Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Спогади О.М.Терпигорєва як джерело до історії формування науково-технічної інтелігенції Катеринослава початку ХХ ст.

Сьогодні науково актуальним є вивчення формування науково-технічної інтелігенції та її внеску в економічний розвиток регіону. Дослідники звертають увагу на розвиток підприємств, не зупиняючись на особистостях, які забезпечували це піднесення, займалися вихованням нових кадрів, особливо важливих для Півдня України наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя, оскільки саме там бурхливо розвивалась гірничодобувна та металургійна промисловість.

До проблеми вивчення науково-технічної інтелігенції як одного з факторів розвитку промисловості регіону науковці звертались дуже мало, досі немає жодних сучасних узагальнюючих досліджень. Піонером у дослідженні історії вітчизняної інтелігенції взагалі є російська дослідниця В.Р. Лєйкіна-Свірська, автор монографії «Русская интеллигенция в 1900-1917 гг.» [10]. У цій роботі здійснено ретельний аналіз формування інтелігенції у вказаний період. Однак утворення такого прошарку інтелігенції як науково-технічний майже не досліджене.

Ще на початку 60-х років минулого століття вийшла друком двотомна об’ємна праця українського радянського історика

О.О. Нестеренка «Розвиток промисловості на Україні» [12], другий том якої безпосередньо присвячений ХІХ – початку ХХ сторіччя. У ній автор дослідив проблему промислового розвитку регіонів, показавши, що на початку ХХ сторіччя південний регіон став промисловим центром Російської імперії. У цій монографії є окремі характеристики та фактичні дані, котрі стосуються науково-технічної та технічної інтелігенції.

Спогади Терпигорєва, яким присвячене дане дослідження, є певним внеском в історіографію історії науково-технічної інтелігенції, бо там є оціночні судження. Разом з тим його спогади є наративним джерелом для вивчення інтелігенції. Мета даного дослідження – через аналіз мемуарів О.М. Терпигорєва здійснити спробу простежити становлення, формування, розвиток науково-технічної інтелігенції Катеринослава на початку ХХ сторіччя, чи хоча б показати особу мемуариста на тлі цього процесу.

Перша публікація про О.М. Терпигорєва з’являється ще до виходу спогадів, у 1950 році [1]. Це бібліографічна брошура, написана і видана співробітниками Академії наук СРСР, у якій здійснено спробу дати характеристику творчого шляху академіка. Особливу увагу в брошурі звернено на його роботу в Катеринославі, очевидно, через його активну політичну діяльність, спрямовану проти царизму.

У 1963 році вийшла друком робота академіка Академії наук СРСР Б.А. Розентретера, в якій міститься характеристика постаті вченого О.М. Терпигорєва [15, с. 3-22]. Автор здійснив своє дослідження на основі архівних джерел, які дозволили йому досить повно й аргументовано змалювати діяльність академіка.

Також у роботах, присвячених історії Дніпропетровського гірничого інституту (нині – університет) можна знайти матеріали, які свідчать про вагомий внесок Олександра Митрофановича у розвиток інституту [6; 7].

Цікавим є дослідження життя і діяльності Олександра Митрофановича, здійснене професором Національного гірничого університету Г.К. Швидько, яка у статті «Академик А.М.Терпигорев (общественно-политическая деятельность по материалам Департамента полиции)» [18, с. 103-105] на основі нових архівних джерел розкрила суспільно-політичну діяльность О.М.Терпигорєва в кінці ХIХ – на початку ХХ ст., коли він знаходився під наглядом поліції.

В історії Національного гірничого університету О.М. Терпигорєв – це одна з найпомітніших постатей, тому його прізвище знаходимо у всіх працях, що стосуються історії ВУЗу в цілому чи окремих його кафедр. На сьогодні надруковано ряд робіт, присвячених історії кафедр гірничого університету. Це роботи колективу авторів під керівництвом О.М. Шашенка, О.В. Солодянкіна «История кафедры строительных геотехнологий и геомеханики Национального горного университета», В.І. Бондаренка, О.М. Кузьменка,

Р.Є. Дичковського, І.А. Ковалевської, В.І. Бузила «История кафедры подземной разработки месторождений (1900-2005)», також робота І.М. Єлінова «Нариси з історії Національного гірничого університету»[17; 2; 9].

У перших двох дослідженнях відзначається вагомий внесок Олександра Митрофановича як завідувача кафедри підземної розробки родовищ. У працях підкреслюється, що академік Терпигорєв став основоположником нового наукового напрямку в гірничій справі – механізація гірничих робіт.

Спочатку зупинимося на біографії автора спогадів. Майбутній академік Олександр Митрофанович Терпигорєв народився 21 листопада 1873 року в місті Тамбові в сім’ї дрібного чиновника. З 1892 до 1897 року він навчався у Петербурзькому гірничому інституті. По закінченні інституту в 1897 році він був зарахований на державну службу і направлений на Сулинське гірничо-металургійне підприємство

М.П. Пастухова на Донбасі, куди його запросили після проходження ним на цьому підприємстві студентської практики. О.М. Терпигорєва було призначено керівником рудників, що свідчило про його професійні здібності.

У 1900 році О.М.Терпигорєв переїздить до Катеринослава у щойно відкрите Катеринославське Вище гірниче училище. Цікаво, що в «Спогадах» цей переїзд пояснюється тією обставиною, що він бачив тяжкі умови роботи шахтарів, але нічим не міг їм зарадити [16, c. 90]. Думаємо, це не зовсім відповідає дійсності. В той час він вже активно займався нелегальною революційною діяльністю, а промисловий Катеринослав був, безумовно, для його діяльності досить привабливим. У вересні 1900 року Олександр Митрофанович переїхав з родиною на нове місце проживання, обійнявши посаду тимчасово виконуючого обов’язки екстраординарного професора Катеринославського Вищого гірничого училища. Навчальний процес у КВГУ, яке почало функціонувати з осені 1899 року, ще не був організованим. Навчальних програм не було, а недосконалі для Училища навчальні плани, запропоновані Гірничим департаментом, не задовольняли педагогів, які прагнули використовувати близькість нового Училища до промислових підприємств Донбаса і Кривого Рогу перш за все для виробничої практики студентів [13, с. 17]. У той час, відзначає

О.М. Терпигорєв у спогадах, студенти і професори користувались в основному іноземними навчальними курсами. Це були французькі і бельгійські підручники Гатон де Гупельєра, Демана, а також німецькі посібники Трептова та інших авторів [16, с. 93]. Гірнича справа тільки починала розвиватись, і сам майбутній академік належав до тієї когорти вчених, яка розвивала і вдосконалювала її. Це добре можна простежити за звітами Катеринославського Вищого гірничого училища: «Професором Терпигорєвим на 2-му курсі, у весняному півріччі, за 4 годин на тиждень, було викладено відділи: підготовка родовищ до очисного добування, система розробок і рудничне кріплення; в осінньому півріччі, за 4 годин на тиждень, викладено відділи: попередні геологічні поняття, пошук і розвідка корисних копалин за допомогою шурфування, неглибокого і глибокого буріння, проведення підготовчих вироботок і способи підготовки родовищ до очисних добутків» [14, с.25]. В іншому звіті читаємо: «Виконуючий обов’язки екстраординарного професора Терпигорєв друкував курс гірничого мистецтва, його розділ – «Рудничне кріплення», і в додатках до Гірничо-Заводського Листка статтю: «Опрацювання систем розробки кам’яного вугілля, що використовуються на рудниках півдня Росії» [14, с.32-33].

«Спогади» Терпигорєва були написані у 1956 році в Москві, де він тоді викладав у Московській гірничій академії. Спогади складають 256 сторінок і охоплюють весь період життя академіка – від народження до його роботи у Москві. На «катеринославський період» припадає 76 сторінок, які охоплюють період роботи О.М. Терпигорєва в Катеринославському Вищому гірничому училищі-інституті.

Крім власне спогадів О.М. Терпигорєва, що дають підстави розглянути його життя і діяльність, в тому числі у підготовці технічних кадрів для виробництва, в статті використані опубліковані та архівні джерела. З опублікованих це – звіти про діяльність Катеринославського Вищого гірничого училища за окремі навчальні роки, в яких вказано, які були вичитані лекції та з яких предметів, які проведені виробничі практики за поточний навчальний рік. Такі звіти збереглися за 1904 і 1906 роки відповідно [13; 14]. Також є звіти про діяльність Катеринославського відділення Російського технічного товариства і вечірні курси для дорослих, які проводились цим Товариством [8]. У цих документальних джерелах знаходимо відомості як про підготовку технічних кадрів для виробництва, так і про діяльність професора О.М. Терпигорєва.

Збереглись і архівні джерела, що дають змогу перевірити свідчення мемуариста, доповнити, уточнити. Вони знаходяться у фондах Державного архіву Дніпропетровської області [3; 4; 5].

Будучи викладачем Катеринославського Вищого гірничого училища, а потім – інституту,

О.М. Терпигорєв продовжував активну суспільну діяльність, яку почав ще в студентські роки і міг бути за це навіть висланий з губернії, але він був досить обережним у своїх політичних справах [18, с. 103].

О.М. Терпигорєв читав популярні лекції для робітників катеринославських підприємств, брав участь у роботі Катеринославського відділення Російського технічного товариства і був членом його Ради і редакційного комітету видання «Записки РТО». У 1905 році, за даними охранки, він входив до «радикального гуртка» прогресивної інтелігенції Катеринослава, метою якого було «проведення ліберальних ідей і співпраця з протиурядовими організаціями» [15, с. 7].

Восени 1905 року в Катеринославі організувалася Рада робітничих депутатів, а потім Коаліційний бойовий страйковий комітет з представників різних партій і угруповань, і виникло питання про пошук засобів для їх фінансування. У Комісію зі збору коштів поряд з іншими представниками інтелігенції увійшов і Олександр Митрофанович Терпигорєв [15, с.7].

У січні 1906 року за антиурядову діяльність Олександр Митрофанович був таки висланий до міста Рязані, де знаходився під наглядом поліції до кінця серпня 1906 року. З великими труднощами йому вдалось отримати дозвіл на поїздку у квітні 1906 року до Петербургу для захисту дисертації у Гірничому інституті. Автор нічого не згадує про причини вислання з Катеринослава на початку 1906 року. З архівних джерел відомо, що у 1906 році Олександр Митрофанович захистив свою дисертацію в Петербурзькому гірничому інституті, бо на той час Катеринославське училище такого права не мало. Також керівництво Училища просило катеринославського генерал-губернатора дозволити О.М. Терпигорєву приїзд до Катеринослава для підготовки до захисту дисертації, але йому було відмовлено [5].

Дуже цікавим є той факт, що у спогадах Олександр Митрофанович жодного разу не згадував про те, що він керував навчальною бібліотекою училища, очевидно, вважаючи це малозначним у своїй біографії.

У 1909 році Олександр Митрофанович був знову обраний до Ради Катеринославського відділення Російського технічного товариства і до редакційного комітету журналу «Записки Екатеринославского отделения РТО», який він редагував до кінця 1916 року [15, с. 7].

Немає жодних згадок про його технічно-просвітницьку діяльність, яку він здійснював, але ж з інших джерел відомо, що він брав участь у роботі курсів для дорослих, будучи у 1905-1910 рр. на посаді керівника комісії технічної освіти [8, с. 1]. Він тільки згадує, що у ті роки (1905 р. – П. Ч.) в Катеринославі існував так званий Народний університет, у якому у вільний від роботи час навчалось багато катеринославських робітників. У народному університеті для робітників науково-популярні лекції читали інженери, вчителі, а також викладачі КВГУ [16, с. 108].

О.М. Терпигорєв у спогадах про діяльність КВГУ зазначає, що на початку навчальні плани були складені чиновниками Гірничого департаменту не дуже вдало. У них, наприклад, не виконувалась необхідна, з погляду вірності побудови всього педагогічного процесу, узгодженість і послідовність викладання дисциплін, а також основний принцип педагогіки – перехід у викладанні від простого, елементарного – до складного [11, с. 86]. Навчальний процес хоча був і недосконалим, але він постійно покращувався.

Олександр Митрофанович вважав, що основним для гірничого інженера є практична сторона використання отриманих знань. Тому проведенням практик у Катеринославському гірничому інституті він був найбільше задоволений. Як згадує автор спогадів, «багато гірничих інженерів не спускались під землю, а сиділи в канцеляріях у якості різного роду адміністраторів, членів правління чи довірених осіб акціонерних компаній і товариств, ...стає зрозумілим, наскільки катастрофічним було питання забезпечення гірничої справи кваліфікованою інженерно-технічною допомогою» [16, с. 97].

О.М. Терпигорєв брав активну участь у проведенні гірничих практик. Він згадує: «Училище прагнуло встановити зв’язок з виробництвом, у тих, звичайно, рамках, у яких це могло бути в той час» [16, с. 110]. Як зазначається у звіті Катеринославського Вищого гірничого училища за 1904 рік, «для ознайомлення з рудниками і заводами ті ж студенти здійснили екскурсії на заводи і рудники півдня Росії під керівництвом професора Терпигорєва і викладачів Рубіна і Гуськова. Студенти, переведені на ІІІ курс, займались роботами на заводах і рудниках під керівництвом професора Терпигорєва і викладачів Рубіна і Гуськова» [13, с. 5]. Між іншим, у спогадах Олександр Митрофанович згадує тільки Гуськова, а замість Рубіна він називає Протодьяконова: «Автор цих рядків і його перші асистенти В.А. Гуськов і

М.М. Протодьяконов прагнули єднати курси лекцій, які читались студентам, з практичними заняттями, на яких вирішувався ряд виробничих завдань» [16, с. 110]. Очевидно, за давністю події він дещо неточно свідчить.

У своїх спогадах О.М. Терпигорєв дуже високу оцінку дає фахівцям, які працювали в той час у Катеринославському Вищому гірничому училищі. Він відзначає, що майже всі вони були першими у розвитку гірничого мистецтва і становленні гірничої справи як науки. До цієї когорти піонерів він відносить: засновників нової науки – «Геометрія надр» І.К. Соболевського та П.М. Леонтовського, М.І. Лебедєва – видатного вченого з питань геології та палеонтології Донецького басейну [16, с. 89-90]. Особливе захоплення викликає у автора М.А. Павлов – ординарний професор КВГУ, бо саме він, за словами мемуариста, мав за собою великий досвід роботи на гірничих підприємствах Уралу [16, с. 89]. Це і не дивно, бо з ним він починав свою кар’єру на Сулинських рудниках [16, с. 78].

Автор спогадів не міг оминути революційні події на Катеринославщині, в яких брав активну участь:

«В середині квітня в нашому училищі почались заняття. Зовнішній спокій зберігався до початку 1904 року, який приніс нам знову нові випробування. Стан в країні був напруженим. Наступив канун першої російської революції, і це не могло не відобразитися на настрої студентів і передової інтелігенції» [16, с. 105].

О.М. Терпигорєв показує, як швидко розвивалися події: «На знак протесту, проти подій 9 січня 1905 року студенти Училища припинили заняття і зробили спробу здійснити демонстрацію, але завадив поліцейський підрозділ. 7 лютого студенти зібрали збори, де майже одноголосно винесли рішення припинити заняття до 1 вересня... Заняття у нашому училищі припинились, але революційні хвилювання не стихли… хоча масового виступу студентів не відбулось... 7 листопада 1905 року Рада Училища затверджує дипломатичне рішення про відновлення занять, без обов’язкового відвідування їх студентами. Але вони не були відновлені» [16, с. 106-108]. Саме у ці дні О.М. Терпигорєв брав участь у зібранні коштів, за що був висланий до Рязані. Таким чином, спогади Олександра Митрофановича Терпигорєва є цінним наративним історичним джерелом. За ними можна простежити розвиток гірничої промисловості, бо сам автор до викладання в училищі був керівником Сулинських рудників. Зі спогадів можна дізнатися не тільки про формування науково-технічної інтелігенції інституту, участі інтелігенції в культурних та революційних процесах, але й про життя Катеринослава. З іншого боку, треба бути обережним і враховувати час, в який були написані ці спогади: «відлига» тоді тільки починалася, і в деяких висловлюваннях потрібно було бути надто стриманим і обережним.

Література

1. Александр Митрофанович Терпигорев. – М.-Л., 1950. – 48 с.

2. Бондаренко В.И., Кузьменко А.М., Дычковский Р.Е., Ковалевская И.А., Бузило В.И. История кафедры подземной разработки месторождений (1900-2005). – Днепропетровск, 2005. – 488 с.

3. Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДО). – Ф. 11. – О. 1. – Спр. 1074. – Арк. 493.

4. ДАДО. – Ф. 11. – О. 1. – Спр. 547. – Л. 28-29.

5. ДАДО. – Ф. 11. – О. 1. – Спр. 455а. – Л. 602.

6. Днепропетровский горный институт: Исторический очерк: У 2 кн./ Под ред. А.А. Ренгевича, М.П.Теселько. – М., 1990. – Кн. 1: История и развитие (1899-1989). – 345 с.

7. Дніпропетровський гірничий інститут. Історичний нарис: У 2 кн./ Укл. Г.Г. Півняк, О.О. Ренгевич, К.Ф. Тяпкін та ін. – К., 1995. – Кн. 2: Кафедри (1899-1992). – 408 с.

8. Екатеринославское отделение РТО. Вечерние курсы для взрослых. 1905-1910гг. Краткий обзор. – Екатеринослав, 1910. – 9 с.

9. Єлінов І.М. Нариси з історії Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ, 2006. – 187 с.

10. Лейкина-Свирская В.Р. Русская интеллигенция в 1900-1917гг. – М., 1981. – 285 с.

11. Научно-технические общества СССР. – М., 1968. – С. 7-89.

12. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. – К., 1962. – Ч. 2. – 579 с.

13. Отчёт о состоянии и действиях Екатеринославского высшего горного училища за 1904 год. – Екатеринослав, 1905. – 66 с.

14. Отчёт о состоянии и действиях Екатеринославского высшего горного училища за 1906 год. – Екатеринослав, 1907. – 71 с.

15. Розентретер Б.А. Александр Митрофанович Терпигорев // Проблемы механизации горных работ. – М., 1963. – С. 3-22.

16. Терпигорев А.М. Воспоминания горного инженера. – М., 1956. – 272 с.

17. Шашенко А.Н. Солодянкин А.В. История кафедры строительных геотехнологий и геомеханики Национального горного университета. – Днепропетровск-Донецк, 2004. – 544 с.

18. Швидько А.К. Академик А.М. Терпигорев (общественно-политическая деятельность по материалам Департамента полиции) // Інтелігенція: суть, історичні долі, перспективи: Міжнародна наукова конференція. – Дніпропетровськ, 1996. – С. 103-105.