Реферат на тему

Учні в роботі соціал-демократичних осередків Придунав’я (поч. ХХ ст.)

Початок ХХ ст. був відзначений радикалізацією настроїв учнівської молоді. Політичні партії намагалися залучити радикально налаштованих учнів до своєї діяльності. Молодь пропагувала ідеї провідних політичних сил, надавала допомогу місцевим партійним осередкам, створювала при навчальних закладах таємні учнівські гуртки різної політичної орієнтації.

Роль учнівської молоді у загальному суспільно-політичному русі початку ХХ ст. досліджували В.Борисенко, Г.Непорожня (1-2), Л.Філоретова (3) та ін. Основні напрямки діяльності соціал-демократії були об’єктом вивчення В.Головченка (4), О.Висоцького (5) та ін. Але попри розмаїття існуючої наукової літератури роль учнівської молоді у діяльності партійних філій соціал-демократичного спрямування у різних регіонах залишається недостатньо вивченою, тому метою даної статті є дослідження особливостей взаємодії зазначеної політичної сили та учнівської молоді в Придунав’ї.

У досліджуваний період серед учнівської молоді Придунав’я ідеї Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) отримали значне поширення. Популяризація соціал-демократичних ідей в регіоні відбувалась, переважно, завдяки діяльності висланих до цієї місцевості за політичну неблагонадійність студентів і робітників, а також внаслідок систематичного постачання районними обласними комітетами нелегальної періодики РСДРП.

Достатньо сильними були позиції соціал-демократів в Акерманському повіті. Вже у 1901 р. за сприяння одеських есдеків (Г.Нужкін, М.Палей, Д.Ульянов, В.Землячка) у м. Акермані виник соціал-демократичний гурток, що об’єднав, передусім, учнівську молодь (6, 34). Члени гуртка поширювали нелегальні видання, отримані, передусім, від партійних комітетів РСДРП м. Одеси, Миколаєва, Кишинева (7, 251). Зокрема, у 1903 р. місцеві соціал-демократи отримали газети “Вперед”, “Пролетарий”, прокламації “К учащейся молодежи”, “К работникам г. Одессы”, “Ко всем” та ін. (8, 30; 9). На початку 1905 р. – роботу В.Леніна “Начало революции в России”, відозви “Булыгинское дело”, “Кто должен победить”, “Слово и дело российского самодержавия” та ін. (6, 97).

Діяльність акерманського молодіжного гуртка сприяла активізації суспільно-політичного життя міста. Так, у 1902 р. соціал-демократи організували страйк робітників млинів, суконної, деревопереробної, тютюнової фабрик, працівників друкарні. Учасники акції вимагали підвищення заробітної платні, покращення умов праці (8, 27). З ініціативи соціал-демократів учні ремісничих шкіл та робітники м. Акермана відзначили першотравень 1903 р. спільною сходкою на березі Дністровського лиману та у фортеці (8, 28). Наслідком роботи місцевої філії РСДРП став страйк столярів у 1903 р. (7, 251).

З початком революції 1905-1907 рр. акерманський соціал-демократичний гурток зосереджує свою діяльність на поширенні відозв, організації сходок, страйків. Саме представники учнівського осередку Соціал-демократичної робітничої партії очолили в листопаді 1905 р. страйк поштово-телеграфних службовців (8, 44). 9-10 березня 1906 р. у чоловічій та жіночій гімназіях м. Акермана відбулась акція протесту на знак жалоби за вбитим лейтенантом Чорноморського флоту П.Шмідтом (8, 64; 10, 138). Ініціатори виступу, переважно члени соціал-демократичного гуртка, потрапили під особливий нагляд адміністрації Бессарабського губернатора. Під впливом соціал-демократичної агітації у квітні 1906 р. відбулись заворушення робітників місцевої суконної фабрики (8, 45).

Соціал-демократичні молодіжні гуртки діяли і в Акерманському повіті. Так, у 1903 р. у вчительській семінарії м. Байрамча виник гурток, до складу якого увійшли семінаристи П.Іовчев, М.Іваньков, К.Узун, М.Бучков та ін. (9, 185). Влітку 1905 р. був створений соціал-демократичний гурток у с. Кубей (9, 183). До числа учасників гуртка, основу якого складала учнівська молодь, належали М.Шишман, В.Нєдєльчєв, М.Карачабан, К.Бродовська, М.Несторовська, Д.Скалов та ін. (7, 374). Восени 1905 р. соціал-демократичний гурток був утворений в с. Чийшия. Очолений вчителем І.Хіневим, він об’єднав, передусім, місцевих учнів (П.Іовчев, С.Мінов, М.Іскімжи, А.Камбур та ін.). Завданнями гуртківців були розповсюдження антиурядових прокламацій у селянському середовищі, організація акцій протесту, залучення до партії учнівської та селянської молоді (7, 365). Враховуючи поліетнічний склад населення, гуртки спеціалізувались на випуску прокламацій болгарською та гагаузькою мовами. Координували діяльність повітових гуртків Болградський, Одеський, Кишинівський та Херсонський комітети РСДРП.

Активізація роботи соціал-демократів в м. Ізмаїлі пов’язується, насамперед, з початком демократичної революції в Росії. Так, у травні, червні 1905 р. в м. Ізмаїлі серед населення були поширені відозви антиурядового характеру (“Травневі вимоги”, “Перший крок”, “Товариші” та ін.) (11, 41). Невдовзі місцева жандармерія перехопила вантаж з прокламаціями Одеського соціал-демократичного комітету, однак 18 червня на вулицях міста з’явились нові гектографічні звернення з соціал-демократичними закликами (12, 1). Поліцейське розслідування дозволило виявити нелегальний учнівський гурток, “...який переслідує антиурядові цілі... та веде пропаганду серед учнівської молоді, робітників порту, солдат гарнізону” (8, 40). Актив гуртка складали студенти Новоросійського університету (О.Авраамов, І.Фітов, О.Тодорович, М.Волчек, Г.Параладов та ін.), які використали “революційні канікули” для об’єднання учнів ізмаїльських навчальних закладів під соціал-демократичними гаслами (13, 3).

Учасники гуртка займались пропагандою доктрини РСДРП серед місцевої молоді, організацією учнівських виступів. Так, 19 жовтня 1905 р. на центральній площі м. Ізмаїла після урочистого молебню на честь проголошення царського Маніфесту відбулась акція протесту учнівської молоді, до якої долучилися жителі міста (близько п’ятисот осіб) (11, 41). Ініціатором акції став О.Авраамов (14, 11-12). 21 жовтня учні старших класів ізмаїльських гімназій провели сходку, що стала наслідком антиурядової агітації членів соціал-демократичного гуртка М.Волчека, О.Тодоровича, І.Ходкевича та ін. (15, 1; 16, 6-7). Загалом, учасники соціал-демократичного гуртка впродовж 1905-1906 рр. систематично ініціювали учнівські виступи (17, 23-24). У жовтні-грудні 1905 р. за соціал-демократичну агітацію серед ізмаїльських учнів було звинувачено студента Новоросійського університету К.Гусакова (18, 1). У листопаді 1905 р., відгукуючись на відозву Московського комітету РСДРП, ізмаїльські гімназисти провели спільний страйк проти існуючих суспільних порядків з вихованцями гімназій м. Болграда (8, 55).

Поширення в м. Ізмаїлі нелегальної літератури від Одеського комітету РСДРП тривало і в 1906 р. Так, у лютому зазначеному учнівському гуртку вдалося розповсюдити соціал-демократичні відозви, серед яких “В духе манифеста 17 октября”, “Солдаты возвращаются”, “Почему царь разогнал Думу” та ін. (9, 74). У червні 1906 р. у зберіганні забороненої літератури був звинувачений А.Червінаков, під час обшуку якого поліція виявила гектографічні прокламації з соціал-демократичними гаслами, примірники “Писем к крестьянам”(9, 83-84).

У щорічному звіті помічника начальника Бессарабського губернського жандармського управління за 1908 р., зокрема, було зазначено, що в м. Ізмаїлі виявлено новий молодіжний осередок РСДРП. До складу соціал-демократичної групи увійшли О.Федоров (вихованець міського училища), Д.Кирилов, М.Рабінович, О.Агура (учні чоловічої гімназії), В.Авраамов, Б.Коган (студенти Новоросійського університету) та ін. (9, 129). Члени групи систематично проводили нелегальні збори для обговорення суспільно-політичної ситуації в країні, розповсюджували антиурядові видання. Так, у жовтні 1908 р. на пароплаві “Болгарія” з вантажем забороненої літератури, зокрема, газет з відкритим листом-протестом Л.Толстого проти репресивної політики в Росії в роки реакції “Не могу молчать” і журналів “Голос социал-демократа”, було затримано В.Авраамова (19, 99). Активна агітація учасників соціал-демократичної групи серед місцевого селянства спричинила низку заворушень по селах повіту в 1907 р., 1914 р. та ін. (8, 76). Селяни, запозичуючи соціал-демократичні гасла, вимагали конфіскації поміщицької землі, зниження податків та впровадження безоплатної освіти (9, 109). З початком Першої світової війни діяльність соціал-демократичних осередків в м. Ізмаїлі майже припинилась.

Одним з найбільших соціал-демократичних осередків Придунав’я була Болградська соціал-демократична група (липень 1905 р.). До складу групи вступили А.Христев (керівник), К.Дечев, Є.Куклін, Г.Садаклій, М.Каракулаков, В.Куртєв, М.Буянов, М.Дімов та ін. (7, 353). Значну частину болградської групи складала учнівська та студентська молодь. Основними напрямками своєї діяльності місцеві соціал-демократи визначили створення книжкової крамниці та бібліотеки, завдяки чому гімназисти та викладачі міста мали отримати вільний доступ до нелегальної літератури.

Відгукуючись на проголошення царського Маніфесту, болградські соціал-демократи 22 жовтня 1905 р. ініціювали загальноміську акцію під гаслами “Геть проклятий самодержавний уряд та начальство” (7, 354). У листопаді того ж року вихованці болградських гімназій за закликом Центрального комітету РСДРП підтримали виступ учнівської молоді м. Ізмаїла. Загалом, учні 7-8-х класів болградських навчальних закладів не з’являлися на заняття протягом півріччя (з листопада 1905 до середини 1906 р.) (8, 54-55). У грудні до 7-8-класників, протестуючи проти поліцейського свавілля в країні, приєднались учні інших класів.

Готуючись відзначити першотравневі свята 1906 р., болградська соціал-демократична група випустила прокламацію, у якій, зокрема, говорилося: “Страйкуйте, покажіть, ...що ви свідомі люди, готові піти на боротьбу за велику робітничу справу” (6, 155). Поліція, перехопивши звернення, затримала В.Куртєва, М.Каракулакова, О.Рабиновича, М.Чуланова, X.Вайнберга. Під час їхнього обшуку було вилучено нелегальні видання РСДРП та револьвери (7, 354). Арешт членів групи викликав акції протесту жителів міста, що змусило владу звільнити затриманих. Впродовж 1906-1907 рр. болградська група налагоджує регулярний друк власних прокламацій та відозв, що сприяло зростанню чисельності її складу в 1908-1909 рр. (9, 187).

Прагнучи посилити свій вплив на робітників міста, болградські соціал-демократи влаштовують колективні читання партійних видань, розповсюджують твори В.Леніна, Ф.Енгельса та ін. (6, 156-157). У 1910 р. травневі свята були використані болградською соціал-демократичною групою для організації антиурядових робітничих виступів (7, 354).

У 1913 р. поліція отримала агентурні донесення про роботу нелегальної групи. Результатом розслідування став арешт у липні 1914 р. А.Христева, М.Бояна, Ф.Іванова, Ф.Яримова, М.Дімова та ін. Обшуки їхніх помешкань дозволили вилучити праці В.Леніна, К.Маркса, К.Каутського, А.Бебеля, Г.Плеханова, Л.Толстого, періодичні видання “Путь правды”, “Пролетарская правда”, “Вестник знания”, рукописи відозв та ін. (20, 1-3). За переховування забороненої літератури члени групи були засуджені до різних термінів, замінених у 1914 р. відправленням на фронт.

Перша світова війна дозволила учасникам болградської групи розширити агітаційний простір за рахунок діяльності у солдатському середовищі, насамперед, Акерманського та Ізмаїльського гарнізонів, Оренбурзької піхотної дружини, яка дислокувалась у м. Рені (8, 112). Форми роботи залишались незмінними: поширення відозв з антивоєнними гаслами, вивчення партійної літератури, пропаганда соціал-демократичних ідей. Діяльність болградської соціал-демократичної групи викликала зацікавленість з боку поліцейського управління, наслідком чого стали арешти основного складу в 1916 р. та її поступове розформування (6, 173).

Соціал-демократична доктрина знайшла підтримку і у м. Рені. Гурток, виникнення якого датують 1906 р., тісно співпрацював з Бендерським комітетом РСДРП. До його лав входили, переважно, вихованці місцевих навчальних закладів (І.Пірогов, М.Смирнова, К.Долгова та ін.) (7, 681). Заборонену літературу гуртківці отримували з м. Одеси, іноді з Болгарії, Румунії; для проведення акцій протесту з-за кордону нелегально постачали вибухівку і зброю (8, 37). Саме цей гурток, зокрема, був звинувачений поліцією в організації страйку вантажників місцевого порту в 1906 р. (8, 44-45).

Архівні джерела не зберегли достовірних свідчень про існування організованих молодіжних соціал-демократичних філій у м. Кілії та Татарбунарах. Однак ідеї цієї партії були у цих містах досить популярними. Так, у 1905 р. серед кілійського населення регулярно поширювались антиурядові видання. У зберіганні та розповсюдженні нелегальної літератури були запідозрені учні місцевих навчальних закладів. Обшук квартир Л.Менделевича, III.Гендельмана, Р.Лейбовича у травні 1908 р. дозволив виявити значну кількість періодики соціал-демократичної спрямованості, зокрема, брошури “О революционной работе на селе”, “Кто не желает народу ни земли, ни воли или за кого стоит чёрная сотня”, “Кто чем живёт” та ін. (21, 2). Під час слідства було доведено, що основним постачальником цієї літератури до міста був Миколаївський комітет РСДРП (8, 30). За звинуваченням в антидержавній діяльності було ув’язнено вихованця семінарії м. Татарбунари І.Лабунця. Розслідування підтвердило причетність семінариста до організації в місті мітингу в листопаді 1905 р. Резолюція мітингу (за авторством І.Лабунця) містила вимоги скасування монархічної форми правління, впровадження республіканського устрою, розподілу землі між селянами (22, 17-18).

Аналіз архівних матеріалів за досліджуваний період доводить, що на початку ХХ ст. учнівська молодь Придунав’я активно підтримувала ідеї РСДРП. Партія справляла помітний вплив на молодь, залучала її до роботи у своїх осередках. Діяльність учнів набувала різноманітних форм: поширення нелегальної партійної літератури, організація та проведення мітингів, демонстрацій, страйків тощо.

Література:

1. Борисенко В.Й., Непорожня Г.А. Суспільно-політична діяльність вчителів і учнівської молоді України в 1900 – першій половині 1907 рр. – К., 2002.

2. Непорожня Г.А. Суспільно-політична позиція учнів світських середніх навчальних закладів України у 1905 р. // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 2000. – Ч. IV. – С. 209-215.

3. Філоретова Л.М. Суспільно-політична діяльність учнівської молоді України в другій половині 1907 р. // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 2002. – Вип. 45. – С. 11-18; Її ж. Еволюція нелегальної діяльності учнівської молоді України в 1908-1911 рр. // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 2003. – Вип. 22. – С. 240-247.

4. Головченко В. “Свої серед чужих, чужі серед своїх...” (До історії взаємин української та російської соціал-демократії на початку ХХ ст.) // Розбудова держави. – 1997. – № 2. – С. 43-48.

5. Висоцький О. Виникнення та ідейно-ціннісні засади діяльності українських соціал-демократів та есерів // Визвольний шлях. – 2000. – № 7. – С. 41-69.

6. Иванов Ю.Г. Революционное движение в Молдавии (с 1895 по февраль 1917 г.). – Кишинёв, 1980.

7. История городов и сёл Украинской ССР в 26 т. Одесская область. – К., 1978.

8. Мельник С.К. Революционное движение в Придунайском крае в период империализма (1900-1917 гг.). – Киев - Одесса, 1981.

9. Революционное движение в Придунайском крае (1900-1917). Документы и материалы. – Одесса, 1973.

10. Хроника революционных событий на Одесщине в годы первой русской революции 1905-1907 гг. – Одесса, 1976.