Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Розвиток нафтовидобувної промисловості Долинського району Івано-Франківської області

У Галичині про нафту знали з давніх часів і не тільки у Бориславі, а й у всій прикарпатській смузі від Добромиля до Биткова й Кут і далі в Румунію. Подекуди чорна горюча рідина просочувалася на поверхню землі і люди копали там колодязі, тим самим започатковуючи таку важливу сьогодні галузь промисловості.

У Долинському регіоні, де нині експлуатується десять родовищ промисловий нафтовидобуток започаткувався в підгір'янському селі Ріпному (до 1880 року - Ропне), де віддавна селяни використовували маслянисту чорну рідину для змащування возів та для інших господарських потреб.

З нафтовидобутком й пов'язане заснування села Ріпного. Його назва походить від назви потічка, який бере початок в урочищі Росище на висоті 785 метрів над рівнем моря. У сільській історії зазначено, що відомості про цей струмок сягають 1411 року в описах князя Теодора Лабартовича. Власне, цей струмок привернув увагу тим, що на поверхні води заявлялися маслянисті плями. Це спонукало людей шукати витоки незвичайної рідини, копати колодязі для її збору. Перший колодязь для видобування нафти був викопаний в 1786 році. Згодом глибина цих “криниць” сягала 304 більше метрів. З них нафту черпали дерев'яними коновкам (відрами). А з винаходом львівським бляхарем Братковським та аптекарем Лукасевичем гасової лампи виникла потреба збільшення видобутку нафти і цим почали займатися промисловці, які, маючи кошти, шукали можливості вигідно вкласти свій капітал.

До нафтових джерел хлинули іноземні комерсанти. Більшість свердловин у Ріпному належала французькій фірмі "Альфа". Наприкінці XIX століття колодязний спосіб видобутку нафти почало витісняти буріння глибших свердловин механічним, ударним методом. Перші барові роботи в Ріпному розпочалися в 1887 році, а вже в 1892 році тут діяло 11 свердловин. Ще через чотири роки з 28 свердловин за рік було видобуто 2360 тонн нафти. Ці та інші відомості з історії нафтовидобутку в Ріпному почерпуємо із другого збірника "Нафтові і газові промисли Польщі", який розпочав видаватися в 1928 році під редакцією бориславського геолога-нафтовика К.Толвінського. З цього джерела довідуємося, що видобуток нафти з Ріпному стрімко збільшився після відкриття в 1919 році нових покладів. Уже в 1920 році на новій площі Гомотівка Знаходилось 24 свердловини, які дали за рік 7970 тонн нафти.

У 1924 році в розробку дільниці “Підлясся” і “Сергів”, завдяки чому ріпнянський промисел в 1934 році досягає; видобутку 22528 тонн нафти і 13420 тисяч кубометрів газу.

Новий спосіб буріння дозволяв заглибитись в земні надра на 800 і більше метрів. Принцип буріння свердловини полягав у тому, що підвішене на линві металеве долото під своєю вагою при падінні розрушувало породу, яку спеціальним пристроєм (жолонкою) підбирали і витягали наверх. Перші пробурені таким чином свердловини були побудовані на Ганібалі та Польонії (так називалися ділянки землі), а також біля теперішнього стадіону. Усі роботи, які вимагали певної кваліфікації, виконували поляки. Місцеві жителі переважно працювали на важких земляних роботах, зокрема на підготовці майданчиків під бурові. Приміром, щоби розпочати будівництво свердловини, треба було спочатку вирубати і викорчувати ліс, вирівняти майданчик на схилі гори, де переважно будувалися свердловини. За підрахунками Інженерів, цю роботу вручну певний час мали виконувати 45 робітників. А приходило проситися до роботи щонайменше 100-150 селян. Перевагу давали сильнішим і здоровішим. Інколи між бажаючими заробити якийсь гріш починалася сварка. Тоді управляючий вдавався до жеребкування: давав тягнути 150 льосів, з яких 45 були дійсними.

Виборюючи свої права, нафтовики Ріпного неодноразово вдавалися до акцій протесту. Так, в 1920 році вибухнув великий політичний страйк. Двічі, навесні і восени, страйкували ріпники в 1926 році. Підприємці та їх управителі змушені були йти на деякі уступки. Таким чином був запроваджений 8-годинний робочий день, збільшено платню і поліпшувалися побутові умови. Зокрема, для ріпників була збудована лазня, великий стадіон. Кажуть, що цей стадіон був другим за своїм значенням у Польщі. На той час у Ріпному були три футбольні дружини: головна - нафтовиків, а також команди пожежників і молодіжна. Ріпнянці часто приймали і перемагали команди зі Львова, Станіславова та інших міст.

До 1939 року в Ріпному діяли кілька іноземних фірм та українського барона Думки. Промисли обслуговували: електростанція, дві механічні майстерні, водокачка в селі Слобода Дубенська (нині Підлясся), працював газоліновий завод. Дільниця промислу була в селі Небилові. У Перегінську в урочищі Башти мав кілька свердловин поляк Ліндерський. Звідси нафту возили в бочках у Креховичі. Туди ж самотьоком по трубопроводу поступала нафта з Ріпного. Всі ці нафтопромислові об'єкти були націоналізовані в 1939 році після приєднання Західноукраїнських земель до совітської імперії.

Ще в сиву давнину Долина славилася багатством своїх надр - соляними джерелами і виробництвом на цій основі високоякісної харчової солі. Власне, завдяки відкриттю цих джерел пастухами князя Андрійовича було й засноване це старовинне місто, якому, як гласить легенда, понад 1000 років.

А ось про нове багатство долинської землі - нафту і газ - стало відомо трохи більше як 100 років тому. Так, перші відомості з геології району Долини подибуємо в праці Є.Дуниковського, яка була надрукована в 1891 році. Ще в ті далекі часи фірма "Карпатія" на околиці Долини в Підлівче вела пошуки нафти і є відомості, що одна із свердловин була пробурена до глибини 750 метрів і на глибинах 170 і 500 метрів виявлено нафтоносні пласти. Однак налагодити промисловий видобуток нафти "Карпатії" не вдалося через те, що вибухла перша світова війна, яка призвела до занепаду нафтовидобутку на Прикарпатті.

Але нафтові промисловці не втрачали надії знайти в Долині значні поклади нафти. На Підлівче не раз навідувалися підприємці з Борислава і Львова, цікавлячись перспективами нафтовидобутку. Врешті, фірма "Польмін" в 1935 році забурила тут дві свердловини. В одній із них на глибині 471-472 метрів було відкрито шар насичених нафтою пісковиків. Однак продуктивність їх була незначною і свердловину поглиблювали дальше. Цікаво також і те, що, починаючи з глибини 250 і до 350 метрів, буровики натрапили на поклади кристалічної солі.

Видобуток нафти з пробурених свердловин (переважно в межах 150-500 метрів) був невисокий. Збереглися відомості про те, що в 1935 році в Долині видобуто 6,5 тонн нафти. І все ж за рахунок буріння нових свердловин видобуток нафти збільшувався і в 1939 році було видобуто 415 тонн.

Після війни в Долині була створена дільниця з видобування нафти, яку очолював майстер Петро Кульчицькпй. Але в подальшому родовище виснажувалось, видобуток нафти знижувався і в 1949 році із 20-ти свердловин видобувалась всього одна тонна нафти за добу. Тому дільницю було ліквідовано і передано Підляській дільниці того ж Ріпнянського нафтопромислу.

Збереглося інтерв'ю з майстром цієї дільниці Л.Г.Шереметою, який засвідчив, що при видобуванні нафти в Долині не було ніякої механізації, переважала ручна виснажлива праця. Глибинні помпи за допомогою спеціального коромисла приводились в дію зусиллями двох-трьох робітників. Видобуту нафту зливали в дерев'яні бочки і возами доставляли в с. Креховичі, де її наливали в залізничні цистерни і відправляли в м. Надвірну на нафтопереробний завод.

Всього з родовища Підлівче було видобуто 3359 тонн нафти. В 1953 році у зв'язку з низькою рентабельністю видобуток нафти було припинено.

Разом з тим, наявність в Долині хоч і незначних запасів нафти, дала підставу геологам розпочати у повоєнний період пошуки нових родовищ в Долинському нафтопромисловому районі.

Відкриттю Долинського нафтового родовища передувала наполеглива, цілеспрямована праця цілої плеяди вчених-геологів таких, як Б.В. Глушко, Г.Н. Доленко, О.С. В'ялов, P.M. Ладиженський, В.Б. Порфир'єв та багато інших, які по новому підійшли до вивчення геологічної будови регіону, формування покладів і накопичення промислових запасів нафти і газу. На цій основі були видані теоретичні обґрунтування і з достатньою точністю практичні рекомендації щодо закладання перших пошукових свердловин у межах Долинського району.

У вересні 1949 року в Долині розпочато буріння глибокої розвідувальної свердловини № 1. Очолював бригаду майстер В.Т. Трапінзон. Робітничий колектив складався в основному з молодих випускників Бориславського ремісничого училища. Буріння свердловини проходило із "значними ускладненнями, які обумовлені недосконалою технікою, відсутністю необхідних хімічних реагентів та й практичного досвіду в бурової бригади. В таких умовах все-таки свердловина була пробурена до глибини 1818 метрів і відкрила продуктивні верхні шари менілітового покладу Долинського родовища. Однак надалі на глибині 1800 метрів сталося обвалювання породи, якою приходило бурильний інструмент. Кількаразові спроби звільнити його закінчилися нафтогазовим проявленням, яке перейшло у фонтан.

Відомо, що відкритий нафтовий фонтан в бурінні вважається надзвичайною подією, а для довкілля - небезпечною екологічною катастрофою. Але в цьому випадку - це була величезна радість для нафтовиків Долини. Адже було відкрите нове потужне нафтове родовище.

Ліквідація фонтану проходила в надзвичайно складних умовах, бо для цього не було ні спеціальної техніки, ні відповідних пристосувань.

"Коли я довідався про відкритий фонтан, - згадує, майстер Л.Г. Шеремета, - негайно приїхав з Ріпного в Долину. Побачив страшну картину повітря навкруги було сильно загазоване, свердловина викидувала майже 100 тонн нафти за добу - стільки, скільки видобував весь Ріпнянський нафтопромисел, територія навколо свердловини залита нафтою".

На ліквідацію аварії було залучено робітників з усіх дільниць нафтопромислу № 6, наявну техніку. Одні робітники копали амбари, інші згрібали розлиту нафту. Оперативно вирішувалося питання транспортування нафти, для чого на автомобілях встановлювалися ємкості і т. ін. Майже два тижні йшла підготовка до глушіння фонтану. Спочатку було демонтовано бурове обладнання, а потік нафти спрямовано в земляні амбари. Підготувавши фонтанну арматуру і вивчивши поведінку свердловини, у перерві між викидами встановили трубну головку і гирлову арматуру. Під фонтаном і з великим ризиком в свердловину були спущені насосно-компресорні труби. Таким чином, дякуючи самовідданій праці нафтовиків, фонтан у стислі строки був приборканий.

Отже, велика долинська нафта була відкрита. Виникла проблема, як її взяти. Адже треба було все починати з нуля. В першу чергу необхідно було побудувати нафтозбірники, нафтопроводи, насосну станцію, наливну естакаду, котельню, об'єкти електро і водопостачання, під'їзні дороги тощо. Перші роботи по облаштуванню здійснювались силами Ріпнянського нафтопромислу, який в той час очолювали відомі спеціалісти О.О. Ляшенко, Е.Б. Чекалюк. В жовтні 1950 р. в Долині була створена дільниця з видобутку нафти, яку очолив молодий спеціаліст, випускник Дрогобицького нафтового технікуму І.М. Флюнт.

Враховуючи перспективи розвитку нафтогазовидобутку в регіоні, в серпні 1952 р. був створений укрупнений Долинський нафтопромисел № 1 об'єднання "Укрнафта". Начальником і головним інженером промислу були призначені спеціалісти з Борислава Л.М. Перебаєв і О.І. Гайворонський, а головним геологом - випускник Львівської політехніки М.І. Шубін.

Отже, з часу утворення нафтопромислу всі роботи по створенню виробничої і соціальної інфраструктури перейшли у його ведення. Велику допомогу в облаштуванні нафтопромислу продовжували надавати нафтовики Ріпного і Борислава. Звідси в Долину доставлялось демонтоване на їхніх дільницях, хоч і застаріле (австрійського і польського виробництва) обладнання, а саме: насоси, котли, парові машини, токарні верстати, ємкості та інше. В цьому ж 1952 р. при промислі були створені механічна майстерня, паросилова дільниця і будівельний цех. Одночасно проводилось комплектування промислу інженерно-технічними і робітничими кадрами. З Ріпного на інженерно-технічні посади в Долину переведені П.І. Перхун, Л.Г. Шеремета, М.М. Табачинський, М.С. Онопрієнко, Р.В. Ридош, В.М. Ковалевич, М.Я. Сердюк P.M. Діденко, Я.Й. Покоцький, а також досвідчені висококваліфіковані робітники: В.М. Кучер, В.І. Кучер, О.І. Чопей, В.І. Библів та ін. Поповнили колектив нафтовидобувників і буровиків переселенці з нафтопромислів Нижніх Устрік і Чорної, переданих в повоєнний час сталінським режимом Польщі, а також робітники з Долини і навколишніх сіл, випускники ремісничих училищ. Напочатку п'ятдесятих років на промисел прийшла велика група випускників Львівського політехнічного інституту і Дрогобицького нафтового технікуму Л.Я. Скіра, Я.І. Сосніцький, Д.М. Мельник, С.С. Шнерх, О.О. Батюк, В.Й. Андрусечко, Й.М. Костур, В.Я. Бабченко, Л.Т. Томашек, Ф.М. Богдан, Г.О. Нікіфіров, М.Т. Галась, Є.П. Паршев, Я.Х. Корщун, І.М. Петраш та багато інших. Це ці фахівці, які перенесли основний тягар організації нафтогазовидобування в перші роки становлення Долинського нафтопромислу.

В стислі строки було побудовано дерев'яні виробничі приміщення, гуртожиток, в житловому будинку на Брочкові відкрито їдальню, а недіючу німецьку церкву переобладнано під клуб, почали зводити одноквартирні, так звані, фінські будинки. Одночасно проводилось облаштування перших свердловин, будівництво групового нафтозбору та інших промислових об'єктів. Все це виконувалось переважно за рахунок важкої ручної праці, бо техніки майже не було, при цьому робітники отримували мізерну заробітну плату, яка в підсобного робітника не перевищувала 30 крб. за місяць.

У колективі панувала сувора дисципліна. Все, що відбувалося на промислі, знаходилось під пильним наглядом служби безпеки та інших правоохоронних органів.

Разом з тим, відкриття свердловиною №1 Долинського нафтового родовища сприяло дальшому нарощуванню геолого-пошукових і бурових робіт в Долинському нафтопромисловому районі. Бурові роботи проводили дві бурові організації - Долинська контора буріння і Болехівська нафторозвідка, в складі яких було 12 бурових бригад. Вже у 1955 р. менілітовий поклад Долинського родовища експлуатувався 18-ма фонтанними свердловинами, річний видобуток чорного золота досяг 145 тис. тонн. А попереду були нові відкриття. В 1956 р. відкрито потужний вигодський, а в 1958 р. манявський поклади Долинського родовища. В період з 1959 по 1963 p.p. відкриті і введені в експлуатацію Спаське, Північно-Долинське і Струтинське родовища. Перша свердловина на Північно-Долинському родовищі пробурена бригадою бурового майстра М.А. Крицуна, а на Спаському родовищі свердловину № 1 пробурила бригада майстра А.Ф. Косіва. Відкриття Струтинського родовища пов'язане з іменами геологів Калуської нафторозвідки П.В. Анцупова і Й.Й. Курильця.

З відкриттям Долинського та інших родовищ і поступовим введенням до експлуатації видобувних свердловин починається стрімке нарощування видобутку нафти і нафтового газу. В 1963 р. досягнуто максимального видобутку газу - 1,2 млрд., кубометрів, а в 1966 р. максимального видобутку нафти - 2 млн. тонн. А всього за 50 років (1950-2000 p.p.) нафтовиками видобуто більш як 49 млн. тонн нафти і 19 млрд., кубометрів газу. Долинський нафтопромисловий район стає одним з найбільших нафтогазовидобувних регіонів України.

Зростаючі обсяги виробництва вимагали удосконалення структури управління. В 1957 р. на базі Долинського нафтопромислу створено нафтопромислове управління "Долинанафта", яке в 1970 році перейменоване в нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз". При управлінні були утворені контора капітального ремонту свердловин, спеціалізована автотракторна контора, будівельне управління і інші структурні підрозділи.

Нафтогазовидобувне управління (НГВУ) "Долинанафтогаз" розробляє десять нафтових родовищ, розташованих в межах Долинського і Рожнятівського районів Івано-Франківської області. За обсягом видобутку нафти і газу посідає четверте місце серед шести споріднених підприємств ВАТ "Укрнафта". В 1999 р. видобуто 310 тис. тонн нафти і 80 млн. кубометрів газу, реалізовано товарної продукції на суму 104 млн. грн., отримано прибутку 49 млн. грн., балансова вартість основних фондів на 1.01.1999 р. становила 512,0 млн. грн.

Основний обсяг видобутку нафти і газу припадає на Долинське, Північно-Долинське, Струтинське і Спаське родовища. Експлуатаційний фонд видобувних свердловин складає 392, нагнітальних - 132. Середня глибина свердловин - 2700 м. Розробка родовищ здійснюється з підтриманням пластового тиску (ППТ) шляхом нагнітання води в продуктивні горизонти. Всі основні родовища знаходяться на пізній стадії розробки, для якої характерні високий рівень обводнення продукції (86%) і поступове зниження видобутку нафти і газу. Експлуатація видобувних свердловин проводиться механізованим способом за допомогою глибинних штангових насосів. Свердловини облаштовані потужними верстатами-качалками вантажопідйомністю 10-12 тонн. Необхідно відзначити, що майже все свердловинне обладнання (труби, штанги, насоси, верстати-качалки) виготовляється на вітчизняних заводах. В 80-х роках, з метою збільшення відборів рідини, а отже, і видобутку нафти, робились спроби застосувати електровідцентрові заглиблені насоси продуктивністю 120-200 кубометрів за добу. Однак із-за шкідливого впливу високого вмісту в рідині газу ці насоси працювали неефективно, а тому від них відмовились. Натомість широко застосовуються високопродуктивні глибинні штангові насоси діаметром 55-93 мм. Збір і транспортування продукції видобувних свердловин здійснюється по герметизованій напірній однотрубній системі. Рідинногазова суміш від свердловин по викидних лініях подається під тиском на груповий нафтозбір, де на автоматизованих установках типу "Супутник" проводиться замір дебіту рідини, а на блочних установках УБСН-сепарація (відділення) газу. Відсепарований газ по системі промислових газопроводів подається на переробку на Долинський газопереробний завод. Система газозбору забезпечує щорічне споживання газу до 98%. З групових нафтогазозборів вся рідина (нафта і вода) насосами періодично перекачується на головні споруди дільниці підготовки нафти, Туди ж після попередньої підготовки транспортується нафтопроводом Струтин-Долина нафта Струтинського і Спаського родовищ. На термохімічній установці головних споруд здійснюється обезводнення, обезсолювання, очищення від механічних домішок та доведення нафти до товарної якості. До 1998 р. вся товарна нафта перекачувалась по нафтопроводу (58 км) в м. Дрогобич на ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина". Варто відзначити, що нафта Долинських родовищ має високу якість. В ній відсутні шкідливі сполуки сірки, вміщує в собі до 12% парафіну і смол. При переробці з неї отримують понад 50 відсотків високоякісних світлих нафтопродуктів, мазут, бітум і парафін. Починаючи з 1998 p., майже 80 відсотків Долинської нафти транспортується потужними нафтовозами в м. Надвірну на ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Для цього на головних спорудах побудовано наливну естакаду, потужність якої може забезпечити поставку в Надвірну всієї Долинської нафти.

В процесах нафтогазовидобування застосовується найновіша на даний час техніка і технологія, що у поєднанні з оптимальною структурою управління забезпечує в умовах ринкової економіки досягнення високих техніко-економічних показників.

Розробка родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів в умовах чергування в продуктивній 150-600 м товщі невеликої товщини пластів пісковиків, алевролітів і аргілітів викликала потребу шукати відповіді на питання: який режим роботи покладу буде оптимальним, яке відкриття пластів забезпечить всеохоплююче під'єднання їх до розробки, які методи впливу на привибійну зону зможуть підвищити її фільтраційні властивості, при яких гідродинамічних дослідженнях свердловин можна отримати фільтраційні параметри пластів в умовах припливу газованої рідини?

Нагнітання води в продуктивні горизонти здійснюється на Долинському, Північно-Долинському, Струтинському і Спаському родовищах в об'ємах, які перевищують в пластових умовах об'єм видобутої із них рідини і газу, що не допускає зменшення енергетичних ресурсів пласта.

З початку впровадження системи ППТ ведуться пошуки її удосконалення і підвищення ефективності. З цією метою в 1966 р. в промислових обсягах впроваджена гідроімпульсна дія (циклічне нагнітання води) на продуктивні пласти вигодського і манявського покладів Долинського родовища, що дало можливість додатково видобути більше 2 млн. тонн нафти.

З метою під'єднаний до розробки застійних літологічне або тектонічно-екранованих в напрямку переміщення фронту води зон на окремих дільницях нагнітання води у свердловини чергується з відбором із них рідини від чого додатково видобуто більше 200 тис. тонн нафти.

Для поліпшення системи розробки та інтенсифікації системи заводнення Струтинського родовища у 1975 р. впроваджено циклічне нагнітання води, а для кращого відмиву нафти в продуктивних пластах в період 1974-1991 p.p. формується облямівка водних розчинів поверхнево-активних речовин (ПАР) з наступним просуванням її нагнітанням води. Ці заходи за розрахунками авторів проекту дадуть можливість в кінцевому результаті видобути 34,3% наявних у покладі запасів вуглеводнів.

Ефективність впровадження системи ППТ підтверджується додатковим видобутком нафти, який становить більше 90% загального, а досягнутий коефіцієнт нафтовилучення в 1,5-4,5 рази більший можливої його кінцевої величини при розробці покладів у режимі розчиненого газу.

На сучасній стадії розробки родовищ умови видобутку вуглеводнів погіршилися внаслідок значного вироблення їх запасів. Основні об'єкти розробки Долинське і Північно-Долинське родовища, з яких відібрано більше 90% видобувних запасів нафти, вступили у завершальний етап розробки. В цілому по управлінню відібрано 83% видобувних запасів нафти.

Одним з напрямків поліпшення процесу розробки покладів, що впроваджується в управлінні, є залучення до розробки запасів нафти застійних зон. З цією метою згущається сітка видобувних свердловин в поєднанні із зміною фільтраційних потоків в пластах. Згущення здійснюється як бурінням нових, так і переведенням свердловин з нижчележачих на вищележачі горизонти. Зміна напрямку фільтраційних потоків забезпечується введенням в дію нових нагнітальних свердловин. З цією метою проектом до розробки передбачено по мепілітовому покладу Долинського родовища пробурити 25 видобувних і 11 нагнітальних свердловин.

Від впровадження з 1985 р. згущення сітки свердловин додатково видобуто 451,8 тис. тонн нафти.

На черзі в нафтогазовидобувному управлінні буріння 2-х свердловин з горизонтальним стовбуром, за результатами чого буде отримана відповідь про доцільність більш широкого застосування його в подальшій розробці покладів.

Іншими напрямками інтенсифікації видобутку вуглеводнів, які застосовуються на родовищах Долинського регіону, є методи штучного впливу на привибійну зону, обмеження припливу пластових вод, оптимізація режиму роботи свердловин. Особливо в великих обсягах застосовуються кислотні обробки, гідравлічні розриви пластів, обробки привибійних зон поверхнево-активними речовинами. Перші обробки привибійних зон свердловин були здійснені ще в 1957 році. Надалі їх обсяги з року в рік зростали, удосконалювались технології. А всього з 1957 по 1999 роки тільки в видобувних свердловинах проведено 3680 різних операцій штучного впливу на привибійні зони продуктивних пластів, внаслідок чого додатково видобуто понад два мільйони тонн нафти.

В останні роки спеціалістами управління у співдружності з науковими організаціями розроблено і впроваджується більше двадцяти високоефективних технологій. Широко застосовуються так звані селективні (спрямовані) кислотні обробки і обробки поверхнево-активними речовинами, при яких використовується цілий ряд нових хімічних реагентів. Значних успіхів досягнуто в технології гідравлічних розривів продуктивних пластів, одного із основних методів збільшення проникнення привибійної зони свердловин. Як показав аналіз проведених в сімдесяті роки гідророзривів, позитивного результату можна досягти, проводячи їх при тисках нагнітання рідини 50-70 МПа. А це стало можливим з появою нової потужної техніки, та застосування розробленого в управлінні пакера високого тиску ПВС5-700 (автори В.Г. Касянчук, С.Б. Чекалюк). З 1996 р. при проведенні гідророзривів використовується надпотужна техніка американського виробництва, яка позволяв проводити гідророзриви при тисках 100 МПа. Проведення гідророзривів за новими технологіями позволило додатково видобути в розрахунку на одну свердловинно-операцію понад 400 тонн нафти.

Треба відзначити вагомий внесок в удосконалення техніки і технології видобутку нафти і газу винахідників і раціоналізаторів управління. За 1966-1999 роки винахідниками отримано шістдесят авторських свідоцтв та патентів України на винаходи. Авторами багатьох винаходів і раціоналізаторських пропозицій є A.M. Гнатюк, Н.Н. Гунька, В.Г. Касянчук, Ю.Д. Качмар, В.М. Ковалевич, С.Б. Чекалюк, Б.В. Михайлишин, JLT. Томашек, Р.В. Мисьович, В.А. Петриняк, Б.М. Костур та багато інших. Кращі розробки Долинських нафтовиків експонувались на виставках досягнень народного господарства, удостоєні медалей, знайшли широке застосування в інших нафтовидобувних регіонах України та за її межами. За значний внесок в розвиток винахідництва і раціоналізації почесне звання Заслуженого раціоналізатора України присвоєно працівникам управління Я.Х. Коршуну, І.А, Пилипцю, В.А. Гриню.

У своїй подальшій інноваційній діяльності нафтогазовидобувне управління планує використати іноземний досвід. З цією метою спільно з канадськими спеціалістами в 1997 році розроблено техніко-економічне обґрунтування на створення спільного підприємства по дорозробці менілітового покладу Долинського родовища, передбачається залучення інвесторів до розробки Вигода-Витвицького родовища.