Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Нові форми боротьби

Велика військова акція трьох комуністичних держав - Польщі, СССР та Чехословаччини, - проти УПА весною і літом 1947 р. довела до перервання дій УПА тільки на терені Закерзоння. На теренах УССР боротьба ведеться далі.

Само-собою, що нова ситуація, яка створилась на українських землях після закінчення другої світової війни, мусіла вплинути й на структуру і форми боротьби українського підпілля. Нова політична ситуація заставляла керівництво української революційно-збройної боротьби брати до уваги довгий період, який мусить пройти між другою й третьою світовими війнами, а факт, що большевики могли тепер скупчувати на одному відтинкові окупованої території цілі армії НКВД й ЧА, робив недоцільним оперування великими повстанськими загонами. Крім цього немаловажною справою стала й проблема прохарчування. Бльокада сіл, що її застосувало НКВД, не давала змоги правильному функціонуванні постачання для великих повстанських частин, а пороблені під час переходу фронтів по лісах харчеві магазини УПА, (які в час енкаведівських бльокад стали замкненим в лісах відділам УПА в так великій пригоді), вичерпувались тим більше, що під час великих облав 1945-46 рр. багато тих магазинів попало в руки НКВД.

Думку про конечність перебудови форм революційнозбройної боротьби висловив Провід ОУН вже в своїй Деклярації з приводу закінчення другої світової війни в травні 1945 р., а Українська Головна Визвольна Рада говорить про це як про найближче завдання у своїй відозві з листопада 1946 р., визнаючи однак при тому позитивними наслідки пересунення реалізації тієї перебудови аж на зиму 1946-47 р.:

"Впродовж останніх двох років (1945-46) - говориться в цій відозві - УПА звела з енкаведівськими загонами і кинутими проти неї частинами Червоної Армії кількасот більших боїв і незліченну кількість менших боїв і дрібних сутичок, провела цілу низку саботажних акцій, знищила кілька тисяч найзапекліших ворогів українського народу зпоміж партії, НКВД, большевицької адміністрації. Революційне підпілля провело величезну протибольшевицьку політично-виховну й організаторську роботу серед українських мас. В наслідок революційно-визвольної боротьби українського народу большевицькі окупанти фактично не панують над величезною територією України і не можуть тут успішно здійснювати своїх терористичних і грабункових заходів".

В дусі нових потреб згідно з дорученням УГВР та Головного Командування УПА, приходить (згадуване вже в одному з попередніх розділів) розчленування відділів УПА на оперативно самостійні підвідділи величиною 11-50 люда. Частина бійців УПА переходить в склад СКБ - Самооборонвих Кущевих Відділів - для скріплення збройного підпілля.

Про цей перехід до нових форм боротьби говориться в органі УГВР "Бюро Інформації УГВР, випуск ч. 2":

"Закінчення 2-ої світової війни дозволило московсько-большевицьким окупантам України кинути всі свої сили на боротьбу з українським повстанським і підпільним визвольно-революційним рухом. Мир, що настав у світі, створив московсько-большевицьким імперіялістам догідні умови для зміцнення їхнього становища в середині СССР, яке зараз після війни було серйозно захитане посиленим спротивом нещадно гноблених і експлуатованих працюючих мас та національно-визвольними змаганнями поневолених народів, зокрема ж визвольною боротьбою українського народу та народу Прибалтики. Супроти всього населення, а особливо супроти українського населення на території дій УПА і революційного підпілля, большевицькі кати застосували нечуваний терор. Вони кинули на українські землі численні банди МГБ, МВД, партії, озброєної адміністрації, і дали їм повну свободу у здушуванні визвольної боротьби українського народу, хоч би навіть найбільш звірськими і жорстокими методами.

Такий стан вимагав з боку українського визвольно-революційного руху зміни тактики. Йшлося про те, щоб, враховуючи існуючі в Україні обставини, а теж сили, що ними розпоряджався визвольний рух, знайти такі форми і методи боротьби, які забезпечували б визвольно-революційний рух перед розгромом з боку окупанта та дозволили б йому далі успішно розгортати свої дії. З цих причин УПА і революційні кадри перейшли з повстанських форм масової збройної боротьби в глибоке підпіля. Суцільні віділи УПА продовжують ще діяти тільки в тих районах, де для цього були догідні природно-географічі умови, (головним чином у підкарпатських областях). Головним завданням підпілля стала організаторська і широка політично-пропагандивна робота. Її метою є повалення большевицького панування в Україні і побудова на українських етнографічних землях Української Самостійної Соборної Держави.

Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух, проте, своїх збройних акцій не припинив; змінився тільки їхній харахтер. Це вже не великі бої сотень і куренів -УПА, а постійні, дрібні сутички з ворогом розчленованих, але тісно організаційно-пов'язаних та керованих одним центром повстанських і підпільних груп. З-за кожного рога в селі чи місті, на кожній стежці, в полі чи в лісі, днем і ніччю шле большевицькому окупантові невидна рука українського повстанця і підпільника революціонера караючу кулю за кривди народу, за топтання його прав, за мільйони закатованих, запроторених у тюрми чи концтабори українських патріотів, за грабіж українського населення і знущання над ним, за намагання національно розкладати український народ і деморалізувати його, в обороні позицій українського революційно-визвольного самостійницького руху в Україні. Своїми збройними діями УПА і революційне підпілля, з одного боку, утруднюють московсько-большевицьким окупантам їхні протинародні злочинні пляни, не дозволяють їм закріпитись в Україні, завдають втрат у людях. З другого боку, цими діями вони скріплюють українські народні маси в їхньому опорі большевицьким гнобителям та втримують їх у постійній готовості до остаточної розправи з окупантом в ім'я побудови незалежної української держави".

Перехід до нових форм боротьби привів до поновного затіснення організаційних зв'язків всіх трьох формацій - УПА-ОУН-УГВР, - у зв'язку з чим при всіх звідомленнях про активну боротьбу українського народу на Рідних Землях від 1947 р., говориться завжди про "бойові дії УПА і збройного підпілля".

Восени 1948 р. Головне Командування УПА переводить розчленування й переставлення на підпільно-збройні форми боротьби теж деяких відділів УПА в районі Карпат і Підкарпаття.

Про технічну сторінку нових форм боротьби ми говоритимемо ширше в розділі про організаційну структуру УПА; для ілюстрації цих форм ми наводимо в наступному розділі уривок з реєстру боєвих дій УПА і збройного підпілля за перших два місяці 1949 р., отже після повного переведення збройної боротьби на нові форми; на цьому ж місці ограничимось до статистичного зіставлення дій УПА і збройного підпілля за роки 1947 і 1948.

В 1947 р. на терених восьми областей УССР занотовано 906 різного рода збройних і збройно-політичних акцій УПА та українського збройного підпілля, - збройних сутичок і боїв з відділами МВД, МГБ, озброєних партійців та большевицької окупаційної адміністрації, акцій для знищення ворожих адміністративних і господарських пунктів, засобів транспорту, що служать цілям грабунку українського народу, та всяких засобів большевицької пропаганди, як кіно, клюби тощо. За місяцями ці акції розподіляються так: січень 1947 р. - 26 акцій; лютий - 22; березень - З6; квітень - 90; травень - 107; червень - 111; липень - 91; серпень - 129; вересень 68; жовтень - 66; листопад - 89; грудень - 71. В поодиноких областях було: Волинська область - З5 акцій; Дрогобицька - 200; Львівська - 119; Рівенська - 26; Станиславівська - 285; Тернопільська - 204; Черновецька - 31; Закарпатська - 6 акцій.

У висліді цих акцій загинуло 1.018 большевиків, переважно провідних членів НКВД (в січні - 65. лютий - 41; березень - 47; квітень - 119; травень - 123; червень - 169; липень - 141; серпень - 140; вересень - 57; жовтень - 27; листопад - 36; грудень - 53), а 368 було важко поранених (січень - 19; лютий - 21; березень - 10; квітень - 25; травень - 37; червень - 46; липень - 79; серпень - 43; вересень - 28; жовтень - 8; листопад - 27; грудень - 15).

По стороні УПА і збройного підпіля впало в тому часі 325 люда, з того 116 в зачіпних акціях і 209 в оборонних (січень - 21; лютий - 12; березень - 12; квітень - 36; травень - 44; червень 41; липень - 33; серпень - 38; вересень - 23; жовтень - 19; листопад - 14; грдень - 32). У висліді облав НКВД на ліси та поодинокі села большевикам вдалося розкрити в 1947 р. 103 бункри УПА та криївки підпільників. У дванадцяти випадках залогам бункрів пощастило прорватися пробоєм крізь вороже кільце, в 91 випадку окружені (разом 209 люда) боронились до останнього і, вистрілявши всі набої, останньою гранатою розірвали себе, щоб не попасти живими в руки ворога.

Ці статистичні дані за 1947 рік відносяться тільки до теренів УССР і не охоплюють дії УПА на Закерзонні, що про них була мова в попередньому розділі. На Закерзонні не було теж потреби переходити зимою 1946-47 рр. на нові форми боротьби.

В 1948 р. на терені УССР мало місце 1.422 акцій УПА та збройного підпілля, а саме: січень - 104 акції; лютий - 92; березень - 85; квітень - 138; травень - 96; червень - 101; липень - 137; серпень - 237; вересень - 156; жовтень - 89; листопад - 99; грудень - 88. За областями: Волинська область - 42 акції; Дрогобицька -387; Кам'янець-Подільська - 8; Київська - 2; Львівська - 274; Рівенська - 67; Станиславівська - 344; Тернопільська - 282; Чернигівська - 2; Черновецька - 12; Берестейська - 2.

Втрати большевиків в 1948 р. виносили 910 вбитими, (січень - 87, лютий - 168, березень - 119, квітень - 75, травень - 68, червень - 46, липень - 63, серпень - 98, вересень - 58, жовтень - 48, листопад - 49, грудень - 31), та 330 раненими, (січень - 32; лютий - 23; березень - 69; квітень - 26 травень - 41; червень - 21; липень - 19; серпень - 31; вересень - 29; жовтень - 11; листопад - 14; грудень - 14).

УПА та українське збройне підпілля втратило за 1948 р. 347 вбитими, в тому 122 бійців УПА та 225 членів ОУН, (січень - 43; лютий - 55; березень - 42; квітень - 32; травень - 15; червень - 18; липень - 19; серпень -17; вересень - 25; жовтень - 19; листопад - 21; грудень - 41).

У висліді безупинних облав в 1948 р. НКВД вдалося викрити 94 криївки підпільників та повстанців. Лише в 7-ох випадках всім підпільникам вдалося прорватися; в 87-ох випадках окружені величезною перевагою ворога підпільники, згл. повстанці разом 191 чоловік, обороняючись до останнього набою, в безвихідному положенні порозривали себе гранатами. Большевикам вдалося в 1948 р. теж відшукати одну підпільну друкарню ОУН (на Волині) та одно із підпільних бюр Відділу Пропаганди й Інформації УГВР (в Болехівщині). Та в обох випадках працівники підпілля гранатами запалили криївки так, що в руки НКВД не дісталися ні будьякі документи, ні живі працівники ОУН чи УГВР.

В літі 1948 р. відділи УПА перевели масові акції проти колгоспів на терені Волинської области. Спалено колгоспи в наступних селах: Первісся і Городище, ро-н Луківці; Доротище, ро-н Ковель; Гупали і Запілля, р-н Любомиль; Потапи, р-н Головно; Дубечко і Кримко, ро-н Заболоття; Ратно, Бузаки, Хотишево, Чорче, Височно і Прохід, р-н Ратно; Синово, Замшани і Мізове, ро-н Стара Вижівка; Тоболи і Ворокомич, р-н Камінь-Коширський. Большевицьку, наслану адмініистрацію колгоспів зліквідовано.

В травні-червні 1948 р. переведено подібну акцію в Львівській області, спаливши колгоспи в селах: Черниця, р-н Підкаміиь; Гаї Старобрідські, р-н Броди; Кадлубиська, р-н Заболотці; Паликорови, р-н Підкамінь; в Паликоровах вбито під час тієї акції підполк. МГБ з Києва та місцевого районового начальника МГБ. Літом 1948 спалено колгоспи в тій же області: в м. Сокаль і в селах: Боб'ятин, Волиця, Зубків, Більковичі, Ксаверівка, Спасів, Перв'ятичі, Тартаків і Шарпанці.

В вересні 1948 р. спалено колгоспи в Чернівецькій області в селах: Головчинці, Козярі, Сухівці, Шильпаки і Глиниці Малі.

Більші бої УПА з МВД-МГБ в 1948 р. мали місце:

7. січня 1948 р. біля хуторів Весела Гора, р-н Підгайці, Тернопільська область, зустрілась більша група повстанців з відділом МВД і вступили з ним в бій. На допомогу большевикам прийшли відділи МВД з довколишніх сіл. Повстанці зайняли становища в долині біля села Курдибаба, де були залишені фронтові окопи і відбивши п'ятикратний наступ большевиків, відступили ніччю в ліси. Большевики втратили в бою 45 вбитими, по стороні повстанців впало 14.

16. лютого повстанці звели бій з відділом МВД в Романові, р-н Бібрки, Львівської области, в якому згинуло 7 большевиків.

7. березня 1948 р. пвд. УПА під командою хор. Романа звів бій з відділами МВД, що робили облаву на ліс між селами Лаврів, Нанчілка і Тиха, р-н Стрілки, Дрогобицька область. В кількагодинному бою большевики втратили 19 вбитими, повстанців впало 2.

4. червня 1948 р. пвд. УПА під ком. Летуна звів бій з відділом МВД, в якому 9 большевиків було вбитими і 4 важко раненими.

9. липня 1948 р. пвд. УПА під ком. Гамалії звів бій з відділом МГБ, що переводив облаву. В бою згинуло 8 большевиків.

Бої менших відділів УПА охоплені наведеною статистикою.

Для характеристики дій УПА після переходу на нові форми боротьби, подаємо за "Бюром lнформації УГВР" ч. 7., реєстр дій за січень-лютий 1949 р., а далі докладний опис деяких акцій з пізніших місяців того ж року.