Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Становлення молодіжних товариств у міжвоєнний період

Одним із пріоритетних напрямів діяльності культурно-освітніх організацій упродовж 20-30 років ХХ століття на Волині було просвітництво, що ставило основним завданням підвищення загальноосвітнього і культурного рівня, ліквідацію неписьменності, боротьбу за рідну школу, мову навчання в ній. Головними ж засобами для досягнення цієї мети були: бібліотечна справа, організація масових культурно-освітніх заходів, громадська періодика, видавнича діяльність, усна, пропаганда, безпосередня участь в організації шкіл, а також більш радикальні заходи - організація акцій непокори, протесту, шкільних плебісцитів тощо.

Самостійних польських молодіжних організацій на терені Волині до початку 30-х років не було. Всі вони засновувались як відділення товариств, центри яких знаходились у Варшаві, і свою діяльність проводили згідно статутів матірних організацій або діяли як підсекції дорослих організацій.

У 20-ті роки серед значної частини української молоді поширюються прорадянські, прокомуністичні настрої. Вони у деякій мірі базувалися і на патріотичних почуттях, що були підсилені наявністю української державності в особі УРСР, широкомасштабною, хоча й тимчасовою, політикою українізації, яку проводили більшовики в Україні з метою зміцнення своєї влади. Однак реалізація такої лінії поведінки стикалася з величезними труднощами через те, що молодіжний ліворадикальний рух лише почасти був українським, у ньому, зокрема, поєднувалися і українські, і польські, і єврейські елементи, які вважали вирішення українського національного питання справою другорядною і вимагали відстоювати ідею загальнопольської революції. Перемога української національної ідеї в західноукраїнському ліворадикальному русі в цілому та молодіжному зокрема носила тимчасовий характер і тривала доти, доки в Радянській Україні мали вплив на розвиток подій націонал-комуністи і не була згорнута "українізація".

Однак, аналізуючи діяльність українських молодіжних організацій і товариств національно-демократичного спрямування звертає на себе увагу той факт, що їх організаційна і виховна діяльність регламентувалася відповідними польськими законодавчими актами, а вони самі знаходилися під постійним контролем адміністративних структур Польщі, які не вибачали навіть найменших порушень

З другої половини 30-х років молодь, розчарувавшись у легальних методах діяльності, або зовсім відходить від активної роботи в молодіжних організаціях, або переходить на позиції ОУН.

Уряд держави з переважаючим сільськогосподарським виробництвом, якою була Польща в міжвоєнний період дедалі більше зацікавлювали проблеми села, яке відставало у господарському і культурному розвитку від міста, і метою організації праці з сільським населенням у Варшаві була створена Центральна організація Гуртків сільської молоді.

Можливість поповнення організації і перспектива її розвитку створювала співпраця Католицького товариства молодих жінок з загальнопольским Католицьким товариством жіночої молоді. Аналіз організаційної мережі останнього свідчить, що найбільш діяльними були молодіжні товариства, які виникали в районах поширення Католицького товариства молодих жінок.

Політична доктрина 20-30-х років, що включала перспективу залучення українців до громадської і державної діяльності в Другій Речіпосполитій з метою їхньої асиміляції, позначилась на розвитку українського молодіжного руху на Волині. Законодавчі акти польських молодіжних організацій передбачали участь у них молодого населення всіх регіонів держави.

Національне спрямування єврейських організацій, яскраво виражене в діяльності на терені Волині різного роду сіоністських організацій.

Характерним для єврейського молодіжного руху було те, що чинні на території Волині суспільні, професійні, політичні і культурні організації були, як правило, філіями загальнопольських і навіть міжнародних організацій. [3]

І все ж, досліджуючи громадське життя Волині, звертає на себе той факт, що молодіжних організацій було досить мало. І тут виділяються певні етапи їх розвитку. І етап - 1921-1927 роки - діяльність малопомітних молодіжних товариств загальнопольського значення, українська ж молодь гуртувалась навколо „Просвіти" або інших національних товариств, поміркованість в діяльності.

Однак подібних змішаних організацій з іншими національностями владі не вдалось створити. Не уявляю собі змішаної польсько-російської або польсько-німецької громадської організації" [5]. У цей же час відбулась переорієнтація просвітницько-виховних заходів „дорослих" організацій з освітніх на спортивні. З'являється велика кількість різнопланових фізкультурно-спортивних клубів, секцій, організацій, гуртків.

Другий етап - 1927-1935-ті роки. 1928-1935 роки - зміна урядової політики та ліквідація національних товариств і їх молодіжних відгалужень, активізація та політизація молоді. Розвиток молодіжних структур тут напряму залежить від політики, яку проводили державні інституції.

Третій етап - 1935-1939 роки - створення за сприяння влади змішаних україно-польських молодіжних організацій та розчарування методами легальної боротьби за збереження національної приналежності, перехід до нелегальних засобів діяльності.

Отже, молодіжний рух у Волинському воєводстві у міжвоєнний період розвивався у складних, суперечливих умовах. З одного боку, давався взнаки тиск польського офіційного уряду, який постійно намагався контролювати і підпорядковувати своєму впливу українські молодіжні організації і товариства національно-демократичного спрямування та ліквідувати підпільні молодіжні структури. З другого боку, молодіжний рух у 1920-1939 роках був надзвичайно неоднорідним.

Молодіжний рух у міжвоєнний період утверджувався у принципово нових якісних умовах, характерних подальшим розвитком і зміцненням ідеї української державності, прагненням до національного самовизначення. Цей рух носив яскраво виражену антипольську спрямованість, зумовлену полонізаторською та колонізаторською політикою Польщі щодо українців у цілому та західноукраїнської молоді зокрема. Ця політика найбільш виразно проявлялася у презирливому ставленні польської адміністрації до української мови, освіти і культури.

Здебільшого молодіжний рух національно-демократичного спрямування був представлений руханково-спортивними, студентськими організаціями і товариствами. Протягом 1920-1939 років у цих організаціях проходив процес переоцінки цінностей, складний і суперечливий пошук нових організаційних форм та ідейно-світоглядних принципів. Від позиції, яка полягала у відмові виступати проти польської влади, співробітничати з радикальними молодіжними структурами, українські юнаки і дівчата поступово переходили до усвідомлення того, що відродження української нації можливе не тільки через сильне, мужнє і здорове молоде покоління, але й через покоління, яке активно бореться з польською владою за це відродження аж до повної незалежності.

Однак молодіжний рух на Волині 1920-1939 років, незважаючи на неоднорідність і протиріччя у своєму розвитку, зміцнив і утвердив у свідомості західноукраїнських юнаків і дівчат ідею української державності, єднання усіх українських земель. Через це полонізаторська і колонізаторська політика офіційного уряду Польщі була приречена на провал. Молодь, пропагуючи і розвиваючи свій освітній і культурний рівень, проходячи спортивний і військовий вишкіл, готувалася до боротьби за українську державність.

Література :

1. Звіт про діяльність Гуртків сільських господинь в Луцьку. Державний архів Волинської області. - Ф, 46. - Оп, 6. - Спр. 2038.

2. Кучерепа М. Зародження та діяльність на Волині українських політичних партій та громадських організацій у 1921-1939 рр. // Зб. навчально-методичних матеріалів та наукових статей історичного факультету. - Луцьк, 1995. - С. 113-117.

3. Листування з Луцьким повітовим староством про реєстрацію єврейського товариства „Жіночий комітет опіки над сиротами". -ДАВО, оп. 9а, спр. 162., стр. 1-11.

4. Раєвич Т. Виникнення, організація і громадсько-політична діяльність Союзу українок в І92І-І939 рр. //Науковий вісник ВДУ. Історія. - №2. - 1997. - С.56-61.

5. Юзевський Г. Замість щоденника // Роде наш красний... (Волинь у долях краян і людських документах). - Том. ІІ. - Луцьк: Вежа, 1996. - С. 202.