Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Організаційна структура УПА

Українська Повстанська Армія стала дуже скоро всенаціональною армією, єднаючи під своїми прапорами симпатиків різних партійно-політичних концепцій. Все ж таки, виростаючи з боєвих відділів революційної ОУН [Революційну ОУН називано тоді ОУН-СД, - "Організацією Українських Націоналістів - Самостійників Державників", для відрізнення і протиставлення ОУН полк. Мельника, яка в тодішній політичній ситуації відмовилась від ведення самостійної української політики і не наголошувала важливости питання української держави.], УПА, головно в початках, була організаційно тісно пов'язана зі структурою ОУН. Ця пов'язаність не переривалась ніколи, а з моментом повороту большевиків ца українські землі вона знов скріпилась з причин, про які говоритимемо окремо. Тому керівні становища в УПА займають звичайно провідні члени ОУН на відповідних постах. Основним завданням УПА була оборона українського населення. В зв'язку з цим майже кожний відділ УПА був зв'язаний з певною територією. А тому і в основу організаційної побудови УПА ліг принцип територіяльности.

Ціла УПА поділяється на чотири групи: 1. УПА-Північ, що її терен дії обіймає Волинь і Полісся; 2. УПА-Захід, з тереном дій: Галичини, Буковини, Закарпаття і Закерзоння; 3. УПА-Південь на терені областей: Кам'янець-Подільської, Житомирської, Вінницької і південної частини Київської; 4. УПА-Схід, на теренах північної смуги Житомирської области, північної частини Київської области і на терені Чернігівської области.

Кожна із груп поділяється на Воєнні Округи (ВО), а Воєнні Округи, у свою чергу на Тактичні Відтинки (ТВ).

УПА-Північ має три Воєнні Округи: 1) ВО "Турів" охоплює Луччину, Володимирщину і Ковельщину; 2) ВО "Заграва" - райони: Сарни, Костопіль, Березно, Людвіполь, Степань, Клесів, Рокітно, Дубровиця, Володимирець, Рафалівка, Морочно, Висоцьк, Столин, Давидгородок, Лунинець і Пинськ; 3) ВО "Волинь-Південь", - райони: Рівне, Клевань, Тучин, Межиріч, Корець, Гоща, Олександрія, Дубно, Острожець, Демидівка, Млинів, Козин, Верба, Радивилів, Крем'янець, Шумськ, Додеркали, Почаїв і Ланівці.

УПА-Захід має шість Воєнних Округ: 1) ВО "Лисоня" - терен Тернопільщини по Дністер; 2) ВО "Говерля"- Гуцульщина і Буковина; 3) ВО "Чорний Ліс" - Станиславівщина; 4) ВО "Маківка" - Стрийщина, Дрогобиччина, Самбірщина і Турчанщина; 5) ВО "Буг" - Львівщина; 6) ВО "Сян" - Закерзоння.

УПА-Південь мала три Воєнні Округи: 1) ВО "Холодний Яр", 2) ВО "Умань" і 3) ВО "Вінниця".

Тактичною військовою одиницею був курінь УПА, який мав три до чотири боєві сотні та потрібні технічні частини. Сотня складалася з трьох стрілецьких чот і однієї кулеметної, а чота з трьох роїв. Боєва сотня числила за правильником 136 бійців, фактично ж сотні УПА мали по 130-200 бійців. В групах УПА-Південь та УПА-Захід курінь становив найвищу самостійну одиницю і лише в випадках окремої потреби, для визначеної боєвої дії курені лучилися разом в певну оперативну групу. В УПА-Північ найвищою оперативною одиницею був загін, що складався звичайно з трьох до чотирьох куренів. Широко вживані терміни відділ і підвідділ не визначають величини частини, а є лише так сказати б, функціональним окресленням самостійного, або несамостійного діяння: самостійну структурально в даний час і на даному терені боєву одиницю називається відділом, а ії частину підвідділом (в скороченні вд. і пвд.). В 1942 р. "відділ УПА" числив 10-150 бійців; в рр. 1943-1945, згл. до 1947 (в Карпатах.) відділом називано звичайно курінь, а підвідділом сотню; від 1945 згл. 1947 р. "відділ УПА" становили 1-2 сотні, а то й неповна сотня, а підвідділ - чота; від 1948 р. - "відділ УПА" числить вже лише 50-100 білців, а "підвідділ" - 10 до 30 бійців.

Командують частинами командири: ройовий, чотовий, сотенний, курінний, командир (к-р) відділу, к-р підвідділу; все це окреслення виконуваних функкцій, а не старшинські ступені. Справа старшинських ступенів стала предметом розгляду Головного Командування УПА щойно від половини 1943 р., головне в зв'язку зі старшинськими школами УПА, а остаточно розв'язана з моментом постання УГВР, якій передано право признавання та надавання старшинських ступенів. Функційні окреслення залишились, очевидно, й після цього і тому, напр., "сотенним" - отже, фактичним командиром сотні, - міг бути сотник, майор, полковник, як і старшина нижчої ранги, а то й підстаршина.

Поодинокі курені згл. відділи були в діловодстві командування УПА зашифровані цифрою, наприклад: Г4/24/ІІІ. Та загально, кожний відділ і підвідділ, тобто курені й сотні, а в УПА-Північ теж загони мали свої окремі назви. В УПА-Північ, УПА-Захід і частинно на Закерзонні відділи називано іменем, чи вірніше псевдом їх командира, напр., курінь Голобенка, сотня Залізняка, загін Енея. В УПА-Захід курені й сотні прибирали собі окремі назви, напр., курінь Буковинський, сотня Авангард, сотня Сірі Вовки, сотня Бояри.

Кожний член УПА при вступі приймав (як колись, за козацьких часів), видумане прізвище, зване псевдо. Це було конечним, щоб не наражувати на небезпеку жорстоких переслідувань окупантом членів рідні. Зрозуміло, що багато псевд повторялося (наприклад: в УПА-Північ в 1942 р. було трьох Остапів: Остап - військовий референт Краєвого Проводу ОУН ПЗУЗ і командир першого відділу УПА; Остап - господарський референт Командування ВО "Заграва" і Остап - культ.-освітній референт ВО "Турів" ).

Надзвичайно важливою справою для УПА було запілля, яке несло на своїх плечах основний тягар прохарчуванна УПА, розвідки й безпеки та спрямовування охотників в ряди УПА. Запіллям є поширена сітка революційної ОУН, яка має в кожній українській місцевості свою клітину. ОУН має також свою зовсім окрему сітку й окрему організаційну структуру, - Українські Землі, у проводі яких стоїть Провід ОУН на Рідних Землях, поділяється на Краї з Краєвими Проводами (наприклад: Львівський Край, ЛК, з Краєвим Проводом, КП ОУН ЛК); Край ділиться на округи, округа на надрайони, надрайони на райони, а район на станиці і кущі. Все ж таки, будучи до певної міри адміністративним апаратом УПА, ОУН - від Проводу ОУН на Рідних Землях аж до найнижчої клітини - тісно пов'язана з сіткою УПА. І так - господарський референт кожної частини УПА мусить бути все в безпосередньому організаційному контакті з господарським референтом ОУН відповідної клітини; Служба Безпеки ОУН є одночасно Службою Безпеки УПА: оргмоб (організаційно-мобілізаційний) відділ Штабу УПА має свою мережу в усіх клітинах ОУН згори аж до низу. Подібно мається теж з іншими референтурами. Для кращої співдії обох формацій революційно-визвольної боротьби широко практикується персональну сполуку відповідних постів ОУН і УПА: Головний Командир УПА був весь час одночасно Головою Проводу ОУН на Рідних Землях; Командир УПА-Північ - одночасно Краєвий Провідник ОУН ПЗУЗ; Командир УПА-Захід - одночасно Краєвий Провідник ОУН КК. Це, очевидно, не є правилом, бо ж в УПА є й нечлени ОУН, які, тим самим, займаючи високі пости в УПА, не можуть однак займати ніяких постів в ОУН.

Особливо тісне пов'язання УПА й ОУН приходить з моментом повороту большевиків у зв'язку з переходом до нових форм боротьби. Перед розгорненням широкої збройної боротьби УПА, діяли (про що була згадка в першій частині нашої праці), боєві групи ОУН, розростаючись шляхом приєднання до тієї боротьби й нечленів ОУН в відділи Української Народньої Самооборони. Основною прикметсю боєвих груп ОУН та відділів УНС, яка відрізняла їх від відділів УПА було те, що їхні члени жили й працювали, як звичайні "цивілі" і тільки на поклик свого командування брали заховану зброю до рук, щоб виконати визначене боєве завдання і знов розійтись домів. До таких форм боротьби було постановлено перейти після приходу большевиків, і в зв'язку з цим вже напередодні приходу большевиків твориться на взір колишніх відділів УНС - Самооборонні Кущеві Відділи, СКВ.

СКВ повстають шляхом скріплення клітин ОУН боєздатним елементом УПА, який прикріплюється до визначеної місцевости, коли можливо, то як легальних мешканців, а якщо це неможливе, то як підпільників, що живуть постійно нелегально. Вже до творення СКВ в кожнсму селі було 10-30 осіб, зв'язаних якимись функціями, звичайно адміністративного характеру, з УПА. Були це члени й нечлени ОУН. З наближенням большевиків, особи менше випробувані в важкій, революційній праці звільняється від дальшої праці, а за те скріплюється кожну станицю боєздатним елементом з рядів УПА. 4-7 станиць становили саме такий СКВ, Самооборонний Кущевий Відділ, що був адміністративною одиницею збройного підпілля, спроможною діяти самостійно.

СКВ числив 30-50 люда, тобто 3-4 рої. В проводі СКВ стоїть Провід СКВ, що в його склад входять: кущовий, який керує цілістю революційно-збройної боротьби на даному терені, військовик, званий теж командир СКВ, який є заступником кущового, завідує всіми військовими справами терену дій СКВ і командує СКВ під час боєвих дій, господарник, пропагандист, референт СБ (служби безпеки) і референтка УЧХ (Українського Червоного Хреста). Боєве ядро СКВ становить боївка СКВ. Кущовий, член ОУН, підлягає ступнево вищому провідникові ОУН; командир СКВ, член або нечлен ОУН, підлягає оргмобові (організаційно-мобілізаційному відділові ГВШ) УПА. Збройні акції переводить СКВ самостійно, разом з іншими СКВ, або з відділом чи відділами УПА, в останньому випадку під командуванням командира даного відділу УПА.

В відношенні до відділів УПА, СКВ дбає про їх прохарчування й постачання одягу, організуючи звичайно в окремих лісових криівках харчеві й одягові магазини ще до приходу відділу УПА туди, виконує функції зв'язку і переймає під свою опіку ранених і хворих бійців УПА. Раненими і хворими опікуються безпосередньо станиці УЧХ, які крім цього займаються суспільною опікою, піклуються вдовами і сиротами по поляглих бійцях УПА та членах підпілля.

Організаційну форму СКВ випробувано вперше зараз після приходу большевиків на Поліссі. Вона вповні виправдала себе і скоро вся Волинь, а далі й Галичина, Буковина й Закерзоння вкриваються сіткою СКВ. Таким способом розв'язано насамперед складне питання прохарчування бійців УПА і - утруднено ворогові поборювання УПА й підпілля та закріплювання большевицької окупації. Завдяки СКВ стало можливим організувати майже в кожній місцевості негайні оборонні збройні акції та наносити ворогові зовсім несподівано болючі удари. При організаційній справності підпілля, невеликий відділ, чи підвідділ УПА, з'явившись в якійсь околиці, спираючись на СКВ, в випадку потреби - розростається за одну ніч в сильну боєву частину і, перевівши визначену акцію знов маліє, щоб так зручно просмикуватись крізь ворожі застави.

Всією діяльністю УПА керує Головне Командування УПА, тобто Головний Командир УПА, заступник Головного Командира УПА і ГВШ, Головний Військовий Штаб, в проводі якого стоїть Шеф Головного Військового Штабу УПА, або коротше Шеф Штабу УПА.

ГВШ складається з таких відділів: 1. організаційно-мобілізаційний, званий теж у певному періоді оперативним; 2. розвідчий;

3. господарчий; 4. вишкільний; 5. пропагандивний; 6. політ.-виховний.

Групами командують Командири груп, отже: Командир УПА-Північ; Командир УПА-Південь; Командир УПА-Захід і Командир УПА-Схід, при співпраці Заступника Командира і КВШ, Краєвого Військового Штабу. Структура КВШ тотожна зі структурою ГВШ. Паралельну побудову мала й Команда ВО, Воєнної Округи.

Штаб куреня становили: командир куреня, його заступник, адютант курінного к-ра, виховник і нач-лікар або нач-медсестра. Такий склад мала й команда сотні.

* * *

Все вище сказане про структуру УПА це, так сказати б, формальний скелет; як же ж, в цьому відношенні, виглядала й виглядає жива УПА?

Щоб дати відповідь на це питання, треба розглядати розвій і стан кожної із чотирьох груп окремо.

УПА-Північ

Першою почала організуватися УПА-Північ. В жовтні 1942 р. постало два відділи УПА - Остапа (Сергія Качинського) і Довбенка-Коробки (Перегійняка), що скоро осягнули стан сотень. В листопаді і грудні організуються три дальші сотні: Дороша, Крука і Гонти. В лютому 1943 р. це вже були курені. Цілістю дій і, головне, організаційною розбудовою керує уповноважений делегат КВШ при Проводі ОУН полк. Шелест, відомий теж під псевдами Конрад і Зов (справжнє прізвище: Василь Сидор), як перший Шеф Штабу УПА (Північ). Наглий розріст -УПА приходить між 20. і 30. березня 1943 р., коли волинські і поліські допоміжні частини української поліції масово переходять в ліс до УПА.

Першим Командиром УПА (Північ) стає "з уряду" Провідник О-УН на Північно-Західніх Українських Землях Охрім (полк. Роман Клячківський) приймаючи псевдо як Командир УПА (Північ) - Клим Савур. На цьому пості він був затверджений Головним Командуванням УПА і залишився на цьому аж до своєї геройської смерти 12 лютого 1945 р.

Весною 1943 р. в ряди УПА вступає колишній полковник УНР, один із командирів Зимового Походу, Леонід Ступницький і йому передає полк. Шелест пост Шефа Штабу УПА (Північ). На цьому пості працює Л. Ступницький, піднесений опісля постановою УГВР до ступеня генерала, як ген. Гончаренко невтомно аж до своєї геройської смерти 30. липня 1944 р. Полк Шелест повернувся до праці в ГВШ, що його тоді знов обняв (в той час в ранзі майора) Тарас Чупринка (Роман Шухевич).

В зв'язку з охопленням дією УПА всього терену Волині й Полісся, приходить рішенням Головного Командування УПА організаційне оформлення Воєнних Округ. ПЗУЗ поділено на три подані вище ВО, в яких пости командирів обняли: ВО "Турів" - к-р Рудий, ВО "Заграва" - к-р Пташка (Сильвестер Затовканюк), ВО "Волинь-Південь" - к-р Береза.

В серпні 1943 р. разом з "Поліською Січчю" Т. Бульби переходить до УПА трьох кол. полковників УПА: полк. Кульжинський, полк. Литвиненко і полк. Н., які входять до Волинського КВШ як Штабу УПА-Північ, переймаючи одночасно: полк. Кульжинський - організування і вишкіл кавалерії, а полк. Литвиненко - організування та вишкіл артилерії. Членом Штабу УПА-Північ стає теж майор Поль-Польовий, (член групи полк. А. Мельника), який в тому ж часі включається в УПА з усім своїм відділом. Майор Польовий переймає ведення старшинських шкіл УПА.

В вересні 1943 р. ВО "Турів" і ВО "Заграва" було злучено в одну оперативну групу "Лісова Пісня". Її командиром став сотн. Дубовий, заступником по справам адміністративним к-р Юрко, заступником по справам військовим к-р Штаєр (Дмитро Корінець). Та в лютому 1944 р. коли Командир ВО "Заграви" Пташка впав в бою, привернено розділ обох ВО; сотн. Дубовий задержав командування ВО "Заграва".

В час переходу фронтів стан УПА-Північ [Стан тут, як і дальше, реконструуємо на підставі різних звітів і матеріялів, а тому й можливі неточності. - П.М.] був такий:

Командир УПА-Північ: полк. Клим Савур (Роман Клячківський), заст. к-ра: полк. Карпович-Крем'янецький (Михайло Медвідь), Шеф Штабу: ген. Гончаренко (Леонід Ступницький).

ВО "Турів":

Командир - майор Рудий; заст. к-ра: Вовчак; шеф штабу: майор Богун.

1. Загін ім. Богуна, командир - полк. Остріжський. // Курені: Щуки, Назара-Криги, Ярока, Ливара.

2. Загін "Помста Полісся", командир - Верховинець. // Курені: Голобенка, Яреми, Юрка.

3. Загін ім. Наливайка, командир - Н. // Курені: "Орли" (к-р Код), Мухи, Громи, Кубіка.

Крім цього, три курені окремих доручень: Базаренка, Берези, Сокола.

ВО "Заграва":

Командир Пташка (Сильвестер Затовканюк), загинув 25. лютого 1944 р., по його смерти,

Командир ВО - майор Дубовий, заст. к-ра - сотн. Івахів, шеф штабу - майор Макаренко.

1. Загін ім. Коновальця, командир - Ярема. // Курені: Кори, Лайдаки, ім. Богуна.

2. Загін Енея, командир - Еней. // Курені: Дороша, Кватеренка-Польового, Гонти, Верещаки (окр. доручень).

3. Загін Дубового, командир - Дубовий. // Курені: Шакали, Шавули, Гострого.

4. Загін Олега, командир - Олег. // Курені: Чутки, Цигана, Евгена.

ВО "Волинь-Південь":

Командир - Береза, шеф штабу - Черник.

1. Загін Крука, командир - Крук. // Курені: Буревія, Докса, Дика, Бистрого (окремих доручень).

2. Загін Н. // Курені: Гордієнка, Меча, Дуная.

Після смерти полк. Клима Савура, Командиром УПА-Північ став полк. Капович-Крем'янецький (Михайло Медвідь), який загинув 4. червня 1945 р., а після нього майор Дубовий, якого підпис стрічаємо на "Зверненні Воюючої України" з 1949 р.

УПА-Південь

Почин до створення УПА-Південь дала Похідна Група ОУН-Південь, що в складі ок. тисячі членів вирушила в червні 1941 р. на терени південної України. Молоді революціонери - члени похідної групи зустрілися на південних просторах України з безоглядним переслідуванням зі сторони нових окупантів і - з надсподівано прихильною поставою до революційно-визвольного руху та зрозумінням справи зі сторони місцевого українського населения. В таких містах як Одеса, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріюпіль та Сталіно повстають скоро сильні центри революцїйного підпілля, зложені з місцевого українського населення і керовані переважно місцевими націоналістами-революціонерами. Одеса стає центром друкування підпільної літератури для всієї України, зокрема ж тут друкуються всі відозви й брошури на мовах і письмом східніх народів.

Колоніяльна практика німців викликала повне розчарування й обурення всього населення і серед місцевих членів і прихильників революційного підпілля зроджується думка про збройну протинімецьку партизанку. Цю думку скріплюють вістки про постання УПА на Поліссю й Волині і весною 1943 р. з ініціятиви завзятого націоналіста-революціонера, 60-літнього "Діда-Тараса", колишнього члена повстанських загонів в Холодному Ярі, організується в тому ж Холодному Ярі перший наддніпрянський курінь УПА під командуванням к-ра Кости. Скоро після цього повстає другий відділ УПА в Уманщині під командуванням к-ра Остапа, а далі курінь під командуванням к-ра Саблюка, що широко вславився своїми побідними боями з німцями та большевицькими партизанами в Уманщині, Вінничині та Кам'янець-Подільщині.

Літом 1943 р. Головне Командування УПА призначає Командиром УПА-Південь полк. Батька (Омеляна Грабця), який до часу цього іменування займав пост Командира ГВО - Головного Військового Осередка.

В час переходу фронтів стан УПА-Південь був такий: Командир УПА-Південь: полк. Батько (Омелян Грабець), Заст. Командира: Антон (загинув 24. грудня 1943 р.), Шеф Штабу: Кропива (загинув 13. червня 1944 р.).

1. ВО "Холодний Яр": Командир - Кость. Шеф Штабу - дід Тарас. // Курені: Саблюка, Довбуша.

2. ВО "Умань": Командир - Остап, Шеф Штабу - Нюра. // Курені: Довбенка, Бувалого, Андрія-Шума.

3. ВО "Вінниця": Командир - Ясень. // Курені: Сторчана, Мамая, Буревія.

Під час переходу фронтів курені ВО "Вінниця" і ВО "Умань", відступаючи на Волинь, вступили в відверті великі бої з "заградітєльними отрядами НКВД" большевицьких фронтових військ (великі бої в Гурбенських лісах) і в важких тримісячних боях понесли надзвичайно важкі втрати. Важкі втрати понесли й курені ВО "Холодний Яр" і тому після смерти командира полк. Батька (загинув 10. червня 1944 р.) групу УПА-Південь постановою Головного Командування УПА розформовано. На теренах, де діяла УПА-Південь, залишились в районах великих лісів лише невеликі відділи УПА, а решту уцілілих частин УПА-Південь включено в УПА-Північ, згл. в УПА-Захід.

УПА-Схід

Основи для повстанських відділів УПА-Схід повинні були покласти військовики - члени Середньої та Північної Похідних груп ОУН. Та члени обох цих груп лише в невеликій кількості добилися до місць свого призначення, впавши вже в перших місяцях жертвою масових арештів і розстрілів, що їх переводило гестапо. Крім цього, цей терен був весь час надто близько фронту. Тому УПА-Схід так і не вспіла набрати таких остаточних форм, як три інші групи. Окремого командування для УПА-Схід не створено. На цьому терені діяли і діють лише поодинокі повстанські частини, про які, в додатку, ми маємо сьогодні ще надто мало документального матеріялу.

Літом 1943 р. вирушив з Пустомитських лісів в рейд на північно-східні українські землі з частиною свого загону к-р Еней (УПА-Північ, ВО "Заграва"). Він дійшов через Коростень до Малинських лісів і задержався тут аж до пізньої осені, коли на візвання Командування УПА-Північ мусів повернутися на Волинь. Деякі відділи з загону Енея перейшли Дніпро й осілись у чернігівських лісах. Після повороту Енея, на просторі Коростень-Чернігів залишились частини куреня Верещаки та Евгена.

Весною 1944 р. вирушає на схід, перейшовши в північній Житомирщині фронт, курінь Дороша з загону Енея.

Але, у звідомленнях командирів загону Енея з рейду літом 1943 р. говориться про те, що на теренах північної Київщини та на Чернігівщині вони зустрілись з діючими вже там місцевими відділами українських повстанців. Та докладніших даних про них покищо немає.

УПА-Захід

На терені Галичини вже в 1942 р. розрослись боєві групи ОУН в Українську Народню Самооборону, УНС. Назва стала популярною і хоч з моментом створення УПА, УНС влилась в рямці УПА, то вживання назви УНС залишилась аж до кінця 1943 р.

Причиною цього була, насамперед, особлива політико-психологічна атмосфера, яка панувала в той час в Галичині. Деякі галицькі середовища, іменно, розвинули були сильну пропаганду проти українського революційно-визвольного руху, переконуючи український загал, ніби-то революційні дії ОУН провокують німців до протиукраїнських виступів. Тому, з пропагандивних мотивів, підкреслювання самооборонного характеру збройних дій українського підпілля на терені Галичини мало особливе значення.

Та під кінець 1943 р. ситуація вже й під цим оглядом дозріла і від перших днів 1944 р. назва УНС зникає зовсім, щоб зробити місце загальній назві УПА-Захід.

Те саме сталось і зі збройним підпіллям на Буковині, що теж до кінця 1943 р. носило свою назву Буковинська Українська Самооборонна Армія, БУСА, ставши після цього частиною УПА-Захід. Командиром БУСА був Луговий. Організацією УНС та переходом її на УПА-Захід керували члени ГВШ - Головного Військового Штабу УПА: полк. Лицар (Олекса Гасин) на терені Карпат, а на терені Львівщини й Тернопільщини полк. Шелест (Василь Сидор), який став теж Командиром УПА-Захід.

В час переходу фронтів стан УПА-Захід був такий:

Командир УПА-Захід: полк. Шелест-Вишитий (Василь Сидор), Шеф Штабу: сотн. В. Хмель.

1. ВО "Лисоня": Командир - майор В. Грім. // Курені:

"Холодноярці" (к-р Град), "Бурлаки", "Лісовики", "Рубачі" (к-р Чугайстир), "Буйні", "Голки".

2. ВО "Говерля": Командир - Степовий, від березня 1945 р. Хмара. // Курені:

"Буковинський" (к-р Лісовий) // сотні: "Авангард" (к-р Павленко), "Сірі Вовки" (к-р Бистрий), "Бояри" (Боярин)

"Перемога" (к-р Недобитий) // к-ри сотень: Підгірський, Дорошенко, Хмара.

"Гайдамаки" (к-р Рен) // сотні: "Сурма", "ім. Богуна", "ім. Гонти".

"Гуцульський" (к-р Тиса) // сотні: "Черемош", "Чорногора", "Говерля".

"Карпатський" (к-р Козак) // сотні: "Березівка", "Трембіта", "ім. Колодзінського".

3. ВО "Чорний Ліс", Командир: полк. Різун-Грегіт (Микола Андрусяк). // Курeнi:

"Смертоносці" (к-р Чорний), "Підкарпатський" (к-р Прут), "Дзвони" (к-р Хмара),

"Сивуля" (к-р Іскра), "Довбуш" (к-р Гамалія), "Бескид" (к-р Довбуш), "Месники" (к-р Благий).

4. ВО "Маківка", Командир: майор Козак. // Курeнi:

"Льви" (к-р Н.), "Булава" (к-р К.), "Зубри" (к-р Прут), "Летуни" (к-р Летун),

"Журавлі" (к-р Г.), "Бойки, ім. Хмельницького" (к-р Грузин), "Басейн" (к-р Тараско).

5. ВО "Буг", Командир: полк. Вороний. // Курeнi:

"Дружинники" (к-р Черник), "Галайда" (к-р Ем), "Кочовики" (к-р Штиль),

"Переяслави" (к-р Бриль), "Тигри" (к-р Ромко), "Перебийніс" (к-р Шумський).

6. ВО "Сян", Командир: Орест. // Курені:

"Вовки" (к-р Ягода-Черник) // сотні: "Вовки І" (к-р Карпо), "В. ІІ" (к-р Дуда), "В. ІІІ" (к-р Багряний).

"Месники" (к-р Залізняк) // сотні: "Месники І" (к-р Шум), "М. ІІ" (к-р Біс, Баглай), "М. ІІІ" (к-р Ярий), "М. ІV" (к-р Туча), "М. V" (к-р Калинович).

Курінь Рена (к-р Рен) // сотні: 1. Бурлаки, 2. Веселого, 3. Іскри.

Курінь Евгена (к-р Евген)

7. Курені окремого призначення:

"Сіроманці" (командир Яструб), "Полтавці" (к-р Максим), "Чорноморці" (к-р Сич).

Після переходу фронтів, зокрема в час великих боїв на Закерзонні 1946-1947 рр., в ВО "Сян" діяли "відділи УПА" величиною по 130-180 бійців:

1. ТВ (Тереновий Відтинок) "Лемко", к-р майор Реню // Відділи: Бурлаки, Громенка, Хріна (120 людей),

Мирона (120 людей), Ластівки, Стаха, Бурого, Біра, Дідика, Бродича, Семена, Крилача, Орського.

2. ТВ "Бастіон" (Перемищина), к-р майор Залізняк: був курінним у Ярославщині. // Відділи:

Хоми, Байди, Чорного, Осипа, Черника, Нечая, Зруба.

3. ТВ "Данилів" (Холмщина), к-р сотник Б. // Відділи:

"Вовки І", к-ри: Крапка, † в лютому 1946, Кропива † 13. 5. 1946, Яр † в серпні 1947 р.

"Вовки ІІ", к-ри: Лис, Дуда † в сепні 1947.

"Вовки ІІІ", к-ри: Зірка † в лютому 1946, Гайда † 28. ІІ. 1946, Давид † в серпні 1947 р.

"Галайда ІІ", к-ри: Куліш, Ворон.

"Кочовики", к-р: Штиль.

Після реорганізації на відділи УПА в районі Карпат і Підкарпаття в рр. 1947-48 діють віділи: Авангард, Басейн, Березинський, Березівський, Бистрі, Бистриця, ім. Богуна, Булава, Вершники, ім. Вітовського, Гуцули, ім. Гонти, Дзвони, Дністер, Довбуш, Донського, Дружинники, Жубри, Журавлі, Заграва, Залізні, ім. Колодзінського, Крути, Летуни, Лели, Наддніпрянці, Непоборні, Опришки, Рисі, Сивуля, Сірі, Сірі Вовки, Сіроманці, Смертоносці, Спартак, Сурма, Сурмачі, Трембіта, ім. Хмельницького, Хорти, Черемош, Чорні Чорти, Чорнота, Чорногора.

Про величину та склад куренів і сотень УПА, з періоду до переформування їх в відділи величиною 1-2 сотень, пише у своєму спогаді один, із запрошених з-поза старшинського складу УПА викладачів старшинської школи, який сам про себе подає: "Автор цього спогаду не був ніколи членом ОУН, не мав псевда, не ходив на стрічі і не робив атентатів. Щобільше, він не може сказати про себе, щоб був молодиком. В умовах першої світової війни доводилося йому кінчати старшинську школу, а в Визвольних Змаганнях міряти широкі поля і степи України". Значить, - людина об'єктивна і військово фахова:

"При столі... зібрався ввесь штаб куреня "Орли" з курінним К., колишнім легіоновим старшиною, на чолі. Зпоміж сотенних - двох б. старшин Червоної Армії, два другі - бувші легіоністи. Крім цього, до штабу входили ще: виховник, адютант, медсестра й дві інші жінки, - це все з кадрів ОУН. Всі вони одягнені в однакові однострої з відзнаками військових ступенів на рукавах (курінний - 1 широкий пасок, сотенний - 3 вузькі, чотові - 2, ройові - 1 срібний пасок). Убрання дреліхові, як у всіх вояків, емблема "Орла" на горішній частині лівого рукава. Довідуюсь, що курінь "Орли" входить у склад Н. групи, має 4 сотні по 200 стрільців, кожна сотня в складі 3 стрілецьких і одної кулеметної чоти, в стрілецькій чоті по 4 рої й гранатометна ланка. Разом на озброєнні куреня: 48 "дегтярів", 16 "максимів", 12 легких і 4 важкі гранатомети. Крім цього, всі старшини й підстаршини озброєні в автомати. Поза курінем в селі є ще "самооборона", до якої входить біля 500 люда резерви з 14 кулеметами й 1 гранатометом. Разом у селі є около 1.300 люда залоги з озброєнням, що рівняється силі "дивізії" з часів Визвольних Змагань, - сміючись завважує курінний. Курінь входить у склад Н. групи, що складається з 4 українських і 1 азербайджанського куренів, подібного складу, 1 кінно-козацької сотні та сотні полевої жандармерії. Харчевий стан групи (мова тут про загін ім. Наливайка з ВО "Турів", УПА-Північ - П.М.), около 4.500 люда, але в випадку небезпеки або загрози цей стан, дорогою мобілізації, підноситься до 8.000 люда".

(М-ч: "Перша старшинська школа УПА", спомин, "До зброї", ч. 2., червень 1946 р.)

Набір рекрутів до УПА міг відбуватися, очевидно, єдино на принципі добровільности. Правда, були зразу думки про загальну мобілізацію до УПА всього боєздатного українського елементу, та практичне здійснення цього виключає сам характер боротьби УПА. Примусова участь в боях можлива лише по стороні регулярних армій і ніколи по стороні партизанських відділів. Про це повчально говорить єдиний, мабуть, в історії УПА випадок примусового набору до УПА, застосований "аргмобом" Юрченком на власну руку в Грубешівщині осінню 1944 р.: мобілізований ним курінь УПА в першому бою з большевиками, зазнавши болючих втрат, розлетівся зовсім, а сам командир Юрченко, заломаний такою невдачею, попавши живим в руки ворога, перейшов на його службу і, заки недавні друзі його зліквідували, вспів нанести українському підпіллю болючі удари, зрадивши большевикам деякі криївки та підпільні зв'язки. Партизанська боротьба вимагає від кожного члена незвичайної мужности, посвяти й видержливости і тому корисним членом УПА міг стати лише той, хто добровільно і твердо рішив принести себе в жертві Батьківщині.

Чужонаціональні частини в УПА були організовані на національному принципі в сотні і курені, і, якщо це були сотні, то входили в склад котрогось куреня УПА, а якщо курені то в склад загону УПА. Перший національний курінь в УПА створили в половині 1943 р. узбеки під командуванням майора Ташкента, який в березні 1944 р. попав раненим у большевицький полон і був розстріляний. В цій же ВО "Заграва" організується, майже одночасно з узбеками, курінь грузинів (в Рівенщині) та ашотів і сотня кубанців. В ВО "Турів" першим організується курінь азербайджанців. Кількість чужонаціональних частин в УПА дійшла в час переходу фронтів до 15 куренів. Австрійці, бельгійці, французи, німці і югослави своїх окремих частин не створили, а входили поодиноко в склад інших частин (югослави, німці), або працювали в адміністрації УПА (австрійці, бельгійці, французи).

Невдачею закінчилась спроба організації російської частини. Сотня росіян (москалів), зложена зі самих старшин і підстаршин, була зорганізована в 1943 р. в ВО "Заграва". Сотня брала участь в боях з німцями і навіть відзначилась хоробрістю. Одначе зачасті конфлікти з іншими частинами та поодинокими членами УПА змусили Командування УПА розв'язати цю сотню.

Інспіратором творення чужонаціональних відділів був молодий наддніпрянський письменник Йосип Позичанюк, що під псевдом Шугай-Шаблюк був політичним референтом Головного Командування УПА й, опісля, УГВР; організатором цих відділів був наддніпрянець майор Яструб (Дмитро Карпенко), недавній старшина Червоної Армії.