Реферат на тему

УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

4 березня 1917р. у Києві було засновано Українську Центральну Раду — громадське об'єднання для здійснення автономії України у складі Російської Федеративної республіки. Ініціаторами ство­рення Центральної Ради були активні члени УНП і, зокрема, М.МІхновський. УНП стояла на позиціях боротьби за незалежність (самостійність) України, але пішла на об'єднання з іншими партіями (мета яких — автономія України): Товариством українських поступовців (ТУП); соціалістичними партіями. Крім представників партій до ЦР увійшли представники духівництва; кооперативних, військових, культурно-просвітницьких організацій; гуртків; громад; наукових товариств. Утворення ЦР було під­тримано багатолюдними мітингами у Києві та інших містах. Про утворення ЦР телеграмою було спо­віщено Тимчасовий уряд. Так почалась українська національно-демократична революція.

Партійний склад Центральної Ради

• Українська народна партія (УНП)*.

• Українська соціал-демократична робоча партія (УСДРП).

• Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР).

• Товариство українських поступовців (партійний блок) (ТУП).

В березні 1917 р. ЦР була нечисленною за своїм складом. Але її вплив на суспільство поступово зростав. В квітні-травні 1917р. мешканцями України було обрано сотні депутатів до ЦР.

3 липня 1917 р ЦР видала Другий Універсал

Зміст Другого Універсалу

• ЦР доповнює свій склад представниками національних меншин

• ЦР обирає Генеральний секретаріат, склад якого буде затверджено ТУ

• Генеральний секретаріат стане вищим органом краєвої влади Тимчасового уряду в Україні

• ЦР готуватиме закон про автономію України для затвердження його Всеросійськими Устано­вчими зборами

• Українська армія формуватиметься тільки за згодою Генерального штабу Російської Імперії і кабінету міністра війни


Непослідовність ЦР її керівництва викликала вибух обурення; особливо рішуче була настроєна УНП В липні УНП підготувала збройний виступ проти керівництва ЦР за участю полку їм П Полуботка та інших військових частин

Збройний виступ УНП (самостійників) і ЇХ поразка 

В ніч з 4 на 5 липня український полк їм П Полуботка зайняв зал засідань ЦР

 

Командування полку вимагало, аби ЦР скасувала Другий Універсал

 

ЦР відмовилася задовольнити ці вимоги

 

Командування полку не нава­жилося застосу­вати силу проти ЦР

 

ЦР викликала війська, вірні ТУ

 

Повсталих (в тому числі і М. Міхновського) було заарештовано або відправлено на фронт

 

Виступи самостійників в інших містах (що планувався напередодні) не відбулися

                 


У серпні 1917 р. внаслідок чергових переговорів Генерального секретаріату І Тимчасового уряду бу­ло підготовлено документ — “Тимчасова Інструкція для Генерального секретаріату Тимчасового уряду України”. Зміст Інструкції зводився до таких положень

• Генеральний секретаріат — уряд України

• Генеральний секретаріат підпорядкований ТУ призначається за пропозиціями ЦР, але у разі згоди ТУ

• Влада Генерального секретаріату поширювалась на п'ять губерній — Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську (без деяких повітів)

• Україні буде надано право на місцеве самоврядування (а не на автономію)

Виїхавши з Києва, ЦР продовжувала вважати себе законною владою в Україні. Напередодні виріша­льних боїв за Київ, 9 січня 1918 р., ЦР прийняла Четвертий Універсал.

Зміст Четвертого Універсалу

• УНР проголошувалась незалежною, суверенною державою.

• Жорстокій критиці було піддано політику більшовиків, що вела до громадянської війни.

• Органами влади в УНР є ЦР і Рада Міністрів.

• ЦР і Рада Міністрів негайно почнуть мирні переговори.

• ЦР вестиме боротьбу з прибічниками більшовиків в Україні.

• Буде проведено земельну реформу в інтересах селян, відновлено промисловість, буде надано допомогу безробітним і постраждалим від війни.

• Держава встановлювала контроль над торгівлею, банківською справою.

• ЦР і Рада Міністрів зобов'язувались виконувати Третій Універсал.

УНР і Четвертий Універсал були визнані Австро-Угорщиною і Німеччиною.

3 грудня 1917 р. в Брест-Литовську відбувалися переговори про мир між Радянською Росією і Чет­верним союзом. В переговорах брала участь і делегація ЦР, яка наполягала на своєму праві встано­влювати самостійні міжнародні відносини. В січні 1918 p., коли радянські війська контролювали зна­чну частину України і вели бої за Київ, Раднарком наполягав під час переговорів в Брест-Литовську на тому, що договір спроможний підписати тільки уряд Росії і створений радянський уряд України — Народний секретаріат.

Четверний союз не прийняв цієї вимоги. Брест-Литовський договір було підписано окремо з делега­цією Росії і делегацією ЦР України. Україна підписала договір 27 січня 1918 p., Росія — З березня 1918 р. В договорі поставлені дуже тяжкі умови миру для Росії. Колишні союзники по Антанті його не підтримували. Він носив сепаратний характер.

Україна і Брест-Литовський мирний договір

• Україна, що підписала мирний договір з країнами Четверного союзу (Австро-Угорщиною, Німеч­чиною, Туреччиною і Болгарією), припиняла свою участь у Першій світовій війні.

• За умовами договору Росія виводила свої війська з України, визнавала незалежність УНР і владу ЦР.

• Австро-Угорщина і Німеччина обіцяли повернути Україні Холмщину і Підляшшя, виділити захід­ноукраїнські землі в коронний край*.

• Україна зобов'язувалась зробити значні поставки продовольства і промислової сировини в Німеччину.

Внутрішня і зовнішня політика Української Держави

Внутрішня політика

Зовнішня політика

• ЦР було розпущено.

• УНР перетворювалась в Українську Державу на чолі з гетьманом.

• Органи місцевого самоврядування скасовувались.

• Заборонено випуск газет соціалістичного спрямування.

• Вибори до парламенту відкладалися до стабілізації ситуації в Україні

• Зберігалося поміщицьке землеволодіння.

• Почала формуватися армія.

• Створювались українські гімназії, відкрився університет у Камянці-Подільському, створено Українську Академію наук, Національний архів, Національну бібліотеку.

• Відновлено як окремий стан козацтво, скасоване КатериноюII.

• Створена грошово-банківська система.

• Українська Держава обмінялась посольствами з 12 країнами.

• УД мала дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, Фінляндією, Скандинавськими країнами, Кримом, Францією, Англією, Румунією та ін.

• Були встановлені дипломатичні відносини з Росією, докладено зусиль для підписання мирної угоди (12 червня 1918 р. була підписана).

• Проведені переговори з Австро-Угорщиною щодо Західної Галичини і Холмщини.

Вивчаючи наведену вище таблицю, зверніть увагу на те, що внутрішня політика повинна була обов'язково викликати невдоволення П Скоропадський зміг протриматися у влади до грудня 1918 р За ча­сів свого правління він спирався на поміщиків, заможних селян, буржуазію, але не задовольнив ви­мог широких верств населення. Беззаперечні досягнення у сфері культури, міжнародних відносин дуже мало впливали на опозицію гетьману.

Склад опозиції владі гетьмана П. Скоропадського

• Робітники, середнє селянство і сільська голота.

• Українські соціалістичні партії.

• Українські більшовики. В червні 1918 р. вони створили партію — Комуністичну партію більшови­ків України (КП(б)У).

Вже влітку 1918 р проти режиму П. Скоропадського відбулися масові виступи селян, робітників. По­чалося формування революційних полків в Лівобережній Україні, партизанських загонів. На Катеринославщині діяв загін під керівництвом Н.Махна. В жовтні 1918 р. махновці захопили місто Гуляйполе і поступово перетворилися на значну збройну силу.

Вимоги махновців

• Встановлення радянської влади (влади Рад) на місцевому рівні, без створення центральних ке­рівних органів (це — принцип анархістів).

• Проведення земельної реформи, внаслідок якої селяни отримували землю без викупу.

Регулярні військові сили Української Держави в листопаді 1918 р. зробили спробу ліквідувати парти­занські загони Лівобережжя і загони Махна, але успіху не мали.

Розуміючи, що режим гетьмана П. Скоропадського приречений, українські соціалісти стають ініціато­рами створення Українського національного союзу (УНС), який очолив В.К.Винниченко. УНС 14 лис­топада 1918 р. на підпільному засіданні в Києві створює Директорію — міжпартійний колегіальний орган, що висував претензії на верховну владу в Україні. 

Склад Директорії 

Громадський діяч

Партійна приналежність

Посада

В.Винниченко С.Петлюра

Ф. Швець

П.Андрієвський О. Макаренко

Соціал-демократ

Соціал-демократ

Представник Селянської Спілки

Соціаліст-самостійник

Керівник профспілки залізничників

Голова Директорії

Отаман військ УНР

Член Директорії

Член Директорії

Член Директорії

Завдання Директорії — скинути гетьмана і відновити УНР. Директорія виїхала в Білу Церкву. Тут знаходилися її збройні сили:

• галицькі січові стрільці;

• дивізія сердюків;

• добровольці.

Директорії вдалося одержати згоду на нейтралітет окупаційних військ і підтримку від Раднаркому Росії. П.Скоропадський намагався зберегти свою владу. З цією метою він:

• Пропонував членам УНС увійти до складу уряду, сподіваючись цим нейтралізувати УНС.

• Декларує федеративний союз з Росією в разі повалення влади більшовиків. Цей крок мав викликати схвалення Антанти, яка з листопада 1918 р. почала інтервенцію на Півдні Украї­ни, а також білогвардійського генерала Денікіна, чия армія, що набула назву Добровольчої, готувалась до вторгнення в Україну. Але і Антанта, і Денікін були проти не тільки незалеж­ності України, але й федерації.

Незабаром П. Скоропадський зрозумів, що його владі прийшов кінець. У листопаді 1918 р. скінчила­ся Перша світова війна. Німеччина та Австро-Угорщина капітулювали. Розпочалося виведення німе­цьких військ з України. На бік Директорії перейшли Запорізька дивізія, січові стрільці, сірожупанна дивізія. Гетьманські війська зазнали поразки під Києвом, Директорія з військом урочисто увійшла в Київ в грудні 1918 р. Гетьман відрікся від влади, виїхав до Німеччини, де жив до самої смерті.

Директорії судилося бути вищою владою в Україні фактично до квітня 1919 p., офіційно — до листопада 1920 р.

За цей період часу відбудеться багато подій, влада в Україні переходитиме і до більшовиків, і до бі­логвардійців. У внутрішні справи України втручалися і Антанта, і Польща, і Росія. Аби розібратися в подіях, спочатку ознайомимося з ними коротко.

Основні події в Україні (листопад 1918 р. - листопад 1920 р.)

· У листопаді 1918 р. почалась інтервенція Антанти на Півдні України.

· У листопаді 1918 р. Радянська Росія анулювала Брестський мирний договір з Німеччиною в зв'язку з тим, що Німеччина і Росія уклали акт про перемир'я. Це відкрило можливість Росії надавати військову допомогу більшовикам України.

· В листопаді 1918 р. було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України у м. Суджа. Фо­рмуються 1-ша та 2-га повстанські дивізії, потім Українська радянська армія.

· Українська радянська армія разом з Червоною Армією Росії веде наступ з району Суджи, Глухова, Стародуба, в січні 1919р. вступає до Харкова, захоплює Катеринославщину; у лютому 1919р. бере Київ, Чернігів.

· В грудні 1918 р. армія Денікіна проводить наступ на Донбас. Денікін оголошує себе Головнокомандую­чим Півдня Росії, його армію підтримують Антанта (зброєю та боєприпасами) і США (кредитами).

· Армія Денікіна успішно воює з Червоною Армією і Українською радянською армією. В червні 1919 р. Денікін контролює значну частину території України. Його мета — відновити Російську імперію.

· Директорія, яка не змогла добитися на переговорах з Росією її відмови від військового втручання в Україні, 16 січня 1919 р. оголошує війну Росії.

· 22 січня 1919 р. Директорія проголошує Декларацію про об'єднання УНР і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). ЗУНР була створена в листопаді 1918 р. на землях, що входили до складу Австро-Угорщини. ЗУНР не була визнана Польщею, яка розпочала окупацію Східної Галичини, відтіснила ар­мію ЗУНР до кордонів УНР (до ріки Збруч).

· Наприкінці 1919 р. основну частину земель України контролював радянський уряд України. Армія Денікіна під ударами радянських військ змушена була відступити на південь.

· В квітні 1920 p. C. Петлюра, що втік у Варшаву, укладає угоду з Польщею про спільну боротьбу з Ра­дянською Росією і більшовиками України.

· У ході радянсько-польської війни в 1920 р. армію Директорії (яку очолював С. Петлюра) було знищено. 20 листопада 1920 р. Петлюра своїм указом скасовує Директорію.

Подпись: Директорія, що намагалася встановити свою владу, зіткнулася з багатьма протидіючими силами: Радянською Росією, Польщею, Антантою, армією Денікіна, радянським урядом України.

Навіть скорочене ознайомлення з основними подіями листопада 1918-1920 pp. дозволяє зробити висновок:

В цих складних політичних умовах Директорія намагалася відстояти незалежність України, втілити у життя соціально-економічні реформи, визначити свій політичний курс.

Політичний курс Директорії

• Встановити в Україні національний варіант радянської влади.

• Владу на місцях передати трудовим радам селян, робітників, інтелігенції.

• Передати законодавчу владу в УНР Трудовому конгресу. Делегатів на конгрес повинно обрати трудове населення України без поміщиків, капіталістів (серед останніх опинилися і лікарі, адво­кати, професура, вчителі).

В подальшому політичний курс Директорії зазнав змін. Вона відмовилась від соціалістичного ради­калізму, лояльніше почала ставитися до буржуазії', заможного селянства Важливим політичним за­ходом було скликання 23 січня 1919 р Трудового конгресу. Але Директорія, якій Трудовий конгрес висловив довіру, вже готувалася до евакуації з Києва (5 лютого до міста увійшли радянські війська).

Аграрна реформа Директорії

Директорія проголосила:

Директорія здійснила:

• Вилучення земель у поміщиків

• Термін і порядок розподілу земель не визначено

• Землі іноземців (в основному поляків) розподілу не підля­гали.

• Прийнято рішення про компенсацію поміщикам за землю.

Соціально-економічні реформи

Директорія проголосила:

Директорія здійснила:

• Прийняття заходів по відновленню промислово­сті

• Введення робітничого контролю на виробництві

• Здійснення заходів по наданню допомоги безро­бітним та іншим категоріям нужденних

В умовах громадянської вій­ни і інтервенції, соціально-економічні реформи були відкладені;

головним завданням Дирек­торії стала перемога у гро­мадянській війні.

 

Директорія не змогла вирішити низку важливих проблем міжнародних відносин.

Міжнародна політика Директорії

Директорія та Радянська Росія

• Раднарком не визнав Директорію вищим органом влади в Україні • Переговори Директорії і Раднаркому скінчилися невдачею

• В листопаді 1918 р. Радянська Росія при підтримці більшовиків України почала вторгнення з півночі і сходу на територію України

• 16 січня 1919 р Директорія проголосила війну Радянській Росії.

Директорія і Антанта

Директорія і Польща

• Війська Антанти наприкінці 1918 р. почали окупацію Півдня України.

• Антанта погодилась визнати Директорію тільки за умови підпорядкування її військ генералу Денікіну. Директорія відмовилась від цієї пропозиції.

• Директорія спробувала витіснити війська Антанти, але зазнала поразки.

 

• Польська держава була відтворена в лис­топаді 1918 р. (після руйнації Австро-Угорщини).

• Керівник Польської держави генерал Пілсудський заявив територіальні претензії до України

• Польська армія почала окупацію Західної України.


* В історичній літературі використовують і іншу назву УНП-НУП.

* Коронний край — це українські землі, яким на переговорах у Брест-Литовську було вирішено надати автоно­мію у складі Австро-Угорщини. У зв'язку з цим рішенням Австро-Угорщина прийняла маніфест про державну перебудову в жовтні 1918 р.