністративно-територіальної одиниці у Франції та деяких інших державах.

Диктатура - нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп в державі, регіоні, яка спирається на силу, а також на відповідний політичний режим.

Директорія - уряд Французької республіки (4.11.1795 -10.11.1799 рр.). Виражав інтереси великої буржуазії.

Діггери - (копателі). Безземельні селяни, які під час Англійської революції намагались вирішити земельне питання власним шляхом. Ідеолог - Дж. Уінстоні. Був противником приватної власності на землю, виступав за розподіл землі між селянами.

Друга республіка - встановлена у Франції після революції 1848 р. Проіснувала з 25.02.1848 р. по 2.12.1852 р. Ліквідована в результаті державного перевороту Наполеона Бонапарта.

Е

Експансія - розширення, розповсюдження сфери впливу, панування в різних областях, в т. ч. за допомогою дипломатичного тиску і збройного вторгнення.

Еміграція - переселення, виїзд за кордони країни з метою тимчасового чи постійного поселення в іноземній державі.

Є

Єзуїти - члени чернечого католицького ордену «Товариство Ісуса», створеного в 1534 р. іспанцем Ігнатієм Лойолою для боротьби з народними рухами, науковою думкою для зміцнення авторитету католицької церкви.

Ж

Жирондисти - політичне угрупування (партія) періоду Великої Французької революції. Були представниками інтересів республіканської торгівельно-промислової та провінціальної землеробської буржуазії.

З

Загальне виборче право - один з основних інститутів виборчогоправа, який передбачає участь усього дорослого населення у виборах без будь-яких обмежень.

Законодавча влада - система державних органів, яка має право приймати закони.

Західники - напрям російської суспільної думки середини ХІХ ст., представники якого (на противагу славянофілам) виступали за розвиток Росії по західноєвропейському шляху.

І

Ідеологія - система ідей і поглядів (політичних, правових, філософських, релігійних, естетичних та ін.), яка виражає інтереси, ідеали будь-якого класу чи іншої соціальної групи; суспільна свідомість.

Ізоляціонізм - термін, пов'язаний з історією і зовнішньою політикою США, в основі якого лежить ідея невтручання їх у справи країн, які знаходяться поза американським континентом.

Імміграція - в’їзд в країну для тимчасового чи постійного проживання громадян іншої держави.

Індустріальне суспільство - термін, що позначає одну зі стадій суспільного розвитку внаслідок індустріалізації суспільства.

Інтервенція - насильницьке втручання однієї держави чидекількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її відносини з третьою державою. Розрізняють інтервенцію збройну, економічну та дипломатичну.

Інтернаціонал - назва великих міжнародних об’єднань партій чи організацій.

Імпічмент - особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

К

Кадети - скорочена назва членів Конституційно-демократичної партії Росії (1905-1917 рр.).

Карбонарії - члени таємних політичних організацій в Європі у першій половині ХІХ ст. Перші організації карбонаріїв з’являються на півдні Італії. Боролись на національне визволення і конституційний устрій. Карбонарії очолювали революції у 1820-1821 рр. в Королівствах Обох Сицилій, П’ємонті. У 1831 р. приймали участь в революційних повстаннях у державах Центральної Італії.

Канцлер - назва вищих посадових осіб або чиновників в ряді держав; голова уряду Німеччини, Австрії.

Капітал - сума накопичених матеріальних благ, результат минулого і засіб для майбутнього виробництва.

Кардинал - вище (після Папи) духовне звання (сан) в ієрархії католицької церкви.

Клас - велика, відносно однорідна група людей, об’єднаних відносинами до виробництва і розподілом суспільного продукту.

Клерикалізм - система поглядів, суспільно-політична течія, яка прагне посилити вплив церкви у політичному і духовному житті суспільства. Здійснює свою діяльність через політичні партії, які знаходяться при владі, а також різноманітні релігійні організації.

Коаліція - об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільних цілей; політичний та військовий союз держав для спільних дій на міжнародній арені.

Колонія - країна, область на території, що знаходиться під політичною чи економічною владою іноземної держави, не має самостійності.

Колонізація - заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Конвент - вищий законодавчий і виконавчий орган першої республіки у Франції в період Великої Французької революції. Діяв з 21.09.1792 р. по 26.10.1795 р.

Консерватизм - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Конституційна монархія - форма правління в деяких державах, де влада монарха обмежена Конституцією. Законодавчі функції передано парламенту, виконавчі - уряду.

Конституція - основний закон держави, який визначає основи суспільного і державного устрою, систему державних органів, порядок їх створення і діяльності, права і обов’язки громадян; основа законодавства держави.

Контрреволюція - активна боротьба скинутих класів і соціальних груп проти розповсюдження революції з метою її придушення і відновлення старих порядків.

Конфедерація - одна з форм державного устрою, союз незалежних держав, які об’єднуються з метою координації своєї діяльності з деяких питань.

Копігольдери - (в перекл. - «три- мателі копії»). Селяни, які орендували землю у великих землевласників; на руках у них була копія договору на оренду.

Кордельєри - члени політичного клуба «Організація прав людини і громадянина» (1790-1794) періоду Великої Французької революції. З кінця 1793 р. клуб кордельєрів - центр ебертистів. Назва походить від місця їх засідання - минулого монастиря францисканців-кордельєрів.

Л

Лібералізація - звільнення від жорстких обмежень, державного регулювання, контролю, політика ідеологічної свободи.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

М

Масонство - релігійно-етичний рух, який має на меті «освітній» вплив на владні структури та проникнення в них; згідно з Британською енциклопедією, «вчення і практика таємного братського ордену, великої всесвітньої таємної організації».

Маніфест - особливий акт (звернення) голови держави або вищого органу державної влади до населення у зв'язку з важливою політичною подією; декларація політичної партії чи суспільноїорганізації з програмою чи основними принципами діяльності.

Мілітаризм - нарощування військово-економічної могутності, головним чином з метою підготовки до загарбницьких воєн, а також придушення супротиву в країні.

Монополія - велике виробниче об'єднання.

Н

Націоналізм - психологія, ідеологія і політика в національному питанні, що заснована на визнанні пріоритету національного фактору в суспільному розвитку, перебільшена оцінка значення і ролі власної народності, нації. Протиставлення національних інтересів однієї національності іншим.

Нація - історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв'язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Нейтралітет - невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між сторонами.

П

Партія - політична організація, яка захищає найбільш загальні, корінні інтереси того чи іншогокласу, інших соціальних груп та керує їх політичною діяльністю.

Пацифізм - світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального,антигуманного характеру; один з напрямів антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.

Президент - виборний голова держави в більшості сучасних держав з республіканською формою правління.

Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Р

Расизм - сукупність антинаукових концепцій, основу яких складають положення про фізичну і психічну нерівність людських рас, які поділяють на «вищі» (або «повноцінні») та нижчі (або «неповноцінні»), над якими перші буцімто мають панувати.

Репарація - в міжнародному праві вид матеріальної (фінансової) міжнародно-правової відповідальності, яка складається з відшкодування нанесеної шкоди державою-агресором державі, на якускоєно напад.

Реставрація - відродження поваленого суспільного устрою або правлячої раніше династії.

Рисорджименто - національно- визвольний рух італійського народу з кінця ХVІІІ ст. за об’єднання країни і ліквідацію австрійського гноблення. У 1861 р. в результаті Рисорджименто виникла об’єднана Італійська держава в формі конституційної монархії. Процес завершено у 1870 р.

Роялісти - прихильники королівської влади, монархії.

Роялізм - ідейно-політична течія в Західній Європі, що об’єднувала прихильників монархії. У зв’язку з вищезазначеним роялізм часто ототожнюють з монархізмом.

С

Славянофіли - представники однієї з течій російської суспільної думки середини ХІХ ст., які виступали за принципово відмінний від західноєвропейського шлях розвитку Росії (патріархальність, консерватизм, православ’я).

Соціал-демократія - ідеологічна та політична течія, що виступала за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах діяльності суспільства.

Стагнація - застій в економіці, виробництві, торгівлі.

Суверенітет - незалежне від будь- яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Т

Термідоріанський переворот - контрреволюційний переворот 27-28 липня 1794 р. (9 термідора 2 року республіки) у Франції, в результаті якого було повалено якобінську диктатуру.

Толерантність - різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами - індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позицій та діях.

Торі - англійська політична партія. Виникла в кінці 70-х - на початку 80-х років ХVІІ ст. В середині ХІХ ст. на основі партії торі склалась Консервативна партія Великобританії, членів якої, за традицією, називають торі.

У

Унітаризм - форма державного устрою, при якій держава поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусудержавного утворення.

Унія - союз держав.

Уряд - вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в країні, який, як правило, очолює прем’єр-міністр.

Утопія - позначення ідеального, недосяжного суспільного устрою, держави.

Ф

Фельяни - політичне угрупування часів Великої Французької революції (назва за місцем засідання політичного клубу фельянів у Парижі). Об’єднувала велику буржуазію та ліберальне дворянство,які виступали за конституційну монархію.

Федерація - одна з форм державного устрою, при якій декілька державних утворень об’єднуються в одну союзну державу при збереженні власної державної структури і суверенітету.

Федералізм - принцип політичного і національно-територіального устрою держави, її політико- правова ідеологія.

Фундаменталізм - радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм та цілей будь-якої модернізації й оновлення, неухильне відстоювання традицій, установлених життєвих та світоглядних форм, протиставлення процесам загальної відкритості переконання у власній непогрішності, непорушності сповідування ідеалів, засудження будь- яких альтернатив їм, фанатичне відгороджування себе від суспільства.

Фермер - власник чи орендатор ферми - приватного сільськогосподарського підприємства на власній або орендованій земельній ділянці.

Фольварк - велике магнатське володіння в Речі Посполитій, яке було засноване на панщині і мало внутрішню спеціалізацію.

Ц

Цензура - система державного нагляду за друком та іншими засобами масової інформації.

Централізм - політична позиція, проміжний середній стан між крайніми політичними платформами, поглядами.

Ч

Чартизм - демократичний рух англійських робочих у 30-50-х роках ХІХ ст. Свої вимоги чартисти виклали у вигляді законопроекту. У 1840 р. було засновано

Національну чартистську асоціацію - першу масову робочу партію. Головна мета чартизму - боротьба за реформування виборчої системи в країні.

Ш

Шляхта - привілейований феодальний стан в Польщі, Литві і на захоплених ними в ХVІ-ХVІІ ст. українських і білоруських землях.

Шовінізм - агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів нації інтересам інших націй.

Я

Якобінці - представники політичної течії в період Великої Французької революції, що були виразниками інтересів революційно-демократичної буржуазії, яка виступала разом з селянством і плебсом. Назва походить від місця засідання - зали колишньої бібліотеки монахів- якобінців. В ході революції встановили диктаторський режим.