Реферат на тему

Математик, літератор, громадський діяч Б.О. Маркович

Від народження Богдан ділив з батьками їх дороги – спочатку по Україні і Росії, згодом – по Європі. Героями його дитинства були Хмельницький і Дорошенко, а першими прочитаними книжками – випуски “Хати”, які М.О.Маркович замовляла до Німеччини і Франції. Для “науки своєї і Богдасевої” [7, с. 26], М.О.Маркович також інтерпретувала “Історію русів”, твори Рігельмана, Бантиш-Каменського, Маркевича, компілювала народні історичні перекази і легенди. Богдан з дитинства цікавився усім довколишнім, жадібно вчився, був відкритою, сміливою і розсудливою дитиною. Відвідавши російських родичів, пані Маркович повідомляє чоловікові, що Богдан “втішив усіх своєю мовою і величністю. Ну, якби ти побачив, ходить і говорить, ніби цілий вік між великими панами був… Дуже жадаю я, щоб ти послухав як він почне оповідати про діянія Дорошенка і Хмельницького…” [7, с. 17-18, 26]. Письменник Д.В.Маркович запам’ятав двоюрідного брата таким: “Но всех более удивил меня Богдась ... волоса светлой головки острижены коротко в кружок, одет был в «вышиванной» сорочке, заложенной в штаны, подпоясанный и босой; говорит только по-украински” [20, с. LXXXV].

У Франції пані Маркович показала сина френологу, і той пророкував, “що дуже буде чоловік правдивий – не зможе ніколи неправди вимовити; дуже буде розумний і розуму великого; що organ de distruction в його развитий” [7, с. 74]. Життя Б.О.Марковича підтвердить цей прогноз.

Навчаючись на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, Б.О.Маркович захопився соціалістичними ідеями, був соратником В.Г.Плеханова, присвятив молоді роки політичній боротьбі. Знайомий з Б.О.Марковичем по колу радикально налаштованої студентської молоді, науковець і громадський діяч Д.М.Овсяніко-Куліковський, залишив портрет молодого революціонера: “Это был в полном смысле красавец. Умный, хорошо образованный, живой, бойкий, он производил чарующее впечатление ...Он очень увлекался социалистическими идеями того времени, в их несколько ученической и сентиментальной форме, как увлекалось ими большинство радикальной молодежи” [22, с. 1-9].

І справді, Б.О.Маркович був налаштований і діяв радикально: у 1877 р., під час відомої демонстрації на Казанській площі в Петербурзі, де виступав Плеханов, він “весьма энергично действовал боксом, сражаясь с городовыми” [22, с. 7]. Серед інших рис Б.О.Марковича – відвертість і любов до мистецтва [16, арк. 6]. Б.О.Маркович виріс, не знаючи соціальних меж, бачив у кожній людині рівного. Аби вивчати потреби народу і розповсюджувати соціалістичні ідеї, Б.О.Маркович поступив робітником на фабрику. Антиурядова діяльність, участь у демонстраціях і розповсюдження політичних ідей, не завадили йому закінчити навчання в університеті і отримати кандидатський ступінь, але призвела до численних арештів і заслань.

У 1885 р., місцем перебування заарештованого Б.О.Марковича призначено Новомосковськ Катеринославської губернії, де він оселився під гласним наглядом поліції, яка мала “собирать все сведения, относительно Марковича, как-то совершение преступлений и неблаговидных поступков, причины переселения из одной местности в другую, если бы таковое последовало, сведения об образе жизни, занятиях, поведении.” [4, арк. 1-3]. У Новомосковську, за поліційними рапортами, Б.О.Маркович “ведет себя по отношению к местным властям крайне вызывающим образом” [4, арк. 9]. За зухвалу поведінку та спроби підтримки товаришів, що опинились у в’язниці, вже через півтора місяця піднаглядного життя, у жовтні 1885 р., він на півтора роки потрапляє до в’язниці. Це був найсумніший період життя Б.О.Марковича: в неволі, “среди нравственно искалеченных людей” [16, арк. 13], що були по обидва боки ґрат. В’язень вболіває “за их духовное убожество, за те страдания совести, которые наверное сопровождают их дурные поступки, беспричинные обиды других – я не допускаю, чтобы совесть их не мучила… А до меня доносится лишь немногое, лишь то, что можно видеть или слышать издали. Что было бы, если бы я все видел и слышал, знал и чувствовал? Наверное души бы не хватило воспринять и перестрадать все эти чувствования” [там само].

Співбесідницею, порадницею Б.Марковича в цей час, як завжди, була М.О.Маркович - вона підтримувала його листами і посилками, а наприкінці лютого, маючи звістку про заслання сина до Астрахані [16, арк. 14], відвідала його у в’язниці. В дорозі вона захворіла, в Катеринославі її зустріла негода, “скверная гостиница” і невблаганність губернатора Д.Н.Батюшкова, до якого вона зверталась з проханням вплинути на долю сина [7, с. 176]. Мати й син мали кілька побачень у в’язниці. Пригнічена станом здоров’я сина, М.О.Маркович з Катеринославу вирушає до Харкова, де сподівається продовжити клопотання про звільнення.

Клопотання успіху не мали: Б.О.Марковичу призначено прибути на місце трирічного заслання до Астраханської губернії [4, арк. 14]. Він намагається відкласти час відправлення через слабкий стан здоров’я, а також вимагає дворянських привілеїв - заміну шляху “по этапу” в арештантській робі прибуттям до Астрахані залізницею без супроводу, або ж у супроводі конвоїрів, утримуваних власним коштом [4, арк. 17-18]. Тричі оглянувши Б.О.Марковича, Новомосковські тюремний та повітовий лікарі визнають його стан таким, що не дозволяє вирушити на заслання; виконання призначення відкладається. У травні 1887 р. Б.О.Маркович вирушає залізницею з Новомосковську через Синельникове і Лозову до Ростова-на-Дону, а звідти – через Царицин - до Астрахані [4, с. 31].

На засланні, в Астраханській, а згодом – Саратовській губерніях, Б.О.Маркович стає помітною постаттю в житті російської провінції. Він зближується з М.Г.Чернишевським, і під його впливом розпочинає літературну діяльність: стає співробітником місцевих видань, а згодом- редактором “Саратовского вестника” (1895-1898 рр.). З 1889 р. він співпрацює з“Астраханским вестником”, з 1900 р. – з “Волжским вестником” і “Саратовским листком” [16, арк. 24; 249, арк. 1-3]. Під керівництвом М.Г.Чернишевського, Б.О.Маркович дебютує як перекладач. Першою його роботою в 1888 р. стає переклад творів французького натураліста Летурно “Evolution de morale” і “Evolution de famille” [26, арк. 1; 25] Після смерті М.Г.Чернишевського, Б.О.Маркович був довіреною особою його удови [16, арк. 2, 9; 25].

Між 1887 і 1889 рр., Б.О.Маркович остаточно визначився з професійним вибором, відмовившись від попередніх планів на юридичну освіту [16, арк. 9]. Його життя остаточно пов’язане з літературою: від журналістської роботи і публіцистики, до виконання функцій посередника між літературним світом і М.О.Маркович. Б.О.Маркович бере на себе видання праць Марка Вовчка і свого дядька, Д.Писарєва. Об’їздивши все Поволжя, зробивши внесок у культурне життя Казані і Астрахані, Саратова, Катеринодару [16, арк. 23], на початку нового сторіччя Б.О.Маркович переїхав до столиці, де увійшов до життя столичної преси. Водночас, Б.О.Маркович не залишав своєї першої професії, і до історії вітчизняної науки він увійшов, перш за все, як математик, автор підручників з геометрії, які відзначались методичною цінністю [8].

З поверненням Б.О.Марковича до столиці, поновилось співробітництво з Д.Овсяніко-Куліковським [13, арк. 1], який залучив товариша до столичного журналістського бомонду. Спільні проекти, серед яких - робота над біографіями О.В.Марковича, М.Г.Чернишевського, М.І.Костомарова, пов’язують Б.О.Марковича з О.М.Пипіним [18]. Б.О.Марковичу доводилось зустрічатись з О.Ф.Коні [5].

Перші петербурзькі видання, в яких пощастило знайти тимчасову роботу провінційному журналістові і колишньому політзасланцю – “Среди провинций” та “Правительственный дневник” (1901 р.), згодом були “Санкт-Петербуржские ведомости” (з 1903 р.) [24] і “Свободный народ” [21, арк. 1-2]. З 1905 р. Б.О.Маркович стає постійним співробітником столичних “Биржевых ведомостей” [17; 1]. Попри постійні звинувачення у тому, що він оточив себе революціонерами і радикально настроєними журналістами [15, арк. 20], Б.О.Маркович працював у цій газеті довгий час. Тут він керував висвітленням внутрішньої політики, координував роботу авторів історичних нарисів [23].

Однією з тем, які приваблюють Б.О.Марковича-журналіста на межі ХІХ-ХХ ст., стає діяльність земств. Ще під час роботи у поволзьких часописах, він дбає про ретельне висвітлення земської діяльності, організовує редакційну роботу таким чином, аби представники преси були присутніми на найважливіших засіданнях земських органів і мали уявлення про “подкладку” вопросов и прений” [15, арк. 2], а також, разом з саратовським губернатором О.Косичем, розробляє проект упорядкування і публікації земських записок в Саратовській губернії [6].

Проживши наповнене пам’ятними зустрічами життя, Б.О.Маркович створює і бере участь у збиранні матеріалів до цілої низки біографій. Будучи одним з перших біографів батьків, Б.О.Маркович передає атмосферу свого дитинства, знайомить читача з своїми видатними батьками, турбуючись про збереження пам’яті і покладаючи початок вивчення діяльності О.В. і М.О.Марковичів [2; 3; 9; 12]. Героєм нарисів Марковича, був і його дядько по материнській лінії Д.І.Писарев [11; 27].

Ще у 1872 р. Б.О.Маркович розробляє економічний нарисМар’їнської волості, який містить господарчі, демографічні, статистичні, агрономічні відомості, інформацію щодо тваринництва у вісімнадцяти досліджених селах [10]. Ставши журналістом, Б.О.Маркович у 1908 р. пише, на замовленнявидавництва “Мир”, історичний нарис “Царствование Николая І”. Публікації і особисті папери Б.О.Марковича дають можливість сформулювати його публіцистичне кредо. Від тексту, від інформації, що подається, автор вимагає, насамперед, доказовості, обґрунтованості і об’єктивності. Попри суворі вимоги до роботи і підкреслену математичність ходу думок, син своїх батьків, Б.О.Маркович не міг не цінувати легкості і образності журналістського слова, закликаючи молодих колег переймати найкращі здобутки майстрів літератури [12; 15].

Б.О.Маркович був представником інтересів своєї матері в останню добу її життя. Його зусиллями, за участі Чернишевського і Пипіна, видається і розповсюджується по бібліотеках країнивосьмитомове видання зібрання творів Марка Вовчка [18, арк. 3; 19, арк. 1-2]. За участі М.Грушевського, Б.О.Маркович видає твори Марка Вовчка на західноукраїнських землях [3].

Отже, можемо виокремити такі періоди життя Б.О.Марковича: юність, роки навчання у Петербурзькому університеті, що пройшли у революційній боротьбі і осягненні математики; заслання і життя на Поволжі, де Б.О.Маркович знаходить друге покликання свого життя - журналістику, і з бажанням реалізуватись на цій ниві перебирається у 1900 р. до столиці, відколи починається новий етап його життя. Верхня хронологічна межа комплексу джерел, за якими відтворюємо життєвий шлях Б.О.Марковича - 1915 р. Дехто з авторів повідомляє, що Б.О.Маркович помер у 1915 р. [28, с. 70]. Українські ж видання 1927-1929 рр. говорять про Б.О.Марковича як про живого на той час професора Ломоносівського університету в Москві [29].

Література

1. Анциферов В.А. Письмо к Б.А.Марковичу. – Інститут Російської літератури (далі – ІРЛІ). 9594.

2. Гнатюк В. Письмо к Богдану Афанасьевичу Марковичу. – ІРЛІ. 9596.

3. Грушевский М.С. Письмо к Б.А.Марковичу. – ІРЛІ. 9598.

4. Дело канцелярии Екатеринославского губернатора об установлении гласного полицейского надзора за Марковичем Б. – Дніпропетровський облдержархів. Ф. 11, оп. 1, спр. 178.

5. Кони А.Ф. Письмо к Б.А. Марковичу. – ІРЛІ. 9599.

6. Косич А. Письмо кБ.А.Марковичу. – ІРЛІ. 9600.

7. Марко Вовчок. Твори в 7 т. – Т.7. – Кн. 2. – К.: Наукова думка, 1967. – 423 с.

8. Маркович Б.А. Геометрия пространства. – СПб., 1911. 9. Маркович Б.А. Марко Вовчок (М.А.Маркович). Биографический очерк // Союз женщин. – 1908. – № 1. – С. 11-15; № 2. – С. 10-21.

10. Маркович Б.А., Вощенин И.А. Деревни, исследованные Б.А.Марковичем и И.А.Вощениным. I. Марьинская волость. Экономический очерк. 9 августа 1872 г. Торжок. – Відділ рукописів Російської національної бібліотеки (далі – ВР РНБ). Ф. 1000, оп. 2, спр. 818.

11. Маркович Б.А. Д.И.Писарев. І. Даниловы и Писаревы. – ІРЛІ. Ф. 174, спр. 9542.

12. Маркович Б.А. Письмо к С.А.Венгерову. – ІРЛІ. 9616.

13. Маркович Б.А. Письма в издательство “Мир”. – Російський державний історичний архів (далі – РДАЛМ). Ф. 597, оп. 1, спр. 159.

14. Маркович Б.А.Письма в издательство “Речь”. – РДАЛМ. Ф. 1666, оп. 1, спр. 544, 2550.

15. Маркович Б.А. Письма к Жилкину И.В. – РДАЛМ. Ф.200, оп.1, спр.56.

16. Маркович Б.А. Письма к Маркович М.А. – ІРЛІ. 9512