Реферат на тему

Під одним політичним проводом

Українська Повстанська Армія стала вже в перших місяцях свого існування загально-національною армією, збройним раменем всього українського народу. Свою боротьбу провадила вона за інтереси цілої української нації. В скорому часі опанувала вона великі простори України, стаючи у висліді цього перед конечністю приймати на себе теж завдання політичного й адміністраційного характеру, що виходили далеко поза рямці військових дій. Наближення кінця війни гітлерівської Німеччини з большевицькою Москвою створювали нову політичну ситуацію на українських землях. Все це разом - висувало конечність створення єдиного політичного проводу українського народу, який керував би борогьбою всього народу на всіх фронтах і всіх ділянках життя. В виду цього Головне Командування УПА вже восені 1943 р. заініційовує акцію творення загально-національного, всеукраїнського політичного центру, який взяв би на себе найвище політичне керівництво визвольною боротьбю за Українську Самостійну Соборну Державу та репрезентував би цю боротьбу назовні.

Таким керівництвом не могло стати Українське Державне Правління, створене в червні 1941 р. з тієї простої причини, що частина членів його у висліді німецьких репресій загинула, а друга частина перебувала в ув'язненні в німецьких концтаборах. Йшло, отже, про створення нового керівного центру. Для підготовчої праці було з ініціятиви УПА окремий ініціятивний комітет.

Головний Командир УПА ген. Тарас Чупринка пише про це:

"Ініціятивний Комітет вирішив творити представництво українського народу на демократичній основі. Демократична плятформа давала можливість залучити до керівництва визвольною боротьбою всіх чесних і національно вартісних українських патріотів, незалежно від їхніх партійних поглядів.

Основні пункти політичної плятформи, що мала стати основою формування нового політичного представництва українського народу, були такі: 1. Беззастережно визнати ідею Української Самостійної Соборної Держави як найвищу ідею українського народу. 2. Визнати революційні методи боротьби за Українську Самостійну Державу також доцільними методами визвольної боротьби. 3. Здеклярувати своє вороже становище супроти московських большевиків та німців як окупантів України. 4. Визнати демократію як устроєвий принцип представництва. Пункти 2 і 3 Плятформи були зумовлені тією обставиною, що ініціятива творення загальнонаціонального представницького органу вийшла саме від УПА, яка провадила революційну боротьбу як проти большевицьких так і проти гітлерівських окупантів, і що цей орган мав очолювати і керувати саме такою боротьбою українського народу проти всіх окупантів України.

Беручи за основу формування загальнонаціонального керівництва українського народу демократичний принцип, Ініціятивний Комітет змагав цим способом якнайкраще, якнайповніше відбити в цьому тимчасовому українському парляменті всі, існуючі в той час в Україні, здорові національно-політичні сили. Особливо багато уваги Ініціятивний Комітет приділяв притягненні до проєктованого органу представників східньо-українського громадянства, що стояло в опозиції до большевицького режиму. Тут особливий натиск покладено на притягнення до цього представництва самостійників молодої генерації, вихованих уже в умовах большевицької окупації.

...Поза акцією мусіли опинитися, очевидно, групи, які одверто співпрацювали з німцями. Також поза акцією мусіли опинитися групи, які були ворожо наставлені до УПА і які нерідко, як методу міжпартійної боротьби стосували денунціяцію перед ворогом. Крім представників кіл сутополітичних, Ініціятивний Комітет притягнув до Представництва ще декількох визначних громадян, які репрезентували інші, позаполітичні українські громадські кола. В червні 1944 р. праця Ініціятивного Комітету була закінчена.

11 липня 1944 р., далеко від непрошеного ока, в Карпатах, почалися наради нового Українського Революційного Парляменту. Курінь УПА охороняв місце нарад перед можливим наскоком німців чи большевицьких партизанів. Зібралися представники всіх Українських Земель, при чому особливо численно були представлені Східньоукраїнські Землі. Зійшлися люди різних політичних поглядів...

Збори святочно проголосили себе Тимчасовим Українським Парляментом і назвали себе Українською Головною Визвольною Радою (УГВР).

...Виходячи з того, що всяке народне представництво доти є справжнім виразником волі народу, доки воно діє серед народу і від нього не відривається, Великий Збір УГВР постановив, що місцем перебуванвя УГВР є Українські Землі, а за кордон виїжджають тільки окремі члени УГВР з окремими дорученнями. Така постанова забезпечує УГВР перед перетворенням її в еміграційне представництво, як це було, наприклад, з урядом колишньої УНР, та робить її у політиці цілком незалежною від будь-яких сторонніх сил.

15 липня 1944 р. відбулися вибори Голови Президії УГВР, членів Президії УГВР, Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Судді УГВР.

Урочиста тиша запанувала на залі нарад, коли Голова Президії УГВР станув перед Головою Великого Збору УГВР, поклав руку на український державний герб та почав повторяти слова присяги... Це присягав Президент України перед українським народом".

("Бюро Інформації УГВР", р. І., ч. 2. за серпень 1948 р.)

З членів УГВР, які мужньо сповняючи свій обов'язок, впали опісля на стійці в бою з большевиками, належить згадати:

Голова Генерального Секретаріяту УГВР і Генеральний секретар Військових Справ Роман Лозовський - інж. Роман Шухевич;

Голова Великого Збору УГВР Павленко - Ростислав Волошин;

Член Президії УГВР о. д-р Галянт, представник української греко-католицької церкви;

Член УГВР д-р Юрій Липа, відомий поет, письменник і науковець;

Член УГВР Шаблюк-Шугай - Йосип Позичанюк, молодий письменник зі східньо-українських земель;

Заступник Голови генерального Секретаріяту УГВР майор Петро Полтава, широковідомий публіцист Воюючої України.

Імена тихчленів УГВР, які залишились ще в живих і перебуваючи на Українських Землях, керують далі визвольною боротьбою українського народу, мусять, очевидно, залишатися покищо невідомими. Та вже наведені назвиська упавших членів УГВР, назвиська широко відомих українських діячів і революціонерів говорять про те, що керівництво української визвольної боротьби віддав український нарід у гідні й належні руки.

На знак підчинення Української Повстанської Армії єдиному урядові України Українській Головній Визвольній Раді, УПА зараз після сформування УГВР склала їй присягу.

Опис першого такого акту присяги УПА стрічаємо в видаваному Українською Повстанською Армією журналі "Повстанець", р. І. ч. 1, листопад 1944 р.:

"На підгір'ю карпатського Високого Бескиду, на краї сіл Свидник і Ластівки (недалеко м. Борислав, Дрогобицької области) на затишній га_лявині під лісом, у суботу, 5. серпня 1944 р. - незвичайне свято.

Між деревами - підвищення, поверх нього розпнятий килим, на ньому - китайкою прикритий український національний герб, Тризуб, над ним вишиті рушники, по боках галузки червоної калини, внизу - два схрещені кріси і шолом. Спереду польовий вівтар, на ньому - хрест, євангеліє, свічки. Обабіч - високо підняті блакитно-жовті прапори.

Під прапорами - представники: два члени Президії Української Головної Визвольної Ради з генеральним секретарем внутрішніх справ і шеф Головного Військового Штабу УПА, з почотом штабових старшин.

По боках і напроти, творячи великий чотирокутник, стоять у повному виряді сотні: Булава, Леви й сотня під командуванням сотенного к-ра Різуна та дві самостійні охоронні чоти. На вуглах важкі гранатомети і кулемети. Перед сотнями сотенні командири, в середині чотирокутника Командир Воєнної Округи.

Ось він звітує шефові ГВШ: Друже Командире! Зголошую: три сотні й дві охоронні чоти, зі своїми підстаршинами і старшинами, разом 520 вояків УПА, до присяги готові.

Шеф ГВШ з членами Президії УГВР і Командиром ВО проходить перед фронтом виструнчених вояків,

- Слава Україні! - вітає повстанців Шеф ГВШ.

- Героям Слава! - грімко вдаряє в зелені верховіття лісу...

Повстанці співають свої щоденні молитви:

"Люд у неволі, край у руїні, навіть молитись ворог не дасть..." А священик править молебень і благословляє воїнів на святу боротьбу за "Силу і Славу, Волю і Власть" України.

Промовляє представник УГВР і ГВШ, вказує на історичну ролю УПА у всенародній збройній боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу...

...Знімається угору 520 рук. Іскряться очі блиском - вогнями. І могутнім хором пливуть слова присяги - як надхненна молитва.

...Національним гимном припечатується акт вояцької присяги.

Тут уперше в Україні відчитується перший Універсал УГВР до Українського Народу. Всі, що склали присягу, підписують її, як історичний документ.

...Була це перша збірна присяга за новим текстом, ухваленим УГВР. А друга - з таким самим порядком пройшла зараз же на другий день, у неділю 6 серпня 1944 р. на майдані в середсіллі Н. С., де склали присягу: сотня Месники і одна чота, разом 230 вояків УПА.

Таку присягу на вірність Україні склали тоді українському підпільному урядові УГВРаді всі частини УПА, а опісля складала кожна нова частина або й кожний новий вояк УПА окремо.

Так, отже, на стрічу нової ситуації йшла Українська Повстанська Армія з великим моральним капіталом проти німецької боротьби, з поважним досвідом партизанської війни, з незламною рішучістю боротися аж до повної перемоги, в нерозривній ідейній єдності з усім українським народом і під одним політичним керівництвом українського народу - Українською Головною Визвольною Радою.

Про тодішні загальні настрої серед українського населення пише згадуваний вже німецький спостерігач, один із, політичних керівників німецької окупаційної влади в Галичині:

"Хто залишався на місці, не робив собі жодних ілюзій щодо майбутнього; кожний був свідомий тієї важкої долі, що чекала його на довгі роки. Але в цьому була й воля до боротьби, воля перетривати важкий час і подивугідна, незламна віра в незнищенність життьової сили українського народу, без огляду на масові заслання і брутальний режим терору масового характеру. Дух спротиву, якого вже не можна було вбгати в ідеологію ОУН чи УПА, охопив дослівно все населення. Організований спротив став всенароднім рухом. На кожному кроці можна було відчути гарячкову активність: ліси наповнялися охотниками, що йшли в повстанці; поставали нові магазини, де зберігалися зброя, амуніція, військове устаткування та харчі; організовано власний підпільний апарат адміністрації.

Щоправда, в колах УПА існували тоді різні погляди на майбутні пляни. Одні дискутували можливість всенароднього повстання з метою потягти за собою населення й інших окупованих червоною армією територій для однієї спільної дії; другі були за обмежені військові дії, щоб висотати і послабити сили ворога; інші вбачали тільки можливість захищати населення, тобто біологічну національну субстанцію, шляхом оборонних дій перед ворожим терором. Уважливий німецький спостерігач бачив, що форма і методи революційної боротьби не були ще уточнені. Але кожний спостерігав тверду рішеність поєднати активний дух спротиву з життьовою волею народу: боротися і перемогти. В такому стані влітку 1944 р. німці залишали Галичину..."