Реферат на тему

ПОДОРОЖ У КОЗАЦЬКІ ЧАСИ

Ой, у полі могила, широка долина

сизий орел пролітає

Славне військо запорізьке

У бій виступає .

Всухаймося в слово козак і почуємо посвист шаблі, шерхотіння степової тирси, грізне й переможне Слава. Що то за люди були козаки, чому їх так називали, що вони зробили для України .

Козак – слово, ймовірно, турецьке. Означало воно вільну людину, яка жила воєнним промислом. Перші відомості про козаків містяться в писемних джерелах, які стосуютіся ІХ століття.

Степи подніпров я, які лежали пусткою, незважаючи на те, що дуже потерпали від татар і турків, усе більше приваблювали українців ( хоч серед козаків були і представники інших народів ), які тікали сюди від панщини, утисків польської шляхти, або просто тих людей, що шукали волі, здобичі, воєнної слави. Вони гуртувалися тут, населяли землі по Дніпру, полювали звіра, ловили рибу, ставили фортеці, а голвне – боролися з турками і татарами .

Життя, повне небезпек, де вся надія на шаблю, силу та прудкого коня, манило до себе відважних людей. Українське козацтво складалося найсміливіших найвідчайдушніших, найсильніших – слабкі тут не виживали і не йшли в козаки .

Осередком козаччини стало Запорожжя – південні степи за порогами Дніпра. Вважається, що першу козацьку фортецю, свою першу столицю – Січ – козаки звели на острові Хортиця. Ймовірно, що її збудував князь Дмитро Вишневецький. Він був і першим козацьким гетьманом. За час існування козацтва місце розташування Січі декілька разів змінювалося .

На Січі зберігалися зброя, скарбниця, човни. Козаки не любили розкошів, проте зброю, особливо шаблю, мали найкращу. Того, хто пропив свою шаблю, з ганьбою виганяли з Січі. Усі разом козаки називалися Лицарством ,,, ,, Товариством ,,. Козацтво Січі становило Кіш, що поділявся на курені – військові одиниці, до яких входила певна кількість козаків. Куренем також називалося і житло, де жили козаки. Старший в Коші – кошовий отаман .

До Січі приймали усіх, хто приходив .Козаки голили волосся, залишаючи на голові лише чуб – оселедець та вуса. Одягалися в білі сорочки та шаравари- широкі, ,,як Чорне море ,,, - казали вони. Носили свити, жупани, кожухи. На ногах – чоботи .

Під час війни, у поході слово і наказ гетьмана були вищим над усе.

Зрадників, тих, хто не виконував наказів, або залишав товариша у біді,

пиячив у похоі ,- карали смертю. У мирний час частина козаків працювала у власному господарстві : розводила худобу, нацбільше – коней, ловила рибу, збирала мед. Те все міняли на хліб та інші речі .

Відвага і хоробрість козацтва ставали відомі по всій Україні, особливо українське козацтво уславилося своєю боротьбою з татаро – турецькими нападниками. Пам ять про них збереглася у піснях і думах .

…Далеко по степу розкидані так звані фігури- високі дерев яні вежі з бочкою смоли на самому версі. Біля них чатують по кілька козаків. Як тільки нацдальший з козацьких загонів помічає татарську орду, то одразу запалює свою фігуру. Побачивши на сусідній фігурі дим, козаки одразу запалюють свою фігуру, і так чиниться з фігури до фігури, передаючи таким чином звістку про напад аж до Січі. Таким же чином звістку про напад, через кілька годин знали на західних і північних землях .

Не завжди козаки чекали, коли на них нападуть вороги, а й самі йшли походами на них .

Козацький флот у кращі часи налічував до кількох сотень човнів - чайок. Наладнавши свої човни сміливці пливли Дніпром і Чорним морем, добиралися до турецьких володінь .

Вплив Січі поширювався на більшість земель України. Швидко козацтво стало відчутною силою. Тому польський уряд створив реєстр (Платна служба, на яку вступали козаки).

Проте більша частина козацтва завжди була осередком спротиву панування Речі Посполитої на Україні .

Гетьман Сагайдачний .Одним із козацьких ватажків, який намагався не силою, а мирно відстоювати права козацтва в Україні, був гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний. Родом він був з Галичини. Юнаком опанував науки в Острозькій академії, був високоосвіченою людиною, володів кількома мовами, мав і велике вміння досягти поставленої мети. Приставши до козаків, швидко зажив серед них поваги, особливо вдалими походами проти татар і турків .

Сагайдачний не воював з поляками. Основою свого життя він вважав боротьбу з турками і татарами. У битві під Хотином 1621 р. Сагайдачного було важко поранено. Помираючи, він заповідав частину свого майна Київському і Львівському братерствам. Так і не видужавши Сагайдачний помер у Києві. Поховано цого поряд із собором Братського монастря .

Усталене за Сагацдачного козацьке життя після його смерті порушилось. До запоржців все частіше почали приєднуватись селяни, міщани, реєстрові козаки.

Та головним було те, що по всій Україні у козацтві почали вбачати ту силу, що стала оборонцем не тільки своїх прав, а й прав усього українського народу.

,,Нехай знають на всім світі,як ми пошибали,

І гинучи, свою правду кров ю записали !

Записали – прочитають письменні люди,

Що до суду із шляхетством згоди в нас не буде.

Доки Рось зоветься Россю,Дніпро в море ллєтья ,

Поти сонце українське з панським не зживеться,,

Козацькі права здобуті за Сагайдачного, знову були майже втрачені : всі міщани перестали спілкуватися українською мовою, становище православної церкви було жалюгідним, козацьку старшину тепер не оюирали, а призначали польскі власті ; зменшилась кількість реєтрових козаків ; сталися обмеження в козацькій території .

На Дніпрі, перед Кодацьким порогом, поляки збудували міцну фортецю Кодак ,щоб перетнути шлях запорожцям із Січі в Україну і втікачам з України на Січ. У Кодаку стояла добре озброєна залога. Король вважав, що нарешті він приборкав Україну і козацтво. Та не тут то було. Іскру до нового полум я боротьби кинув Богдан Хмельницький. Не допомогли ні військові залоги, ні погрози, ні кари, ні та ж фортеця Кодак. Пам ять про власну державність, часів Київської Русі, права і вольності України, коли вона входила до складу великого князівства Литовського, жила в народі. І Хмельницький був першим гетьманом, який рішуче повів козацьке військо, та й не тільки козаків, а й селян, шляхту, міщан на боротьбу за волю .

Богдан Хмельницький. Шлях до волі .

Син заможного козацького сотника Б.Хмельницький здобув хорошу на той час освіту. Змолоду був під наглядом батька, вправлявся у військовому мистецтві, брав участь у сутичках з татарами .

Недовго був у турецькій неволі, а після того осів у родовому хуторі Суботові поблизу Чигирина. ( Ставши гетьманом Хмельницький зробив Чигирин столицею своєї держави ). Потім вписався до козацького реєстру. Його обрали чигиринським сотником .

Одного разу, коли Хмельницький був на службі, польський шляхтич пограбував його хутір і вбив сина. Хмельницький подав до суду, але його самого було увязнено. Врятувавшись, він подався на Січ .

Хмельницький швидко перпконав козаків, що час братися за шаблі. Роздмухуючи вогонь народного гніву, він нажив поваги серед козаків. Тому його було обрано гетьманом Січі .

Багато боїв мав Богдан. У славі повертався він в Україну. По містах і селах гетьмана зустрічали, як рятівника. Пишно вітали переможця і у Києві. Але у 1657 році, в Чигирині помер гетьман, патріот, син України – Богдан Хмельницький. Поховано його було в церкві у Суботові .

Так Україна залишилась на роздоріжжі, на самому початку відбудови своєї держави .

На жаль гетьману Хмельницькому не вдалося втримати у складі своєї держави західні землі : Поділля, Волинь;_Галичина досить швидко знову опинилася під польським пануванням, Закарпаття ж увесь час залишалося під владою Угорщини. На правобережжі гетьманував Павло Тетера, а на лівобережжі – кошовий Іван Брюховецький.

Іван Богун .Іван Богун один із найближчих сподвижииків гетьмана Хмельницького, користувався його довірою і приязню .

З явився на світ він у родині дрібного українського шляхтича і досить швидко потрапив у вир козацького життя. Брав участь практично в усіх битвах козацького війська .

Після смерті Хмельницького він продовжував боротись за волю України, аж поки не потрапив у полон до поляків. Король звільнив його та згодом знову заарештував і розстріляв .

Так і загинув один з тих про кого кажуть : він жив заради України !

Іван Сірко. Славний козарлюга, січовий отаман, Іван Сірко завдяки своїм розуму та сміливості зажив великої поваги серед козаків. Усе своє життя провів у війнах і походах. Був на засланні. Та все ж повернувся на Січ і знову став кошовим отаманом. Не полічити всіх боїв кошового Сірка. До самої смерті міцно тримав козацьку шаблю в руках кошовий отаман .

Гетьман Іван Мазепа. У 1687 році новим гетьманом став іван Мазепа, що був до того генеральним осавулом. Його гетьманування було найтривалішим – 22 роки. (Хмельницький гетьманував 9 років, Сагайдачний – 12, Самойлович – 15, Скоропадський – 13 ).

Родом Іван Мазепа з правобережжя, із села Мазепинці, неподалік Білої Церкви. Змолоду він отримав гарну освіту, вчився у європейських університетах. Жив у Франції, Голандії, бував у Німеччині та Італії, потім став на службу до польського короля. Згодом Мазепа подався на Запорожжя до козаків, служив гетьманам Дорошенку та Самойловичу. Не раз його посилали вирішувати різні справи до Криму, Москви. А після у вязнення гетьмана Самойловича старшина обрала Мазепу гетьманом Мазепа був дуже розумним. Придумував різні плани щоб обдурювати царів і королів .

Один із планів Мазепі не вдався, і йому довелося із одним королем утікати в турецькі володіння. І того ж таки 1709 року Мазепа помер. Після нього були ще деякі гетьмани, але ті не здобули такої слави як Мазепа, Хмельницький, Сагайдачний .

Скасування Гетьманщини. Наступна російська цариця - Катерина ІІ узявшись за “ поліпшення” устрою в державі найперше наказала скасувати гетьманщину. Сталось це у 1764 році. Так і закінчилась доба гетьманщини. Також цариця скасувала козаччину і закріпила обов язкову панщину .

Невитримуючи панщини, утисків віри, наруги над українськими звичаями, селяни повставали. Збиравшись у ватаги, нападали на панів, грабували маєтки, палили, мстилися за кривди.

Цих людей називали гайдамаками. Провідником їх став Максим Залізняк. У 1768 році було найбільше повстання. Завдяки тому, що до них приєднався уманський сотник Іван Гонта, гайдамаки виграли бій. Потім вони обрали Залізняка гетьманом, а Гонту – уманським полковником .

В західних землях протести втілювалися у виступах опришків. Найвідоміший з їх ватажків був Олекса Довбуш, який відбирав у багатих майно і ділив поміж біднотою і селянами .

У козацьку було зведено нові собори у Києві, Чернігові, львові. Будувалися і школи, і церкви, і шпиталі з дерева. Та, на жаль, оскільки дерево – нестійкий матеріал, лише окремі деревяні будівлі дійшли до нас у первісному вигляді.

Україна по праву може пишатися багатьма своїми синами і дочками, які боронили їїправа і шаблею і словом. Їх було чимало – гетьманів, полковників, простих вояків, письменників, художників, просвітників. І всі вони жили заради України, її свободи і незалежності.