Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Політична зброя УПА

Та найміцніша зброя УПА це - ідейно-політична пропаганда. Свідомі цього організатори й командування УПА, вже від перших днів її існування звертають пильну увагу на ідейно-політичне обличчя УПА. І в цьому саме різниця між партизанськими загонами 1917-23 рр. й УПА, що коли в першому випадку ідейно-політичне обличчя партизанських загонів замазувалось реклямою "лукавих" "вождів революції", - то соціялістичного федералізму (Винниченко), то анархо-комунізму (Махно), то в 1942 р. виступає УПА як одностайна політично-збройна сила з чітко окресленими кличами боротьби: проти нацистівсько-німецького і большевицько-московського іvgеріялізму, за Українську Самостійну Соборну Державу, за свободу народам і людині.

В першому числі офіціозу УПА "Вісті з фронту УПА" побіч лозунгів: "За Самостійну Соборну Українську Державу", "Свобода народам і людині", читаємо:

"Українська Повстанська Армія - УПА - це збройна сила українського народу, побудована на засадах всеукраїнства, понадпартійности й обов'язку військової служби для оборони народу перед наїздником.

УПА бореться: За Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі;

За новий міжнародний лад і порядок, побудований на засадах справедливости і пошанування прав кожного народу на його незалежний, всесторонній розвиток у власних державних формах;

Проти німецького і московського імперіялістичних наїздників, що змагають до поневолення і знищення українського народу;

Проти імперіялізму, як джерела воєн і поневолення народів.

Большевицьких парашутистів УПА уважає за передовий загін московських імперіялістів і поборює їх нарівні з німецькими грабувальними бандами".

А в окремих зверненнях і відозвах до українського населення, поширюваних у формі листівок, УПА уточнює свою програму:

"Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. Знищення німецького поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних самостійних державах - це єдиний лад, який дасть справедливу розв'язку національного і соціяльного питання у цілому світі.

УПА бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СССР і проти німецької "Нової Европи".

УПА з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичних програм і політичних концепцій, бо вони є знарядцям завойовницької подітики імперіялістів. Тому ми проти російського комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціялізму.

УПА проти того, щоб один народ, здійснюючи імперіялістичні цілі "визволяв", "брав під охорону", "під опіку" інші народи, бо за цими лукавими словами криється отруйний зміст поневолення, насильство і грабунок. Тому УПА бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх "опікунів", поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави, в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможно і культурно жити та розвиватися.

УПА за повне визволення українського народу з-під московсько-большевицького та німецького ярма, за побудову Української Самостійної Соборної Держави без поміщиків, капіталістів та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.

В українській державі влада вважатиме за найбільший свій обов'язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів у своїй державі, народня влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.

У лавах УПА борються українські селяни, робітники, інтелігенти проти гнобителів, за Українську Самостійну Соборну Державу, - за національне і соціяльне визволення, за новий державний порядок та новий соціяльний лад.

За знищення большевицьких колгоспів і німецьких громгоспів. За землю для селян без викупу, за вільне господарство, вільне користування продуктами праці.

За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-господарською.

За участь робітника в керівництві фабриками, за фаховий, а не комісарсько-партийний принцип в керівництві.

За пошану до праці інтелігенції. За створення таких матеріяльних умов праці, щоб інтелігент без турботи за завтрішній день та про долю сім'ї міг спокійно віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини праці, постійно збагачував своє знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.

За свободу друку, слова, думки, віри і світогляду. Проти офіційного накидування суспільності світоглядових доктрин і догм.

За повне право національних меншин плекати свою власну за формою і змістом національну культуру.

За рівність усіх громадян України, без огляду на національність, в державно-громадських правах і обов'язках, за рівне право на працю, заробіток та відпочинок.

...Переможемо тільки шляхом української національної революції, тільки шляхом всенароднього повстання і збройної боротьби. Тому ніхто не сміє стояти осторонь, приглядатися і чекати".

Оцею політичною зброєю - ясністю ідей і кличів, за які велася боротьба і які були висловом бажань всего українського народу, УПА швидко завоювала собі незнищимі симпатії всего українського населення.

Значення тієї зброї знали добре й оба вороги українського народу і тому зі своєї сторони робили все можливе, щоб підірвати довір'я українського загалу до УПА. В органі "Ідея і Чин" читаємо про це:

"Окупанти, не спроможні знищити визвольно-революційного руху зброєю, почали з небувалою силою пропагандивну офензиву. Займемося наперед німцями. Що закидають німці Організації Українських Націоналістів та Українській Повстанській Армії? Ніщо більш тільки - большевизм! У листівці "Слухай український народе" читаємо наступне: "Москва дає накази ОУН".

З тайних наказів і вказівок, що попали нам в руки, видно, що кремлівські жиди стоять у зв'язку з ОУН. В тих тайних наказах, що скоро будуть опубліковані, ОУН означується як національно замаскована большевицька бойова частина.

Мало цього. Німці випускають летючки за підписом шефа штабу червоної Армії Василевського із закликом, мовляв, ваші мрії про самостійність не реальні, переходіть до нас, а ми введемо вашого провідника Бандеру в склад українського совєтського уряду. Тиждень пізніше німці верещать про співпрацю ОУН з Москвою, покликаючись на - листівку Василевського. І так у безконечність.

А большевики? Ті закидають "тільки" вислуговування німцям. Слухайте: "Відколи ОУН, - питають "радянські партизани", - керівники якої й зараз сидять у Берліні на німецьких харчах і за німецькі гроші видають свої газети, стала оборонцем народу? А дальше: "Маемо документи, опублікуємо їх, з яких видно, що керівна верхівка ОУН зараз контактується з гестапо, одержує за це гроші і за тридцять срібняків продає свій народ. Роблять вони це, щоб відвернути народ від збройної боротьби проти німців, відірвати маси від радянських партизан.

І одні, і другі грозять від ряду місяців опублікованням "тайних" документів. Досі якось їх не опублікували.

("Ідея і Чин", № 5, ст. 24.)

Своїх намагань послабити ідейно-політичний вплив УПА на українські маси та підірвати моральну силу самої УПА не покидають німці до кінця свого побуту в Україні. Вони пробують підходити з усіх сторін: то грозять репресіями, то переконують про недоцільність боротьби на два фронти, то запрошують до співпраці в боротьбі проти Москви, представляючи себе найщирішим приятелем українського народу.

В одній із листівок в українській мові, розкидуваних німцями серед українського населення Волині й Холмщини, за підписом "уповноваженого райхсфюрером для поборювання банд, СС-обергруппенфюрера і генерала поліції" фон дем Баха, писалося: "Геть з ОУН і УПА!.. Німці остерігали Вас перед тими безсумлінними елементами, а тепер тому, що багато з Вас помагало бунтарям та бандитам в ганебних чинах, мусить промовити зброя. Ви самі винуваті вцьому. Смерть зрадникам, смерть ОУН і УПА!.."

В другій знов: "Брати українці! Як відомо, нині провадяться суворі контрзаходи німецьких військ, скеровані проти членів і симпатиків ОУН і УПА в тих теренах, де вони зробили напади на німецькі війська. Засліплені проводирі тих організацій змальовують справу так, ніби німці намагаються знищити всіх українців, які люблять свій нарід. А до чого сходить діяльність УПА сьогодні на ділі? Повстанці сидять по лісах, терплять холод і голод. Нападають на німецьких вояків, думаючи в свойому засліпленні, що вони допомагають порятункові Батрківщини. Але цим допомагають тільки червоній Москві. Єдиною реальною силою, що може розгромити Москву, є Німеччина".

А в ще іншій: "Українські Націоналісти! Схаменіться! Покиньте безглузду боротьбу! Ми врятували вас від червоної зарази. Ми не хочемо вас поневолити. Ми хочемо тільки вашої співпраці. Тільки сприяння в боротьбі проти нашого спільного ворога! Ваша доля лежить у ваших руках!.."

Та всі заклики, звернення і погрози німецьких поліційно-адміністраційних чинників приймав український загал - глумом. Бо німецьке "співчуття" та "журбу за долю українського народу" пізнав він аж надто добре на власній шкурі. З другої ж сторони, український нарід бачив, що в рядах УПА борються його найкращі сини. Тому, замість підривати довіря до УПА, всі нові листівки німецьких чинників тільки ще більше популяризували УПА та її боротьбу.

Не викликали теж ніяких потрясень УПА ні організаційно, ні політично внутрішні спроби диверсії, про які, для повноти образу тодішньої дійсности, вважаємо потрібним згадати. Один із тодішніх провідників українського підпілля М. Лебедь у своїй праці "УПА" пише про це так:

"Український повстанський рух, керований Головною Командою УПА, розгортається все ширше по українській землі. В кількох випадках постали з ініціятиви окремих одиниць повстанські загони, щоб на власну руку вести боротьбу. Спочатку ніхто їх не спинював. Україна велика і місце для боротьби з ворогами найдеться для всіх, хто з ними захоче боротися. Одначе з другого боку, Головна Команда УПА, маючи перед очима ще не такий давній досвід невдачних повстанських рухів в Україні в рр. 1920-24 була свідома того, що головною причиною їх невдач були - розпорошеність різного роду повстанських загонів, брак одного центрального керівництва цілого повстанського руху, прояви отаманії та анархії. Тому завданням Головної Команди було координувати й такі самочинні виступи окремих осіб, щоб не допустити до анархізації української визвольної боротьби, що дозволило б ворогам у скорому часі розправитися з окремими повстанськими загонами. Трагічні роки 20-24 не сміли повторитися. Отаманські виступи залишали навіть легенду по собі, але з погляду цілости визвольних змагань, як відірвані, центрально не керовані й не координовані, були безуспішні. Зокрема, в таких рухах криється небезпека анархії та зведення українських визвольних змагань на манівці.

Одним із таких рухів був загін у силі 150-300 вояків Тараса Бульби-Боровця, що іменував себе отаманом. Тому, що довкруги його особи й організованого ним загону заіснували різні версії, доводиться дати по змозі об'єктивне насвітлення цього питання на підставі збережених звітів і протоколів.

Тарас Бульба-Боровець з приходом німців на українські землі творить за відомом, згодою та інструкціями адміністративних властей, що діяли в той час в імені українського правління, в місті Олевську відділ поліції і називає його "Поліська Січ". Спочатку діє за інструкціями і напрямними Української Державної Влади, пізніше щораз більше усамостійнюється, виступаючи як отаман "Поліської Січі". В часі ліквідації німцями української адміністрації на Волині, Бульба розпочинає переговори з німцями, щоб задержати свій відділ, як самостійну одиницю, але розмови покінчилися безуспішно.

В лютому 1942 р. Бульба з 15-20 людьми переходить у підпілля та перебуває в сарненському і костопільському районах. Вкінці 1942 р. нав'язує знов розмови з німцями (гештапо в Рівному), та по другій розмові їх перериває, боячись арешту. В тому самому часі веде розмову з представником большевицької партизанки полк. Лукіним, спеціяльно висланим із Москви, але і ці розмови перериває. Щоб надати своєму імені "слави", замовляє Бульба в маляра свій портрет з козацькою шаблею в руках на тлі прапорів і духів предків з вождівським виразом лиця. Відбитки портрету роздає населенню в своєму районі та розсилає листи з призначенням і покликанням адресатів до свого "уряду". Такі речі можна було ще толєрувати, не зважаючи на те, що Україні не потрібні були бундючні отамани, але борці, що боролися б не для своєї слави, чи своїх особистих амбіцій, а тільки для справи України. Команда УПА не протидіяла тому, коли німці і большевики, а частинно і український нарід зв'язував дії УПА з іменем Бульби.

В початках 1943 р. Бульба з гуртом однодумців творить нову партію, під назвою "Українська Національна Демократична Партія" і приступає до творення збройного відділу, що нараховує до 150 вояків. В березні-квітні 1943 р. Бульба веде переговори із Штабом УПА-Північ, одначе пропозицію Штабу, включити себе в загальний український повстанський рух і ввійти до Штабу УПА, Бульба відкинув.

На початку серпня, коли дії УПА охопили цілість терену, отаманії довше толерувати не було можна, бо дані райони не могли творити окремої, "республіки"; цього вимагала безпека терену і непевність, чи Бульба не схоче відновити розмови з окупантами. Тому в серпні 1943 р. сотня УПА під командою Дороша оточила цілу групу Бульби і перебрала її без одного пострілу. Група складалася з трьох полковників, кількох старшин і сотні стрільців у складі 63 осіб. Це були люди, що припадково попали до Бульби, ховаючись перед німецьким терором. На їх просьбу всіх їх прийнято в ряди УПА. Сам Бульба з групою 30-40 людей утік. На пропозицію згаданих уже трьох полковників, щоб звернутися ще раз до Бульби Командант УПА-Північ погодився і одночасно запевнив Бульбі прийняття в ряди УПА і повну безпеку, якщо він до 9.9.43 (реченець три тижні) зголоситься. Коли ж він на те не погодиться, - його потрактують як отамана-ворохобника. Висланий до Бульби його адютант Крук не повернувся.

В тому часі Бульба переховується в районі Людвипіль. В часі нападу на нього большевицьких партизан згинула група його людей, між ними Іван Мітринга, політичний керівник групи Бульби. Сам Бульба виїжджає з району і входить знову в переговори з німецьким вермахтом. У листопаді 43 р. гештапо арештує його в Варшаві.

Треба додати, що найближча рідня Бульби була й залишалася карними членами Організації. Жінка Бульби, з походження чешка, жила, за даними очевидця, в районі Тучин (Рівне). Ніколи не була ні переслідувана, ні суджена якиминебудь чинниками Організації чи УПА.

Були спроби диверсії. Повстає партійний відділ з ініціятиви людей приналежних до групи Мельника. Коли його акція почала зводитися до переловлювання зв'язків УПА й ширення анархії, він був також роззброєний. І в цьому випадку стрілецтво в більшості залишилося в рядах УПА. Друга частина незабаром явно перейшла до німецьких допоміжних частин та створила групу, що назвала себе "Українським Легіоном Самооборони". Командантом цього "легіону" був німець штурмбанфюрер СД (майор) Бігельмаєр, а адютантом гавтштурмфюрер СД (сотник) Вайхельт.

В Україні, по обох берегах Дніпра, діяли ще самостійні партизанські групи, зложені з українців, що формально виступали під червоною зіркою, щоб дістати від Сталіна поміч. Вони робили спроби нав'язати контакт: УПА із зрозумілих причин відмовляла, тримаючись осторонь, бо була небезпека провокацій та й населення могло утотожнювати українських повстанців з большевицькими партизанами".

Стільки зі звідомлення очевидця про цю сторінку історії української збройної боротьби проти німецького окупанта. Від себе, на підставі документів тієї боротьби додамо, що згадані три полковники УНР, які з відділу Бульби перейшли до УПА, заняли в УПА керівні пости: полк. Н. зайняв важливий пост в Штабі УПА-Північ, полк. Кульжинський перейняв організування, вишкіл і командування кавалерійських частин УПА-Північ, а полк. Литвиненко вишкіл і командування артилерійських частин УПА.

У кожному випадку зустрічі УПА з українськими самостійно-діючими партизанськими загонами, перемогала завжди оця непереможна ідейно-політична зброя УПА: чіткість ідей і кличів, виписаних на боєвих прапорах УПА, її безкомпромісовість у боротьбі проти обох окупантів України та організаційна структура одностайної всенародньої повстанської армії під одним командуванням.