Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Чернігівське видання Нового Завіту 1717 року з присвятою гетьману Івану Скоропадському

Однією з таких пам’яток є придбаний автором Новий Завіт чернігівського видання inquarto1717 року з гербом і присвятою гетьману Івану Скоропадському в рідній обкладинці, вкритій чорним оксамитом, з рідними ж оксамитовими смужками до застібок із срібними гачками й застібками петельчастого типу, котрі мають на собі клейма «72». Обкладинки виготовлені з цупкого картону, траченого разом з оксамитом неактивним на час придбання шашелем; місцями на оксамитовій потертій поверхні обкладинок з лицевого боку помітні плями від воску.

Не торкаючись тем шрифту, водяних знаків, в повному обсязі гравюр та інших цікавих і важливих особливостей видання, котрі мають стати темою окремих досліджень, вважаємо за необхідне зосередити увагу на зображенні гетьманського гербу, вступній частині та окремим ілюстраціям. Для збереження особливостей документу, при передачі тексту застосовується спрощений дипломатичний метод, яким передбачається відтворення текстів засобами друкарського набору у повній відповідності з оригіналом. Усі рукописні літери кириличного алфавіту передаються з допомогою сучасного гражданського кириличного шрифту. Виносні літери і буквосполучення вносяться у рядок і передаються курсивом. Діакритичні знаки не зберігаються і не передаються, за винятком тих, які позначають вимову однакових літер [1, c.29-30].

На другій сторінці книги, вгорі по центру зображено герб роду Скоропадських у первинному класичному вигляді: три (схрещені) стріли вістрями вниз (середня – в стовп, а крайні вкладені навхрест), перев’язані стрічкою [2, с.167-168, таб. XV]. Щит срібний простий, увінчаний шоломом маркіза під короною. Нашоломник – три страусині пера. Герб виконано відомим гравером Н.Зубрицьким, повна аналогія йому видрукувана у «Іфіка ієрополітика» у київському виданні у 1712 р.[3, с.300]. Обабіч гербу розміщено літери І.С. Г.В.Є.Ц.П. В.?.С.Д.З., котрі означають: «Іван Скоропадський Гетьман Війська Його царської пресвітлої величності обох сторін Дніпра запорозького». Нижче вміщено вірш-присвяту на герб:

Сила совершается в немощех Христова

И деже та есть, там? побида готова:

Сил? в тебе Христов? вожде совершенн?

Вир?ем быти, тремя стрилами явленн?;

Тройственная понеже души твоей сила,

Память, раз?м, воля так ся съединила

Любовїю Христови, яко да ничтоже

?т любве тя онаг? разл?чить возможе:

Тем же стрелы связанны дол? ся схиляют;

Плоть, міра дїявола с Небес уязвляют.

У тексті з третьої по восьму сторінки подано власне присвяту гетьману Івану Скоропадському – гідному продовжувачу меценатських традиційкозацької старшини і українських гетьманів XVII– початку XVIII ст., зокрема – Івана Мазепи. Тому вважаємо за необхідне навести її повністю:

«БОЖІЕЮ МИЛОСТІЮ ПРЕСВИТЛИЙШАГО и Державнийшаг? Великаг? Государя нашег? Царя и Великог? Князя ПЕТРА АЛЕКСІЕВИЧА, Всея Великія, и Малыя, и Билыя Россіи Самодержца. Ег? Царског? Пресвитлаг? Величества, Войск Запорожских Гетманови, Ясне Велможном? Его Милости Пану ІОАННУ ІЛИЧУ СКОРОПАДСКОМУ, Нашем? Милостивийшем? Патронови Ктиторови и Добродиеви здравїя, долгодействїя и всякаго Божія благословенїя временного и вичнаго желаем. Сл?веса Е?ангелская, словеса чиста, ?т Пречистых Уст Христа Спа-сителя нашег? произшедшая, також де и Апостолская дийствіем Духа пресвятаг? глаголенная, воістин? сребро с?ть раждеженн? и иск?шенн? земли, ?чищенно седмерицею: ЯСНЕ ВЕЛМ?ж // НІЙ ПАНЕ Патроне и Добродию наш. Дух святый единос?щен Отц? и ег? єдинор?дном? Син?ви, егда снійде на святыя Апост?лы, тогда вся словеса ученїя Христ?ва в сердцах их як? сребро ?т огненных язык раждегошася, тогда иск?сиша сил? и дийствїе глагол?в ег? божественных, тогда ?т всяких человических пристрастїй, ?т земнаг? м?дрованїя, ?т плотскаг? ? ученїи Христовом раз?минія, ? них же мн?гажды прежде страданїй Христ?вых обличаеми бях?, ?чистиша себе седмочисленною Духа святаг? благодатїю. Сих своих словес божественных в сердцах Апостолских невещественным Духа святаг? огнем раждеженных, иск?шенных, очищенных хотя свойство Христос Господь показати, рече к Ученикам своим: глаголы якоже аз глаголю вам дух с?ть, и живот с?ть. Не як? с?щественни словеса Христ?ва, Дух с?ть, но як? Духа святаг? благодати преисполнена, и як? ничтоже плотск? в себе содержат, но вся духовна ко живот? вичном?, безсмертном?, нетлинном?, наставляющая. Сія Пречистая, предражайшая, духовнаг? м?дрованїя преисполненная, животворная словеса Евангелская и Апостолская, первие Типографским х?дожеством в святой Обители нашой напечатана, кому // в первых преподати подобает: Мы в изданіи сея Божественныя Книги потр?дившіися пріемше во ум святаг? Апостола Па?ла наказаніе к Т?мофею святом? писанное: Ты убо чад? мое возмагай ? благодати, юже ? Христи Іисуси, и якоже слышал еси ?т мене мн?гими свидетелы, сія предажд верным человек?м, иже доволны б?д?т и иных на?чити: обритохом над вирными человики вирнаго строителя и м?драг? ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТЬ Ваш: его же за вирность и м?дрость Господин по Бози Пресветлийшій и Державнийшій Государ Наш Царь и Великій Князь Всея Великія м Малыя и Билыя Р?ссіи Самодержець ПЕТР АЛЕКСІЕВИЧ постави над Домом своим над Малою Р?ссіею, и над челядію своею над вирными своіми поддаными, еже даяти им пищ? в время: пищ? же не телесн?ю, точію, но и духовн?ю. Се б? найпаче свойственн? есть началств?ющим, властію ?т Бога почтенным великоименитым м?жем не точію ? общом добри до тила належащом, но и ? д?шевном промышляти, и ?ная седмочисленная милосердная дила не точію тил? но и душе н?ждная творити. Нелишает Дом Ваш Рементарскій ?т иминія Богом себе даннаг? и ?т Пресвитлийшаг? Монархи засл?гами при?бретенаго // тилесныя помощи треб?ющих: свидителств?ют о сем алч?щіи, ?т Дом? Реиментарског? питаеми, жажд?щіи напаяеми, нагіи ?диваеми, странныи угощаеми, немощныи посищаеми, неповинныи ?т темниц свобождаеми, плинники иск?пляеми, за яковая дила с благословенными нес?минно наслидиши Царствіе небесное. Доволен есть ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТЬ Ваша: и Духовн?ю пищ? ?т сокровища благораз?мнаго сердца своего треб?ющим преподавати, яко измлада священная писанія в вири благочестивой воспитанный навык еси, мог?щая не точію самаго ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТЬ Ваш? но и прочіих Власти Рейментарской подчиненных ум?дрити в спасеніе, в загражденіе богох?лных уст еретических на Церков наш? свят?ю и на Православное благочестіе лающих. Даде Бог ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТИ Вашой Уста и премудрости мог?щая согришающих исправляти, не?митных на?чати, сомнящимся добрый совит подати, ? спасеніи ближняг? промышляти, печалных утишати, ?биди терпеливод?шно зносити: долги должником ?ставляти. Сія добродители верность и мудрость в правленіи Реиментарск?м разсмотривающи святая Обитель наша, достойно яко верном? и мудром? строителю Божію, своем? же израднейшем? Патронови, Ктиторови и Добродиеви не // оциненный сей Талант словеса Евангелская и Апостолская первие ?т нас Т?пом Мир? явленна предает и вовирает. Царица савская прійде ?т конец земли слышати Премудрость Солом?нов? и егда слыша, ублажаше предстоящых ем? и посл?шающих смысла его, но воистинн? болие Соломона зде чт?ще сію божественн?ю Книг? обрящеши ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТИ Ваш: елико б? Создатель созданіе, толико премудрость в словесах Е?ангелских и Апостолских сокровенна превосходит премудрость Солом?нов?. Блаженнейшій убо есть безсоравненія ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОсть Ваш: Ушеса и сердце прилагаяй к сей Божественной премудрости. И понеже сея измлада взыскал еси прилижно, и не просил еси у Бога тлинных багатств, временныя чести и славы, яко сии скоро преходящія, сего раді даде Бог ЯСНЕ ВЕЛМ?ж: Ваш: сердце смисленно на посл?шаніе и с?жденіе православных людей малоросійских, к сем?же и ихже непросил еси, даде богатство и слав?. Царь Сол?мон превозносит премудрость паче злата иск?шенна, паче сребра чиста, паче каменей многоцинных: л?чше рече премудрость каменія многоцинна, всякоже драгое недостойно ея есть: сими словеси Царя премудраго ?бнадежены дерзн?хом сию Божественн?ю НОВАГО ЗАВИТА Книг? (:в ней же вся сокровища премудрости и раз?ма Божія со // кровенна с?ть:) приносити ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТИ Ваш: в дар благодарственныи за благодиянія Рейментарская, святой ?бители нашой ?билно всегда подаваемыя, надиющеся нес?мнинно яко паче всякаго дражайшаго дара любезние восприймеши. Великій Александер межд? иными користми Дарія Царя Персидскаг? плини ковчег мир благовонних полный златом чистым, драгоцинными бисерами и адамантами вн?тр и вни украшенній, в немже зило себи любимія Гомерові заключи Книги, глаголя: яко достойны с?ть таковаго хранилища. Сердце ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОСТИ Ваш: благовонія дил добрых полно плиненно есть издавна к святой Обители нашои любовію Преблагословенной Деви Богородици в Ікони своеи Ч?додийств?ющой, ?тверзи убо сіе к пріятію не Г?мировои яко бои но предостойнийшои НОВАГО ЗАВИТА Книги, якоже самая предвичная несозданная состави Премудрость, в десници своій содержащая долгот? дній, и лита живота, и в ш?йци багатств? и слав? якоже до ублагославит ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОсть Ваш: здравствіем долгоденствіем, багатством и славою временною и вичною, ?т всего усердія желаем.

Ясне Велможноси Вашой Милостивийшем?

Пан? Патрон?, Ктиторови и Добродиеви

Нашему недостойный Богомольцы.»

Текст написано тогочасним українським варіантом церковнослов’янської мови, властивим і для кінця XVII ст. Видання виконано за благословенням архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Антонія Стаховського та клопотанням архімандрита Чернігівського Святотроїцького Іллінського монастиря Германа Кононовича. Це – чи не перше українське видання Святого письма із коментарями. Відома також ще одна пам’ятка – Новий Заповіт – того ж року і тієї ж друкарні, проте вона менша за розміром і не має гетьманського гербу та присвяти данаторові. Скоріш за все, меценат профінансував лише перше видання та всі підготовчі роботи.

Перша сторінка книги демонструє кардинальну відмінність традиційного українського видання від синхронного йому російського, незважаючи на проведення уніфікації, в тому числі і книжної справи. Прикладом російської специфіки є і московське виданні 1680 р. Віршованої Псалтирі Семена Полоцького, і факсимільне видання (Москва, 1753 р.) «Жезла правління», приписуваного тому ж автору, і книга 1762 р. св. Дмитра Ростовського (Дмитра Туптала) «Розыск о брынской еретической вере» тощо, в яких, в першу чергу, відсутні як ілюстрації-гравюри, так і сюжетна й багато орнаментована титульна сторінка.

На першому аркуші нашого екземпляру вгорі розміщено сюжет коронування Божої Матері, традиційний для українського живопису XVIII ст. [4, с.18, 43], по боках (обабіч назви Книги) в медальйонах подано образи 8 святих – євангелістів і апостолів, унизу – постаті отців – засновників і святих покровителів Іллінського монастиря. Неабияке значення для дослідження української художньої культури цього періоду становлять ілюстрації (див. Додатки): на сьогодні відомо відносно небагато прізвищ майстрів-граверів того часу, переважно представників Київської школи – О.Тарасовича, Д.Галаховського, Л.Тарасовича, І.Щирського, І.Мигури, І.Стрельбицького та інших [5, с.230, 231].

Гравюри до видання були виготовлені в термін 1701-1710 рр. (згідно із написами) скоріш за все двома відомими у свій час граверами – майстрами Никодимом(?) Зубрицьким – N. Z. та Макаром Зіницьким (Синицьким) – М: ZH(дод.5), які, ймовірно, належали до київсько- чернігівського кола майстрів.

Розглянуте видання свідчить про збереження меценатської традиції в Україні і після Полтавської трагедії, оскільки приклад гетьмана Мазепи наслідувався і за його життя, і по його смерті. Завдяки фундаторській і данаторській діяльності Івана Ілліча Скоропадського [6, с.156-158], з’явилася і до сьогодення вціліла визначна пам’ятка української духовної культури, котра, в свою чергу, стала ще одним свідченням благодійності українських гетьманів.

Література

1. Гісцова Л. Методичні рекомендації по підготовці до видання Архіву Коша Нової Січі. – К., 1992. – С.12-20; Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів 1734-1775 рр. – К., 1998. – Т.1.

2. Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. – К., 1993.

3. Степовик Д.В. Українська графіка XVI-XVIII ст. Еволюція образної системи. – К., 1982.

4. Яценко Л.І. Українська ікона кінця XVII – початку ХХ століття у зібранні Дніпропетровського художнього музею: Каталог. – Д.: ДАНА, 1997.

5. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.2. Від середини XVII ст. до 1923 року. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1993.

6. Черняков С. Меценатська діяльність гетьмана І.Скоропадського на Чернігівщині // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – Вип.10. – К.: ХІК, Часи козацькі, 2001.