Реферат на тему

Мазепа у звітах англійських дипломатів

Хоч Англія до 1709 р. не брала активної участи у Великій Північній Війні, англійський уряд пильно слідкував за розвитком воєнних дій. Про події в Польщі, Росії та Україні звітував не тільки вже згаданий англійський надзвичайний посол, лорд Чарлс Вітворт, але також інші англійські дипломати. І так д-р Джон Робінсон (1650-1723) у Польщі, 1 капітан Джеймс Джефрейс (1689-1718) у головній шведській ставці, 1а навіть сер Филип Медове (1626-1717) у Відні. 2 Робінсон спорадично подає інформації про козаків та Мазепу у своїх звідомленнях 1704 р., 7 червня, 6 і 29 серпня, 3 і 10 вересня, 19 листопада й 19 серпня 1705 р. Між іншим, він пише, що "гей. Мазепа підійшов аж до Львова з 40.000 козаками й Поспішає в напрямі Висли, щоб злучитися з царем або королем." 2а

Особливо точно Вітворт інформував англійський уряд у своїх звітах не лише про російські справи, але також про події в Україні. 3 У зв’язку з активною участю козаків у воєнних діях, він цікавиться не лише географічним положенням України й козаків, але передусім особою гетьмана Мазепи, якому присвячує багато уваги.

У своєму звіті за 14 березня 1705 року Вітворт, подаючи короткий огляд царських збройних сил та їх розташування, згадує при тому, що "Генерал Мазепа з 15.000 або 20.000-тисячним козацьким військом має з’єднатися з царською армією в околиці Києва. Однак дотепер ще не вирішено, чи царська армія злучиться з польським королем, як це було вирішено з кінцем останньої кампанії, тобто чи буде облягати Риґу, але думаю, що це останнє дуже правдоподібне, хоч не зовсім певне". Далі англійський посол обговорюючи роди царських військ, пише: "козаки — це щось в роді царських гусарів, що радше надаються до несподіваних нападів та герців ніж до регулярної воєнної служби. Деякі з них озброєні короткими самопалами інші луками. Вони зобов’язані з’являтися в такому числі, якого цар зажадає". 3а

З’ясовуючи розташування царського війська, згадує він теж, що "Генерал Мазепа з 15.000 козаками наближається в околицю Львова. Їхнє завдання — руйнувати маєтки тієї польської шляхти, Що перейшла на сторону новообраного короля." 4

Вітворт ще раз згадує у своєму звіті з головної ставки в Гродні за 6 (17 н.ст.) жовтня 1705 р., що "львівська провінція висловилася за польського короля, сам же Львів добровільно піддався під опіку генерала Мазепи, який згодом подався зі своїми козаками в напрямі Сандомиру". 5

У звіті за 15 (26) грудня 1705 р. з головної ставки в Гродні, Вітворт згадує 3.000 козаків, що знаходяться на передній лінії фронту в околиці Тикочина. Наприкінці цього ж звіту, він, між іншим, пише, що "відомий польський партизан Сміґельський напав несподівано на Краків, узяв у полон 200 поляків та 96 шведських старшин, які переводили там мобілізацію. Генерал-поручник Бравзе, маючи до диспозиції 6.000 козаків з армії Мазепи, та тисячний відділ з московсько-саксонської кавалєрії, дістав наказ зайняти це місто". 6

Хоч у своєму звіті з 18 (29) квітня 1706 р. Вітворт нарікає на непевність і суперечність вісток із Литви, однак подає, що "за відомостями, які сюди наспіли, Мазепа зі своєю козацькою армією все ще перебуває в Мінську". 6а

Що Вітворт був добре поінформований не тільки про справи в Москві, але теж і в Україні, свідчить факт, що він у своєму звіті за 24 липня (4 серпня) 1706 р. допускає різні причини прибуття царя з його головною армією до Києва: "Не можу докладно сказати, чи це сталось тому що Карло маневрує на Волині, чи через невдоволення козаків, чи може через обидві ті причини", — закінчує Вітворт. 7

Цар думав, що Карло піде на Київ, і тому відступив зі своїми головними силами до Києва, де наказав будувати фортифікації на терені Печерського монастиря. Будову фортифікацій не тільки в Україні, але теж далеко поза її межами, напр., у Прибалтиці, мусило виконувати українське військо. Царські офіцери жорстоко поводилися з козаками та їхніми старшинами, московське ж військо не тільки безоглядно вело себе, з безборонним населенням в Україні, але допускалося грабунків, ґвалтів і підпалів, так що навіть цар був змушений видати відповідний наказ, загрожуючи винним суворими карами, включно з карою смерти. 8 Про це знав не тільки англійський посол, але теж інші дипломати, напр. австрійський посол Отто Плеєр, який у своєму звіті за 15 липня 1706 р. писав, що "козаки дуже невдоволені, так що Мазепа скаржився в царя". 9

У дописці до свого звіту за 31 липня (11 серпня) 1706 р. Вітворт, згадуючи донських козаків, підданих цареві, підкреслює, що вони "цілковито різняться від козацької нації під проводом Мазепи". 10

Вітворт згадує ще раз донських козаків у своєму звіті з 7 (18) серпня 1706 р. й нотує, що "Мазепа зі своєю всією козацькою армією вже в дорозі до Польщі; при наближенні якого князь Любомирський відступив на Волинь". 11

У звіті за 21 травня (1 червня) Вітворт пишучи про настрої між донськими козаками, подає причини їхнього повстання проти царя.

Він пише: "при допиті один чи два повстанці зізнали, що метою повстання — усунути теперішній уряд і тим самим зберегти цю країну від погибелі через введення нових порядків, які усувають із життя старовинні звичаї та обряди". 11а

Пишучи про розвиток воєнних дій, Вітворт згадує у своєму звіті за 28 травня (8 червня) 1707 р., що "оборону Волині доручено Мазепі" та що "козаки приготовляються до походу, бо думають, що Литва буде тереном воєнних подій". 12

Хоча шведи ще не вирушили з Саксонії, — пише Вітворт у своєму звіті за 23 липня (2 серпня) 1707 р., — прийшов наказ вислати, крім відділу кінноти генерал-майора Генскена, також 12.000 козаків під командуванням небожа генерала Мазепи 13 на розвідку вздовж ріки Висли. Він отримав інструкції підійти аж до кордонів Шлезька, а у випадку зустрічі з ворогом відступити, знищивши всі харчові запаси на шляху аж до Варшави". 14

У звіті з 17 (28) грудня 1707 р. Вітворт пише, що "повстання донських козаків ще не зліквідоване, близько чотири тисячі їх знову підняли зброю, тут у Воронежі збирають військо для здавлення повстання з допомогою інших козаків, які залишились вірними цареві. Пан Кікін, молодий шляхтич, улюбленець царя, був спішно посланий до п. Мазепи, генерала тих інших козаків, які свого часу зробили повстання проти Польщі, одначе не знаю, яка ціль того посольства". 15 Як відомо, Мазепа допомагав цареві здушити повстання донських козаків.

Цікаву інформацію подає Вітворт наприкінці свого звіту з 24 грудня 1707 р. (4 січня 1708), в якому пише: "Я довідався з достовірного джерела, що до представника князя Ракочого в Мінську прибув кур’єр, який має доручення повідомити царя про те, що султан хоче йому виповісти війну, при чому показав автентичні документи, які зробили тут значне враження, тим більше що турецький посол мав довшу розмову з королем Станиславом. З цією справою пов’язана поїздка пана Кікіна до Мазепи.". 16

Поїздка Кікіна до Мазепи не була без причини. Підчас Великої Північної Війни в українських політичних колах дискутувалося питання визволення України. У той час в Україні були популярні дві політичні концепції: ідея Великого Руського Князівства у федеративній системі Речі Посполитої та ідея союзу України з Кримом, а посередньо також із Туреччиною. Кримська концепція мала свою традицію і була популярна особливо серед козацької старшини на Запорожжі. Ця концепція була відома не тільки Мазепі, але й цареві, бо вже 1703 р. гетьман писав Петрові про те, що полковник Іскра вів таємну кореспонденцію з Кримським ханом. 17 Тож не диво, що на вістку про можливість війни з Туреччиною цар вислав до Мазепи довіреного чоловіка в особі А. В. Кікіна довідатися відносно настроїв на Запорожжі, щоб як виникне потреба, поробити своєчасно відповідні заходи.

Не менш цікаві інформації про українського гетьмана подає Вітворт у своєму звіті за 31 грудня 1707 р. (11 січня 1708), в якому присвячує йому багато уваги. "Генерал Мазепа знову повідомив царя, що турки мають намір зірвати з Москвою", — пише англійський посол, — а "польський король Станислав робить усе можливе й великими обіцянками намагається намовити козаків перейти на його сторону і з цією метою посилає до них довірених емісарів. Один із королівських емісарів попав у руки гетьмана. Ці обіцянки зробили велике враження на козацьких старшин, однак гетьман не хоче вживати супроти них репресій з уваги на їхні впливи серед козацького війська. Гетьман буде докладати всіх зусиль щоб вони були лояльними у своїй службі цареві". 18

Правдоподібно Вітворт має на думці універсал Станислава Лещинського з 22 листопада 1707 р., що польський король переслав Мазепі через єзуїта о. Заленського з табору під Свєтною над Вислою. У цьому універсалі Лещинський закликає "преславний козацький народ" скинути з себе чуже й несправедливе ярмо та повернутися під "найвищу опіку дідичних українських панів, найясніших польських королів". У нагороду за це Лещинський обіцяв не лише зберегти козаків у "їх колишніх оздобах і багатствах", й забезпечити їх "досконалими й більшими гараздами та, як синів одної й нероздільної вітчизни, пригорнути до спільної матері Річипосполитої в правах, наданнях, ужитках, безпеках і всіх вольностях навіки ствердити". На особистій авдієнції, о. Заленський поінформував гетьмана, що Карло має намір іти в похід на Москву через Литву, а Лещинський має прямувати на Київ із татарською ордою, яка згідно з обіцянкою турецького посла має з’єднатися з польським військом на шляху до Києва. 19

У дальших своїх звітах за 21 квітня (5 травня) 1708 р. і 5 (16) травня 1708 р. та за 26 (6 червня) 1708 р., Вітворт коротко згадує про повстання донських козаків, яких хибно вважає за українських. 20 Подібно у звіті за 2 (13) червня 1708 р. англійський посол хоч детально, але помилково пише про "небезпечне повстання донських козаків під проводом Булавина в Україні..." 21

Подаючи цікаві подробиці про похід шведів на Москву, Вітворт пише у своєму звіті за 17 (28) вересня 1708 р., що "шведська армія стрічає по дорозі згарища й руїну та примушена продовжувати свій похід у голоді та в холоді. Правда, шведи йдуть на Москву, може, найкоротшою дорогою, але замість міст зустрічають багато рік, болот і непрохідніх лісів. Якщо б вони пішли через Україну, де багато харчів і багатих козацьких міст, у яких живе вільний нарід, що не надто прихильний до теперішнього уряду щоб задля нього терпіти повне знищення, то старий генерал Мазепа мав би багато труду утримувати населення в лояльності й виконуванні своїх обов’язків". 22 Коли в попередніх звітах Вітворт коротко або спорадично згадував Українське Козацьке Військо й гетьмана, то у зв’язку з переходом Мазепи на шведську сторону англійський посол присвятив йому багато уваги у своєму звіті за 10 (21) листопада 1708 р.

"Минає майже місяць, — починає свій звіт Вітворт, — як прийшли відомості про обидві армії, що знаходяться недалеко від Стародуба. Останні листи за 29 жовтня з великого села Погребок, віддаленого на милю від Новгорода Сіверського, де знаходиться головна царська ставка, подають, що туди прибув цар 27-го з віділом, який супроводжав його від самого Смоленська. Шведи знаходилися по той бік Десни й намагалися перейти на другий бік, але їх відбито. Якщо б вони переправилися, то цар мав намір дати їм битву.

"У цих листах не пишеться нічого про розташування військ, що більше, не згадується нічого про подію, що може змінити наслідок усієї війни, яку стверджено окружними дорогами, так що відносно її правдивости не може бути ніякого сумніву. Маю на думці перехід гетьмана Мазепи з усією його родиною та багатствами на сторону шведського короля. Гетьман — людина під сімдесятку, він користувався великою пошаною та довір’ям царя, бездітний, крім одного сестрінка, довго володів цією багатою країною,.де він мав владу дещо меншу від суверенного принца і де зібрав значне майно. Беручи це все до уваги, трудно мені зрозуміти, яке розчарування чи які надії спонукали його піти на такий крок у новій стадії війни в такому вже старшому віці. 23 Котрого дня, як, та в яких обставинах відбувся його перехід, я не можу точно сказати. Одні кажуть, що він перейшов з 10.000 війська, зі значними запасами харчів та амуніції. Інші кажуть, що в нього були тільки два полки, з яких один повернувся назад, як тільки довідався про його наміри, а ще інші кажуть, що він забрав із собою тільки рідню та майно. У мене є лист від одного високопоставленого чоловіка, який у загальному пише, що з гетьманом перейшло 24 багато високих старшин і деякі частини його найліпшого війська, одначе російське військо захопило частину його обозу, 25 та що цар наказав вибрати нового гетьмана й відновити козацькі привілеї в надії затримати решту козаків у вірності до себе. Сподіюся, що в наступному листі зможу про це написати дещо більше." 26

Більше подробиць про перехід Мазепи до шведів подає Вітворт у своєму звіті за 17 (28) листопада 1708 р., в якому пише:

У цьому самому листі Ви знайдете довгий звіт про перехід гетьмана Мазепи до шведського короля, про розпорядження відносно манекена-гетьмана та вибору нового гетьмана на його місце. 27 До цього я додаю кілька нових подробиць, про які я довідався з достовірного джерела. Кілька днів перед переходом до шведів, Мазепа удавав дуже хворого й казав, що не має надії на виздоровлення, чим цар був дуже зажурений: на вимогу гетьмана пороблено заходи, щоб вибрати нового гетьмана на його місце у його ж присутності, але граф Ґоловкін тільки очікував царського наказу їхати на Україну.

У міжчасі князь Меншиков, їдучи з відділом кінноти в тій околиці, хотів відвідати старого гетьмана та в нього пообідати, взявши з собою декілька старшин та прибічну сторожу. Коли ж приїхав до Батурина, то застав там російського полковника 28 з двома полками піхотинців, які на наказ царя завжди знаходилися при особі гетьмана, як частина його прибічної сторожі.

Князь негайно вислав полковника до фортеці, обведеної камінним валом, щоб довідатися про здоров’я гетьмана, одначе полковник, підїхавши під мури, побачив, що мости були зведені до гори, а на мурах — поставлені гармати й вояки. Полковникові, що був здивований такими незвичайними приготуваннями, сказано, що гетьман Мазепа пішов у похід, залишивши полковника Кеніґсека (саксонця, що прийняв православну віру й залишився служити на Україні), як команданта фортеці з наказом нікого не впускати до середини аж до повороту гетьмана, тому командант не може ні переговорювати, ані прийняти княжого посланця. Князь, підозріваючи, що це нерозумні жарти, повернувся до свого війська. Назабаром декілька козаків поінформували його про все, що сталося. Князь негайно вислав гінця до царя, який був дуже заскочений таким нещастям. Цар наказав негайно здобути фортецю й вибрати нового гетьмана, поки інші козаки встигнуть відпасти.

Князь Меншиков, одержавши наказ, узяв три або чотири тисячі війська, прибув під фортецю, що не була достаточно приготована до оборони, наказав негайно атакувати і взяв її скоро штурмом. Несподівана атака заскочила козаків, тим більше, що на самому початку полковник Кеніґсек був смертельно поранений, не устигнувши поставити своїх людей у бойовий порядок. Потім між самими козаками прийшло до непорозумінь. Як тільки здобуто замок, московці повісили полковника Кеніґсека, а важливіших бранців послали до царя, місто спалили до тла: відносно цього я не маю точних інформацій.

Як виходить, переговори Мазепи зі шведським королем велись уже віддавна. Приблизно рік тому, до головної царської ставки прибули два генеральні казацькі старшини (генеральний писар та генеральний суддя), які обвинувачили свого гетьмана у зв’язках зі шведами, Однак тоді ще не було сумнівів що до вірності гетьмана; тим більше, що обвинувачі не мали ні достовірних свідків, ані не могли представити автентичних документів, окрім листа, якого мав скласти Мазепа, заохочуючи козаків до повстання, і якого написав власноручно сам генеральний писар, якому грозили тортури. Щоб уникнути мук і неслави, він посвідчив, що його донос фальшивий і зроблений з особистої злоби на гетьмана. Тоді цар наказав відіслати їх на на ласку Мазепи, який негайно велів покарати їх та ще трьох чи чотирьох їхніх спільників карою смерти. Дещо пізніше гетьман вислав до шведського короля свого довіреного чоловіка в особі Бистрицького, інформуючи царя, що він бунтівник і втікач. Цим гетьман відвернув від себе підозріння, яке у зв’язку з тим могло постати.

З листа графа Ґоловкіна Ви завважите, що шведська армія перейшла Десну, хоч пізно, щоб спасти Батурин; також цар вирішив дати вирішальну битву, як тільки зосередить свої війська. Якщо справді це станеться, то це вирішить долю всієї війни.

Тут почалися морози й випав сніг уже на початку жовтня; як виходить, в околиці, де знаходяться обидві армії, клімат лагідніший, бо навіть 12 листопада Десна ще не замерзла...

Остаюся з найглибшою пошаною, Ваша достойносте,

Ваш найпокірніший і найпослушніший слуга

Чарлс Вітворт. 28а

Треба згадати, що перехід Мазепи до шведів описав не так уже докладно, але широко, англійський посол у Відні, сер Филип Медове у своєму звіті за 26 грудня 1708 р. 29 У цьому звіті Медове повідомляє що князь Мазепа (титул, який отримав від цісаря за свої заслуги) перейшов до шведів із трьома полками, що кілька днів пізніше Меншиков зруйнував Батурин, а населення наказав вирізати і що козаки вибрали нового гетьмана.

У звіті з Москви за 24 листопада (5 грудня) 1708 р., Вітворт пише:

... Ваша Достойносте! Останні листи з армії в Україні датовані за 18 листопада старого стилю з Путивля над Сеймом, звідки московська армія має намір вирушити на Ромни над Сулою, як найбільш придатної місцевости для оборони України та збереження шляхів комунікації з Києвом і Польщею.

Шведський король розташував своє військо в околиці між Батурином і Ніжином, багатій на харчові запаси, але, як кажуть, відчуває нестачу артилерії та амуніції, сподіваючись на склади, які зібрав гетьман Мазепа в Батурині, тобто ті, що попали в руки московському війську разом із фортецею. 30

Вітворт був поінформований і про інші подробиці в головній царській ставці відносно козацьких справ, про які пише у своєму звіті з Москви за 15 (26 грудня) 1708 р.: "Один зі штабових козацьких старшин, що перейшов з Мазепою на сторону шведського короля, повернувся назад і дістав помилування від царя. 31 Він каже, що два інші полковники також хотіли повернутись, але їх плян був викритий й їх шведи заарештували, так що при Мазепі зосталися два або три важливіші старшини на свободі та три або чотири сотні звичайних козаків, що тільки шукають нагоди втекти. Пан Шафіров запевняє, що решта козаків продовжує зоставатися вірними цареві та служить йому з більшою відданістю, як того можна було очікувати. Козаки всіх шведів, що попадають їм в руки, або убивають, або беруть в полон. Тільки місцевості під юрисдикцією Мазепи переходять на сторону короля, або ті, в яких знаходяться шведи. 32

Відносно козаків у шведів, Вітворт ще раз згадує про них у своєму звіті за 22 грудня (2 січня 1709), в якому пише:"козаки що перейшли з Мазепою, щоденно повертаються назад так, як це вчинив полковник попереднього тижня, повернувшись із 500 кіннотчиками, що були для гетьмана особистою охороною, так що коло нього зостався тільки один полк із не більше як 300 козаків, які тільки чекають нагоди, щоб утекти. Кажуть, що шведи, побачивши це, тримають Мазепу та його однодумців під суворим наглядом, навіть поставили сторожу в спальні гетьмана". 33

У звіті з 5 (16) січня 1709 р. Вітворт, згадуючи козаків, повідомляє: "новий гетьман, п. Скоропадський, на чолі кількох тисяч козаків маршує разом із генералом Ґольтцем". 34 У наступному звіті за 19 (30) червня 1709 р. Вітворт пише: "неначе б то шведський король і Мазепа все ще не вирішили, яким шляхом іти на Москву. Наступна осінь покаже, чи їхній намір сповниться". 35

Як докладно Вітворт був поінформований про українські справи, свідчить той факт, що він бачив копію листа Мазепи до Лещинського. Про це Вітворт так пише у своєму звіті за 2 (13) лютого 1709 р. "Я також бачив копію листа Мазепи до короля Станислава, датованого в Ромнах 5-го січня. Як мені сказали, його було переловлено по дорозі. У ньому гетьман від свого імени та від імени всієї Української Республіки визнає короля суверенним зверхником і просить його поспішитися з допомогою, даючи йому надію, що з його приходом не тільки козаки, але й частина росіян приєднаються до повстання. Як я чув, на наказ царя, на цього листа Мазепи була написана відповідь і сподіваюся, що незабаром дістану копію цієї відповіді". 36

І справді, у своєму звіті за 9 (20) лютого 1709 р. Вітворт, присв’ячуючи багато уваги листові Мазепи, пише: "У моєму попередньому звіті я мав честь повідомити Вас про перехоплення листа п. Мазепи до короля Станислава, в якому він підтверджує протекцію короля та просить його допомогти. З цієї причини цар видав до козаків відозву, в якій доказує, що насправді п. Мазепа не мав наміру проголосити незалежної республіки, як це він заявляв у своєму першому маніфесті, а хотів передати їх у давнішню польську неволю, а в нагороду за це король Станислав обіцяв йому сіверське князівство. Цар також подав козакам до відома, що зловлений шпигун твердив, наче б то він приносив листи від Мазепи чернигівському архиєпископові, глухівському полковникові, князеві Четвертинському, та отаманові — тобто посадникові міста Глухова. Підчас конфронтації з деякими із згаданих осіб, він, щоправда, стояв при своїх зізнаннях, однак, взятий на тортури, признався, що Мазепа посилав його до Глухова без листів тільки на те, щоб брехливим доносом викликати на тих осіб підозріння й неласку в царя, за що йому обіцяно значну нагороду. З уваги на те, що обидва ці документи були надруковані польською мовою і правдоподібно вже в дорозі до Німеччини, не буду турбувати Вас дослівним перекладом. Зазначу тільки, що в цій відповіді не звернено ніякої уваги на твердження Мазепи, мовляв, у різних місцях Росії йдуть приготування до повстання". 37

У звіті за 31 березня (11 квітня) 1709 р. Вітворт коротко згадує, що "9-го цього місяця в містечку Дескові триста російських кіннотчиків заатакували два козацькі піхотні полки, приналежні Мазепі; кажуть, більшу частину їх перебили, взявши в полон чотирнадцять, яких опісля привели до Богодухова, де знаходиться головна кватира царських військ". 38

Покликуючись на інформації, що наспіли з російської армії за 26 березня, Вітворт згадує у своєму звіті з Москви за 13 (24) квітня 1709 р.; "Запорозькі козаки перейшли на сторону шведського короля. Близько восьми тисяч запорожців підняло зброю, один їхній відділ несподівано напав на полк російських драгунів під командуванням генерал-бригадира Кампбелля, при чому захопили в полон одного майора та п’ятнадцять або шіснадцять рядових. Усі, хто приїхав із Воронежа, твердять, що майже вісім тисяч козаків покарано смертю в різних місцевостях. Того роду кара і приклад запорожців може викликати погані наслідки, особливо коли шведський король буде мати успіхи цього літа". 39

У звіті за 20 квітня (1 травня) 1709 р. Вітворт, згадуючи запорожців, старається бути об’єктивним і, між іншим, пише: "Князь Меншиков каже, що шведи отаборилися в околиці, неначе на острові, так що росіяни оточили їх і висилають щоденно малі відділи, які інколи приводять полонених і дезертирів — як старшин так і рядових. Більшість запорозьких козаків повернулося назад і хоче вибрати собі нового отамана або кошового. Однак в останньому бою козаки вбили понад шістсот москвинів, тож не виглядає, щоб більшість їх повернулась до царя; навпаки, ходять поголоски, що повстання може поширитися на Дону". 40 У цьому звіті є ще одна цікава деталь, а саме: Вітворт пише, що цей звіт піде через Київ, а не Вільно-Кеніґсберґ. 41

Значення Полтави влучно оцінив англійський посол у Москві у своєму звіті за 8 (19) червня 1709 р., в якому дослівно пише: "Ви вже напевно чули, що шведи облягли Полтаву, місто розташоване на невисокому горбі недалеко від ріки Ворскла. Це одне з важливих міст в Україні як з уваги на число мешканців так і на його вигідне положення, бо стоїть воно на перехресті шляхів до запорозьких і до дінських козаків, як також до татар". Дальше слідує подрібний опис облоги Полтави та її оборони.

На іншому місці, в тому самому звіті, Вітворт пише, що згідно з отриманими інформаціями, "11 травня полковник Яковлів підійшов до Січі — одного з головних осередків козаків, яких йому подоброму не вдалося переконати до послуху, та які, навпаки, послали до татар по допомогу. Тоді Яковлів наказав негайно копати окопи, виставив артилерію та штурмував Січ із води й суші, якою оволодів після тригодинного бою. Там він знайшов близько ста гармат, узяв до полону триста важливіших запорожців, а решту наказав повбивати. 42

У дальших звітах Вітворт не згадує ні про Мазепу, ані про козаків. Щойно у зв’язку з битвою під Полтавою він присвячує багато уваги особі гетьмана й козакам, У своєму звіті за 6 (17) липня 1709 р. Вітворт, описуючи "несподівану поразку всієї шведської армії", згадує, що "Мазепа зі своїми козаками охороняв табір кілька верстов від місця бою. Шведський король був поранений у ногу кілька днів перед битвою, в герці з генералом Ренне, а в час самої битви його носили на ношах, що були розбиті гарматною кулею, так що всі були переконані, що король був убитий. Однак, згідно з інформаціями, що їх отримано тут 30 червня, він устиг утекти з Мазепою, взявши дві тисячі кінноти. Кажуть, що вони втекли до Дніпра, але сумнівно, чи їм пощастить переправитися через ріку..."

Як знаменито Вітворт був поінфорований, може посвідчити така деталь, про яку він згадує в іншому місці того самого звіту, а саме: "бажаючи зберегти своє власне військо, якого залишилося не більше як 19.000, шведський король доручив виконувати роботи в окопах п’ятьом тисячам запорозьких козаків, яким у нагороду обіцяв віддати місто по його здобутті..."

У тому самому звіті на іншому місці, Вітворт згадує, що "новий гетьман Скоропадський із чотирма полками регулярного війська та кількома тисячами козаків атакував відділ генерала Кройца, що знаходився недалеко від шведського табору і протягом кількох годин приневолив його відступити до головної королівської квартири". 43

У звіті з 13 (24) липня 1709 р. Вітворт подає подробиці битви під Полтавою на основі реляції, що її приготували граф Головкін та Шафіров. Свій звіт закінчує Вітворт, так: "відносно короля й решти його армії немає певних відомостей. За одними вістками, — король відступає з трьома або чотирма тисячами шведів, за другими вістками — що при ньому вісім тисяч добірної кінноти й кілька тисяч козаків, що знаходилися з Мазепою при таборі недалеко від місця битви. Кажуть, що шведи окопалися на Дніпрі і стараються відбивати, щонайменше затримати росіян, щоб приготувати човни та інші способи для переправи. Ходять чутки, що вони піддалися росіянам зі всім своїм табором, лише королеві вдалося втекти з п’ятьма стами кіннотчиків...". 44

У звіті з 20 (31) липня 1709 Вітворт докладно описує капітуляцію генерала Левенгавпта під Переволочною. При тому згадує, що видано багато козаків, які просили помилування, але "Мазепа зі своїми однодумцями устиг переправитися через Дніпро коротко перед шведським королем. Покищо невідомо, яким шляхом він утік, але тут надіються, що йому не вдасться втекти, бо за ним і за королем вислано погоню з кількох тисяч регулярного й допоміжного війська...". 45

Далі у своїх звітах Вітворт, продовжуючи детально описувати події після несподіваного наслідку битви під Полтавою, згадує про дальшу долю гетьмана. 27 липня (7 серпня) 1709 р. Вітворт, між іншим, занотовує, що "згідно з достовірними вістками, шведський король і Мазепа прибули до Очакова, татарського міста над Чорним морем, куди поспішив за ними князь Лобанов із відділом царських військ і перетяв їм усі шляхи втечі, надіючись захопити їх у полон. Князеві висилають військову допомогу. Тим часом цар послав окремого кур’єра до Оттоманської Порти з домаганням видачі короля та його почету, погрожуючи на випадок відмови. Це найбільш достовірні відомості, хоч ходять чутки, що король уже втік з Очакова з Мазепою та іншими чотирма або п’ятьма особами, але, коли взяти до уваги важке поранення короля, то ці поголоски не відповідають правді". 46

У своєму звіті за 29 липня (9 серпня) 1709 р. Вітворт знову пише, що "прийшло потвердження відомостей, що шведський король і Мазепа таки знаходяться в Очакові. Кажуть, що вони перебувають тільки в місті, оскільки місцевий губернатор не дозволяє їм увійти до фортеці, як також без дозволу Порти не дозволяє їм їхати до Константинополя. Тим часом цар послав кур’єра своєго посла з інструкціями домагатися їх видачі. 47

Про перебування Мазепи в Очакові та Бендерах Вітворт пише коротко у своїх звітах: з 3 (14) серпня, 10 (21) серпня (4 вересня) та 1 (12) вересня 1709 р. 48 20 (31) жовтня 1709 р. він згадуючи Мазепу повідомляє: "тут кажуть, що старий Генерал Мазепа помер у Бендерах на початку вересня..." 49

Згадка у звіті Вітворта, що "Мазепа помер на початку вересня", заслуговуєна окрему увагу. Як відомо, в українській історіографії думка відносно точної дати смерти Мазепи поділена. Б. Крупницький, опираючись на шведських джерелах, старався доказати, що датою смарти гетьмана треба уважати 2 жовтня (22 вересня с. ст.) 1709 р. 60 Але згадка у звіті англійського посла в Москві про смерть Мазепи на початку вересня радше потверджує думку Костомарова, який уважає, що гетьман помер 2 вересня (22 серпня с. ст.) 1709 р. 51

Востаннє Вітворт згадує Мазепу (вже після його смерти) у своєму звіті за 12 (23 січня) 1710 р., пишучи: "Шафіров обіцяв мені показати оригінальн документи та сказав, що їхній амбасадор у Царгороді веде успішно переговори щоб відновити мир із Туреччиною та що труднощі відносно шведського короляїта Мазепи майже не існують...". 52

На закінчення огляду годиться підкреслити, що Вітворт, маючи добрі зв’язки з високими урядовцями та старшинами, зокрема з англійськими офіцерами в російській армії, 53 був не тільки знамените поінформований про події та людей, що брали участь у тих подіях, але писав про них без пристрастей, об’єктивно. З уваги на об’єктивність і докладність звітів англійського посла в Москві, його звіти мають особливо важливе значення для оцінки подій в Україні, особи гетьмана Мазепи та його політики

Література:

1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

27.МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.