Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Історія календаря: давньоримський календар, юліанський календар, григоріанський календар.

Ми так призвичаїлися користуватися календарем, що навіть не віддаємо собі звіт в тому, яка велика в нашому житті і в всьому нашому мисленні роль упорядкованої лічби часу; між тим не важко бачити, що жодна культура неможлива без нього.

Н.І. Ідельсон

Календарем прийнято називати певну систему лічби тривалих проміжків часу з поділом їх на окремі більш короткі періоди (роки, місяці, тижні, дні). Саме слово календар походить від латинських слів ‘caleo’ - проголошувати і ‘calendarium’ - боргова книга. Перше нагадує про те, що в древньому Римі початок кожного місяця проголошувалося особливо, друге - що першого числа кожного місяця там було прийнято сплачувати відсотки за борги. В тому, що час тече, ми переконуємось, спостерігаючи рух оточуючих нас матеріальних тіл. Вимірювати проміжки часу виявилося можливим, зіставляючи їх з явищами, що повторюються періодично. Таких періодичних явищ в навколишньому нас світі знаходиться декілька. Це передусім зміна дня і ночі, що дала людям природну одиницю часу - добу, після цього зміна фаз Місяця, що відбувається протягом так званого синодичного місяця (від грецького ‘синодос’ - зближення; мало на увазі щомісячне зближення Місяця і Сонця на небі, при цьому інколи Місяць заходить на небі на Сонце – і відбувається сонячне затемнення) і, нарешті, зміна пори року і відповідна їй одиниця лічби - тропічний рік (від грецького ‘тропос’ - поворот: тропічний рік - проміжок часу, по закінченні якого висота Сонця над горизонтом в полудень, досягнувши найбільшої величини, знову зменшується). Труднощі, що виникають при розробці календаря, зумовлені тим, що тривалість доби, синодичного місяця і тропічного року неспіврозмірні між собою. Не дивно, що в одних місцях люди вважали час одиницями, близькими до тривалості синодичного місяця, приймаючи в році певне (наприклад, дванадцять) число місяців і не враховували пори року. Так з’явилися місячні календарі. Інші вимірювали час такими же місяцями, але тривалість року прагнули погодити з змінами пір року (місячно - сонячний календар). Нарешті треті за основу лічби днів приймали зміну часів року, а на зміну фаз Місяця взагалі не зважали (сонячний календар).

ІСТОРІЯ НАШОГО КАЛЕНДАРЯ.

Семиденний тиждень.

Походження семиденного тижня. Штучні одиниці виміру часу, які складаються з декількох (трьох, п’яти, семи і т.д.) днів, зустрічаються у багатьох народів стародавності. Так, давні римляни вели лічбу дням ‘восьмиденками’ - торговими тижнями, які позначали літерами від А до Н; сім днів такого тижня були робочими, восьмі - базарними.

Але вже у відомого іудейського історика Йосифа Флавія (приблизно 100 р. н.е.) читаємо: ‘Немає жодного міста, грецького або ж варварського, і жодного народу, на який не розповсюджувався б наш звичай стримуватися від роботи на сьомий день’. Звідки ж цей семиденний тиждень? Звичай вимірювати час семиденним тижнем прийшов до нас з Древнього Вавілону і, очевидно, зв’язаний з зміною фаз Місяця. Справді, тривалість синодичного місяця складає 29.53 доби, причому люди бачили Місяць на небі біля 28 діб: сім днів триває збільшення фази Місяця від вузького серпа до першої чверті, приблизно стільки ж - від першої чверті до повного місяця і т.д. Але спостереження за небом дали ще одне підтвердження ‘винятковості’ числа сім. В свій час древньовавілонські астрономи виявили, що, окрім нерухомих зірок, на небі видні і сім ‘блукаючих’ світил, що пізніше були названі планетами (від грецького слова ‘планетес’, що і означає ‘блукаючі’). Припускалося, що ці світила обертаються навколо Землі і що їхні відстані від неї зростають в такому порядку: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн. В Древньому Вавилоні виникла астрологія - вірування, неначе планети впливають на долі окремих людей і цілих народів. Зіставляючи певні події в житті людей з положенням планет на зірковому небі, астрологи вважали, що така ж подія настане знову, якщо це розташування світил повторюється. Саме число сім - кількість планет стала священним як для вавілонян, так і для багатьох інших народів стародавності.

Назви днів тижня. Поділивши добу на 24 години, древньовавілонські астрологи припустили, неначе кожна година доби знаходиться під покровительством певної планети, що немов би ‘керує’ нею. Лічба годин була почата з суботи: першою її година керувалась Сатурном, друга - Юпітером, третя Марсом, четверта - Сонцем, п’ята - Венерою, шоста - Меркурієм і сьома - Місяцем. Після цього цикл знову повторювався, так що 8-ою, 15-ою і 22-ою годинами ‘керував’ Сатурн, 9-ою, 16-ою, 23-ою - Юпітер і т.д. В підсумку вийшло, що першою годиною наступного дня, неділі, ‘керувало’ Сонце, першою годиною третього дня Місяць, четвертого - Марс, п’ятого - Меркурій, шостого - Юпітер і сьомого - Венера. Відповідно цьому і отримали свою назву дні тижня. Ці назви днів тижня перекочували до римлян, а після цього в календарі багатьох народів Західної Європи.

На латинській, українській і англійській мовах вони виглядають так:

Українська

Латинська

Перевід з латинської

Англійська

Понеділок

Dies Lunae

день Місяця

Monday

Вівторок

Dies Martis

день Марса

Tuesday

Середа

Dies Mercurii

день Меркурія

Wednesday

Четвер

Dies Jovis

день Юпітера

Thursday

П’ятниця

Dies Veneris

день Венери

Friday

Субота

Dies Saturni

день Сатурна

Saturday

Неділя

Dies Solis

день Сонця

Sunday

Сьогодні майже всі народи світу користуються сонячним календарем, який фактично успадкували від древніх римлян. Але якщо в своєму нинішньому вигляді цей календар майже ідеально відповідає річному руху Землі навколо Сонця, то про його перший варіант можна сказати лише ‘гірше було нікуди’. А все певно тому, що, як помітив римський поет Овідій (17 р. н.е.), древні римлян краще знали зброю, ніж зірки...

Давньоримський календар

Сільськогосподарський календар. Як і їх сусіди греки, давні римляни визначали початок своїх робіт по сходу і заходу окремих зірок і їх груп, тобто вони пов’язували свій календар з річною зміною вигляду зоряного неба. Ледве чи не головним ‘орієнтиром’ при цьому був схід і захід (ранковий і вечірній) зоряного скупчення Плеяди, що в Римі іменувалося Вергіліями. Початок багатьох польових робіт тут зв’язували і з фавонієм - теплим західним вітром, що починає віяти в лютому (3 - 4 лютого по сучасному календарю). За свідченням Плінія, в Римі ‘з нього починається весна’. От декілька прикладів проведеної древніми римлянами ‘прив’язки’ польових робіт до зміни вигляду зоряного неба: ‘Між заводієм і весняним рівноденням підрізають дерева, обкопують лозу... Між весняним рівноденням і сходом Вергілія (ранковий схід Плеяд спостерігається в середині травня) прополюють ниви..., рубають вербу, обгороджують лугу..., слід саджати маслини’. ‘Вважається, що не слід починати сівби до (осіннього) рівнодення, тому що якщо почнеться непогода, то насіння стане гнити... Від заводія до сходу Арктура (з 3 по 16 лютого) рити нові канави, робити обрізання в виноградниках ‘). Сліду, однак, мати на увазі, що цей календар був переповнений самими неймовірними забобонами. Так, луги слід було угноювати напровесні, коли молодий місяць ще не видний (‘тоді трави будуть рости так само, як і молодий місяць’), а на полі не буде бур’яну. Яйця під курку рекомендувалося підкладувати тільки в першу чверть фази Місяця. Згідно Плінію, ‘всяка рубка, обривання, стрижка принесуть менше шкоди, якщо їх робити, коли Місяць на збитках’. Тому той, хто вирішив стригтися коли ‘Місяць прибуває’, ризикував полисіти. А якщо в означений час зрізати листя на дереві, то воно незабаром втратить всі листя. Зрубаному в цей час дереву загрожувала гниль...

Місяці і вставні дні. Зупинимося на загальній структурі давньоримського календаря, що існував в середині I ст. до н. е. В означений час рік римського календаря з загальною тривалістю в 355 днів складався з 12 місяців з таким розподілом днів в них:

Мартіус

31

Квінтіліс

31

Новембер

29

Апріліс

29

Секстіліс

29

Децембер

29

Майус

31

Септембер

29

Януаріус

29

Юніус

29

Октобер

31

Фебруаріус

28

Як видно, за винятком одного, всі місяці давньоримського календаря мали непарне число днів. Це пояснюється забобонними уявленнями древніх римлян, неначе непарні числа щасливі, тоді як парні приносять нещастя. Рік починався з першого числа березня. Цей місяць був названий Мартіусом в честь Марса, якого вважали як бога хліборобства і скотарства, а пізніше як бога війни, покликаного захищати мирну працю. Другий місяць отримав назву Априліс від латинського aperire - розкривати, бо в цьому місяці розкриваються бруньки на деревах або від слова apricus - ‘що зігріється Сонцем’. Він був присвячений богині красоти Венері. Третій місяць Майус присвячувався богині землі Майї, четвертий Юніус - богині неба Юноні, покровительниці жінок, дружині Юпітера. Назви шести подальших місяців були зв’язані з їхнім положенням в календарі: Квінтіліс - п’ятий, Секстілітіс - шостий, Септембер - сьомий, Октобер - восьмий, Новембер - дев’ятий, Децембер - десятий. Назва Януаріса - передостаннього місяця давньоримського календаря - походить, як вважають, від слова janua - ‘вхід’, ‘двері’. Місяць був присвячений богу Янусу, що, по одній з версій, вважався богом небесного склепіння, що відкривається для Сонця на початку дня і що закривається в його кінці. В Римі йому було присвячено 12 олтарів - по числу місяців в році. Він же був богом всіх починань. Римляни зображали його в двох особах: одним, повернутим вперед, бог неначе б бачить майбутнє, другим, повернутим назад, споглядає минуле. І, нарешті, 12-й місяць був присвячений богу підземного царства Фебруусу. Сама же його назва походить, очевидно, від februare - ‘очищати’, але, можливо і від слова feralia. Так римляни називали поминальний тиждень. По закінченні його, в кінці року вони проводили обряд очищення (lustratio populi) ‘для примирення богів з народом’. Можливо, із-за цього вони і не могли робити вставки додаткових днів в самому кінці року, а робили її, як ми це побачимо далі, між 23 і 24 лютого. Тривалість року в 355 днів була на 10.242 доби коротше тропічного. Але в господарському житті римлян важливу роль грали хліборобські роботи - сівба, збір урожаю і т.д. І щоб “тримати” початок року поблизу одного і того же сезону, вони робили вставки додаткових днів. При цьому римляни з забобонних мотивів не вставляли цілого місяця окремо, а в кожному другому році між 23 і 24 лютого ‘вклинювали’ поперемінно 22 або 23 дні. В підсумку число днів в римському календарі чергувалось в такому порядку:

355 днів

377 (355+22) днів

355 днів

378 (355+23) днів.

Вставні дні (dies intercalares) отримали назву місяця Мерцедонія, хоча древні письменники називали його просто місяцем вставки - інтеркалярієм (inter-calaris). Саме слово ‘мерцедоній’ походить від ‘merces edis’ - ‘плата за працю’: це неначе був місяць, в якому проводилися розрахунки орендарів з володарями майна. Як видно, в результаті таких вставок середня тривалість року римського календаря була рівною 366.25 доби - на одну добу більше істинної. Тому час від часу цю добу з календаря приходилося викидати.

Юліанський календар.

Реформу календаря провів в 46 р. до н.е. Римський верховний жрець, полководець і письменник Гай Юлій Цезар (100 - 44 рр. до н.е.). До цього Цезар побував в Єгипті, познайомився з єгипетським сонячним календарем і навіть сам склав декілька трактатів по астрономії, які нажаль до нас не дійшли. Розробку нового календаря здійснила група олександрійських астрономів на чолі з Созігеном. В основу календаря, що отримав пізніше назву юліанського, покладений сонячний рік, тривалість якого була прийнята рівної 365.25 доби. Але в календарному році може бути лише ціле число доби. Тому прийнято було вважати, що в трьох з кожних чотирьох років по 365 днів, в четвертому - 366 днів. Як раніше цілий місяць Мерцедоній, так і тепер цей один день вирішили ‘сховати’ між 24 і 25 лютого. Доповнений рік пізніше був названий annus bissextus, звідки і пішло наше слово високосний. Юлій Цезар упорядкував також число днів в місяцях по такому принципу: непарний місяць має 31 день, парний - 30. Лютий же в простому році - 29, в високосному - 30 днів. Крім того він вирішив почати лічбу днів в новому році з нового місяця, що якраз прийшлося на перше січня. У вдячність за реформу, а також враховуючи видатні військові заслуги Юлія Цезаря (що був убитий через два року після реформи), римський сенат перейменував місяць Квінтіліс (в цьому місяці Цезар народився) в Юліус. Незабаром, однак, римські жерці заплуталися, оголошуючи високосним кожний третій рік календаря. Цю помилку виправив імператор Август. Таким чином, юліанський календар почав нормально функціонувати з 1 березня 4 р. н.е. В зв’язку з цим сенат, враховуючи великі військові перемоги і в вдячність за виправлення календаря, перейменував місяць Секстіліс в місяць Августус. Але тривалість цього місяця була встановлена Юлієм Цезарем в 30 днів, тепер же до нього додали ще один день, відібравши його від Фебруаріуса. А щоб три місяця - Юліус, Августус і Септембер - не мали підряд по 31 дню, то від Септембера один день був перенесений на Октобер, а від Новембера - один день на Децембер. Завдяки цьому було порушене введене Цезарем правильне чергування довгих і коротких місяців, а перше півріччя в простому році виявилося на чотири дні коротше другого. І після Августа деякі імператори прагнули увічнити своє ім’я в календарі. Але ці бажання властелінів були відкинуті самим часом...

В 324г. римський імператор Константин (біля 285 - 337 рр.) проголосив християнство державною релігією. Через рік в 325 р. Він скликав в місті Нікії церковний собор, на якому обговоренню підлягало і питання про дату святкування Великодня. І починаючи з IV ст. н.е. християнська церква зв’язала свій річний цикл свят з юліанським календарем. Але в результаті різної тривалості тропічного року юліанського календаря за кожні 128 років накопичувалася помилка в цілу добу. І всі свята пересувалися ‘вперед’: весняні - на літо, літні - на осінь. Тому церква і стала ініціатором наступної календарної реформи.

Вступ ‘нового стилю’

Причини календарної реформи. В кінці III ст. н.е. весняне рівнодення приходилось на 21 березня. Очевидно, ‘батьки церкви’, які брали участь в роботі Анікейського собору, вважали, що так воно і буде. Але в результаті згаданої вище помилки, дата весняного рівнодення, вже не відповідала реальним астрономічним явищам. Тому проблема календарної реформи обговорювалася католицькою церквою на Базельському (1437 г.), Лютеранському (1512-1517 рр.) і Тридентському (1545-1563 рр.) соборах.

Григоріанська реформа. Реформу календаря здійснив папа Григорій XIII на основі проекту італійського лікаря і математика Луїджі Ліліо. Весняне рівнодення було пересунуте на 21 березня, ‘на своє місце’. А щоб помилка в подальшому не накопичувалася, було вирішено з кожних 400 років викидати три доби. Прийнято було вважати простими ті сторіччя, число сотень яких не ділиться без залишку на 4.

Така система отримала назву григоріанської, або ‘нового стилю’. В противагу їй за юліанським календарем зміцнилася назва ‘старого стилю’

Вступ Григоріанського календаря в Росії. Питання про реформу календаря в Росії піднімалося неодноразово. З цією пропозицією виступала Російська Академія наук в 1830 г. Однак князь К. А. Лівен, який в той час був міністром народної освіти виразив в своїй доповіді царю Миколі I реформу як діло ‘несвоєчасне, непотрібне, яке може привести до небажаних заворушень’. Також він доповідав, що вигоди від переміни календаря маловажні, майже ніякі, а ‘незручності і скрути неминучі і великі’. Цар написало на цій доповіді:

‘Зауваження князя Лівена цілком справедливі’ - і питання було поховане. Питання про реформу календаря в Росії було вирішене відразу після Жовтневої революції. Вже 16 листопада 1917 г. віно було поставлено на обговорення Раднаркомі РФСФР, що 24 січня і прийняв ‘Декрет про вступ в Російській республіці західноєвропейського календаря’.

Тепер, наші календарні місяці мають тривалість в 28, 29, 30 і 31 день, довжина кварталу міняється від 90 до 92 днів, а перше півріччя на три-чотири дні коротше другого. Внаслідок цього ускладнюється робота планових і фінансових органів. Незручним є і те, що тиждень починається в одному місяці або кварталі, а закінчується в іншому. Оскільки рік містить 365 днів, то він закінчується тим днем, з якого він почався, а кожний новий рік починається з іншого дня. Тому кожна держава витрачає щорічно великі суми на друк нових календарів.

На протязі останніх 160 років висувалися всілякі проекти реформи календаря. В 1923 г. При Лізі Націй був створений спеціальний комітет з питань календарної реформи. Після другої світової війни це питання було передане в руки Економічної і Соціальної Ради ООН. Які ж існують проекти календаря?

Проекти календарів. Хоча проектів існує дуже багато, вибирати потрібно тільки з двох: 13 - місячний календар або 12 - місячний. Перший з них був запропонований в 1849 г. французьким філософом Огюстом Контом ( 1798 - 1857). В цьому календарі кожний місяць починається в неділю і закінчується в суботу. Один день в році не має назви і вставляється після суботи останнього, XIII місяця, перед Новим роком, як додатковий день відпочинку. В високосному році такий же день відпочинку вставляється також після суботи VI місяця.

Однак 13 - місячний календар мав ряд істотних недоліків хоча б тому, що при діленні року на квартали прийшлося б ділити і місяці. Тому головна увага приділяється іншому варіанту календаря, запропонованому в 1888 році французьким астрономом Гюставом Армеліном. Згідно цього проекту календарний рік складається з 12 місяців і ділиться на 4 квартали по 91 дню в кожному. Перший місяць кварталу має 31 день, два інших - по 30. Перше число року і кварталу припадає на неділю, кожний квартал закінчується суботою і має 13 тижнів. В кожному місяці 26 робочих днів. В простому році один день, як Міжнародне свято миру і дружби народів, вставляється після 30 грудня, в високосному році святковий день високосного року вставляється ще після 30 червня

Всесвітній календар.

Дні тижня

Січень

Квітень

Липень

Жовтень

Лютий

Травень

Серпень

Листопад

Березень

Червень

Вересень

Грудень

Неділя

1 8 15 22 29

5 12 19 26

3 10 17 24

Понеділок

2 9 16 23 30

6 13 20 27

4 11 18 25

Вівторок

3 10 17 24 31

7 14 21 28

5 12 19 26

Середа

4 11 18 25

1 8 15 22 29

6 13 20 27

Четвер

5 12 19 26

2 9 16 23 30

7 14 21 28

П’ятниця

6 13 20 27

3 10 17 24

1 8 15 22 29

Субота

7 14 21 28

4 11 18 25

2 9 16 23 30

Вводити календар Армеліна зручно з того року, в якому 1 січня припадає на неділю. Проект цього календаря був схвалений Індією, Францією, Югославією і поруч інших держав. Однак Генеральна Асамблея ООН все відкладала його остаточне розгляд і затвердження. В нинішній час ця діяльність під егідою ООН взагалі припинилася.

Позиція церкви. З вступом нового календаря не буде безперервної зміни днів тижня при переході від одного року до іншого. Церква не заперечує тільки проти таких вічних календарів, ‘котрі зберігають і захищають семиденний тиждень з недільним днем’.