Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Короткі дані про командирів УПА на керівних постах

1. Головний Командир УПА ген. Тарас Чупринка.

Правдиве прізвище ген. Тараса Чупринки - Роман Шухевич. Народився 1907 р. в містечку Краковець, Яворівського повіту, в Галичині. Середню освіту закінчив у філії Української Академічної гімназії у Львові, після чого студіює на львівській Політехніці.

В 1923 р., маючи заледве шіснадцять літ, вступає в ряди Української Військової Організації (УВО). В 1925-29 рр. організує і керує різними бойовими акціями проти польських окупантів, беручи, між іншим, особисто участь в 1926 р. у вдалому атентаті на польського куратора Собінського.

В 1929 р. вступає до ОУН як один з перших її членів і займає довгий час пост Бойового Референта в Крайовій Екзекутиві ОУН. Одночасно бере живу участь у пластовому житті, належачи до найвизначніших членів пластового куреня "Лісові Чорти" та куреня старших пластунів "Чорноморці", та з пристрастю займається всіми родами спорту, здобуваючи в Запоріжських Іграх 1923 р. два перші місця та встановляючи українські спортові рекорди в бігу з перешкодами на 400 м. і в плаванні на 100 м., а в 1933 р. перше місце в лещетарському бігу сеніорів.

Покликаний до польського війська студіював старшинській школі, з якої однак по кільканадцяти місяцях його як політично підозрілого усувають і останні місяці своєї дворічної служби він проводить звичайним гарматчиком в одному з польських військових гарнізонів на Волині. Свої військові студії доповнює Шухевич на різних військових курсах закордоном, виїжджаючи туди кількома наворотами з доручення Проводу ОУН. В 1930 р. закінчує там курс для вищих старшин.

В 1932 р. керує нападом боївки ОУН на почту в Городку Ягайлонськім, в зв'язку з чим був арештований, одначе після слідства, яке не дало ніяких матеріялів для суду, був звільнений. В 1933 р. як бойовий референт Краєвої Екзекутиви ОУН організує атентат на большевицький консулят у Львові, виконаний М. Лемиком.

В 1934 р. бере участь в організуванні атентату на польського міністра Пєрацького. В зв'взку з цим його арештовано й відставлено до концтабору в Березі Картузькій, звідки перевезено знов до тюрми і засуджено на 6 літ тюрми. В 1938 р., звільнений завдяки амнестії з тюрми, переходить в Карпатську Україну, де під прізвищем чотаря Щуки займає в штабі Карпатської Січі пост старшини для окремих доручень.

В 1939-40 рр. працює в Проводі ОУН як Референт Зв'язку з Українськими Землями в СССР. Член Революційного Проводу ОУН та учасник ІІ. Великого Збору ОУН, обіймає Шухевич після ІІ. Збору пост Крайового Провідника українських земель в ГГ та стає одночасно найактивнішим членом Головного Військового Штабу ОУН.

В 1941 р. він як майор Тур-Шухевич очолює Український Легіон, який 30. червня 1941 р. входить до Львова. Відмовивши на знак протесту проти заарештування українського Тимчасового Державного Управління послуху німецькій військовій владі, Шухевич був заарештований і засуджений на кару смерти, але того присуду німці не виконали. Опинившись знову на волі як командант допоміжної поліційної частини для боротьби з большевицькими партизанами на білоруському Поліссі, Шухевич, в контакті з Шелестом - В. Сидором, організує перехід відділів української допоміжної поліції на Поліссі й Волині до УПА, в зв'язку з чим німці, - цим разом гештапо, - арештують його на початку 1943 р. вдруге і вдруге засуджують на кару смерти. Та Шухевич, одержавши до тюрми таємно зброю, виривається на волю, рятуючись так перед екзекуцією. Безпосередньо після втечі з тюрми він стає членом Проводу ОУН як Військовий Референт.

В серпні 1943 р. ІІІ. Надзвичайний Великий Збір обирає Шухевича-Тура головою Бюра Проводу ОУН. У вересні 1943 р. зі створенням посту Головного Командира УПА, Шухевич рішенням ГВШ УПА як Головного Командування УПА, обіймає цей пост, як пполк. Тарас Чупринка. Як Головний Командир УПА і Голова Бюра Проводу ОУН він бере керівну участь в підготові на Волині І. Конференції Поневолених Народів та в самій Конференції.

Постановою УГВР з 9. лютого 1946 пполк. Т. Чупринка був підвищений до ступня генерала.

В липні 1944 р. бере участь в І. Великому Зборі Української Головної Визвольної Ради, де був обраний Головою Генерального Секретаріяту УГВР, займаючи пост Головного Секретаря Військових Справ, під псевдом Роман Лозовський.

На постах Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ, Головного Командира УПА та Голови Проводу ОУН на Українських Землях Роман Шухевич (Лозовський-Т. Чупринка-Тур) в 1944-1950 рр. керує визвольно-революційною боротьбою багатотисячної УПА, широкого збройного підпілля, підпільної ОУН та міліонових мас українського народу проти гітлерівсько-німецьких та большевицько-московських окупантів.

Ранком 5. березня 1950 р. Роман Шухевич загинув геройською смертю в бою з большевиками в селі Білогорща, біля Львова, окружений спец-відділами МВД-МГБ в своїй підпільній квартирі. Його дружину, яка відмовилась виїхати закордон і жила нелегально в краю, большевики заслали ще перед смертю Командира на Сибір, а двоє дітей забрали до "дому безприютних".

2. Шеф Штабу УПА ген. Перебийніс (Д. Грицай).

Дмитро Грицай народжений 1907 р. в селянській сім'ї в с. Дорожів, Самбірського повіту. По закінченні гімназії 1928 р. в Дрогобичі записується на фізично-матеріяльний факультет Львівського університету. Покликаний до військової служби в польській армії закінчує з відзначенням польську старшинську школу.

Вже в гімназії Грицай стає членом УВО, з якої переходить до ОУН, де переймає в 1933 р. керівництво Військовою Референтурою Краєвої Екзекутиви ОУН. В 1934 р. попадає одним з перших до концтабору Береза Картузька і перебуває там повних два роки. По звільненні з концтабору Грицай закінчує свої університетські студії. В 1939 р. його знов арештує польська поліція й засилає вдруге до Берези Картузької, звідки він вийшов щойно по розвалі Польщі. В 1940-41 р. член Революційного Проводу ОУН і учасник ІІ. Великого Збору ОУН, Грицай стає членом новообраного Проводу ОУН як Військовий Референт та як керівник створеного в виконанні постанов ІІ. Великого Збору КВШ - Краєвого Військового Штабу ОУН. На цих постах він залишається аж до свого арештування німцями весною 1943 р. Визволений з тюрми боєвим відділом ОУН він стає після ІІІ. Надзвичайного Збору ОУН знов членом Проводу ОУН як Військовий Референт та переймає керівництво ГВШ ОУН, перемінене тепер на ГВШ УПА, стаючи там фактично Шефом Штабу УПА, а від січня 1945 р. й формально, будучи покликаним на формально створений тоді пост Шефа Штабу УПА, як ген. Перебийніс.

Осінню 1945 р. одержує Грицай від УГВР та від Головного Командування УПА доручення виконати важливу місію закордоном. Переходячи разом з членом Проводу ОУН Маївським-Тарасом через Чехословаччину, попадає недалеко чесько-баварського кордону на засідку чеської поліції; в рукопашній боротьбі Маївський-Тарас стріляється, а ген. Перебийноса вдалося чеській поліції обезвладнити й заарештувати. Підданий жахливим тортурам в тюрмі при Вашингтонській вул. в Празі, ген. Перебийніс кінчає самогубством, не зрадивши ніякої військової ні організаційної тайни.

3. Шеф Штабу УПА 1946-1949 р. полк. Лицар (Гасин).

Олександер Гасин народився 1910 р. в селянській сім'ї в Конюхові, біля Стрия. По закінченні стрийської гімназії студіює на львівській Політехніці, якої йому однак після побуту в Березі Картузькій польська влада не дозволила закінчити. Під час служби в польській армії закінчує як найздібніший курсант польську старшинську школу.

Член УВО та таємних націоналістичних гуртків від гімназійної лавки і член ОУН від перших днів її існування, найближчий співробітник Степана Охримовича, Олекса Гасин був властивим організатором націоналістичного руху в Стрийщині. Ув'язнений кількакратно польською поліцією, попадає в 1934 р. першим транспортом до Берези Картузької. Та цілорічний побут у польському концтаборі не ломить, ні не залякує його. Навпаки, звільнений з концтабору, Олекса Гасин зі збільшеним завзяттям береться до праці, обіймаючи в 1935 р. керівництво Організаційної та Військової Референтури Краєвої Екзекутиви ОУН.

В 1938 р., будучи змушеним тікати за кордон, стає працівником Військової Референтури Проводу ОУН, як найближчий співробітник в ділянці військовости полк. Евгена Коновальця. В тому часі кінчає Гасин спеціяльний курс, осягаючи кваліфікації сотника для штабової праці. О. Гасин є співавтором виданого Українською Громадою в Канаді "Військового Підручника", першої того роду праці після Визвольних Змагань.

В 1940 р. стає членом Проводу ОУН, бере участь у ІІ. Великому Зборі ОУН і стає керівником організаційно-мобілізаційного відділу ГВШ. В 1941 р. попадає до німецької тюрми, одначе визволений боївкою СБ повертається до праці в ОУН.

Як співробітник ГВШ Олекса Гасин стає душею організування в Карпатському Краю (південна, Карпатська частина Галичини) Української Народньої Самооборони і переміни її в 1943 р. в УПА-Захід, та організування й розбудови Карпатського КВШ, що став опісля Штабом УПА.-Захід.

В січні 1946 р., після смерти ген. Перебийноса, Гасина, - майора Лицаря, - покликано на пост Шефа Штабу УПА; постановою УГВР з 6 червня 1948 р. майора Лицаря було підвищено до ступеня полковника. На становищі Шефа Штабу УПА полк. Лицар-Гасин переводить надзвичайно складне завдання переведення УПА на нові форми боротьби.

В січні 1949 р. полк. Лицар згинув геройською смертю у Львові, відстрілюючись з револьвера до емгебистів, що були в погоні за ним.

4. Командир УПА-Захід полк. Шелест-Вишитий (В.Сидор)

Василь Сидор народився 1911 в Сокальщині. По закінченні середньої освіти записується на Львівський університет, та поліційні переслідування не дають йому змоги студіювати. Покликаний до служби у польській армії він студіює в старшинській школі, з якої однак після гострого політичного конфлікту з шовіністичним командантом школи "вилітає", з трудом оминувши військового суду. Пластун від найнижчих кляс гімназії, надзвичайно активний революціонер, член ОУН від гімназійної лавки, Василь Сидор віддається всеціло революційній праці й широко та міцно розбудовує організаційну сітку ОУН та націоналістичний рух в Сокальщині, проломлює "сокальський кордон" і поширює сітку ОУН теж на Волинь і Холмщину. В 1936 р. стає членом Проводу ОУН на Північно-Західніх Українських Землях і розбудовує сітку революційного підпілля на Волині і, зокрема, на Поліссю. Під час свого ув'язнення в 1938-39 рр. був "старостою", тобто провідником українських політичних в'язнів у великій львівській тюрмі "Бригідки". Під час першої большевицької окупації залишається на Рідних Землях як Військовий Референт Краєвої Екзекутиви ОУН. Учасник ІІ. Великого Збору ОУН, стає від літа 1941 р. членом Головного Військового Штабу ОУН. Осінню 1942 р. виїжджає з доручення цього штабу на Полісся для простудіювання ситуації на тих теренах і, сконтактувавшись з майором Шухевичем-Туром, керує організування перших віддідів УПА на Поліссю й Волині та переходом до УПА відділів української міліції. Він теж організує Волинський КВШ, - Крайовий Військовий Штаб, що став опісля Штабом УПА-Північ, будучи тим самим першим Шефом Штабу УПА-Північ. В 1943 р. ІІІ. Надзвичайний Великий Збір ОУН обирає його заочно членом Головної Ради ОУН. В 1943 р. керує переорганізуванням УНС в УПА-Захід у Львівському Краю (північній частині Галичини) і обіймає опісля пост Командира УПА-Захід. Від 1947 р. Генеральний Суддя ОУН та Краєвий Провідник ОУН в Карпатському Краю.

Загинув Василь Сидор - полк. Шелест, Конрад, Зов, - 17 квітня 1949 р. в бою з большевиками в Перегінському районі (Станиславівська область) в долині ріки Лімниці під час наскоку військ МГБ на зимове приміщення Командира.

5. Командир УПА-Північ полк. Клим Савур (Р. Клячківський).

Роман Клячківський, уродженець Волині, виростав у Станиславові, де по закінченні середньої освіти, не маючи змоги як син незаможніх селян продовжати університетські студії, працював у "Народній Торгівлі". В ряди ОУН вступив ще юнаком і все своє життя віддав революційній праці. За першої большевицької окупації залишається на Рідних Землях, як один із керівників революційного протибольшевицького підпілля. В 1941 р. за революційну діяльність між молоддю і студентством він був заарештований большевиками у Львові і в голосному процесі 59-ох засуджений на розстріл. Та вибух німецько-большевицької війни і панічна втеча большевиків не дала змоги НКВД виконати присуд. Вийшовши на волю з Бердичівської тюрми, Клячківський зараз же повертається до революційної праці.

Зимою 1941-42 р. Роман Клячківський обіймає пост Провідника ОУН на Північно-Західніх Українських Землях. На цьому пості він відіграв важливу ролю в організуванні перших відділів УПА та розбудові УПА на Поліссю й Волині і став першим Командиром УПА (Північ) як полк. Клим Савур.

12. листопада 1944 р. Роман Клячківський, - Командир УПА-Північ полк. Клим Савур, - загинув геройською смертю в бою з переважаючими силами большевицьких окупаційних банд, під час наступу військ НКВД на його укріплену квартиру в лісничівці біля Оржівських хуторів, Клеванського р-ну, Рівенської области.

6. Командир УПА-Півдевь полк. Батько (О. Грабець).

Омелян Грабець народився 1909 р. в Чесанові на галицько-холмському пограниччі. Пластун і спортовець, член УВО від гімназійної лавки й ОУН, від перших місяців її існування, вихованок геройського Краєвого Команданта УВО сотн. Головінського, Омелян Грабець, хоч не займав зразу керівних постів, був загально відомим і улюбленим в кругах націоналістичної студентської молоді. Організатор і технічний керівник широко відомих українських протипольських демонстрацій у Львові в 1938-39 рр., які своїми розмірами викликали в чужинецьких кореспондентів враження революційних вуличних боїв з окупантом, попадає в 1939 р. до тюрми, звідки повертається по розвалі Польщі в Чесанівщину. Тут, на німецько-большевицькому кордоні, стає технічним керівником підпільного зв'язку закордону з Рідними Землями в 1939-41 рр. Одночасно керує розгорганням українського життя і, зокрема, розбудовою ОУН на Холмщині.

В 1941 р. стає членом Головного Військового штабу ОУН та Командиром Головного Військового Осередка, займаючи одночасно пост Провідника Центральної Округи ОУН на Східньо-Українських Землях.

В 1943 р., з моментом організування УПА-Південь стає Командиром УПА-Південь як полк. Батько. Загинув в бою з фронтовими частинами "заградітєльних" відділів НКВД 10. червня 1944 р. на Вінниччині.