Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

УПА і український нарід

Українська Повстанська Армія це всенародня армія, зложена з найкращих представників всіх верств і всіх прошарків українського народу, які борються за загальнонаціональні інтереси, а тому й пов'язана міцними моральнми зв'язками з найширшими масами української нації. Факт, що УПА вже десять літ існує і діє серед найжахливіших умовин большевицько-московського, а перед тим німецького терору доказує, що це не фраза, а глибока істина. Бо зовсім слушною є заввага, що "партизанська війна без політичної цілі неминуче мусить заломатися, подібно як у випадку, коли її політична ціль незгідна з цілями населення". І якщо б боротьба УПА не відповідала найглибшим бажанням найширших українських мас і якщо б вона не мала за собою симпатій та посуненої до найвищих меж жертвенности й посвяти, активної піддержки всього українського народу, то в підбольшевицьких умовах УПА не проіснувала б і одного місяця. Тільки завдяки цій подивугідній всесторонній піддержці всього українського народу, українських чоловіків і жінок, і навіть старців і дітей, Українська Повстанська Армія може до сьогодні успішно протиставитись величезній матеріяльній перевазі окупанта.

Про це джерело сили УПА знає добре окупант. І тому, навіть коли большевиків витиснули з України німецькі окупанти, большевицька Москва не забувала робити все можливе, щоб підірвати в українського народу його симпатії до УПА.

Про большевицькі провокативні намагання представити УПА як німецьку інтригу, ми згадували вже давніше. Тут хочемо навести ще один рід большевицьких провокацій, спрямованих на підривання авторитету та народніх симпатій до УПА. У споминах згадуваного вже викладача Старшинської Школи УПА, запрошеного з-поза УПА, читаємо про це:

"Єдність українського народу не була вигідна клятим ворогам української державности. В своїх зізнаннях з дня 10. 1. 44. головний агент большевицької розвідки на терен УПА-Північ Александер Чхєйдзе (псевдо Чапаєв) каже: "як начальник оперативного відділу я одержував уже безпосередньо інструкції для використання прірви, яка витворилась між українським визвольним рухом УПА і деякою частиною української інтелігенції з противного табору (мельниківці, бульбівці, уцеківці). Мені з Москви постійно нагадували про те, щоб я за допомогою всієї моєї сітки діяв в напрямі поглиблення цієї прірви. Можу сказати, що це мені досить легко вдалося з огляду на великий політичний примітивізм цього табору, що дуже легко давав собі вмовляти різні наші провокації. Всякі сплілки і видумки, на нашу велику радість, ці люди дуже швидко приймали і поширювали. Пригадую, що спеціяльно нашою видумкою про запрошення Бандери в склад українського радянського уряду ми наробипи дуже багато ідеологічної і матеріяльної шкоди УПА та українському революційному підпіллі. Дуже пегко приймались також вістки про всякі репресії, які нібито застосовувались бандерівцями у відношенні до Мельниківців і бульбівців. Ці вістки розширювались летом блискавиці серед заінтересованих партійців".

(М-ч: "Перша Старшинська Школа УПА", "До Зброї", ч. 9.)

Але, ті большевицькі провокації ширились власне - серед заінтересованих партійців і тільки серед них. Український народ відкидав їх з обридженням, бо відчував, хто їх плодить, і бачив, хто їх ширить. Ні большевики своїми провокаціями, ні заінтересовані партійці, які безвідповідально ширили ці большевицькі провокації, не були в силі підірвати довір'я і симпатій українського народу до УПА, бо ж УПА була і діяла серед народу і нарід своїми власними очима добре бачив, Хто і за що бореться в рядах УПА. В партійних розграх український нарід на Рідних Землях незаінтересований і в жорстоких умовах большевицької окупації не бачить для них місця. Він бачить добре, що в Україні існує лише один поділ: поневолений український нарід, який за ініціятивою революційної ОУН, під боєвими прапорами УПА і під політичним керівництвом УГВР бореться, використовуючи кожну форму боротьби, за свої національні суверенні права, по одній стороні і - большевицько-московські окупанти та їх вислужники по другій.

Большевицькі провокації й інсинуації на УПА віджили по закінченні другої світової війни серед нової української емігірації, знаходячи пригожий для себе грунт в роз'яреній партійній гризні. В пресі тих партійних середовищ, які під час німецької окупації відмовились від участи в визвольній боротьбі українського народу, ставились вороже до УПА, а то й ангажувались по стороні окупанта в поборюванні УПА, стали появлятись повторювані на всі лади давні большевицькі інсинуації з характеристичними для кожної інсинуації та провокації прикметами: повторюючи раз-по-раз про "жахливі переслідування в УПА мельниківців, бульбівців та інших партійців", ніколи, ні разу не було при тому подано - кого ж це саме з мельниківців, бульбівців, соціялістів, чи інших партійців, де, коли і в який спосіб УПА замордувала, закатувала, чи переслідувала.

Ці неморальні оргії деяких еміграційно-політичних середовищ у відношенні до УПА, які стоять у так різкому контрасті до постави всього українського народу на Рідних Землях, викликали жаль і слушне обурення тих, що залишились на Рідних Землях, щоб нести весь тягар безпосередньої боротьби з окупантом. І тому то у "Зверненні Воюючої України до всієї української еміграції" з жовтня 1949 р. говориться:

"Край обурений занепадом політичної і громадської моралі серед української еміграції, що завдає шкоду цілій визвольній справі, що в очах чужинців ганьбить цілий народ і формує фальшивий погляд на боротьбу на землях... Край з прикрістю стверджує, що саме серед еміграції знайшлися люди, що довгий час взагалі сумнівалися в існуванні на землях Української Повстанської Армії, Української Головної Визвольної Ради і підпільної Організації Українських Націоналістів. Треба було аж рейду відділів УПА, треба було повстанцям пройти серед боїв понад тисячу кілометрів, щоб остаточно переконати своїх невірних томів, що УГВР, УПА та ОУН існують, що вони діють і борються на Ухраїнських Землях. Але навіть після цього є ще на еміграції люди, які всіляко намагаються применшувати значення боротьби на Землях, звужувати її розміри, обезцінювати політично. Край закликає всіх цих людей припинити будь-яке обезцінювання визвольного руху на Землях і віддати всі свої сили інтересам Воюючої України. Тим, хто засліплені своїми власними інтересами не знайдуть відваги і охоти покинути свої виступи проти визвольного руху на Землях і свідомо продовжуватимуть обезцінювати його, Край виразно заявляє, що їх роботу він розглядатиме як злочин щодо українського народу і його визвольної боротьби в Україні".

А в своїй заяві з 25. ІХ. 1947 р. Головне Командування УПА вияснює так різко і звичайно шкідливо толковане на еміграції відношення революційної ОУН та УПА:

"Еміграційні кола, використовуючи понадпартійність УПА, пробують заперечувати ту велику організаційну ролю, яку відограла ОУН, керована Степаном Бандерою, в процесі утворення й росту УПА і яку ця організація продовжує відогравати сьогодні. У зв'язку з цим Головне Командування УПА заявляє:

1. Українська Повстанська Армія постала з бойових груп ОУН (керованої С. Бандерою) в 1942 р. в умовах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників. На протязі 1942-43 рр. до УПА долучилися широкі українські народні маси. УПА стала виразно всенаціональною збройною силою. Вона стала найповнішим і загальним виявом самостійницької боротьби всього українського народу...

4. Українська Повстанська Армія понадпартійна. В ній борються всі, кому дорога справа Самостійної Української Держави, без різциці поглядів, політичних переконань і партійної приналежности. Але рівночасно з цим УПА цілком визнає той велетенський вклад, що його внесла ОУН, керована Степаном Бандерою, в справу утворення, зміцнення й розвитку УПА. ОУН поклала основи під УПА. Вона скріпила її своїми високоідейними кадрами (члени ОУН становлять понад 50 % усього складу УПА), вона обстояла її політично від нападів як з боку національцих ворогів України, так і з боку деяких українських груп; вона доклала найбільших зусиль для успішного розвитку УПА і докладає їх сьогодні в рямках УГВР".

І, з приємністю приходиться ствердити, що й загал української еміграції поставився до всіх партійних оргій проти УПА так, як і ввесь український нарід на Рідних Землях: він з обридженням відкинув їх як неможливе і шкідливе для національної справи явище й, не дивлячись на всі спроби вдержування партійних гет, об'єднався духово біля визвольної боротьби УПА. Відштовхненою від українського загалу й осамітненою залишилась горстка непоправних партійців, над якими трагічно затяжіло їх сумне недавнє минуле.

Боротьба УПА ще не закінчена. Вона ведеться далі і тому ще передчасно робити підсумки. Ізза цього ми й ограничимо нашу спробу оцінки боротьби УПА до кількох основних стверджень:

1. Геройська боротьба українського народу під прапорами УПА створила величезний морально-політичний капітал, який уможливлює належно ставити українську справу на міжнародному форумі. Вона перенесла українську справу з площини теоретичних концепцій в площину існуючої дійсности, показуючи її світові, як живу проблему, як ятріючу рану сьогоднішнього політичного ладу на сході Европи. Геройська боротьба УПА відбилась голосним відгомоном за кордоном і потрясла сумлінням західнього світу, який, так байдужий на всі меморіяли й звернення еміграційних центрів і груп, зацікавився тепер українською справою й почав її студіювати.

Одночасно, мужня постава українського народу, виявлена боротьбою УПА проти обох окупантів України за здійснення чітко виписаних на прапорах УПА ідей, переконує західній світ, що при розв'язці української справи до уваги треба брати не поставу й інтерес одної чи другої еміграційної групи, а тільки і єдино бажання й інтерес українського народу на Рідних Землях.

2. На внутрішньому - боротьба УПА поставила ще раз перед очі всім великі національні ідеали, вказала правильний шлях національних змагань, зактивізувала політично найширші маси українського народу і, виявивши великанську міць моральних сил українського народу, скріпила віру в себе.

Кожна українська людина, дивлячись на героїзм і безмежну посвяту бійців УПА, і тієї матері й жінки, що з подивугідною мужністю приносять в жертві Батьківщині своїх синів і мужів, висилаючи їх на нерівний бій в ряди УПА, і дівчат, що не лякаючись тортур з власного бажання голосяться на санітарок УЧХ та зв'язкових УПА, і малих дітей, що не бояться енкаведівських катів і переносять бійцям УПА важливі інформації, - почуває гордість з приналежности до такого народу і певність, що нарід, який зродив УПА мусить перемогти.