Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Погляд на деякі аспекти раннього періоду розвитку міста Дніпропетровська

Якщо говорити про 1787 р., то важко назвати містом місцевість, в якій не було жодної житлової чи адміністративної споруди (інтенсивне будівництво нового міста почалось у 1789-90-х рр.). Ця дата видається умовною та ідеологічною, бо базується на події, пов`язаній з подорожжю російської імператриці Катерини ІІ до Криму. До того ж, того дня, коли вона поклала першу цеглину у фундамент Преображенського собору, поруч вже йшло будівництво деяких споруд, тобто місто вже почало будуватись. Отже, з таким же успіхом можна було б взяти за основу при визначенні дати заснування Катеринослава ІІ* указ Катерини ІІ від 30 березня 1783 р. про перенесення міста Катеринослава І** на високий правий берег Дніпра або указ від 22 січня 1784 р. Останній указ дослідник М.М.Владимиров вважав таким, що дав початок Катеринославу ІІ [3, с.21]. Можна назвати ще декілька таких умовних дат заснування Катеринослава ІІ, але, думаю, досить і цього. Так само важко відраховувати літочислення Дніпропетровська від містечка Катеринослава-Кільченського, яке у 1776 р. існувало лише на папері, а його місцезнаходження локалізувалось місцем впадіння р. Кільчень у р. Самару, що лежить далеко за межами сучасного Дніпропетровська. Більшість дослідників ХІХ ст. – початку ХХ ст. ототожнювали так званий Катеринослав-Кільченський з Новомосковськом, а не з Катеринославом ІІ [7, с.420; 3, с.19; 15, с.21, 24].

Отже, Дніпропетровськ і надалі залишається без визначеної і науково обґрунтованої дати народження. Роки незалежності України мало що змінили в цьому напрямку. Міська влада, як і раніше, підтримує версію походження міста Дніпропетровська від Катеринослава-Кільченського. Чималу роль у такій позиції відіграє той факт, що самі науковці не можуть дійти згоди з цього питання.

На даний момент продовжують існувати декілька версій виникнення нашого міста, але дві з них: катеринославська і кодацька (від Нового Кодаку) мають найбільше прихильників у наукових колах. Прихильники катеринославської версії, не відкидаючи того факту, що на території нашого міста у XVII-XVIIІ ст. відбувались урбанізаційні процеси, заперечують їх зв`язок з урбанізаційними процесами, що були започатковані російською владою [5 с.14], яка у кінці XVIIІ ст. підпорядкувала собі землі Запорожжя.

Мета прихильників кодацької версії полягає в тому, щоб довести і науково обґрунтувати зв`язок містобудівної традиції на Придніпров`ї часів козацтва (козацький період) з імперською добою (катеринославський період).

Основним аргументом прихильників катеринославської версії є системний підхід, який свідчить про те, що Катеринослав і новий Кодак – це дві різні системи або структури зі своїми особливостями, які не дозволяють пов`язати їх. Як відомо, будь-яка система або структура має певний набір компонентів, які врешті-решт складають цю систему. В нашому випадку, цими компонентами є критерії, які дозволяють нам характеризувати певне поселення як місто. Щодо Катеринослава, то він виконував адміністративні (губернський центр), економічні (ремісничий і торговий центр), соціальні (наявність значної кількості мешканців, більшість населення не займалась сільським господарством), культурні функції. При цьому слід зауважити, що Катеринослав початку і кінця ХІХ ст. не тільки кількісно, але й якісно відрізняються. Ось яким бачив місто Катеринослав наприкінці 1840-х років відомий письменник О.С.Афанасьєв-Чужбинський. Нагадаємо, що Катеринослав вже понад 60 років існував як місто. „Я пам`ятаю, – писав він вже на початку 1860-х років, – Катеринослав років дванадцять тому, коли його ще можна було назвати містечком і досить непривабливим, як через його будівлі, так і через страшну непролазну багнюку, що наливалася навіть у дрожки [2, с.59].

Тепер спробуємо охарактеризувати за такими ж ознаками Новий Кодак. Джерела свідчать, що Новий Кодак ще з 1656 р. був центром Кодацької паланки Чортомлицької Січі [13, с.63]. Жодних заперечень не викликає паланковий статус Кодака і за часів Нової Січі (1734-1775). Паланка, як відомо, це адміністративно-територіальна одиниця у Запорозькій Січі. Щоправда територія, яку обіймала Кодацька паланка була менша за територію Катеринославської губернії. Та попри деякі несуттєві розбіжності Новий Кодак, як і Катеринослав, виконував адміністративні функції. В Кодаку сидів полковник, в руках якого зосереджувалась військова, судова, фінансова влада. Подібні функції мав і катеринославський губернатор. Відмінність тільки в назві і підпорядкуванні. Паланковий полковник підпорядковувався Кошу Запорозькому, а губернатор російському самодержцю.

Економічна функція Кодаку як міста теж не викликає заперечень. Його виникнення пов`язане з наявністю в цій частині Дніпра (сучасний житловий масив Дніпропетровська Нові Кодаки) зручного перевозу. Це дозволило Кодаку стати важливим центром транзитної торгівлі. Тут проходили водний шлях по Дніпру, рибний шлях із Західної України на Дон та Чумацький шлях з Батурина на Перекоп [11, с.29]. У Кодаку регулярно відбувались ярмарки (тричі на рік), нараховувалось декілька шинків. У цілому по Кодацькій паланці, за даними А.О.Скальковського, зафіксовано 74 шинки [10, с.157]. Кодак також був і ремісничим центром. Підстави для цього дають спогади М.Коржа. Згадуючи Л.Глобу, він казав, що той, мешкаючи в Новому Кодаку мав 15 чоловік кравців [9, с.35]. Така кількість ремісників може свідчити про наявність потужного ремісничого „цеху”, а були й ковалі, і кожум`яки, і крамарі та інші.

За своїми соціальними функціями Кодак теж належав до поселень міського типу. Більшість населення Кодаку складали козаки, які займались переважно військовим, а також іншими промислами. Окрім козаків тут мешкали шинкарі, купці, ремісники тощо. Напевно, що були й такі, які займались землеробством. Однак на початковому етапі існування Катеринослава його мешканці теж не повністю відмовились від цього виду діяльності.

Однією з ознак міста є його кількісний склад. Наприклад, у сучасній Росії статус міста надається населеному пункту, яке має 12000 мешканців. Звичайно, що для XVII-XVIII ст. існували інші кількісні виміри міста, хоча в той час в Європі деякі міста (Париж, Лондон, Амстердам та ін.) мали по декілька тисяч мешканців. У Кодаку в найкращі часи проживало до 3000 мешканців. За переписом 1754 р. який був проведений Кошем Запорозьким в Новому Кодаку нараховувалось 500 дворів [1, с.113]. Якщо брати до уваги, що кожен двір налічував від 4 до 8 осіб, то отримаємо цифру в 2000-4000 мешканців. Небагато в порівнянні з багатьма європейським містами. Однак треба враховувати специфіку Придніпровського регіону, який у XVII-XVIII ст. мав прикордонний характер, отже, приріст населення тут не міг бути значним. Та кількісний склад ніяк не може стати аргументом проти Кодака як міста, адже в самому Катеринославі наприкінці ХVIIІ ст. мешкало всього 2634 жителі [6, с.406]. Лише з 1804 р. тут відзначається незначний приріст населення.

Щодо культурної функції, то в Кодаку з 1650 р. (є дані, що з 1645 р.) існувала церква св. Миколи [7, с.133; 14, с.275]. У 1782 р. був споруджений ще один храм в ім`я св. Духа. Була в Кодаку і школа, де вчились діти мешканців Кодацької паланки. В Катеринославі ж, а вірніше сказати в Половиці перша церква – в ім`я ікони Казанської Божої Матері з`явилась лише у 1791 р.

Ще один критерій, який довгий час був притаманний Кодаку і якого не мав Катеринослав – це військова функція. Оскільки Новий Кодак знаходився на прикордонні, його мешканці зазнавали неодноразових нападів татар, турків і росіян. У 1740-х роках тут спорудили потужну фортецю, щоб убезпечити місто від подібних нападів [11, с.33]. Однак Кодак не можна назвати вповні класичним містом-фортецею, якими були Старий Кодак, або Новобогородицьк. І якщо, деякий час Новий Кодак і виконував оборонні функції, не треба забувати, що багато міст Європи ведуть свій родовід від прикордонного укріплення або фортеці (яскравим прикладом може слугувати Кельн).

З`ясувавши той факт, що за основними ознаками Новий Кодак мало чим відрізнявся від раннього Катеринослава, повернемось до питання про наявність чи відсутність спадкоємності між ними. Чи існує між ними, як влучно висловився дніпропетровський історик О.А.Репан, „склейка”?

Першими на це питання дали відповідь особи, які безпосередньо були причетні до проектів утворення міста Катеринослава. 22 січня 1884 р. Катерина ІІ видала черговий указ, в якому вказувала: „Губернському місту під назвою Катеринослав бути за більшою зручністю на правій стороні річки Дніпра біля Кодаку ...” [4, с.52]. Тут, звичайно, основна увага звернута на географічну домінанту, тобто, малось на увазі, що „нове” місто буде біля Кодаку. Та чомусь Катерина ІІ згадала саме Кодак, а не Половицю чи Лоцманську Кам`янку. В іншому документі діловодного характеру, знайденого професором А.В.Бойком, було сказано більш прозоро: „Екатеринослав – вновь учреждаемый город из местечка Новым Кодаком называемого на правом берегу Днепра против устья Самары лежащего [12, арк.2 зв.]. Що це був за „город” Катеринослав, відмічає французький мандрівник Жан Анрі Мюнц, який на початку 1780-х років відвідав наш край. У своєму щоденнику він згадує про Новий і Старий Кодаки, але жодним словом про Катеринослав [8, с.152.].

У середині 1780-х років, коли проект Катеринослава-Кільченського зазнав невдачі, частина його мешканців осіла в Новоселиці, яка стала іменуватись Новомосковськом, а частина – в Новому Кодаку. Сюди ж перебралися більшість губернських установ. Незважаючи на те, що губернське правління перебувало в Кременчуку, Новий Кодак фактично перетворився на місцеперебування адміністрації Катеринослава. Як зазначає Д.І.Яворницький: „Вже з 1785 року Новий Кодак став іменуватись в церковних паперах, а з 1787 р. (саме цей рік вважали роком народження Катеринослава до 1970-х р. – І.К.) і в урядових містом Катеринославом” [13, с.65]. З 1777 р. Новий Кодак був ще й резиденцією Слов`янського Духовного правління в Слов`янській і Херсонській провінціях. Саме тут мав свою „штаб-квартиру” майбутній катеринославській намісник І.М.Синельников (1741-1788). У 1783 р., посідаючи посаду воєводи й коменданта Слов`янської і Херсонської провінцій, він перебував в Новому Кодаку, звідки Г.О.Потьомкін викликав його до Петербургу [16, с.222].

Ще один промовистий факт, який свідчить про значення Нового Кодаку в планах побудови нового міста, пов`язаний з мандрівкою Катерини ІІ до Криму у 1787 р. Наближаючись до того місця, де мала постати „третя столиця”, Катерина ІІ та її почет зупинились не в ефемерному Катеринославі і, навіть, не в Половиці, а в Новому Кодаку, де для неї звели тимчасовий палац. У цьому палаці вона приймала знатних вельмож, представників місцевої адміністрації, купців та інших. Звідси імператриця разом зі своїм почтом їздила на закладку Преображенского собору, після чого повернувшись до Нового Кодака, знову помандрувала далі вниз по Дніпру. Такі свідчення нам залишив М.Корж [9, с.40-44].

По суті справи, Новий Кодак на деякий час став тим Катеринославом, який у кінці ХVIII ст. почав „будувати” Г.О.Потьомкін. Про щось подібне писав і Д.І.Яворницький. „З прибуттям в Новий Кодак, – зазначав він, – маси людей, які взяли участь в будівництві міста Катеринослава, чисельність населення його збільшилась. З 1787 року і по 1791 рік Новий Кодак замінив собою майбутній новий Катеринослав” [15, с.25]. Новий Кодак не тільки прийняв адміністрацію Катеринослава, яка оселилась в будинках Нового Кодака, він також забезпечував побутові потреби місцевого населення в різного роду справах: ремісничих, торгових тощо. Кодачани, перейменовані в катеринославців, задовольняли свої духовні запити в новокодацьких церквах, а дітей віддавали до тутешньої школи. Новопостала губернська влада тривалий час відучувала мешканців Нового Кодака і Половиці від старої назви міста, однак люди ще довго називали Катеринослав то Кодаком, то Половицею [8, с.153.

В останньому десятиріччі ХVIII ст. органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади. Протягом першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. „сєлєніє” Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до „міста” Катеринослава (у 1793 р. мав біля 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. Тоді ж Платон Зубов своїм наказом заборонив кодачанам торгувати вином***. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишили 121 родина. „Добили Новий Кодак, – як пише науковий співробітник Дніпропетровського обласного центру охорони пам`яток В.С.Старостін, – 1796 року відкриттям наплавного мосту біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу” [11, с.39].

Наостанку зазначимо, що серед усіх критеріїв, які були названі вище, Катеринослав кардинально відрізнявся від Нового Кодаку лише в одному – він мав підтримку російської влади.

Таким чином, Новий Кодак, маючи на кінець ХVIII ст. достатньо розвинуту міську інфраструктуру як для прикордонного міста (адміністративні органи, ремісничі майстерні, торгові заклади, пошту, храми, школу тощо) цілком міг прислужитись як губернське місто. Та річ у тім, що російській владі необхідно було показати свою „цивілізаційну” роль у справі колонізації „порожніх” земель Запорожжя. Новий Кодак, з його більше ніж двохтисячним населенням і власною адміністрацією заважав планам підкорення південноукраїнських земель Російській державі. Так само заважали Микитин Ріг (зараз Нікополь), Хаджибей (Одеса), Іслам-Кермен (Каховка), Кизи-Кермен (Берислав), Ак-Мечеть (Сімферополь) та інші. Використавши людський і матеріальний потенціал запорозького міста Нового Кодака при будівництві імперського міста Катеринослава, російська влада просто позбулась непотрібного „свідка” багатства і залюдненості території Запорожжя.

Історія Дніпропетровська цікава і багатогранна. Наше місто складними шляхами пройшло декілька етапів свого розвитку, кожний з який має право на пошану і докладне вивчення. Першим етапом, з повним правом, можна вважати етап козацький, який датується часом існування містечка Новий Кодак (середина ХVII ст. – кінець ХVIII ст.). На другому етапі містоутворюючі функції перебрав на себе Катеринослав (кінець ХVIII ст. – 1920-ті). Третій етап – радянський триває з середини 1920-х років. У наші дні деякі реалії свідчать про нові тенденції розвитку міста, і можна було б говорити про четвертий етап. Однак певні ознаки, які були притаманні радянському періоду не дають підстав зробити це.

Література

1. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734-1775. – К.: ВІПОЛ, 2003. – Т.3. – 951 с.

2. Афанасьєв-Чужбинський О.С. Подорож у Південну Росію. – Дніпропетровськ: Січ, 2004. – 469 с.

3. Владимиров М.М. Первое столетие города Екатеринослава 1787-1887. – Екатеринослав, 1887.

4. Дніпропетровськ. Віхи історії. – Дніпропетровськ: Грані, 2001. – 256 с.

5. Кавун М.Е. Походження та рання історія міста Катеринослава. – Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Дніпропетровськ, 2003. – 19 с.

6. Лазебник В.І. Люди старого Катеринослава // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – С.401-483.

7. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии: Церкви и приходы XVIII столетия. – Днепропетровск: Дніпрокнига, 2000. – 1080 с.

8. Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини XV-XVIII ст. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1997. – 176 с.

9. От Сечи Запорожской. Устное повествование бывшаго запорожця, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. Репринтное издание. – Днепропетровск: «Собор», 1991. – 63 с.

10. Скальковский А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького / Передмова та коментарі Г.К.Швидько. – Дніпропетровськ: Січ, 1994. – 678 с.

11. Старостін В.С. Столиця степового краю. Дніпропетровськ. Нариси з історії міста. – Дніпропетровськ: ВАТ „Дніпрокнига”, 2004. – 279 с.

12. Центральній державний військово-історичний архів Росії. – Ф.ВУА. – Спр.18723.

13. Яворницький Д.І. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. – К.: Веселка, 1995. – 447 с.

14. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. / Редкол.: П.С.Сохань. – К.: Наукова думка, 1990. – Т.1. – 592 с.

15. Яворницький Д.І. Історія міста Катеринослава. – Дніпропетровськ: Січ, 1996. – 278 с.

16. Яворницький Д.І. Твори у 20 томах. – Запоріжжя: Тандем-У, 2004. – Т.1. – 519 с.