Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Виникнення Західноукраїнської Народної Республіки

До 8 листопада Українська Національна рада призначила перший уряд Укра­їнської держави - Тимчасовий Державний секретаріат. Головою секретаріату та секретарем фі­нансів став Кость Левицький. 10 листопада уряд склав присягу. Тоді ж було прийнято назву нової держави — Західноукраїнська На­родна Республіка (ЗУНР).

На відміну від УНР, у Захід­ноукраїнській Народній Респуб­ліці було за короткий час створене досить ефективну систему управ­ління. 22-26 листопада відбулися вибори депутатів Української На­родної ради, наділеної представницькими і законодавчими фун­кціями. Більшість депутатів стоя­ла на національно-ліберальних позиціях, була не схильна до ра­дикальних соціально-економіч­них перетворень, у своїй діяльності віддавала перевагу розбудові держави. Президентом ЗУНР став голова Української Народної ра­ди Євген Петрушевич, який ба­гато років був членом австрійсь­кого парламенту. Центральні ор­гани спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого управління, авторитетну серед українського населення.

Ставлення більшості поляків до ЗУНР було негативним, хоча се­ред чиновників державного апа­рату були й поляки. Євреї, праг­нучи залишитись осторонь польсько-українського конфлікту, до­тримувалися нейтралітету. Однак після триденного єврейського погрому, який влаштували у захоп­леному Львові польські солдати, вони стали схилятися до тісної спів­праці з українською владою. Ук­раїнська Народна рада прагнула забезпечити широкі права національним меншинам, вирішив­ши, зокрема, надати їм 30 % де­путатських місць у майбутньому парламенті.

Соціальна стабільність у дер­жаві забезпечувалась і розпоча­тою у квітні 1919р. аграрною ре­формою, в результаті якої всі ма­єтки великих землевласників, пе­реважно поляків, експропріювали, а їхні землі передбачалося под­ілити між малозабезпеченими та безземельними селянами.

Настроям більшості місцевого (українського населення відповіда­ло прагнення уряду ЗУНР до об'єд­нання з УНР. Ця історична подія відбулася 22 січня 1919p., коли у Києві на майдані біля Софійсько­го собору було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської На­родної Республіки. ЗУНР дістала назву Західна Область Українсь­кої Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію.

В умовах конфлікту з польськими військами одним з найважливіших завдань уряду ЗУНР було формування боєздатної армії, спро­можної відстояти незалежність республіки. Це завдання ускладнювалося тією обставиною, що серед українців, які с лужили в австрійсь­кій армії, не було старших офіцерів з досвідом організації військових частин та планування операцій. Уряд ЗУНР звернувся за допомо­гою до уряду УНР, що рекоменду­вав для організації регулярних військ ЗУНР - Української Гали­цької армії - генерала М.Омеляновича-Павленка і полковника С. Мишковського. У своїй діяль­ності вони спиралися на офіцерів-галичан, залучаючи до військово­го будівництва також офіцерів інших національностей — австрій­ців, німців, угорців, хорватів, чехів та ін., - яким загрожувало безро­біття. Загальна мобілізація і фор­мування нових військових частин відбувалися швидко та організова­но і до весни 1919 р. у складі Укра­їнської Галицької армії, що офіцій­но існувала з другої декади груд­ня, було понад 100 тис. чол., у тому числі 40 тис. таких, що брали без­посередню участь у воєнних діях. Успіхи в організації УГА забез­печили їй перевагу на початковому етапі війни - з листопада 1918 р. по лютий 1919 р. Харак­терною особливістю цього етапу була участь її вояків у боротьбі галицьких українців з місцевими поляками. Але відсутність досвіду і помилки не дали змоги скористатися перевагою. Спроби відбиті і Львів, на що були спрямовані головні зусилля УГА, провалилися.

Література.

Новітня історія України. Ф.Г.Турченко.