Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Відповідь УПА на большевицькі "звернення"

Збройна боротьба українського народу в рядах Української Повстанської Армії проти червоної Москви наносила важкий удар авторитетові большевицького режиму. Зайнявши нові простори в війні з Німеччиною, нові країни середньої та південної Европи і готуючись до перекинення "пожару світової революції" до країв західнього світу, Москва потребувала авреолі визволителя і носія свободи та нової соціяльної справедливости, щоб нею одурманити маси працюючого люду тих країн і без зайвих зусиль затягти їх до свого московського імперіялістичного воза. Їм треба було телеграм вдячности від населення територій СССР, що перебували під німецькою окупацією, голосних виявів радости з визволення й повернення їх до щасливої сім'ї народів СССР, до радісного життя в "батьківщині пролетаріяту". Запекла, безкомпромісова збройна боротьба українців, отже народу, який за довгі роки свого попереднього побуту в кордонах СССР мав змогу пізнати якслід правдиву вартість і правдиве обличчя большевизму, боротьба, в якій вперто ставлено червону Москву нарівні з брунатною Німеччиною, розкривала єхидну забріханість большевицької пропаганди, зривала з большевицької Москви маску визволення й носія свободи та показувала її у правдивому світлі як жорстокого окупанта, безоглядного поневолювача й новітнього носія московського імперіялізму.

Тому то, коли большевикам не вдалося осягнути визначену ціль - зліквідувати революційно-збройний спротив українського народу силою і після цього представити його в своїй пропаганді як "десперантські відрухи роспорошених решток гітлерівських банд", - вони беруться до нового способу: до підступної пропаганди. З одної сторони, - НКВД та партійні большевицькі чинники заставляють весь свій апарат до відповідної пропаганди проти українських націоналістів і в користь червоної Москви, з другої ж, - уряд УССР звертається офіційно зі своїми "зверненнями" до українських повстанців, запевняючи їм повну амнестію та закликаючи іх "вийти з лісу" і "стати до творчої праці, для своєї звільненої батьківщини".

В інструкціях Волинського облкому КП(б)У від 3 жовтня 1944 р. подано:

"4. Ввважати за основний напрямок масово політичної роботи на селі в найближчому часі - широке роз'яснювання населенню того, що суверенність нашої держави завойована українським народом тільки під керівництвом большевицької партії, тільки за активною допомогою великого братнього російського народу... Потрібно невпинно роз'яснювати, що дійсно вільна й незалежна Україна є тепер і може бути лише в братній сімі'ї народів могучого Радянського Союзу.

Невпинно нагадувати про те, що симони петлюри, коновальці закликали на Україну німецьких імперіялістів для того, щоб поневолити український нарід, віддаючи на поталу німецьким панам і капіталістам. Про те що всякі бандери, мельники... оунівці підтримували й підтримують німецьких фашистів, допомагали й допомагають заклятим ворогам України - німцям душити і нищити український народ.

В масово-політичній роботі необхідно викривати і провокаційність і брехливість гасла українсько-німецьких націоналістів "За вільну і незалежну Україну". Необхідно роз'яснювати населенню конституцію Радянської України, що український нарід під керівництвом большевицької партії вже завоював свою волю і суверенні права, об'єднав свої землі в єдину велику і суверенну державу, а українсько-німецькі націоналісти: бандери, мельники і оунівці, - ведуть боротьбу з українським народом не за "вільну і незалежну Україну", а за Україну куркулів і капіталістів, за поневолення України німецькими фашистами, за перетворення українського народу в німецьких рабів.

У висвітленні історії України треба рішуче викривати спроби націоналістичної фальсифікації історії, широко популяризувати справжніх героїв українського народу, як от: Богдана Хмельницького, Богуна, Кривоноса, Семена Палія, Устима Кармелюка, Пархоменка, Щорса, Ковпака, Олега Кошового і других героїв нашого народу, плямуючи і викриваючи зрадницьку і антинародню діяльність Мазепи, Дорошенка і інших запроданців.

14. Пленум облкому КП(б)У звертає увагу партійних організацій на те, що масово політична робота серед на: селення повинна бути скерована на розклад націоналістичних банд, на виховання населення в ненависті до німецько-українських бандитів і на залучення всього населення до активної і рішучої боротьби з бандитами".

(Передрук за органом УГВР "Самостійність", ч. 1. 1946 ст. 20-21.)

Одночасно з цим уряд УССР вже в вересні 1944 р. видав офіційне звернення до всіх бійців УПА з запевненням повної амнестії для них, якщо вони покинуть ряди УПА. Совєтський уряд, мовляв, не бажає даремного проливу крови і дарує всім вину й кару, якщо вони до такого то дня зголосяться до Ч.А., зате безпощадно розправиться з усіма тими, хто й далі боротиметься проти СССР.

В грудні 1944 р. видано нове звернення такого ж самого змісту, подаючи ще один "останній" реченець для добровільного "виходу з лісу". У травні 1945 р. з приводу закінчення німецько-большевицької війни - видано третє звернення, а в липні 1945 р. четверте, визначаючи як "останній" реченець - 20. липня 1945 р. В третьому й четвертому зверненні з особливим притиском підкреслено погрози, мовляв - якщо УПА до визначеного реченця не скапітулює, то проти неї кине уряд УССР всю ту страшну силу, яка розторощила німецькі армії та здобула Берлін.

П'яте звернення Нарком НКВС-УССР видав в половині листопада 1945 р.

Названі "звернення" разом з відповідним розпорядком Наркома державної безпеки (МГБ) УССР ген. Рясного до всіх органів МГБ і МВД розповсюджували большевики масово, при помочі преси, афішів, розкидуваних з літаків летючок, по радіо. Щоб доказати свою доброзичливість та зміну політики, про що вони запевняли, большевики звільнили зі заслання й привезли домів великий процент українців, вивезених зі Західньо-Українських Земель за першої большевицької окупації.

Для того, щоб надати вигляд успішности своїх звернень, большевики застосували такий спосіб: вибравши якийсь район, НКВД окружувало його своїми військами, зганяло мужеське населення і заставляло його підписувати відповідно уложену заяву про вихід з УПА та засудження українського революційно-визвольного руху. Фотознімки таких заяв з підписами публіковано опісля в пресі як доказ, скільки то українських повстанців здалося.

Були випадки, що "з лісу" й справді виходило багато людей і здавалося на ласку НКВД; тільки ж, це були не українські повстанці, а дезертири Червоної Армії, які в останніх місяцях війни відлучились від ЧА і в лісах вижидали кінця війни. Таких збирало НКВД разом і фільмувало їх з відповідною режисеровкою капітулювання й опісля висвітлювано по всіх місцевостях "заражених" українськими повстанцями.

Відповіддю Української Повстанської Армії на всі ці запевнення помилування й ласки зі сторони червоної Москви був - перехід до зачіпних дій.

Ілюстрацію цього знаходимо в крайовому виданні з 1946 р. "У боротьбі за волю...":

"Минув двадцятий і на Гуцульщині. Тихо тут зі "зголошенням". Ще тихіше, ніж деінде. Бо ж тут довкруги гори - царство неповірних.

Але не сплять, сталінські хроби з пропаганди, у них же ж "тьохніка, у них кіно. Нема зголгошених з повинною, так вони їх в кіно показують.

27 липня районне містечко Яблонів має атракцію. В кіно йде фільм про добровільну здачу бандерівців з "повинною". Бундючно чуються і гордо глядять по залі енкаведисти. Майже переможцями чуються. Бо на екрані вже кінець "бандьорі". Виходить його військо з лісів та лугів і спішить з поклоном совєтській власті. Горді й щасливі сьогодні сталінські партійці, як ще ніколи. Нарешті мине найбільша небезпека совєтського союзу. Нарешті скрутять голову тим небезпечним сівачам революції. Ох, яка геніяльна політика нашої партії - хваляться між собою. Жодною зброєю не звоювали ми їх, а давай, взялись за хитрість, за пропаганду, і пішло. Глядіть ось, граждани, пильно на екран. Нескінченим рядом ідуть "бандьори", складають зброю і кленуть та присягають знищити своїх командирів.

А "граждани", - жителі містечка, глядять на екран, а в душі іншу думку гадають. Чи ж би направду так жалко усе мало скінчитися? Ні, не може бути. Ті, що вчора так славно боролись, сьогодні наплювали б самі на себе? Ті, що досі нігде нікому голови не схилили, що всі окупації видержали з піднесеним прапором Самостійної, Соборної, Вільної, мали б тепер впасти, мали б зрадити?... Серце мало не розірветься, - ні, ні, вірити не хоче! Таж тут довкруги кожний ліс, кожне дерево шумить таємничо безконечні золоті лгенди про тих лицарів-героїв, що встали наче з казки на оборону і визволення народу та сповняють раз-у-раз чуда-діла, неперевершені подвиги, яким рівних не було й немає в світі.

Де ж ти, козацька славо? Де ж ви, хлопці повстанці? Де ж ви, невгнуті революціонери?

А на екрані, на срібному полотні, йдуть чорні тіні з похиленими головами... й росте гора зброї...

Здасться серце розірветься з жалю, і сорому, і болю... Невже ж?

А Ворог гад повзе, і шепче, і сичить - ось гляньте тільки на екран, тут вам факти!... Та втім:

Трррах!.. Тарррах!.. Таррррах!... - грають грізно серії кулеметів. Не у фільмі, а справді. Десь близько, от тут, у містечку.

Рррах! - гахнула і стрясла всіми шибами граната.

Зникла одразу вся маска недавнього тріюмфу чекістів. Паніка, пересполох, втікають, - "бандьори" у місті! Пропало кіно!

Це сотня УПА під командуванням друга Мороза прийшла в гості у райцентр, щоб продемонструвати свойого двадцятого. Підійшли під муровані будівлі НКГБ і сипнули по тім лігві кривавого гада з кулеметів і гранат.

Ось маєте, гади і брехуни, нашу відповідь, нашого правдивого двадцятого!"

Таку відповідь дали тоді відділи УПА майже по всіх місцевостях терену свого діяння. Ось кілька прикладів:

10 червня 1945 р. сотня Чорноти перевела ніччю наступ на районовий центр Галич. Обстріляно будинки МВД та МГБ, при чому одного енкаведиста вбито, а двох поранено. Тої самої ночі вдарено на станицю стрибків в селі Залуква біля Галича; 4 стрибків згинуло, решта розбіглась. Повстанці здобули 3 кріси й один ППШ.

В червні 1945 р. на шляху Козятин-Бердичів повстанські відділи на протязі одного тижня тричі здержали поїзди з репатріянтами, зірвавши рейки. Большевицьку охорону зліквідовано, або розігнано, а репатріянтів, що їх большевики везли на Сибір, розпущено.

12 липня 1945 р. перша чота сотні Вихра під командою чот. Холодного вдарила на райцентер Солотвина. Обстріляно приміщення МВД та МГБ, кількох енкаведистів поранено.

17 липня 1945 р. на шляху Бахмач-Конотоп повстанці задержали поїзд поворотців з Німеччини. Під час перестрілки повстанців з конвоєм поворотці розбіглися.

18. липня 1945 р. сотня ім. Богуна зорганізувала засідку на большевицьких пограничників на шляху Кривотули-Гостів. На засідку попало 49 большевиків. Після короткого бою вони розбіглися, залишаючи 18 вбитих і 6 важко ранених.

21 липня 1945 р. відділ УПА виконав наскок на районовий центр Глубічок Великий в Тернопільській області. Знищено будинок воєнкомату і перервано телефонічну сполуку Тернопіль-Львів і Тернопіль-Броди. При тому вбито 8 енкаведистів.

3 серпня 1945 р. відділ УПА зробив засідку між Верхнею і Гуменовим на відділ НКВД, який приїхав з Войнилова до с. Верхні з метою виселювання. Кулеметним вогнем вбито 10 большевиків, а 9 стрибків та одного енкаведиста зловлено живими.

5 листопада 1945 р. курінь "Смертоносці" під командою хор. Чорного виконав наскок на рай-центр Отинію б. Станиславова. В завзятому бою розбито і знищено приміщення НКВД, тюрму, з якої звільнено всіх в'язнів, воєнкомат, залізничну станцію та раймолочарню. В бою згинуло понад 40 большевиків.

22 жовтня 1945 р. більші з'єднання військ УПА під командою к-ра Прута перевели успішний наступ на місто Бірча, в якому кватирувало тоді понад п'ятьсот большевицько-польських вояків, озброєних легкою і тяжкою зброєю. Бій в місті тривав ок. 4 години. Поляки втратили понад 150 вояків вбитими, ок. 200 раненими та 7 полоненими. Здобуто 7 кулеметів, умундурування та багато амуніції.

Тої самої ночі відділ УПА під командою хор. Громенка перевів наступ на другий бандитський осередок - волосний центр Кузьмину, де кватирувало 350 вояків польської залоги. У висліді акції вбито 90 польських грабіжників і понад 100 поранено; повстанці втратили 4 вбитими і 9 раненими, між ними к-р Громенко і к-р Барон. Здобуто кілька кулеметів, більше число крісів та амуніцію.

Другою формою відповіді Української Повстанської Армії на большевицькі заклики до капітуляції, відповддю насамлеред в площині пропаганди, були рейди відділів УПА.

Поширенням української підпільної літератури між населенням займалася організаційна сітка ОУН. Але самої пропаганди при помочі ширення підпільної літератури було замало. Для підкріплення авторитету революційно-збройної боротьби треба було задемонструвати сили підпільного руху. Те завдання й мали сповнити рейди відділів УПА по селах України: збройні відділи УПА заходили до сіл, скликали вечором все населення на свій мітинг і з'ясовували на ньому положення окупованої червоною Москвою України та вияснювали цілі й завдання української революційно-збройної боротьби.

Крім цього, завданням рейдів було:

а) Відвертати увагу большевиків від осередків УПА, провокуючи большевиків до погоні за рейдуючими відділами.

б) Зв'язувати й шахувати большевицькі сили в районних центрах, не дозволяючи їм виїздити на погромні акції в терен.

в) Нищити до дорозі малі большевицькі відділи, большевицьку адміністрацію та залоги станиць НКВД і сексотів.

г) Не дати зіштовхнути себе виключно до оборони й держати ініціятиву в своїх руках.

Рейди, як тактику боротьби з окупантом, практикувала УПА вже за німецької окупації. Так, наприклад, в другій половині жовтня 1943 р. перевело шість сотень УПА загону к-ра Енея (з групи УПА-Північ, Воєнна Округа "Заграва") великий рейд на осередньо-українські землі, переходячи через Житомирщину, Кам'янець-Подільщину й Київщину аж до Дніпра. За большевицької окупації рейди набирають окремого значення й командування УПА застосовує їх в широких розмірах.

На Волині й у Галичині рейди відбуваються постійно. Перші рейди за большевицької окупації пройшли вздовж Прип'яті відділами УПА-Північ в часі, коли на ЗахідньоУкраїнських Землях стояли ще фронти. Вони відбувалися в умовинах безперервних боїв з відділами НКВД, а то й ЧА. Літом і осінню 1944 р. відділи УПА-Північ перевели 12 рейдів на східньо-українські землі, в Житомирщину, Вінниччину й сусідні райони. Останній більший рейд на Осередньо-Східні Українські Землі досягнув Слобожанських лісів, звідкіля після великих боїв з військами НКВД завернув на захід.

Від 10 листопада до 20 грудня 1944 р., як відповідь на друге звернення уряду УССР, переводив буковинський відділ УПА під командою пор. Перебийноса перший пропагандивнйй рейд по гірській частині Буковини. Відділ пройшов через райони: Вижниця, Вашківці, Чернівці і Сторожинець. Повстанці організували по селах мітинги та роздавали населенню підпільну літературу, м. ін. листівки місцевого видання "українці Буковини!"

В тому ж часі по придністрянських селах Буковини переводив пропагандивний рейд відділ УПА "Сірі Вовки" під командуванням к-ра Бистрого. В с. Опут відділ знищив 5 большевицьких розвідувачів. В бою в Топорівському лісі 29 листопада відділ розбив погоню НКВД, знищивши між багатьома іншими й командира погоні, начальника черновецького обласного НКВД Морозова.

В днях 22-27 грудня 1944 рейдував по причеремошських селах р-нів Вижниця і Вашківці відділ УПА під ком. к-ра Лісового. Під час рейдів, які відбувалися вдень, відділ УПА розгромив банду большевицьких "істребітелів" у с. Ванилів і Вережанка.

Від 23 грудня 1944 р. до 8 січня 1945 р. буковинський відділ УПА "Авангард" під ком. к-ра Павленка рейдував по селах таких районів північної Бесарабії: Новоселецький, Хотинський, Кольменецький і Сокирянський.

З початком весни 1945 р., в квітні, три сотні куреня "Холодноярці" під командуванням к-рів: Града, Глухого й Грізного, вирушає з Жовківщини в рейд по теренах північно-західнього Закарпаття. Рейд на Закарпаття повторено в червні 1945 р.

В часі від 24 квітня до 30 червня 1945 р. відділ УПА "Крути" під командуванням к-ра Ч. відбув військово-пропагандивний рейд по північній частині правобережної України, доходячи в околицях Києва до Дніпра та до долішньої течії Прип'яті. За 70 днів відділ пройшов 900 км дороги та побував в 17 районах, а саме: в Житомирській області - Олевське, Емільчане, Білокоровичі, Гараші, Коростень, Чоповичі, Малин, Радомишль; у Київській області - Бородянка, Іваньків, Димер, Чорнобиль, Хабне і Новошепеличі; в Поліській області - Ельськ, і знову в Житомирській області - Овруч і Словечна. За цей час відділ мав 11 збройних сутичок з ворогом, в тому числі три більші бої, в яких знищено 28 енкаведистів та здобуто один кулемет, 10 автоматів, 8 пістоль, 28 крісів і багато амуніції. 2 травня на залізничному шляху Житомир-Коростень відділ натрапив на засідку баталіону НКВД, про яку однак був вчас повідомлений, і розгромив большевиків. 17 травня в с. Рихти, Димерського р-ну, відділ знищив двох лейтнантів НКВД, а одного старшину НКВД взяв в полон. 24 травня біля с. Дев'ятки, Чорнобильського р-ну, відділ розбив наступ енкаведистів, в якому впало 17 большевиків, між ними 4-ох старшин, начальник станиці НКВД і начальник міліції Іванківського р-ну. По стороні повстанців впало в цьому бою 6 бійців. 6 червня в Димерському р-ні відділ щасливо вирвався з ворожого оточення. Відділ виконав велику пропагандивну роботу. Населення скрізь виявляло прихильність до революційно-збройної боротьби та сердечно вітало повстанців.

Від 7-15 червня 1945 р. рейдував в районі Кременчука повстанський відділ УПА з Холодного Яру, доходячи до околиць міста. Спецвідділ НКВД силою ок. 130 люда пробував оточити повстанців, одначе в кривавому бою був розбитий.

В днях 6 червня - 30 червня 1945 р. сотня УПА під командуванням к-ра Ч. провела військово-пропагандивний рейд по Станиславівщині, відвідавши 16 місцевостей, а саме: Узінь, Буківка, Колінки, Семиківці, Олешів, Вікняни, Долина, Копирчинці, Корнів, Раковець, Підвербці, Петрів, Ісаків, Дашівці, Кутиська, Братишів. На кожному мітінгу було присутніх 300-600 осіб.

В часі від 6-13 серпня 1945 р. відділ УПА під командою сот. М. відбув пропагандивно-боєвий рейд по р-ну Жаб'є. 9 серпня відділ вночі обстріляв зі скорострілів приміщення райцентру Жаб'є та станиці стрибків в селах Голови і Краснопілля. Большевики були так заскочені нападом, що навіть не пробували відстрілюватись. Майор НКВД, як опісля виявилось, тікаючи в переполоху до пивниці, так вдарився головою до муру, що до трьох днів помер.

В днях від 3-16 вересня 1945 р. відділ УПА рейдував на Вінниччині, поширюючи масово підпільну літературу.

В часі 20 жовтня до 10 листопада 1945 р. відділ УПА "Сурма" під ком. к-ра Білого влаштував рейд по прикарпатських і гірських селах Буковини, пройшовши понад 300 км.

В часі від 3 жовтня - 8 листопада відділ УПА під команцуванням к-ра Е. перевів пропагандивний рейд по чотирьох районах Кам'янець-Подільської области, а саме: Смотрич, Дунаїв, Ярмолинці і Сатанів. Рейд був незаконспірований, відділ посувався днями на підводах і конях. Пропагандивну роботу живим і друкованим словом проведено вдало в 11 селах і виконано чотири більші акції: в с. Нігин, Смотрицького р-ну, у с. Тинна, Смотрицького р-ну, в с. Куяви, Ярмолинецького р-ну і в с. Липівка, Сатанівського р-ну. В селі Куяви вбито 3 енкаведистів. Під час рейду відділ звів два бої. 4 листопада на шляху між с. Нігин і Балинівка розбив заставу з ок. 20 енкаведистів. 7 листопада під час переходу відділу з Турчинецького лісу до Сатанівського, повстанців заатакували дві сотні НКВД та 8 літаків, але відділові пощастило виминути більших жертв скорим переходом в ліси.

Весною 1946 р. відбулись рейди по Пинській та Берестейській областях.

Пропагандивні рейди відділів УПА по різних територіях України осінню 1945 р. мали особливе значення з огляду на те, що на 10 лютого 1946 р. було заповіджено вибори до т. зв. Верховної Ради СССР. Вибори в СССР, як відомо є не справжніми виборами, - бо і список кандидатів єдиної листи, і вислід голосування визначає провід компартії наперед, вже далеко перед виборами, - а окремою, масово агітаційно-пропагандивною акцією для втовкмачування населенню фраз про "найбільш поступову конституцію в світі найщасливішої під сонцем країни". Така акція була знаменитою нагодою для українського революційно-визвольного руху для своєрідньої дискусії: на своїх мітінгах, улаштовуваних по селах, віддіди УПА подавали властиву інтерпретацію та справжню вартість большевицької конституції і большевицьких "законів" взагалі.

Перед самими виборами большевики заквартирували в кожному селі окремі гарнізони військ НКВД, - наприклад: в Жидачівському районі, Дрогобицької области було заквартирувало ок. 600 енкаведистів, у Стрийському р-ні, Дрогобицької области - 5253 енкаведистів, у Перемишлянському й Поморянському р-нах, Львівської области - понад 3200 енкаведистів, - які терором зганяли людей до виборчої урни. Та це було якраз ілюстрацією большевицького глуму, з підставових понять свободи і підкріплення аргументів пропаганди УПА.

А безліч зударів відділів УПА з залогами НКВД в день виборів пригадували всім, що в Україні й далі не "щасливе й радісне життя", але - жорстока боротьба поневоленого народу, що змагає до свободи, проти московського окупанта.

В одному зі звітів командирів рейдуючих відділів УПА читаємо:

"Замітне є, що коли большевикам з трудом приходиться організувати свої мітінги, коли їм треба аж посилати енкаведистів від хати до хати, щоб настягати кільканадцять стариків чи дітей, то нашим відділам вистарчить лише оголосити, а збігається зразу все населення і радо слухає вільного слова, не зважаючи на те, які це може мати наслідки. Можна собі уявити, яке враження робить на маси совєтських громадян, стероризованих большевицьким режимом і звиклих уважати большевиків непобідною силою, коли вони чують слова правди про совєтський рай. Не диво отже, що все населення, так на східніх, як і на західніх землях радо слухає, а в дальшому щиро помагає українським революціонерам-повстанцям".