Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Універсали Богдана Хмельницького

План

Вступ.

1. Богдан Хмельницький – історична постать визвольної війни українського народу 2. Аналіз теоретичних основ написання універсалів.

2.1. Історія написанні універсалів Богдана Хмельницького.

3. Аналіз універсалів Богдана Хмельницького по роках.

Універсали 1648р.

Універсали 1649р.

Універсали 1650р.

Універсали 1651р.

Універсали 1652р.

Універсали 1653р.

Універсали 1654р.

Універсали 1655р.

Універсали 1656р.

Універсали 1657р.

Пропозиції

Висновки і узагальнення.

Використана література:

Додатки.

Вступ

Предметом дослідження в даній роботі є документи гетьмана Богдана Хмельницького, що очолив Визвольну війну, які виділяються автором в особливу групу - універсали.

Вивчаючи письмові джерела по історії Визвольної війни автор в даному випадку обмежується розглядом універсалів Б. Хмельницького як найбільше важливих джерел, які вийшли з повстанського лагеря і відбили його тенденції.

Значення документів Б. Хмельницького було оцінено ще сучасниками Визвольної війни. Їхню інформацію часто використовували автори вітчизняних та закордонних літописів і хронік, щоденників і мемуарів. Примітно, що вже в 1649 р. був вперше опублікований топографічним засобом документ Б. Хмельницького (лист до польського короля Яна Казимира від 17/8 1649 р.). Вітчизняні і закордонні історики протягом трьох сторіч розшукували і вводили в науковий оборот документи керівника Визвольної війни, зрідка присвячуючи конкретним документам невеличкі джерелознавчі етюди. Лише в 20 столітті стало можливим опублікувати практично весь комплекс відомих тоді гетьманських документів - 499 одиниць, включаючи 24 сумнівних або фальсифікованих. Це найцінніше археографічне видання було виконано академіком, доктором історичних наук И. П. Крип’якевичем і кандидатом історичних наук И. Л. Бутичем. Воно відразу ж стало незамінною підмогою для кожного фахівця з історії Визвольної війни.

Автор хоче в роботі вирішити такі задачі.

1. Залучити деякі універсали Б. Хмельницького, їх тексти і провести аналіз щодо їх написання.

2. Визначити характерні риси внутрішньої форми універсалів Б. Хмельницького; походження формулярів універсалів.

3. Визначити умови достовірності різноманітних універсалів гетьмана, охарактеризувати можливість використання інформації універсалів для наукової реконструкції історії Визвольної війни.

Методологічною основою даної наукової праці є визначне видання І. Крип’якевича і І. Бутила “Документи Богдана Хмельницького”, випущені в Києві в 1961 році.

Упорядники цього збірника прагнули, по можливості, уникнути повторення недоліків попередніх публікацій. Всі документи подаються на тій мові, на якій вони збереглися. Документи, які вже публікувалися, звірені з оригіналами, і в них зроблені відповідні уточнення.

Археографічне опрацювання проведено у відповідності з існуючими правилами, а також з урахуванням досвіду практичної роботи в цій галузі.

В основу публікації покладено оригінали; у випадках, коли оригінал загинув, але він у свій час був надрукований, в основу публікації покладений передрук з оригіналу. При відсутності оригіналів і публікацій з них у збірник включена найбільш вірогідна" копія.

Всі документи мають редакційні заголовки, в яких зазначаються дата (рік, місяць і число), місце написання, адресат і зміст. Оскільки всі документи належать Богдану Хмельницькому, в заголовках автор не вказується. У тих випадках, коли в документі дата відсутня або ж помилкова, вона встановлена на підставі вивчення змісту даного та інших документів. Зважаючи на те, що документи Хмельницького, адресовані королю і польській шляхті, датовані, як правило, за новим (григоріанським) стилем, а інші здебільшого за старим (юліанським) стилем, всі документи мають подвійну дату. На першому місці поставлено дату за старим, на другому — за новим календарем. Дописані дати і в першому, і в другому випадках взяті в дужки.

У ході рішення поставлених задач автор використовує досвід джерелознавства, особливо таких авторів як: .......

Дана робота складається з введення, трьох глав, висновків та узагальнень, пропозицій і додатків. У першому розділі розглядається сама постать Б. Хмельницького, як видатного діяча і дипломата Визвольної війни, у другому - основне місце приділяється аналізу та історії написання універсалів Хмельницьким, у третьому розглядаються самі універсали по роках їх написання. Відзначимо, що в зв'язку з обмеженістю обсягу роботи багато висновків є викладені в ній у тезовій формі без докладного обгрунтування. Додаток укладає в собі деякі сумнівні документи Б. Хмельницького.

1. Богдан Хмельницький – історична постать визвольної війни українського народу

Основні дати життя і діяльності Богдана Хмельницького

(Дати по старому стилю)

1595, (ймовірна дата народження Богдана Хмельницького)

1596, Злиття православної і католицької церкви на Україні (Брестська унія).

1597, Страта Наливайко у Варшаві.

1620, Битва під Цецоре.

1621, Битва під Хотином.

1630, Повстання Тараса Федоровича.

1637, Повстання Павлюка.

1637-1638, Виконання Хмельницьким обов'язків військового писаря.

1647, Захоплення хутора Субботіва Чаплинським.

1647, грудень Втеча Хмельницького в низов'я Дніпра.

1648, 8 травня Битва під Жовтими Водами.

1648, 16 травня Битва під Корсунем.

1648, червень Заняття Києва армією Хмельницького.

1648, червень Повстання “чорних” людей у Московської Русі. 1648, 8 червня Перший лист Хмельницького царю.

1648, 16 липня Битва Кривоноса з Вишневецьким під Константиновой.

1648, 13 вересня Розгром шляхетської армії під Пилявой.

1648, 26 сентября-16 жовтня Облога Львова.

1648, 27 жовтня - 14 листопада Облога Замостя.

1648, 23 грудня В'їзд Хмельницького в Київ.

1649, січень Посольство Мужиловського в Москву.

1649, 31 травня Виступ Хмельницького в похід.

1649, 5 червня Прийом царем посла Хмельницького Федора Вишнякова.

1649, 29 червня Початок облоги Збаража.

1649, 5-6 серпня Битва під Зборовом.

1649, 8 серпня Зборівський договір.

1650, серпень - вересень Похід Хмельницького на Молдавію.

1650, жовтень Прийом Хмельницьким царського посла Унковського.

1651, січень Указ польського короля про початок наступу на Україну.

1651, 6 лютого Виступ Хмельницького в похід.

1651, 11 лютого Смерть Данила Нечая.

1651, 19-28 лютого Земський собор у Москві про приєднання України.

1651, 18-20 червня Бій під Берестечком. 1651, 21-30 червня Облога козацького табору під Берестечком.

1651, 7 липня Універсал Хмельницького про збір війська.

1651, 25 липня Заняття Києва Радзивіллом.

1651, 10 серпня Смерть Ієремії Вишневецького.

1651, 18 вересня Білоцерківський договір.

1652, лютий Відмова польського сейму затвердити Білоцерківський договір.

1652, 23 травня Перемога Хмельницького під Батогом.

1652, грудень Переговори в Москві посла Хмельницького Богданова (Зарудного).

1653, березень Посилка в Москву посольства Бурляя і Мужиловського. 1653, 8 червня Початок нарад виборних людей у Москві про прийняття України.

1653, 22 червня Посилка царем Ладиженського із повідомленням, що вирішено прийняти Україну в московське підданство.

1653, 19 серпня Виступ Хмельницького проти шляхетської армії.

1053, 2 вересня Смертельне поранення сина Хмельницького - Тимоша.

1653, 1 жовтня Рішення Земського собору прийняти Україну в московське підданство.

1653, 23 жовтня Оповіщення царем про війну з Польщею.

1653, 28 листопада Розлад польско-шляхетської армії під Жванцем.

1653, 5 грудня Висновок договору Польщі з Кримом.

1653, грудень Спустошення Волині татарами.

1654, 8 січня Рада в Переяславі.

1654, вересень Заняття Смоленська московсько-козацькими військами.

1655, січень Облога Богуна в Умані.

1656, травень Оголошення Москвою війни Швеції.

1656, 7 вересня Заключення союзного договору між Хмельницьким і Ракочи.

1657, 9 червня Прийом Хмельницьким царського посла - Федора Бутурлина.

1657, 27 липня Смерть Богдана Хмельницького.

Богдан Хмельницький, обраний гетьманом, розвивав свою кипучу діяльність по розширенню повстання. Він організував агітацію серед населення за повстання проти магнатів і польської шляхти. Був установлений зв'язок із реєстровим козацтвом і «виписчиками», а також із міщанством міст і містечок і жителями сусідніх до них сел. Не залишилися поза впливом агітації Хмельницького і королівські війська і магнатські хоругви, до складу яких входили насильно завербовані українські селяни чи козаки-виписчики.

До повстанців на Запоріжжя стікалися колишні учасники кристиянсько-козацьких повстань 1637-1638 р., що бігли після розгрому цих повстань до низу Дніпра. У його ряд вливалися запорізькі козаки-виписчики. Бігли до них селяни із сіл і міщани міст, а також і реєстровці.

Богдан Хмельницький розсилав свої універсали (відозви) із призовами до населення України піднятися на повстання проти утиску шляхетської Польщі. Універсали Хмельницького перших днів повстання дійшли до нас, на жаль, не в справжніх текстах, а в пізніших літературних переробках. Але, як і вся діяльність Богдана Хмельницького на Січі, його універсали своїм змістом свідчать про попередню продуманість цілей і шляхів боротьби. Це не тільки жагучий призов до повстання, але і програма цього повстання, й клятва бути вірним інтересам народу в боротьбі за свободу від іноземного утиску.

У цих універсалах, розісланих у всі кінці « України, що розоряється і що гине », Хмельницький, звертаючись до селян, до козаків і міщан, говорив про те, що вся Україна страждає під тяжким польсько-шляхетським ярмом.

Потрібно боротися, говорив він далі. Боротьба - це єдиний засіб, за допомогою якого можна звільнитися від іноземного ярма й одержати свободу. «Ніколи ви не знайдете можливості скинути польське панування, якщо тепер не скинете цілком ярмо польських правителів, не добудете вільними, тієї свободи, що наші батьки купили своєю кров'ю»,- закликав він. Він закликав усіх піднятися на польських панів і їхніх приспішників, знищити їхню владу і йти «у неприступні місця на низов'я Дніпра». Для успіху боротьби було необхідно, щоб селяни і козаки виступили спільно. «Було би дуже добре, якби на ворогів разом, одним ударом ударили козаки і селяни». Добре знаючи по досвіду минулих повстань, що головною силою в боротьбі проти утиску шляхетської Польщі є селянські маси і козацтво, Хмельницький прагнув насамперед підняти на повстання їх.

Богдан Хмельницький попереджав, що боротьба буде жорстокою, кривавою і нещадною.

Про себе Хмельницький говорив в універсалі: «Що ж стосується мене, то я не буду шкодувати ні життя, ні сили, готовий на всяку небезпеку, усе віддам для загальної свободи і блага. Душа моя не заспокоїться доти, поки я не досягну того, що я визначив вищою ціллю життя».[1]

2. Аналіз теоретичних основ написання універсалів

Універсалом називається документ, що у феодальній Речі Посполитій і на Україні XVI-XVIII ст. мав характер публично-правового акта (маніфест, жалувана грамота й ін.). Інскрипція (вказання адреси) латиномовних документів цього роду країн закордонної Європи починалася словами «universis ot singulis» («всім і кожному»), тобто формально універсал був звернений до всіх мешканців тієї або іншої держави. Звідси і назва документів даного роду - «універсал» (від латинського слова «universalis» - загальний). На Україні універсали видавалися (у змісті: писалися, привселюдно оголошувалися й ін.) гетьманами Війська Запорізького, полковниками й іншими представниками генеральної старшини, а також ватажками селянсько-козацьких повстань XVI-XVIII ст.

У «Документах Богдана Хмельницького» було розміщено 114 універсалів. Видавці не врахували одного документа-універсалу, що раніше публікувався, любенському Мгарському монастирю на володіння сеножатями, які належать бернардинам (від 15/3 1653 р.). Після виходу у світло «ДБХ» дослідниками було виявлено і видано ще 4 універсали: 1) И. Нечаю з забороною заподіювати збиток слуцькій фортеці (від 6/8 1657 р.); 2) м. Слуцьку, про захист його від постоїв і переходів військ (від 7/5 1656 р.)[2]; 3) київському Пустинно-Нікольському монастирю на право риболовлі не тільки на лівому, але і на правому берегу Дніпра (від 3/4 1652 р.); 4) універсал, що забороняє Війську Запорізькому і всім повстанцям заподіювати збиток володінням князя Домініка Острожського-Заславського (від 30/7 1648 р.)[3].

Таким чином, у даний час відомо 119 універсалів Б. Хмельницького, із котрих 68 були створені в роки Визвольної війни. У оригіналі збереглося 53 документа, інші 66 - у копіях і перекладах. Слід зазначити що поняття «оригінальний універсал» є у відомій мірі умовним. Далеко не всі документи Хмельницького створювалися їм власноручно, хоча усі вони, за єдиним винятком, скріплювалися гетьманським підписом. Щоб у цьому переконатися, достатньо порівняти почерки декількох універсалів, копії яких приміщені в «ДБХ» (176, 283 374). З них лише № 176 написаний гетьманом власноручно. Ясно, що універсали часто диктувалися генеральному писарю або канцеляристам, серед яких були високоосвічені люди, наприклад автор «Львівського літопису» дипломат Михайло Гунашевський, і навіть створювалися останніми по розпорядженню гетьмана. Про це свідчать сучасники, а сам Хмельницький прямо заявив в одному із своїх универсалів: «приказуєм.... сєй наш універсал написати» (383). Не випадково на 7 гетьманських універсалах виявляємо ще і підпис генерального писаря И. Виговського (96, 110, 115, 138, 222, 318). У оригіналі одного з універсалів узагалі відсутній підпис Хмельницького. Цей документ завізований генеральним писарем И. Демковичем (13). Текст універсалу, як і будь-якого іншого гетьманського документа, міг бути написаний не Хмельницьким, а рядовим канцеляристом.

Гетьманські універсали створювалися по самих різноманітних приводах, і в силу цього є дуже різнорідними. Сам Хмельницький часто називав універсал не тільки «універсалом», але і «писанєм» (тобто посланням), «листом» (36, 39, 83, 89, і ін.). Навіть той самий документ міг бути названий Хмельницьким і «універсалом» і «листом» одночасно (178). У силу цього потрібно покладатися не стільки на вказівки самого гетьмана, скільки на характер змісту й особливо внутрішньої форми документів.

Як відомо, умовний формуляр акта підрозділяється на три частини, кожна з якої розпадається на декілька складових:

1. Початковий протокол: 1) invocacio - богослов'я; 2) intitulatio - позначення особи, від якого виходить документ 3) inscriptio - обозначення адресата; 4) salutatio - вітання.

2. Основна частина: 5) arenga, prologus й ін. - преамбула 6) promulgatio - привселюдне оголошення; 7) narratio - виклад обставин справи; 8) dispositio - . розпорядження по справі; 9) sanctio - заборона порушення документа; 10) corrobaratio - відомості про достовірні знаки документа.

3. Заключний протокол: 11) datum - місце й час видачі документа; 12) apprecatio - заключення. [4]

Роздивимося по черзі кожну частину формуляра гетьманських універсалів.

Початковий протокол

Інвокація.

Відсутня у всіх універсалах гетьмана, за виключенням єдиного (462). Відсутність інвокації - характерна риса російських, українських і білоруських актів XIV- XVII ст. , за винятком духовних грамот. В універсалі № 462 вона є в такому виді: «Во имя Господа, аминь, квечной памяти речи» Такого роду інвокациія зафіксувана в однім із документів Війська Запорізького - універсалі гетьмана И. Петрижицького і усього Війська Запорізького від 22/3 1632 р. із вираженням їхньої згоди на створення Києво-Могилянської колегії й обіцянкою мати її завжди під своїм заступництвом: «Во имя отца и сына и святаго духу, пресвятые животворящие троицы, ку вечной тоей речи памети станься, амінь». Цей універсал бачив Хмельницький до 1654 р. і підтвердив його своїм записом, але не виявлений упорядниками «ДБХ»: «Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозского». Використання формули богослов'я, характерної для документів церковних ієрархів, свідчить про участь останніх у виробітку універсалу № 462. Це не було випадковим, тому що в документі йде про важливі положення католицької церкви в Білорусії.

Інтитуляція. Є присутньою майже у всіх універсалах Хмельницького, за винятком деяких, що збереглися в копії. Вона являє собою найбільше стандартну частину універсалів. «Богдан Хмельницкий, гетман з Войском його королівської милості Запорозским», «Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским», «Богдан Хмельницкий, гетман з Войском його царского величества Запорозским». Звичайно гетман використовував 1-й варіант інтитуляції в 1648-1651 рр., 2-й - у 1651-1653 р., 3-й - в 1654-1657 рр.

Аналіз

Потрібно також подрібніше зупинитися на інтитуляції універсалу до пінської шляхти, яка не притягала особливої уваги дослідників до себе: «Ми, Богдан Хмельницкий, гетман генеральний Войск его царской милости Запорожских». І Цього разу аналогія відшукується у відомому Хмельницькому универсалі И. Петрижицького від 22/3 1632 р.: «Ми, Иван Петрижицкий, гетман генеральнй Войск его царской милости Запорозской милости Запорозское». Займенник «ми» у вустах Хмельницького не був порожнім звуком. Він дійсно підкреслював колегіальний характер виробітки даного універсала-маніфеста, зверненого до пінської шляхти і гарантувавший їй різноманітні права.

Інскрипція.

Являє собою складну і змінливу формулу. И. П. Крип’якевич правильно визначив 4 основних типи інскрипцій. До 1-го відноситься формула, що починається словами: «Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належит». Після цієї частини інскрипції, умовно позначеної як загальна, випливає громіздке продовження, яке уточнює коло адресатів (представники гетьманської адміністрації чи рідше - представники міської і сельської влади. Ця друга частина, умовно позначається як та, що уточнює, переходить у третю, що конкретизує частину інскрипції, де звичайно вказується адресат: якась особа або достатньо вузьке коло осіб. Слід зазначити, що в 2-й частині інскрипції перелік адресатів подавався при суворому дотриманні субординації (від вищих представників адміністрації до нижчих), наприклад: «а меновите панам пулковникам, суддям, асаулом, сотником, атаманом і всєй старшині и черні Войск його царского величества Запорозских, кому толко сеє наше показано буде писанє» (319). Тип 1-ї формули інскрипції збігається з формулою, яку використовували гетьмани й полковники Війська Запорозького до 1648 р. У свою чергу, ця формула універсалів гетьманів і полковників Війська Запорізького сходить до відповідних формул універсалів польських королів Стефана Баторія, Сигизмунда III, Владислава IV. Проте ще більш поширеною була формула 2-го типу, для котрої характерно сполучення інскрипції й промульгациії, причому остання передує інскрипції. Тут можна виділити 5 основних варіантів:

1) «Ознаймуем тим нашим писанєм, кому би толко потреба было відати а меновите». Далі випливала 2-а частина формули, ідентична частині інскрипції, яка уточнює , 1-го типу;

2) «Ознаймуем тим писанєм нашим кождому, кому би о том відати належало, а меновите... »;

3) «Ознаймуем тим писанєм нашим, кому колвек показано будет, тепер і напотом... »;

4) скорочений - «Ознаймуем тим писанєм нашим»;

5) близький до 1-го типу: «Ознаймуем тим писанєм нашим вшем вобец... ».

Слід зазначити, що тип 2-х формул інскрипцій збігається з формулою деяких збережених універсалів гетьманів Війська Запорізького, а також

польських королів XVI- ХУП ст. , наприклад - з універсалом Стефана Баторія від 16/6 1578 р.: «Ознаймуемы тим листом нашим вшем вобец і кождому зособна, кому те ведати належит». [5]

Відзначений також особливий варіант формули другого типу, який починається зі слів «Відомо чиним» або «До відомости доносимо»» який є дуже архаїчним. У такому виді тип 2-ї формули інскрипції дуже близький до відповідної частини гетьманських універсалів першої половини XVII в. У свою чергу канцелярська практика Великого Князівства Литовського і традиції місцевого українського і білоруського діловодства впливали на формуляр документів Війська Запорозького і Польщі.

Був достатньо поширений і 3-й тип формули інскрипції. Для нього характерно безпосереднє визначення адресата («Паном полковником...»), після чого випливає промульгація «до відомости подаємо» (110), «доносимо до відомости» (382). Такого рода формули ідентичні формулам інскрипцій гетьманських наказів, у результаті чого іноді виникає плутанина. Проте і вони не були винаходом Хмельницького або його канцеляристів, а використовувалися їхніми попередниками. Так, тип 3-ї інскрипції зустрічається в універсалах К. Скидана (1637 р.), І. Петрижицького (1632 р.).

Слід зазначити, що подібні формули типу 3 має також цілий ряд універсалів і грамот польських королів і великих князів литовських XV-XVII ст., а також коронних гетьманів ХУІ-ХУІІ ст.

До типу 4 інскрипцій належить лише один універсал (462): «Ознаймуєм цим листом утвердженим вірою нашою і всього Війська кожного, кому належить про це знати». Тут має місце складна формула, у якій інскрипція змішана з корроборацієй: «затверджуєм вірою нашою і всього Війська». Вживання даного виразу було обумовлено характером і змістом документа. Даючи широкі гарантії пінській шляхті, гетьманська адміністрація клялася в

їхньому виконанні, що в даному контексті було цілком доречним. Ця ж формула також підтверджує колегіальний характер виробітки документа.

Інші декілька універсалів об'єднує одна риса: повна відсутність інскрипції. У одному випадку (16, 229) безпосередньо після інтитуляції випливає наррація, в іншому (131) - аренга-наррація - «Поневаж всемогущою своєю рукою десною бог і створитель неба і землі сподобіл мні ...неприятелей... православної церкви... ляхів з України в Полшу далеко прогнати... » Останній універсал дуже нагадує деякі документи київського братерства, грамоти, видані Братському монастирю в першій половині XVII ст. ієрусалимськими патріархами Феофаном (1620 р.), Паісієм (1649 р.), константинопольським патріархом Кирилом (1623 р.), а також заповіти И. Борецького (1631 р.), П. Могили (1646 р.) і ін. Як відомо, Хмельницький був у найтіснішому контакті з патріархом Паісієм, покровительствовал Могилянській коллегії, а свій універсал Братському монастирю видав всього лише півтора року через після видачі йому ж «благословенної грамоти» від Паісія. Це пояснює причину настільки незвичної побудови даного універсалу й утримання його аренги-наррації. Один із вищезгаданих універсалів (16) також стосується монастирських справ, і його специфіку можна пояснити впливом документів православної церкви. Особливу побудову мають документи, позначені в «ДБХ» як універсали (226, 297).

Салютація.

Ця частина формуляра є лише в двох універсалах гетьмана: «по залеценю зичливости нашое» (40), «доброго здоровья бажаю вам від бога» (226). Салютацію можна зустріти й в універсалі И. Петрижицького від 1/8 1632р. і наказі П. Сагайдачного від 13/5 1619 р., де вона йшла після інскрипції. В даному випадку універсали отримали визначений вплив не тільки канцелярських традицій, але й епістолярного жанру, де салютація була неодмінним атрибутом.

Основна частина

Аренга.

Порівняно рідко зустрічається в універсалах Хмельницького. І. П. Крип’якевич точно зазначив три явних випадки її використання. Як відзначив С. М. Каштанов, аренга могла іноді мати характер юридичного посилання, але в цих випадках вона зливається з наррацією.[6] У ряді універсалів Хмельницького можна знайти схоже явище, причому аренга-наррація виявляється у формулах типу «иж ведлуг наданя ясне освецоных княжатей їх милостей Вишневецких православных» (81).

Наррація

Наррація є обов'язкової частиною універсалів Хмельницького, хоча і є деякі винятки (39, 115, 1'52, 190, 226, 274, 322). У більшості випадків нарративна частина універсалів починалася виразами «иж видячи», «дошла відомость», «маючи погляд і респект» і др. Дуже часто зустрічається виклад так називаної реtitіо - прохання про видачу універсалу, челобитної (13, 15, 84, 138, 156 249, 301, 318, 344, 356, 403, 430, 460). Так, наприклад «жалосне ся ускаржали» (13), «жадали от нас... отцеве монастира Густинокого (15) або «поэволисмо на просбу... отца Інокентия Кгизеля» (356). У деяких випадках гетьман вживав стандартний оборот, але з доповненням, гідним «Енеїди» И. П Котляревського, наприклад: «ми, маючи взгляд на панів Мартіна і Федора Воронов... , взявши (їх) в протекцію нашу і наклонивши вухо до прозби їх» (403). Відзначимо, до речі, що в документах Хмельницького часто зустрічаються яскраві обороти, наприклад константинопольський патріарх Панас «праве вырвался з пащеки бисурманскоі» (196). Полковника І. Золотаренко гетман застерігав від повторення помилок кампанії 1654 р у Білорусії, коли був загублений темп наступу через те, що його війська замешкалися «біля курников», т. е фортеці (316).

У ряді універсалів «петиціо» сполучилося з указівкою на надання грамот для підтвердження, наприклад: «Михайло Гунашевський, протопопа киевский, покладал перед нами записов два, один од пана Павла Яновича Хмелницкого, полковника киевського, собі, малжонце, і нащадком своїм на вічну продажу пляцу і двора... і другий од Івана, цирулика... » (460). В деяких випадках гетьман згадує про документи, що спонукали його видати універсал: «нас зустрів у шляху посол його королівської молости . . пан Гижевский с письмом е. к. м.... », а далі переказувався лист Яна Казимира (36).

У нарративній частині гетьман іноді посилався на свої універсали, видані раніше (83, 251, 283, 305). У одному з них він згадує про два попередні універсали, відповідно до яких Максаковський монастир одержував «маєтності» (282). Це посилання є достовірним, тому що згадані універсали добре відомі і розміщенні в «ДБХ» під № 139, 140. Деякі універсали, на які зроблені посилання самим Хмельницьким, не дійшли до нашого часу, і наррація дозволяє частково реконструювати їхній зміст, так само як в інших документів. Слід зазначити, що в нарративній частині універсалів Хмельницького є іноді унікальні зведення, і як наприклад, про боротьбу трудящих мас українського народу не тільки проти польської шляхти, але і проти «власних» феодалів, зокрема православних монастирів (13, 16).

Диспозиція

Диспозиція включає в себе розпорядження, наказ гетьмана і є неодмінним атрибутом кожного універсалу без винятку. У більшості випадків вона відкривається словом «прето» (тому). Далі випливали різноманітні слова і вираження, найбільше поширеними з яких є : «приказуєм», «росказуєм», «жадаєм», «напомінаєм», «позволилисмо», «хочемо», «постановляемо». Нерідко ці слова подаються в більш енергійних формулюваннях: «суворо приказуєм», «срокго напоминаєм» і т.д. Іноді вживалася повторна диспозиція. Справа в тому, що універсал міг включати декілька різноманітних розпоряджень і кожне з них починалося з тих слів типу: «суворо теж росказуєм» (282). Диспозиції тому розташовувалися одна за іншою, зрідка після санкції (249). Дуже своєрідною є диспозиція універсалу № 181, у якій, правда, можна доглянути деякі елементи санкції: «І по-десяте напоминаєм, аби ні в чом волі вашої не противляючисе, усе те в цілі приказанє заховане било».

В окремих випадках диспозиція могла містити в собі елементи наррації. У наказі (283), що зобов'язує ніжинського наказного полковника домогтися виконання універсалів про передачу Максаковському монастирю декільком сіл, Хмельницький дорікав його за те, що той не прийняв відповідних мір проти «непослушенства» селян. При цьому, пишучі своє розпорядження, гетьман додав: «А кгды ж ми і перед тим на море ходечи і крваве здобываючис не однимали, але на монастирі надавували». Як вдалося встановити наказним ніжинським полковником був тоді Роман Каторжний (Котарний), що, через тиждень, 28/10 1654 р., видав свій універсал, що зобов'язує селян виконувати волю гетьмана. Відзначимо, що своє прізвисько Р. Каторжний одержав за те, що, беручи участь в морському поході запорожців проти Туреччини, потрапив у полон і тривалий час був невільником на турецькій галері («каторзі»). Усього на галері знаходилося 242 невільника, у переважній більшості росіяни, українці, білоруси. У 1642 р. вони підняли успішне повстання на галері в той час, коли вона знаходилася в протоці Дарданелли. Уходячи від погоні, повстанці обігнули Грецію, а затим прибули в Палермо (Сицилія) і в Неаполь. Звідти вони направились у Рим, де були прийняті папою римським Урбаном VIII і більшість із них після цього повернулися на батьківщину. Р. Каторжний залишився на службі у Фердинанда III Габсбурга, віце-короля Королівства обох Сицилій. Прослуживши там 4 роки, він повернувся на батьківщину незадовго до початку Визвольної війни, а коли вона спалахнула, прийняв у ній активну участь. Р. Каторжний неодноразово також приймав участь у дипломатичних місіях повстанців, у першу чергу під час переговорів під Білою Церквою (1651 р.), посольствах у Туреччину та ін.[7] Про все це Хмельницький знав і, докоряючи Р. Каторжного у відсутності належного рівня відстоюванні інтересів монастирів, натякав на пожертвування, зроблені повстанцями, що були невільниками, 1642 р. грецьким і італійським монастирям.

Санкція

Санкція є присутньою майже в усіх універсалах Хмельницького, за рідкісними винятками (131, 226, 297, 322, 410, 462). Власне, в універсалі-маніфесті (462) санкція була б явно недоречною. У іншому документі (322) мова йшла про порівняно маловажне питання: дозволи Братському монастирю сытить мед на праздники, тому санкція була зайвою. Іноді санкція є у своєрідній формі, коли покарання за порушення наказу припускається: «Боже сохрани, если бы до нас дошло известие о том, что кто-либо упрямый або злобный поять начал бы проливать християнскую кровь или убивать бедных людей». Лише в одному випадку гетьман удається до архаїчної форми санкції у виді божої кари («под неласкою божою»), та й то в сполученні з повелінням не порушувати розпорядження: «абы наданю нашом ніхто з войска нашого не важился тому місцу святому найменшой кривди чинити» (407). Лише в трьох випадках згадується грошовий штраф за порушення волі гетьмана в 100 талерів (400, 1000 злотих (370). До речі, про грошовий штраф у 1000 талерів йде нагадування й у єдиному відомому універсалі дружини гетьмана - Ганни.

Відзначимо, що найбільше поширеною була санкція у формах clauses injonctives (повеління не порушувати) і comminatoires (загрозливим покаранням). У цілому порушення гетьманської волі, що підривало авторитет гетьманської влади, трактувалося, ще в умовах військового часу, як тяжкий злочин. Порушнику, «яко гвалтовнику листов наших гетманских» (83) погрожувала сувора кара, включаючи страту. Каральні функції стосовно порушників розпоряджень гетьмана Хмельницький найчастіше покладав на полковників і іншу старшину. При цьому він посилається на якийсь власний документ, що визначав міру покарання. Так, в універсалі від 12/6 1648 р. говорилося: «до нас не одсилаючи (порушників) сурове карали, ведлуг їх заслуги і декрету, від нас войську виданого» (15). В іншому універсалі (від 30/7 1648 р.) є аналогічне розпорядження: «строго карати на горло» відповідно до «artykulow o stroju» Війська Запорозького.[8] Про «артикули військових» згадується також у наказі Хмельницького від 12/8 1650 р. (111).

В цілому санкція, як і диспозиція, яскраво свідчить про класову сутність внутрішньої політики гетьманської адміністрації.

Корроборація

Корроборація є одним із найбільше стабільних частин формуляра гетьманських універсалів. Вона включає, підпис Хмельницького, супровідний запис і печатку.

У переважній більшості гетьман підписував універсали в такий спосіб: «Богдан Хмельницький, рукою власною», рідше: «Богдан Хмелницкий, гетьман, рукою власною». Настільки стислий підпис був не випадковим, так як повний титул гетьмана приводився в інтитуляції. Відзначимо, що підпис такого ж роду використовувався й іншими гетьманами Війська Запорізького.

Іноді обов'язки гетьмана і «старшого» виконували різні люди, про що свідчать 2 листи Яцини, «атамана кошевого і старшого Войска Запорожского» «гетману Войска Запорожского» від 9/4 1628 р. Були і деякі інші варіанти підписів. Так, О. Голуб на одному з універсалів (від 4/7 1622 р.) підписався як «гетьман Війська е. к. м. Запорожского з товарищи», причому було додане ім'я писаря: «Ларион писар». Ім'я писаря зустрічається і на інструкції, даної козацьким послам на варшавський сейм Богушу Гридкевичу, Яцку Савицькому, Григорієві Нужному, що була вироблена на загальній раді 10/12 1636 р. у Каневі: «Федір Онушкевич, писар військовий» .

У ряді випадків підпису передувала супровідний запис. Виділяються такі його формули:

1) «На счо для певнішоє і лепшоє віри сес лист даем... із печатю войсковою і подписом руки нашоє власнюе» (222); 2) «А для ліпшое віри при подписе руки і печат войськовую притиснути росказалем» (181); 3) «На што для ліпшоє віри при печати войськовой рукою своею подписалисме» (40, 319, 323, 462); 4) сочетание формул 2 і 3 типів: «А та грамота для лутчей віри печетю нашею войсковою стверджаем и підписом руки нашої» (114).[9]

Такого роду формули, особливо 1 і 2, були дуже поширеними, причому їх вживали і гетьмани Війська Запорозького, і православні ієрархи.

Вплив формулярів грамот Великого Князівства Литовського позначалося й у термінології універсалів, та й інших документів Хмельницького. Так, у деяких універсалах знаходимо слово «сес» замість «сей». Це не було опискою. Слово «сес» суцільно і поруч є присутнім у формулах корроборації грамот ряду великих князів литовських і особливо Олександра (кінець XV - початок XVI в.), наприклад: «і на те есмо дали сес лист з нашою печатью».

Датум

Датум універсалів Хмельницького є достатньо уніфікованим, як, і в переважній більшості східнослов'янських документів XIV-XVII ст. У найбільше повному виді формула датума є в універсалі до пінської шляхти (462): «Діялося в Чигирині, дня 22 липня, за старим календарем, року божого 1657». Частіше вживалися більш стислі вираження типу: «Дан в Ірклію 1 августа 1650 року» (109). Замість «дан» часто використовуються інші слова, як «дат», «писан», рідше - «датум». Універсали датувалися по старому календарю. Цифри писалися літерами. Характерною рисою універсалів було те, що датум стояв перед підписом, а не навпаки.

Апрекація відсутня у всіх універсалах, що, до речі, типово і для грамот Російської держави, де вона зустрічається лише у виняткових випадках. Не варто приймати за апрекацію «пост скриптум», що зустрічається в двох універсалах Хмельницького (190, 269) і є до того ж дуже підозрілим у змісті істинності.

Нестандартний формуляр

Нестандартний формуляр має і універсал, у якіому є розпорядження Війську Запорізькому готуватися до війни проти Речі Посполитої (№ 226 від 17/1 1654 р.). Тут можна виділити лише інскрипцію, салютацію, промульгацію диспозицію і повторну салютацію. Ряд істотних компонентів абстрактного формуляра універсалу відсутні, зате є салютація, характерна лише для листів гетьмана, і ще і повторна. Сумнівної є формула інскрипції «вся атамания як Войска Запорожского, так і городового». Незвичайно найменування «его милостью» царя Олексія Михайловича, вживання вираження «король-лях» стосовно Яна Казимира. На жаль, цей документ зберігся в досить недосконалій копії, і ще й у перекладі на польську мову, але проте дуже нестандартний формуляр даного акта дає підставу засумніватися в достовірності останнього.

Накази

Цим терміном позначаються документи, видані гетьманом або представниками його адміністрації і містять у собі розпорядження, по питанням військового або адміністративно-господарського характеру. Формуляр наказів багато в чому повторює формуляр універсалу. Не випадково самий гетьман не проводив чіткого розходження між універсалами і наказами. Часто він позначав їх одним словом «писане», називав типовий наказ універсалом (100) або «листом універсальним» (111). Особливо легко поплутати накази з універсалами, що мають формулу інскрипції 3 типу («Паном полковникам...»). Накази створювалися по заготовлених шаблонах канцеляристами, писарями і т.д. (100), але завжди підписувалися Хмельницким.

Наказ формально звертався до більш вузької групи осіб, ніж універсал, а частіше всього - до конкретної особи.

Накази є в цілому більш стислими, ніж універсали.

У результаті, проаналізувавши формуляр і зміст універсалів і наказів Хмельницького, їх можна розмежувати декілька інакше, чим це зроблено в «ДБХ» И. П. Крип’якевичем і И. Л. Бутичем. Більш доцільним рекомендується віднести до числа універсалів документи за номерами 109, 156, 176, і, навпаки, віднести до числа наказів документи за номерами 38, 84, 89.[10]

2.1. Історія написанні універсалів Богдана Хмельницького

Всього вдалося виявити 475 документів Богдана Хмельницького:

169 оригіналів, 156 архівних копій, 125 діловодних перекладів з оригіналів на російську та інші мови, 25 документів (оригіналів і копій) відомо тільки з попередніх публікацій. У збірнику вміщено 172 документи українською, 121 російською, 131 польською, 45 латинською, 4 угорською, один італійською і один німецькою мовами. Вперше публікується 107 документів.)

Всі документи, вміщені у збірнику, систематизовані у хронологічному порядку за старим стилем. В їх складі: листи (320), в тому числі до російського уряду (151), угоди (2), інструкції (3), накази (28), універсали (115), звернення, прохання та інші документи (7).

Гетьманська канцелярія підтримувала зв'язки з іншими країнами шляхом листування. Перші листи Богдана Хмельницького до російського уряду написані довільною формою, що суперечило тодішній практиці у міжнародних відносинах. Цим, очевидно, і пояснюється той факт, що російський уряді у березні 1649 р. передав через посла Унковського «образцовое письмо», яким гетьман мав користуватися при зносинах з царем. Встановленої «образцовым письмом» форми звертання і дотримувалася українська дипломатія з літа 1649 р. у зносинах з Росією. В листах витримуються усталені титули і етикет, але ділова частина написана простою, розмовною мовою.

У листах до польського уряду наслідувалась шляхетська багатослівність і витончена ввічливість, що проявлялась у вживанні виразів «вірні піддані», «покірні слуги» і т. д., і т. п.

Листи у Швецію, Семиграддя та інші країни написані латинською мовою у пишномовному стилі. До речі, і переговори з чужоземними послами Богдан Хмельницький та козацька старшина вели латинською мовою, якою вони добре володіли. Слід зауважити, що в усіх листах адресувалися.

При користуванні листами Богдана Хмельницького необхідно враховувати. що гетьман змушений був зважати на тогочасний дипломатичний етикет, а тому вживав форми і вислови, прийняті тоді. Цей етикет і дипломатична ввічливість не завжди відбивали справжню суть прави. Історику це необхідно мати на увазі, і тому для розкриття справжнього стану речей він повинен використовувати й інші документи.

В інструкціях послам перелічувалися питання, які їм доручалось з'ясувати чи розв'язати в ході переговорів.

Якщо листи, як правило, були документами дипломатичного порядку, то універсали і накази являли собою документи внутрішнього характеру. Вони писались коротко, по-діловому. В універсалах можна виділити постійні стилістичні частини. Ім'я і прізвище гетьмана зустрічається в одній формі — «Богдан Хмельницкий». Титул його знаходимо в трьох редакціях. Коли Україна перебувала під владою Польщі, Хмельницький підписувався: «гетман з Войском его к. м. Запорозким», після розриву з Польщею — «гетман з Войском Запорозким», після возз'єднання з Росією — «гетман з Войском его ц. в. Запорозким». Звернення передається по-різному («всім вобец і кожному зособна», «ознаймуєм нашим писанем», «ознаймуєм сим універсалом нашим», «ведомо чиним сим писанєм нашим» і т. д.). Опис подій подається без вступу. Однак часом зустрічається загальний короткий вступ. В окремих універсалах відсутні і вступ і опис подій, а наводиться тільки вирішення справи.

Листи та універсали, як правило, підписувались гетьманом і скріплювались військовою печаткою. На окремих документах зустрічається підпис генерального військового писаря.

Перші листи та універсали складав сам Хмельницький, про що свідчать оригінали листів до російського уряду. Пізніше документи писав генеральний військовий писар та за його вказівкою канцеляристи. Це підтверджують оригінали, написані різними почерками. Зразка, за яким би складалися листи та універсали в канцелярії гетьмана, очевидно, не було, бо навіть документи,, написані в один і той же день, відрізняються щодо стилю. На стиль документів, безперечно, мали вплив ті, хто писав їх проекти.

Не можна сказати, скільки листів та універсалів вийшло з канцелярії гетьманського уряду, бо не збереглися ні журнали реєстрації, ні офіціальні списки. У різних джерелах є чимало згадок про універсали та листи, яких упорядникам відшукати не вдалося. Це особливо стосуються універсалів війську, а також окремим особам. Можливо, деякі документи Богдана Хмельницького ще будуть виявлені. Поштовхом для цього, може, стануть матеріали, що вміщуються в додаткові № 2.

Як відмічалось, більшість документів збереглася в копіях або перекладах. Деякі копії мають офіціальний характер і засвідчені військовою. канцелярією, причому інколи зазначається, що копія виготовлена з оригіналу. Офіціальними можна вважати копії, вміщені в Генеральному слідстві маєтностей 1729 - 1730 рр. і в Генеральному описі Лівобережної України 1763 - 1769 рр.

Проте ці копії виготовлені не дуже уважно. В них допущена зміна правопису, заміна та перестановка окремих слів. Ще більше неточностей в копіях XIX ст.

Чимало документів, зокрема листів до російського уряду, збереглось у тогочасних перекладах. При читанні цих документів слід мати на увазі, що переклад може мати неточності в передачі термінів і відтінків думки. Наприклад, слово «розуміємо» перекладалось словом «ведаем», «подобно» — «чаем», «вдячне» — «в любви», «прохати» — «молитися», «ласки» — «милости» і т. д. Далеко більше неточностей і помилок є в перекладах на польську та інші мови.

Чимало вільностей допущено і в публікаціях документів Богдана Хмельницького. Навіть у такому серйозному виданні, як «Акты Южной и Западной России», є заміна одних слів іншими (замість слова «вобец» написано «вообще» та ін.), не кажучи вже про публікацію М. Грушевського у VIII і IX томах «Історії України-Руси». Текст документів тут здебільшого подається в перекладах, нерідко довільних.

Оригінали і копії оригіналів документів українською мовою публікуються за новою українською орфографією, як це прийнято у виданні «Воссоединение Украины с Россией».

Визвольна війна 1648—1654 рр. привела в рух всі класи і стани, загострила соціальну боротьбу, поставила на порядок дня різні питання державного життя. Одним з відгуків цього великого руху і була поява підроблених документів Богдана Хмельницького, складених як учасниками визвольної війни, так і ворогами українського народу. Прикладом такої фальсифікації можуть бути інструкції ігумену Данилу для переговорів з шведським королем, датовані червнем 1654 і жовтнем 1655 рр.

Є ряд сумнівних та підроблених документів, що, на думку упорядників, сприятиме дальшому вивченню дипломатичних документів Богдана Хмельницького, а також окремих питань, бо ж і в основу підробок клались конкретні думки, факти. (у додатках)

3. Аналіз універсалів Богдана Хмельницького по роках

Як вже зазначалося вище, універсали Хмельницького висвітлюють майже все життя тогдешньої Лівобережної України, тому суттєвим є виділення і розгляд написання цих документів по роках у взаємозв’язку з історичними подіями.

Універсали 1648р

№ 13

1648, червня 17 (27). Чигирин. — Універсал про недоторканність майна Густинського монастиря.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его королевской милости Запорозким.

Всім вобец і каждому зособна, кому би о том відат належало, до відомости доносим, іж нам жалосне ся ускаржали господинове монастира Густинского на нікоторих свояволников, коториє, запомневши боязни бсжое, важатся їм кривду чинит в добрах їх. В том такового каждого сурове напоминаем, аби ся от тоге погамовавши, оних отцев при которих ми кривде стоїмо, занехавши, при впокойном митю їх зоставляли, кгди бижте, який бил противний напоминаню нашему і важился на них самих і на добра їх наступоват, злецилихмо тоє Івану Мелниченку, полковнику прелуцкому, аби їх, яко неприятелей, громил і забиял, іначей не чинячи.

Дат с Чигирина 17 июня 1648.

Іоан Демкович, писар війсковий рукою [власною].

На звороті: От его милости пана гетмана Хмельницкого 1648 года, іюня, 17 дня.

№ 16

1648, липня 2 (12). Чигирин. — Універсал прилуцьким сотникові і отаманові про покарання учасників нападу на Густинський монастир на чолі з Костем Карпенком та Карпом Лихим.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его королевской милости Запорозским.

3 великою жалостю дошло нас відати, іж от незбожних а наддер своволних людей, а барзій поганов місца святиє монастира внівеч обернули і дощенту спустошили, за што ми от давних часов голови свої покладаєм, за віру нашу православную і за цілост домов божиіх, а тепер, где би їм болший ратунок, яко от синов церковних бил, то еще барзій зпустошене, за што пилно того всім нам постерігати потреба, боячися от господа бога срокгого караня, аби болшей того не было. А той монастир Густинский іноков велице побожних нападши, своволниє Костя Карпенко і Карп Лихий з купою немалою зпустошили, чернцов скрутне мордовавши, збили, а інших людей, ктиторов місца того святого, насмерть позабивали, речи і спряти церковниє кгвалтовне пошарпали. Прето росказуєм пану сотнику і атаманови прилуцкому, аби сте . і сами, ужалившися так великое кривди божоє тих здрайцов поймали і до нас не отсилаючи, сурове карали ведлуг їх заслуги і декрету от нас в войску виданого. Єсли би теж што-колвек церковного било, і у кото-рого-колвек, люб шляхецкого в монастиру побраного, теди аби все до монастира било поотдавано, іначей не чинячи под срокгостю войсковою.

Писан в Чегерині, дня 2 іюля, року 1648.

Богдан Хмельницкий, гетман рукою власною.

На звороті: От его милости пана гетмана на тих, што монастир шарпали под час войни.

Іншим почерком: Універсал Хмельницкого 1648 року виданий, місяця іюля 2 дня.

№ 36

1648, грудня (2) 12. Острог. — Універсал з повідомленням про мир і попередженням, щоб шляхта не пригноблювала селян та не чинила утисків православній вірі. Переклад

Богдан Хмельницький, гетьман, з його королівської м-ті Військом Запорізьким.

Всім взагалі і кожному зокрема, кому про це належить знати, покірно віддавши рицарські послуги на ласку в. м., на наших милостивих панів, доводимо до відома, що нас зустрів у дорозі посол його королівської м-ті його м-ть п. Гіжовський з листом його королівської м-ті, королевича Яна Казимира, якого господь бог всемогутній зволив поблагословити на панування. У цьому листі він пише, щоб ми, припинивши цю непотрібну війну і пролиття християнської крові, знову повернулися на свої землі, і залишає нас у мирі та при давніх вільностях. Цим універсалом ми повідомляємо про це в. м. панів і бажаємо, щоб в. м-ті також не йшли проти волі і наказу його66 королівської м-ті і не мали ніякої злоби ні до своїх підданих, ні до руської релігії, а, навпаки, зберегли до нас свою ласку і залишили нас у спокої, щоб уже більше не тішився ворог. І не дай господи, щоб до нас дійшла звістка про те, що хтось впертий і злобливий знову почав проливати християнську кров і вбивати бідних людей, чим порушив би спокій і мир, встановлений його королівською м-гю, і напевяо привів би до ще більшого знищення Речі Посполитої, бо ми цього не бажаємо. Цей універсал, прочитавши у Львові, просимо відіслати до Кам'янця-Подільського, де, ми чули, зібралося також чимало шляхти, до якої вдруге віддаємося з наипокірнішимн своїми послугами.

Даний з Острога, дня 12 грудня 1648 року.

Їх м-тей, милостивих панів у всьому покірний слуга Богдан Хмельницький, гетьман його королівської м-ті Війська Запорізького, власною рукою.

№ 38 1648, грудня 22 (1649, січня І). Київ. — Універсал про «послушенство» селян сіл Вишеньки та Великі і Малі Дмитровичі Флорівському монастирю

Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго королевской милости Запорозкого.

Всім обивателем в Дмитровичах в Великих і в Малих і в Вишеньках в маєтностях єго милости Гуменицкого, суді києвского, под небитност єго самого, приказуєм вам сурово, абисте во всем били ігуменії Флора і Лавра монастира києвского послушними і вшелякую повинност ведлуг звичаю давного отдавали і що-колвек позабірали маєтку розного панского, аби поворочали, не маючи жадной потреби до гумен і до вимеру млинового; постерегайте того, аби до нас і найменшая кривда не доходила новая, що того всего повинен дозріти Степан козак, сотник Пішчинковой, аби там жадной своєволи і бунтов не било, іначей не чинячи под срогостю войсковою.

Дат в Києві, дня 22 декембрия року 1648.

Богдан Хмельницкий, гетман, рука власная.

№ 39

1648, грудня 28 (1649, січня 7). Київ. — Універсал про «послушенство» селян села Підгорець Печорському дівочому монастирю.

Богдан Хмельницкий, гетман Войска его королевской милости Запорозского.

Всім вобец і кождому зособна, особливе подданим монастира Печерского до інокин того монастира в селі Подгорцах належачим, і новим козаком, сим листом моїм гетманским ознаймуєм і владзою нашою гетманскою сурове напоминаем, абисте так ви подданиє, яко коториє з охоти под тот час в козачество не хотячи до монастира роботи і повинности отправляти удалистеся, честной законници, госпожі Магдалині Белецкой, ігумені печерской і всім сестрам о Христі того ж монастира послушни били, повинност і роботи вшелякиє отправляли, постерегаючп на себе войскового караня. Бо ми зо всим войском не хочем от мона стиров, особіиве от убогих законниц, подданих одиймовати: даст бог на услугу войсковую без людей церковних охочих. А вас і повторне напоминаем, абисте всі а всі, коториє в Подгорцах знайдуєтеся, законницам печерским по старому послушенство отдавали; а если росказаню і листу нашому хто з вас спротивится, таковий, яко войсковий неприятел і зневажач листу нашого, горлом караний будет.

Дан в Києві, дня 28 декабря, року 1648.

Богдан Хмельницкий, гетман, рука власная.

На звороті: Универсал Хмельницкого. Лист Подгорец погребний. Подверженний лист од Богдана Хмельницкого на село Подгорці.

№ 40

1648, грудня 29 (1649, січня 8). Київ. — Універсал про заборону порушувати земельні володіння шляхтича Себастіяна Снетинського у Коростишеві і Городську

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его королевской милости Запорозким.

Всім вобец і кождому зособна, кому би о том ведатн належало, особливе полковником, сотником, асавулом і всему рицерству, козаком з Войска нашого Запорозкого, по залеценю зичливости нашоє, до ведомости доносим, як ми шляхетного пана Себестияна Снетинского не бачечи ни в чом Войску нашому Запорозкому противного, а бачечи такое зчисченє і спустошене од Козаков своволних, в реєстре нашом не будучих, оного в оборону свою гетманскую взявши, мети хочемо і сурове росказуємо, аби он з жоною і детками своїми в месте Коростешове албо в Городску, в дому своєм або ли теж гдеби-колвек он перемешкинал, од вшеляких наездов кгвалтовних і доброволних попасов, ночлегов, мимоходов, переходов завше водний зоставал, кривди і шкоди і в наменшой речи не поносил, але завше безпечен здоров'я своего і маетности од кождого, так з Козаков наших, яко і мужиков, зоставал; в дорозе теж если би где-колвек по потребе своей виєхати мел, аби всюди б'ез жадное трудности і пренагабаня доброволне пропусчали; што теж колвек у него кгвалтовне взято, а своє би он мел у кого-колвек, так у Козаков наших, яко і у мужиков, познат, аби оному без вшелякое трудности повор[оч]ано било конечне, ні в чом тому виразному росказаню нашому гетманскому не противечис, чого всего полковникове, а где не маш полковников, сотникове і атаманове поблизниє, кому би сей наш универсал указаний бил, перестерегат будут, а і то все сурове, без жадного милосердя, на горле, до мене не отсилаючи, [карати] мают, а ежели би так козаки, яко і старшина, справедливости не чинечи, той воли нашей противилис, кождий таковий сурового караня войскового і сам не уйдет На што для лепшоє вери при печати войсковой рукою своєю подписалисме.

Писан у Києве, року 1648, месяца декабря 22 дня.

Богдан Хмельницкий, гетман, рука власна.

На звороті: Універсал Себистияну Снетинскому. Універсал від 1648, грудня 29 (1649, січня 8). Київ. — Універсал про заборону порушувати земельні володіння шляхтича Себастіяна Снетинського у Коростишеві і Городську відноситься до комбінованих універсалів. Для цієї категорії характерно сполучення ознак, властивих гетьманським документам різноманітних підгруп і навіть груп. Так, в універсалі, даному шляхтичу С. Снетинському, Хмельницький наказував:

1) повернути Снетинському нерухоме і рухоме майно;

2) заборонялося чинить йому «попасы, ночлеги, мимоходы» і ін.;

3) забезпечував йому вільний проїзд. Отже, в одному універсалі сполучилися риси і формули, властиві привілеям, «оборонним» і «проїзним» універсалам.

Як відомо повстання назрівало вже здалеку, не вистачало лише останнього поштовху і людини, в якої б вистачило мужності піти до кінця. Такою людиною і виявився Хмельницький: рішучий, дійовий, гнучкий, розумний. Період 1648 року – це більш-менш початок гетьманування Хмельницького, але вже відчувається в ньому рука хазяїна, для якого важливим є не тільки ідея всьго його життя, але і життя, яке обертається навколо цієї ідеї. Підтвердженням такого бачення ватора є універсали видані щодо Гутинського монастиря: від 1648 року, червня 17 (27). Чигирин. – Універсал про недоторканість майна Густинського монастиря; від 1648 року липня 2 (12). Чигирин. – Універсал про підтвердження прав Густинського монастиря на його володіння і про заборону записувати в козаки монастирських підданих; від1648 року липня 2 (12). Універсал прилуцьким сотникові і отаманові про покарання учасників нападу на Густинський монастир на чолі З Костем Карпенко та Карпом Лихим.

З’являються універсали про так зване “послушенство”, що також каже про розуміння Хмельницьким свого часу та його потреб. Повністю перебудувати державний устрій у ще поневоленій країні було неможливим і дуже опарним, тому єдиним шляхом був призив до повстання з найбільш можливим утриманням давно існуючих порядків: від 1648 року, грудня 2 (12). Острог. – Універсал з повідомленням про мир і попередженням, щоб шляхта не пригноблювала селян та не чинила утисків православній вірі; від 1648 року, грудня 22 ( 1649, січня 1). Київ. – Універсал про “ послушенство” селян сіл Вишеньки та Малі і Великі Дмитровичі Флорівському монастирю; від 1648 року, грудня 28(1649, січня 7).Київ. – Універсал про “послушенство” селян села Під горець Печерському дівочому монастирю.

Універсали 1649р.

№ 52

1649, березня 11 (21). Мошни. — Універсал про дозвіл Київському Пустинному Микільському монастирю ловити рибу в Дніпрі.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким. Ознаймуємо тим писаньєм нашим, іж ведлуг стародавних уживана; прав і привилеєв от королей їх милости наданих позволилисмо тая, в луках яко і в ставах, належачих до святого Николи монастира Пусчинного києвского, риби ловит, почавши от Белобережя аж до озера названого Дубком, леч тим тилко краєм от плесов Городища і Максимовки. Прето напоминаєм кождого з войска нашого, аби отцом николским монастира Пустинного києвского в ловенью риби жадного пренагабанья і перешкоди не чинил. Єслн би якиє спротивниє били сему писаню нашому, такиє ведлуг срокгости войсковоє карани бити мают, яко своєволниє, іначей не чинячи под срокгостью войсковою.

Дат в Мошнах, месяца марта одинадцятого дня, року 1649.

Богдан Хмельницкий, рука власная.

На звороті: От Хмельницкого, аби нихто не перешкожал в ловеню риби отцам святониколским, 1649.

В 1649 році з’являються перші універсали щодо врегулювання відносин між торгово-ремісничим населенням. Через вкрай загострений конфлікт і прохання вирішити його з’являється універсал від 1649, березня 11 (21). Мошни. — Універсал про дозвіл Київському Пустинному Микільському монастирю ловити рибу в Дніпрі. Про загострення конфлікту, що призвело до випущення універсалу свідчить сам універсал:

”Прето напоминаєм кождого з войска нашого, аби отцом николским монастира Пустинного києвского в ловенью риби жадного пренагабанья і перешкоди не чинил.”

№83

1649, листопада 8 (18). Київ. — Універсал про затвердження Івана Скиндера чернігівським війтом.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его королевской милости Запорозким.

Всім вобец і каждому зособна, кому о том відати належит, меновите паном полковником, сотником, атаманом, асавулом і всим козаком Войска его королевской милости Запорозкого і висланим нашим, также месчаном черниговским і селяиом, чиним ведомо сим листом нашим, і»: постерегаючи всюди, аби порядок бил і справедливост святая мно-жилас, прото, за обранєм всего посполства места Чернигова, подлуг першого листу нашого, їм даного, Іоанна Скиндера за войта і дозорцу міста і волости, ведлуг права майдебурского, месчаном черниговским служачого, теди і ми, угледівши і маючи залеценє і поцтивиє поступки помененого Іоанна Скиндера, яко человіка годного і на то способного, повагою нашою гетманскою за войта і дозорцу місга его королевской милости Чернигова постановляємо і стверджуємо, счо, которого уряду маєт заживати і держати аж до живота, яко право тоє звичай свой маєт, же войїи доживотниє упривелованиє, в чем далшую конфирмацию от его королевской милости за сим листом нашим одержит. А тепер за «цим универсалом нашим моцен ест вишменований войт местом радити і правити і волосчанами здавна до міста належачими, то єст Слабином, Редкою, Седнесчиною і іншими, і їх судити, порядки винайдовати, которого мают слухати і поважати, так месчане, яко і волосчане менова-ниє, і во всем прилежниє мают бити'на складку, в чом потреба. І товариство наше, полковник і сотники, і вси козаки мают шановати, яко намісника нашого, і ни в чом перешкоди не чинити. Особливо варуємо, хто би який бив бунтовник, там же зараз мают карати, не отсилаючи до нас; а до преречоного войта нашого і намісника нихто справи не маєт міти ни в чом, толко ми сами. Взглядом которого уряду тому ж войту для обийстя єго з ласки нашоє гетманское даємо - млинок Лопатинский і Застриженский і єго власний Кувічицкий, а на міскую потребу перевоз і озера і в дозор млини подаємо, до міста належачиє. Которому то листу нашому аби нихто не бил спречний, і овшем у кождого аби бил цале і непорушне держан, под каранєм срокгим войсковим, што кождий спречний, за данем нам відомости, яко кгвалтовник листов наших гетманских, будет срокго покаран.

Писан у Києве, дня осмого місяца новемврия, року 1649.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Особливістю історичного розвитку України XVI - XVII ст. була наявність міського самоврядування на основі так званого магдебурзького права. Звідси ряд своєрідних по змісту привілеїв і універсалів, якими Гетьман підтверджував самоврядування міст.

№84

1649, листопада 12 (22). Київ. — Універсал про заборону козакам робити шкоди в лісах Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Богдан Хмельницкий, гетман Войска его королевское милости Запорозкого.

Сотникови василковскому і всим козаком около сел Глевахи, Малютинки і Юревки монастира Михайловского Золотоверхого киевского мешкаючим ознаймуєм, іж велебний отец ігумен з братиєю своєю ускаржалсе, же от вас великую шкоду в дуброве і в лесах маєт. Прето под срокгостю войсковою приказуєм вам, абисте от того часу поперестали в тиє дуброви і леей вєжджати і шкоди чинити. А если би которий упорним бил, а сего листу нашего не слухал, таковий кождий і нагорожати і срокго караний будет. А особливе пан сотник василковский своїм оголосити повинен і кождого срокго карати маєт, на которого скарга будет, а єжели би фолкговал і справедливости не чинил, теди срокгости войсковое дознаєт, кгди ж особливе на вас ускаржаются.

Писан в Києве, року божого 1649 місаця новембрия 12 дня.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

На другій половині аркуша: Первий універсал гетмана Хмельницкого на обваровання пущи.

Універсали 1649 року, таки як № 52, 81, 84, видані Хмельницьким, свідчать про розгул української козацької армії по території України, як анархічної. Якщо спочатку універсали адресувалися українському народові для боротьби з ворогом та по невільником, то з розвитком повстанської війни, деякі універсали стали призначатися для боротьби самим з собою.[11]

Універсали 1650р.

№ 96

1650 квітня 2 (травня 6). Чигирин. — Універсал про «послушенство» міщан Максимівки і Городища монахам Київського Пустинного Микільського монастиря.

Богдан Хмельницький, гетман з Войском его королевской милости Запорозким.

Ознаймуєм тим писанєм нашим, меновите сотнику і всему товариству максимовскому, іж за слушним правом отцове николскиє монастира Пустинного до Максимовки з раменя свего посилают, прето вам приказуєм, аби засланий урядник от них жадного пренагабаня не мел, кгди ж тоє надано веспол з Городишчем на місце светоє од православних продков наших. Хто теди з меншчан знайдуєтся, аби послушникови так в Максимовце, в Городишчу мешчане послушними били, жадних своєволенстз не всчинали, іначей абис не чинил, под ласкою войсковою.

Дат в Чигирине, дня 26 априля 1650.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

Іоан Виговский, писар.

На звороті: На Максаковку із Городищем потверження от Богдана Хмельницкого гетмана даноє Свято-Николским отцем.

№ 100

1650, травня 24 (червня 3). Чигирин. – Наказ Київському полковнику Антону Ждановичу вислати сотню козаків на допомогу кримському ханові.

Переклад

Богдан Хмельницький, гетьман и. к. м. Війська Запорізького.

Пану київському полковникові зі всім товариством полку в. м бажаємо від господа бога здоров'я. Взимку ми від вас вимагали і наказували вам, щоб ви йшли на допомогу й. м. кримському цареві, але тоді ми ще не були впевнені в тому, що укладемо мир з пп. ляхами, а тому в тому році ми і кримський цар вирішили відкласти допомогу. Тепер настав певний мир, тому й. м. кримський цар прислав до нас [листа з проханням], щоб ми дали йому кілька тисяч товариства, по 300 чоловік з полку і по двоє коней на чоловіка, одного сотника старшим, з доброю вогнепальною зброєю, щоб було достатньо пороху, і один віз з харчами на десять чоловік. Не чекаючи другого нашого універсалу, дня 26 травня з'явитися до Полтави, звідки і вирушати в цю дорогу, тобто на призначену допомогу й. м.і кримському цареві, який мае намір йти на черкас на визначене місце, без дальшої відмови, на чинячи інакше під нашою військовою ласкою.

Даний в Чигирині, 24 травня 1650 року.

Іван Виговський, писар Війська Запорізького.

Складна система керування багатотисячною повстанською армією, необхідність вирішувати численні адміністративні справи породили масу канцелярських документів, у тому числі і гетьманських універсалів і наказів, актів військово-адміністративного характеру. На жаль, вони збереглися в незначній кількості. Характерно, що військові питання піднімалися, в основному в наказах, наприклад № 100, 142, 422.

Особливий інтерес притягають до себе «закличні універсали» Хмельницького. Вони являють собою Прокламації, що закликали народні маси до повстання проти поневолювачів. Варто відразу обмовитися, що іноді під рубрикою «закличних універсалів» («закличних листів») поміщають звичайні накази гетьмана, у яких говориться про необхідність яким-небудь частинам крестиянсько-казацької армії готуватися до військових дій, запасати провіант і т.д. Справжні ж «закличні універсали» дійшли до нашого часу в незначній кількості, оскільки карателі знищували їх особливо. У «Документах Богдана Хмельницького» приміщено 6 документів, такого роду, причому усі вони віднесені до числа сумнівних або фальсифікатів.

№ 110

1650, серпня 1 (11). Іркліїв.— Універсал про заборону чинити утиски ніжинським міщанам.

Богдан Хмельницкий, гетман Войска его к м-ти Запорозкого.

Паном полковником, сотником, атаманом, висилком вшеляким од нас в Сівер кождого часу висланим, до відомости подаємо, іж дошло нас відати, же розніє в справах войскових в тамтиє краї заехавши в месте его к. м-ти Ніжине незвичайніє в стаціях податки витягают і в напоях розниє утяженя і інниє ексцесси пополняют. Прето хочемо то по вас міти, хто би єно колвек по дате сего універсалу, от нас мешаном ніжинским даного, важилсе над слушност і звичай будучи висилкою і мимоїздом прикроет чинити, уряд меский зневажати і до шкоди убогих людей в Ніжине месте приводити, таковий кождий за однесенєм до нас, а слушним доводом о кождий виступок незвичайний сурове на горле каран будет, чего полковник наш тамошний ніжинский пилно постерегати мает под срогим каранєм, што для лепшоє ваги при звик-лой печати войсковой і с подписом руки нашоє сей універсал іним видат росказалем.

Дан в Ірклію, 1 августа 1650 року.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Іван Виговский, писар Войска Запорозкого, рукою власною.

На звороті: Жеби ніхто надзер не важился вимишляти і жеби особи майстратових безвинне не сміл зневажати.

Єго милости пана Богдана Хмельницкого, року 1650 августа.

Характерно, що Б. Хмельницький видавав на користь міст Києва, Слуцька оборонні універсали (110, 178, 205, 344, 350), а на користь Козельця видав універсал, що нагадує обельну грамоту (412).[12] Природно, збереглися далеко не всі документи даної підгрупи, про що свідчать, наприклад, згадки про не збережені універсали, видані Б. Хмельницьким м. Києву.

№ 114

1650, серпня 10 (20). Іркліїв. — Універсал ніжинському полковникові і старшині про припинення захоплень шляхетських маєтностей.

Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского. Пану полковнику неженскому и всем сотником и атаманом полку кеженского извещаем, что дошло нас ведати, что великие бунты у вас и своя воля починаетца: паном шляхте, подстаростьям и урядом великие бесчестья чините, на них же грозитеся и похваляєтеся и у крестьян панских силою оти маете мельницы откупные, [в] доходы панские вступ себе чините, а сверх того вольность себе сказываете. А так последним словом наказываем вам, чтоб есте того отстали и ведали о том, что покой подлинной с королем его милости и со всею Речью Посполитою а готовым быть против недруга короля его милости и Речи Посполитой, когда на услугу свою какая лучитца, взывает нас через послы свои. А хто б нибудь имел быта бунтовником и крестьян панских заступать, подымное до скарбы короля его милости, чтобы было выдано и чинш, сиреч доход годовой, паном возбраняти и доходы панские мельницы откупные дават, безчестья приказным никакова не чинить, та :овый всякий жестоко горлом каран будет. А как Войско Запорожское короля его милости все против нынешняго съезду в Ирклию его милости воеводы пана киевского и с ним постановенья во всех статьях зборовских чинити и исполнят имеет. О чем и до его королевские милости посылаемо, чтобы панове до своих маєтностей приезжали и покой через то был утвержден. Тако же и вторицею прилежно и жестоко напоминаем, чтоб есте всяких бунтов и своеволи престали, ведая о том всякий таков по вычаю войсковому горлом каран будет. А та грамота наша для путчей веры печатью нашею войсковою стверджена и подписью руки нашей.

Писан в Ирклию, августа 10 дня лета 1650.

Богдан Хмельницкой, гетман Войска его королевские милости Запорожского, рукою своею.

№ 115

1650, серпня 28 (вересня 7). Ямпіль. — Універсал жителям Київського і Чернігівського воєводств та Житомирського староства з наказом не кривдити шляхту.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его к. м. Запорозким.

До ведомости доносимо тим писанєм нашим так старшим паном полковником, осавулом, сотником, яко і черни, товариству Войска его кор. м. Запорозкого, і всему поспулству, за войском ідучим і назад поворочаючим, сурове владзою нашою гетманською приказуєм, абисте "к м. панов шляхте, в воеводстве Киевском, Черниговском і старостве Житомерском мешкаючим, жадное кривди найменшое не чинили і на здорове їх не наступовали: подданиї зас і нереєстровиє паном своїм послушними, яко перед тим, повинни бити і жадних бунтов і своєволи не всчинати; а если би коториє любс товариства нашого, любс подданих кривду найменшую шляхте так релігії руской, яко і римской чинили і на здорове їх наступовали, такових ми полковником киевскому і черниговскому сурове на горле карати позволяем, до нас не отсилаючи; чого помененир панове повковники пилно мают постереіати, жеби бунти ниякиє не всчиналися, а бунтовников теж без фолкги на горле карати, а їх м. панове шляхта с подданими во всем ласкаве се обходити мает.

Дат с Ямполя, дня двадцят осмого августу, року тисеча шестсот пятдесятого.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

Іоан Виговский, писар войсковий.

Хмельницький, який сам був шляхтичем до того як не розорили його маєток, в багатьох універсалах суворо попереджав селян і козаків про недопустимість кривдити шляхту. Цей процес практично неможливо було зупинити через жагу помсти серед скривдженого населення і можливість її втілити. Універсали такого змісту свідчать про знову ж таки розуміння Хмельницьким свого часу і того, що він робить: не принизити одних і підняти інших він бажав, а встановити порядок, вільне існування і можливість країні самостійно приймати рішення щодо своєї політики, не керуючись наказами володарей інших держав з іншим менталітетом і прихованими, а часто і занадто відвертими мотивами загарбання і знищення.

Є приклад написання універсалу Хмельницьким такого змісту, як відповідь на лист польського короля Яна Казимира.

1650 р., березень 30

Лист польського короля Яна Казимира Богдану Хмельницькому з вимогою строго покарати брацлавського полковника Д. Нечая і українських християн, які повстали проти панів і не допускають їх в маєтки.

Переклад

Хмельницькому.

Вірний милий пан шляхтич.

Твоєї вірності відомо, що ми виконали усе те, що виявленням нашої милості обіцяли під Зборовом. В. тв. може бути в тому упевнений, що і надалі є задоволений, якщо ми ще в чим-небудь не виконали цілком наших обіцянок. Тому посилаємо наш лист в. тв. , щоб ти у свою чергу виконав зборовское рішення: особливо, щоб костьоли, призначення яких складається в звеличенні імені божого, були повернуті і щоб у них можна було без усяких перешкод проводити богослужіння; щоб козаки залишалися в призначених місцях до визначеної межі, а що преступили визначену чорту, щоб негайно відійшли; щоб в. тв. нікого не тримав у війську поза реєстром, щоб незабаром підданийі знову стали віддавати послушенство своїм панам, щоб господарство і землеробство не відчувало утруднень, оскільки через занедбаність усього цього країна перетворилася в розорену і спустошену і такий, як нам відомо, залишається і за рисою; щоб збір подымного й інших податків, прийнятих на сеймі, не зустрічав більше ніяких перешкод, оскільки від цього багато страждає наша скарбниця.

А оскільки полковник Нечай насмілився порушити установлений світ і самовільно ввести орду в Брацлавское воєводство з метою застосувати насильство у відношенні безневинних людей і він дотепер, чого ми від в. тв. [не] очікували, не покарані, те жадаємо від в. тв., щоб цей самоправець поніс справедливе і суворе покарання за такий великий злочин. Ми сподіваємося, що зробиш це негайно на доказ своєї вірності нам, що ти дотепер доказував і підтверджував іншими своїми діями. І також бажаємо, щоб ти, заради кращого зберігання світу, покарал всіх інших бунтівників, що знайдуться, що не пускають панів у їхні будинки або повстають проти них. Світ може бути збережений і укріплений справедливим покаранням цих свавільців. От чого ми в дійсний момент від в. тв. потребуємо.

Не сумніваємося, що в. тв. є ставитися до нас і надалі з тим же довірою і слухняністю, як і початків. І якщо ми в цьому переконаємося, в. тв. є користуватися з кожним разом увеличивающеюся нашою милістю.

По інших справах переговори звістки є через в. воєводу київського.

Бажаємо потім і ін.[13]

Відповіддю на нього був Універсал від 1650 року, вересня 20 (30). Ямпіль. — Універсал полковникам про покарання селян, які повстали проти, шляхти.

№ 118

1650, вересня 20 (30). Ямпіль. — Універсал полковникам про покарання селян, які повстали проти, шляхти.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.

Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому би о том ведати належало, так старшині і черні, товариству Войска єго королевской милости Запорозкого, яко теж мешчаном і селяном, подданим усим, в воєводстве киевским знайдуючимся. Дошла нас відомост, же некоториє своєволниє под час теперешней, кгди войско наше до земли Волоскоє рушило, тие' меновнте, коториє до подданства належат, не будучи паном своїм послушними і зичливими і овшем неприятелми, много шляхти панов своїх потопили, позабивали, і тепер не устаючи в передсевзятю своїм, на здорове панскоє наступают і послушними бити не хотят, але бунти і своеволю вчинают. Прото сим универсалом нашим позволяем, іж єсди биьшче таковиє своєволники знайдовалися, которие би на здорове панов своїх наступовали і послушними бити паном своїм не хотіли, жеби сами панове, веспол с полковниками нашими белоцерковским або києвским, сурово, би і на горле, карали; а тиє зас, коториє кров невинную пролили ї покой нарушили, горлового караня не уйдут, яко же і тут за тоє не одного на горло скарали єсмо.

Дат в Ямполю, дня двадцатого сентебра року 1650 .

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

№ 119

1650, вересня 23 (жовтня 3). Брацлав. — Наказ уманському полковнику допомогти пальному гетьману Мартину Каличовському у збиранні данини

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его королевской милости Запорозским.

Пане полковнику уманский. Видечи ми з давних часов зичливого і тепер противко Войску нашему Запорозскому его милости пана воєводу черніговского, гетмана полного коронного, а поневаж тепер пан бог припадок на его допустил бил, же в неволю досталсе бил, з которое любо уже вийшол, тилко немало окупу єсче зостал винен. Теди ми, паметаючи на его приязнь, позволилисмо з подданих его м. всіх также і его м пана обузного корунного з кождого подданного ведлуг можяости вибирати. А поневаж єсче в Умансчизні не всюди повибирали, тепер слуги его м. для добраня остатка ідут, пилно теди жадаєм, жебис в. м. во всем оним, о що тилко жадати будут, помочним бил і если би хто спротивлялсе, такових в. м. сурово карай. Также сотника своего уманского Тимофея ГЛевковича їм придай в. м., жеби з ними їхал для вибираня того окупу, так в Черніговсчизне, яко і в Умансчизне, єщо і повторе жадаєм вашей милости.

Дат з Браслава, дня 23 сентебра року 1650.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

1650 рік не несе в собі жодного господарчого документу.

Тільки документи № 124, 106, 112, 126,[14] які є листами до конкретних осіб несуть в собі зміст щодо врегулювання торгово-ремісничих відносин. Без сумніву – багато документів було втрачено, але всеж таки наявність універсалів та інших документів, які на протязі всього року вгамовують шляхту, козацтво або селян кажуть самі за себе. Ситуація загострилась і залишалася невирішеною. З одного боку йшла Визвольна війна і кожен українець відчував можливе наближення “волі”, з іншого боку війна не була остаточно завершеною, що давало надію польсько-литовській шляхті відновити все на свій лад знову. На тлі цих подій і виходять такі універсали: № 89, 96, 110, 114, 115, 118.

Універсали 1651р.

№ 131

1651, січня 11 (21). Чигирин. — Універсал про передачу Київському Богоявленському Братському монастирю села Мостище, що раніше належало київським домініканцям.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским. Поневаж всемогущею своєю рукою десною бог і створитель неба і землі сподобил мні неприятелей і гонителей всходной православной церкви, матки нашой, ляхов з України в Польщу далеко прогнати, ста-ранє маю пильное около благоліпія церквей божих і монастирев для розмноженя хвали божой, а яко інйим многим церквам і монастирам для поправи і виживленя придавалем маетности лятцкіє і млини, так монастиреві Богоявленскому Брацкому киевскому доминіканскиє маетности, а особливе село, названное Мостища, над річкою Ірпинем і над річкою Котором, зо всіми приналежними кгрунтами, полями, сіножатми, борами, лісами і всіми млинами і пожитками подалем в владзу і спокойное уживане.

Дан в Чигирине, 11-го дня іануарія року 1651.

Богдан Хмельницкий, рука власная.

№ 138

1651, травня 9 (19). Табір під Зборовом. — Універсал про покарання тих, хто нападатиме на ченців Мгарського монастиря.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским. Ознаймуєм сим писанієм нашим кождому, кому би о том відать належало, меновите паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска нашего Запорозского, іж оповедали нам і ознаймили от велебного господина ігумена монастира Мгарского, же нікоторие своєволники, запомневши боязни божой, великие утиски і кривди монастиреві тамошнему і ченцом, в нем мешкаючим, чинят і їх зневажают, так до монастира приєжжаючи купами не для побожносте християнской, але для лупезства, до монастира ґвалтом 1 напираются.Прето міти хочем і владзею нашею гетманскою приказуєм, аби таких своєволников, коториє би найменшую кривду містцу святому чинили' і в пождатки, млини, поля, сеножати, належачиє до монастчра, втручались, полковник наш наказний вішал, стинал і ведлуг слушности карал. А'єсли би їм фолкговал, а нас найменшая би міла скарга дойти, жеби се якая кривда діяла помененному монастиреві Мгарскому, теди сам за тоє от нас будет каранний.

Дан з табору з-под Зборова, дня 9 мая року 1651.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

Іоан Виговский, писар войсковий.

№ 152

1651, листопада 24 (грудня 4). Чигирин. — Універсал військовій і міській старшині, що зобов'язує її надавати російським послам харчі, підводи та провідників.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его королевской милости Запорозким.

Ознаймуєм тим писанєм нашим паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всему товариству нашему Войска его коолевской милости Загіорозкого, так же войтом, бурмистром і вшелякоє кондиції людем доносим до відомости і приказуєм, іж если би посли от его государского величества до нас ішли, абисте їм живности для них і челяди, і коней і чого потреба будет, подвод, проводников давали і во всем людскость свою осведчалисе, ничего не чинечи под ласкою нашею і каранєм войсковим.

З Чигирина, 24-го дня місяца ноеврія року 1651-го.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

1651 – рік, за який збереглося багато універсалів релігійного характеру, в основному в яких йде мова про захист або володіння монастирів. З восьми універсалів, які дійшли до нас з цього року, лише один присвячений наказу старшині підтримувати російських послів.

Універсали 1652р.

№ 173

1652, квітня 20 (80). Чигирин. — Проїзний універсал Андрію Кузнецову і Костянтину Валкову.

Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его королевской милости Запорожским й все Войско Запорожское до лица земли ниско челом бьем.

Невольники вашего царского величества Онофрей Кузнецов й Костя Волков, бувши в неволе турецкой, божиею помощию вьшіли й к вашому царскому величеству к Москве йдучи, просили у нас прохожего листа, которым волю их исполня, вашего царского величества просим, чтоб ваше царское величество им милость свою царскую, яко казаком донским сказавши, й нас, слуг своих, от милостивого своего царского жалованья не откидал. При том вашему царскому величеству вторицею ниско челом бьем и служить прямо й верно будем.

Писан в Чигирине, апреля 20-го дня 1652 .

Вашему царскому величеству во всем повольньїе слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.

Цікавий документ, який свідчить, про жорсткий контроль проїзжих по територіям України. По - перше, їхати без проїзного документу було дуже небезпечно. Хто завгодно з козаків чи старшини міг захопити, вбити чи пограбувати через збільшуючий розгул неконтрольованого населення. Офіційний же документ, давав хоч який-небудь захист його власнику.

№ 178

1652, червня 8 (18). Під Кам'янцем-Подільським. — Універсал про захист міста Києва від військових переходів і постоїв.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским. Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належит, меновите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству нашому Войска Запорозского, за войском ідучим і назад поворочаючим, до відомости доносим, їж счо видечи ми великое спустошене міста Києва, которое обиватели тамошние от войска лядского понесли, теди ми тому запобігаючи, аби місто наше столечное і церкви божиї при вірі нашой православной хрестиянской вцале зоставали, виш менованоє місто Киев беремо под оборону нашу і тот універсал наш для вшелякоє оборони оному даємо, сурово приказуючи, аби се жаден не важил с товариства нашего, до войска ідучи і назад поворочаючи, на перевоз киевский і через місто Киев іти, і аби жадних становиск, ночлегов і попасов в оном не отправовали. А хоч і з листом нашим хто-колвек туди посланий будет, теди не повинен он нічого вимишляти опрочь того счо оному от нас в листі нашом доложено будет. А ежели би которий-колвек своєволник легце поважаючи сей універсал наш, а вимисли якиє непотрєбниє вимишляючи, кривди чинити в місті міл,такового кождого своеволника полковникови киевскому, а в небитности его, наказному позволяем шибеницею карати; і росказуєм, жеби того постерегал, аби найменшеє кривди міщане киевские ні от кого не поносили, іначей не чинячи.

Дан з табору з-под Каменца Подольского, дня 8 іюня року 1652.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Універсал, виданий не на основі Магдебурзького права, а на розумінні пріоритетів в державі. Столичне місто завжди несе приоритетне значення в будь-якій війні і в будь-якому управлінні державою. При умові перемоги, саме Київ повинен був би стати резиденцією Хмельницького. Шкоду, яку заподіювали постійні військові переходи неможливо собі уявити, але про її катастрофічність свідчить цей випущений універсал: “...аби місто наше столечное і церкви божиї при вірі нашой православной хрестиянской вцале зоставали, виш менованоє місто Киев беремо под оборону нашу і тот універсал наш для вшелякоє оборони оному даємо...”

№ 181

1652, червня 18 (28) Табір під Баром — Універсал про взяття під захист Івана Шинявського, старшини і шляхти ніжинської, а також їхнього майна.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозьким. До відомості подаєм всім полковникови, сотником і асаулом і всему Войска Запорозкого рицарству в месте Ніжине будучим, їж Іоанна Шинявского, Александра лентвойта, бурмистра Дмитра, Филиппа писара, коториї нам во всем посвідчилисе, взявши їх в опеку нашу войсковую, яко во всем нам добре залецоних, хочемо на вас міти, абисте так їх самих, жони і діти їх, яко теж доми і добитки во всем ціло захопале і наймнейшоє кривди чинит оним не важилисе, відаюче і о том певне, же за найменшую їм обелгу учиненую, караня войскового каждий своволник не уйдет, яко ж і всіх мещан ніжинских, і шляхту, которая тут з нами позостала, аби без жадное шкоди зоставали, сурово напоминаем, чого усего в месте том преложониї Войск наших Запорозких пилне перестерегати мают, своволних карати, порядку вшелякого пелновати і яко найспокойні заховатися, аби наймнійшая нас одтол скарга не доходила, под горлом, напоминаем. Дошло теж і до нас відати, же тій, коториє за указом нашим з Ніженсчизни повиходиле биле в Украйну, през жолніров до спустошалих добр своїх ворочалися, на їх здорозя отповідают, сурово напоминаем і в том, аби жадного пренагабаня не псносели, кгди ж то ся било 'стало за всего войск наших відомостю, але хто хочет там мешкати спульне, волно, хто зас не хочет, спродавши своє без галасов на Украйну незборонно, і по-десяте напоминаем, аби ні в чом воле на-шой не протевляючисе, все тоє в цілі приказане заховано било. А для ліпшоє віри при подпесе руки і печат войсковую притиснути росказалисмо.

С табору под Баром, 18 дн'я месяця іюня 1652 году.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

На звороті: Універсал на волност пану Шинявскому і лентвойту ніжинському і всей старшині і шляхті.

1652, іюня 18 от Богдана Хмельницкого на обварованє уряду меского певних особ.

Цей універсал свідчить про необхідність захищати окремих особистостей від посягань на їх життя і майно. Що слугувало причиної нападів – не відомо, але слова: “аби наймнійшая нас одтол скарга не доходила, под горлом, напоминаем...” свідчать про опір звичайним попередженням і наказам не кривдити визначених осіб.

№ 190

1652, вересня 27 (жовтня 7). Чигирин. — Універсал музикам на Задніпров'ї, організованим у цех, з наказом слухатись цехмистра Грицька Ілляшенка-Макущенка.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозьким.

Ознаймуємо сим писанием нашим, кому о том відать належить і тот лист наш оказан будет, меновите всім музикам на Заднепру будучим, і росказуєм, абксте яко перед тим в цеху том, которой-осте учинили і цехмистра слухаючи, то єсть Грицка Іляшенка, ни в чом спро-тивни іому постановеню не били і не отлучалися от оного; чего всім полковником на Заднепрі будучим расказуєм, аби гдеби-колвек на спротивляючихся вишменованний цехмистр ускаржал, справедливост чинили і всего перестерігали, а ми оним тоє в вічность отдаємо, де і повторе росказуєм, аби іначей не било.

Дан з Чигирина, дня 27 септеврія року 1652.

Богдан Хмельницкий, рука власная.

І прето я углядівши, іж не барзе поблизу, жебим'я сам могл вшелякую пересторогу межи вами учинить, теди я даю владзу Грицкови Лакущенкові, цимбалисту, абись в межи вами вшелякой порядок спра-вовал, а непослушного позволяю скарать, прето абисте оного во всем послушни били, яко мні самому.

Цей універсал цікавий тим, що дві приписки до нього викликають у дослідників серйозний сумнів в істинності всього універсалу. Кожен дослідник того часу матє на увазі прагнення феодалів розширити свої права і володіння, не зупиняючись перед фальсифікацією актів.

У диспозиції універсалу від 7/10 1652 р. (190) гетьман затвердив цехмістром музикантів Лівобережної України Гр. Ильяшенко. У приписці ж мова йде вже про цимбаліста Гр. Макущенко. Мабуть, після смерті Ильяшенко або через його відхід із цієї посади цехмістром став Макущенко, і в універсал була внесена приписка. На жаль, даний універсал зберігся в копії, і провести порівняння почерків неможливо. У всякому разі, інформація, що утримується в нарративній і диспозиційній частинах універсалів Хмельницького, також потребує критичного використання.

Взагалі, документи Хмельницького за 1652 рік переплетаються між собою у військовій і господарчій діяльності. З одного боку вирішувалося питання під чиєю опікою зістанеться Запорізьке військо, з іншого Україна, потребувала впливу на її господарчі проблеми при будь-яких умовах, тому поряд з військовими листами виходять і універсали щодо майна або захисту.

Універсали 1653р.

№ 193

1653, січня 22 (лютого 1). Чигирин. — Універсал про надання Мгарському монастирю млина на Тишках.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому би о том відать належало, іж видячи ми великиє недостатки іноков монастира общежителного Мгарского, же братія слушного виживеня міти не могут, коториє в счоденних молитвах своїх і Войска Запорозского не забивают, а уважаючи тоє, пустилисмо їм млинок один, от приєзду лубенского нижний на Тишках, с каменми двома, а третими ступами: у котором млині аби жадноє ні от кого, так з войскових людей, яко і з обивателев роз-них міст і сел не поносили перешкоди, пилно жадаєм і розказуєм, арен-дари жеби зараз той млин попустили, єжели в аренді, а їм о том фал-ката ' слушная будет; чого пан полковник наш миргородский догледі-ти маєт.

Писан в Чигирині, 22 генвара року 1653.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

№ 205

1653, червня 3 (13). Табір під Баром. — Універсал про заборону вимагати будь-яку данину від київських міщан.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким. Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, меновите старшині і черні Войска нашего Запорозкого в тягнене за нами у войско ідучим і назад з войска поворочаючим, конним і пішим, яко вшелякоє кондиції людем, кому толко о том універсал наш указан будет, до відомости доносим, іж видечи ми тоє, же місто наше столечноє Києв през розниє припадки, так през неприятеля, яко і мор, упалоє єст, где і месчаке в оном зостаючиє знисчели і зубожели, прото ми забегаючи тому, аби они до горшого знисченя не пришли, взявши їх под оборону і протекцию нашу, даємо тот наш універсал вишменованим месчаном києвским для вшелякоє оборони, сурово каждому з Войска нашего Запорозкого розказуючи, аби се жаден не важил в місте Києве, так од нас посланих, яко і в войско ідучий, месчаном там зостаючим кривди жадноє і перенагабаня чинити і в оних жадних даних, так поклону, яко чобот, панчох, шапок і напитков брати і нічого дармо вимишляти, аби се не важили, хочби і з листом нашим єхали, теди і тиє нічого брати не повинни опрочсчо в листе нашом долежено будет. А єжели би коториє своєволники мимо волю нашу і срокгий наш універсал вишменованим обивателем кривди якиє чинили і счо собе вимишляли, такового ьождого полковникови наказному києвскому срокго карат до нас не отсилаючи, позволяєм і оному розказуєм, аби того постерегал, жеби їм кривда жадная ні од кого се не деяла. Чого теж, боже, оборони, єжели би вишменованиє месчане києвскиє с Києва от неприятелей міли уходит, сурово розказуєм, аби їх нігде, так в дорозе, яко і где на місцу не турбовано, так же і од Войска нашего Запорозкого конного і човнового пернагабання і кривди аби не Міли. Дат з табору з-под Бару.

3 іюня 1653.

Богдан Хмельницький, рука власна.

№ 222

1653, грудня 20 (30). Корсунь. — Універсал про надання Межигірському монастирю села Чернин.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.

Ознаймуем тим писанєм нашим кождому, кому о том відать належит, меновите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всей черни Войска нашого Запорозкого і вшелякоє кондициє людем, іж ми, видечи самую слушност і углядівши в тоє, же превелебний отец ігумен межигорсний зо всею братиєю єст знисчени в іміниях монастирских Межигорских през Радивила і іних неприятелей церкви божоє; ми теди маючи респект на такое знисченє местца святого, даєм село Чернин в нагороду того з подданими в уживане вічноє той святой обители Межигорской, зо всими пожитками, приналежностями, з давних часов до того села належачими, то єст з даню медовою, ловами рибними, сеножатми, борами і пусчами монастиреви Межигорскому, приказуючи сурово, аби в той маетности помененой в селі Чернині і належностях помененому монастиреви так з старших, яко і менших вшелякоє кондициє людей перешкоди жадной ни в чом не важилисе чинит, под срокгим войсковим каранєм, за найменшою помененого отца ігумена і чернцов монастира Межигорского жалобою. Подданим теж тамошним росказуєм, абисте ся во вшелякой повинности знайдовали і послушними місцу святому Межигорскому били, іначей не чинячи; а непослушних волно будет превелебному отцу ігуменови і чернцом, того монастира належачим, карат, яко поданих місца святого, ведлуг проступков їх. На счо для певнішоє і лепшоє віри, сес лист даєм превелебному отцу ігуменови і чернцом монастира Межигорского, с печатю войсковою і подписом руки нашоє власноє.

Дат з Корсуні, року 1653, декабря 20 дня.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Іоан Виговский, єнеральний писар войсковий.

На звороті: Універсал на Чернин Богдана Хмельницкого, року 1653, декабря 20 дня.

Найбільше число збережених універсалів і наказів Хмельницького відносяться до групи позаекономічного примусу безпосереднього виробника, яка підрозділяється на декілька підгруп.

1. Привілеї фіксували права феодалів (української православної церкви, шляхти, що приймала участь у Визвольній війні на стороні повстанців, козацької старшини) на землю й іншу нерухомість, частіше усього млини. Документи цієї підгрупи, що відповідають такого різновиду російських жалуваних грамот, як вотчинні, становлять більшість: 37 універсалів. При передачі феодалам маєтностей, за винятком «пустых пляцов» (410),[15] саме собою розумілося, що разом із ними в «послушенство» переходять і проживаючі там християни, а іноді й міщани (222). Проте третина згаданих документів містить додаткове розпорядження селянам виконувати «послушенство» на користь землевласника. Характерно, що в багатьох випадках Хмельницький підтверджував грамоти і привілеї, видані у свій час королями, окремими представниками правлячих кіл Речі Посполитої, рідше - гетьманами Війська Запорозького, а також інші документи.

До нас дійшло тільки 3 універсали за 1653 рік, які всі являють собою господарчі розпорядження. Скудність видання цього року універсалів щодо налагодження життя в країні, звичайно ж пояснюється постійними підготовками до військових дій.

Універсали 1654р.

№ 226

1654, січня 7 (17). Переяслав. — Універсал старшині Запорізького Війська про необхідність готувати зброю для відсічі ворогові.

Переклад

Панове полковники, сотники і всі отамани як Війська Запорізького, так і городового. Бажаю вам від бога доброго здоров'я. Застерігаю вас цим моїм листом, щоб ви були обережні по замках і заготовляли собі воєнне спорядження як звичайно — порох, свинець і харчі на рік, бо я не укладав жодного миру з королем-ляхом. Щоб своїх неприятелів-ляхів бити, якщо вони насміляться наступати на вас, бо й. м. великий московський цар буде допомагати нам, б'ючись за свою віру. Затим доручаю вас господу богу.

№ 229

1654, січня 17 (27). Переяслав. — Універсал про заборону виробляти і продавати горілку в Києві, оскільки це шкодить міщанам та військовій скарбниці.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.

Дошла нас скарга од мещан- киевских, же там нікоториє своєволники горілки робят і ними шинкуют, через що ущербок скарбови нашому войсковому дієсе, зачим сурово росказуєм кождому, аби се жаден од того часу горилкою шинковати не важил, а мешаном киевским перешкодою не бил. А если би од того часу которий-колвек своєволник, не слухаючи сего писаня нашего, міл горилкою шинкуват, такового кождого полковникові тамошнему киевскому приказуєм, жеби срокго карал і з оних справедливост чинил, того угледаючи, жеби в утрату нам належачого ущербок не бил, счо і повторе росказуєм, аби іначей не било под ласкою нашою.

Дат з Переяслава, 17 генвара 1654.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Економічний універсал про підтримку виробника про заборонну усім, крім міщан, робити і продавати горілку (229).

№245

1654, квітня 28 (травня 8). Чигирин. — Універсал Остафію Стаматаєнку на збирання податків з іноземних купців.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорожским.

Ознаймуєм сим нашим писанієм кому-колвек о том відати надлежит, меновите старшині і черні Войска нашего Запорожского, также купцам чужоземским і вшелякой кондиції людем, кому толко сіє наше писаніє оказано будет, іж ми маючи великий росход на людей чужоземских, а приходов мало маючи на тиє росходи, прето углядівши тоє, як здавна перед тим бивало, далисмо екзакцію скарбовую од купцов чужоземских, то ест от греков, ормянов і турков, Євстафі&ви Стаматиєнкови, которою повинен вибирати і отдавати до скарбу нашего войскового, од сорока соболей золотих шист, от сорока пупков соболих золотих два, од сорока куниц золотих два, од бунта лисиц золотих два, од інших товаров московских од ста таляров битих — золотих по пят, знову от товаров турецких, як то: од єдвабов, коберцов, килимов, завосв, поясов, мусулбесов, киндяков і інших дробних і розних товаров — од ста таляров полевкових два битих, од кождой кипи габи по леву; так же хто би провадил з землі нашой золото, сребро, каміне дорогое, перла, і із тих товаров од ста таляров — по золотих пят, ежели б теж хто з чужой землі, так з духовних особ, яко і свіцких людей в яких-колвек потребах под протектом поселским єхал і при собі купцов міл, теди, обвязавши оних под сумлєнєм, дозорца наш і од тих, коториє при послах в своей купецкой ішли б справі, маєт екзакцію належную брат, і кгди би наш який купец міл іменем своїм з товарами чужоземского купца з нашой землі випроважуват, а досвідчил би ся того дозорца наш, теди позволяем ему той увес товар забрат, з которого товару ему половину, а до скарбу войскового половицу належит. Купци зас тими універсалами, щосмо перед тим для оборони їх видавали, аби жадною мірою не щитилися, але ведлуг звичаю все, яко іншіє отдавали, аби і найменший ущербок скарбови нашему войсковому не бил. А если би коториє спротивились і оному вишемененному дозорци нашему або фактором о повинности звиклой отдават не похотіли, такових приказуєм полковником, сотником, атаманом карат і во всем дозорци нашому помочним бити, іначей не чинячи под срокгим каранєм войсковим.

Писан в Чигирині, априля 28, року 1654.

Богдан Хмельницкий, рука власная.

У «митних універсалах» встановлювався порядок митного керування, вказувалися предмети обкладення, види і розміри торгових мит, порядок їхнього збору в скарбницю. Документи Б. Хмельницького, що відносяться до цієї підгрупи, відповідають російським митним грамотам. Найбільше яскравим і важливим з документів даної підгрупи є універсал, виданий О. Стаматієнко, яким засновувалася централізована митна служба на звільненій території, створювалася система жорсткого фінансового контролю над діяльністю іноземних купців (245).

Іншу категорію документів даної групи являють собою «безмитні універсали» («безмитні листи»), що видавалися на право безмитної торгівлі. Збереглося лише три універсалу такого роду (72, 438, 452).[16] Але їх, безперечно, було набагато більше, про що свідчить нарративна частина вищезгаданого універсалу, даного О. Стаматієнко.

№ 249

1654, травня 22 (червня 1). Чигирин. — Універсал про захист маєтностей Євксентія Жеребила.

Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорозский.

Всім вобец і кождому зособна, кому би о Том відати належало, меновите паном полковником, сотником, асаулом, атаманом і всему товариству єздним і пешим, Войска Запорозского до відомости доносим сим нашим універсалом, іж ми поважаючи зичливост противком нам, а не мній услуги противко церкви божой монастира Печерского, пана Євксєнтія Жеребила (которий маючи частокрогиє свої так в хуторе, яко теж і в млину, од товариства нашого докучаня, перед нами ся ускаржал), даємо оному тот наш оборони універсал і владзою нашою гетманскою приказуєм, абисте так там зостаючіє, яко теж і переєзджаючіь, жадное оному докуки не чинячи, ночлегов, попасов не одправовали, і жадное турбації не задавали; а єжели би ся которпй таковий сміл важити мимо тоє виразноє заказане наше чинити, такового кождого за данєм відомости полковникови нашому киевскому под неотволочноє; каране поддаем, што і повторе вам всім приказуєм.

Дан в Чигирині, року 1654 місяця мая 22 дня.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Дуже характерну для документів Хмельницького категорію складають «оборонні універсали» (усього 20 універсалів і 4 накази), деякими своїми особливостями і формулами нагадують російські заповідні грамоти. Відповідно до «оборонних універсалів» феодал звичайно не отримував яких-небудь збільшень майна чи привілеїв, але в них підкреслювалася недоторканність вже наявних. Типовим прикладом є універсал Е. Жеребилу, якому був даний «тот наш оборони універсал», щоб «товариство» не чинило йому «докучання» і «турботи» в його хуторі і на млині (249).

Відзначимо, що в деяких випадках «оборонні універсали» видавалися деяким високопоставленим представникам правлячих кіл Речі Посполитої, наприклад: Д. Заславському-Острожському, Б. Радзивіллу й ін. (18, 440).[17] Ця складна і суперечлива лінія політики гетьмана була викликана його тактичними розуміннями і, треба сказати, принесла визначені плоди. У результаті заглиблювався розкол між «помірними» представниками правлячих кіл Речі Посполитої і, якщо можна так висловитися, «яструбами», посилювалися позиції тієї частини литовських феодалів, що ринулися розірвати Люблінську унію. Такий курс уплинув на те, що в 1648-1650 р. литовські війська не вели військових дій на Україні разом із коронними, хоча цього домагалися польські магнати і шляхта; що в 1655-1657 р. проти Яна Казимира виступили князі Януш і Богуслав Радзивіллі разом із своїми багаточисленними прибічниками, і це об'єктивно сприяло ослабленню позицій магнатсько-шляхетської Речі Посполитої на Україні й у Білорусії.

№ 250

1654, травня 22 (червня 1). Чигирин. — Універсал про «послушенство» і підданство міщан Вигурівщини ігумену Київського Михайлівського монастиря.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войеком єго царского величества Запорозским.

Ознаймуєм сим нашим писанєм, кому би о том відат належало, меновнте пану полковникови києвскому, также козаком і месчаном, містечка Викгуровсчизни обивателем, іж ми тоє містечко Викгуровсчизну з ставами, сіножатми, озерами, полями і іншими всіми акциденитми, которих перед войною дедичниї панове і їх намістники заживали, з арендами

вшелякими, так пивними, яко медовими і горілчаними, конферовали на монастир святого архистратига Михайла Золотоверхого. Зачим міти хочем і владзею нашею приказуєм, абисте всі, коториї одно до повинностей міских належите і не естесте козаками, вшелякоє послушенство і подданство єго милости отцу Феодосиго Василевичу, архимандрите слуцкому, а ігуменови монастира тамошнего Михайловского, также намістникови єго, там зосланному, оддавали; козаки жеби в жадниї найменшиє провента не втручалис, анй жадними шинками не бавилис, под срокгим войсковим каранєм, показансчизну аби всі звичайне, як і всюди так козаки, яко і месчане, кром жадного спротивенясе, оддавали, не чинечи іначей. А коториї би якую-колвек чинили кривду і перешкоду, так козаки, яко і месчане, єжели би непослушними били, таковий кождий сурового войскового не уйдет караня.

Дат з Чигирина, дня 22 мая року 1654.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

На звороті: Універсал Богдана Хмельницкого на Вигуровщину. Четвертий універсал Хмельницкого.

№ 269

1654, липня 9 (19). Табір під Фастовом. — Універсал про підтвердження прав Козелецького монастиря на земельні володіння.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.

Ознаймуем сим нашим писанєм, кому би о том відат належало, так товариству Войска его царского величества Запорозского, яко і вшелякоє кондициї людем, іж оповідил нам пречестний отец Григорий Василевич, протопопа козелецкий, же там в ново фундуючомсе монастирі святое живоначалноє і неразделимое Тройци ніякийс люде в кгрунтах, ставах і сеножатех і інших приналежностях значную чинет перешкоду, задаючи тоє, якоби неналежне собі тиї кгрунти по паней Завацкой, братия того монастиря привласчали. Прото ж, любо би то і так било, міти хочем і владзею нашею росказуєм, аби од сего часу жаден в тих кгрунтах, которий-колвек поменениї братия монастира Святотроєцкого обняли, так з Козаков, яко і з рожноє кондициї людей, не зажилсе чинити перешкоди і в тиї кгрунти аби ніхто не втручалсе до далшоє децизиї, нім там якоє будет розграниченє, чого атаман тамошний козелский постерегати 'маєт і своєволних і чинячих кривду тому місцу святому, сурово карати, жеби в том скарга болшей нас не доходила.

Писан в таборе под Фастовом, дня 9 іюля, року 1654.

Меновите козаки острозски і вуйт, аби жадное не чинил перешкоди в тих кгрунтах, чого і атаман острозкий аби постерегал.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

На звороті: Лист оборонний от пана гетмана Богдана Хмельницкого на кгрунта монастира Козелецкого, даний в року 1654.

№274

1654, серпня 4 (14). Табір під Фастовом. — Універсал про дозвіл київській капітулі ситити мед.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорозким.

Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відати належит, іж що єсми позволили капитуле Киевской кануни ситити, теди і тепер того не одменяєм; одно поменениє свещенники меду не по десяти албо по петнадцати кадей ситити, але ведат давного звичаю, по кадей дві ситити мают, а не болшей; з которих канунов воск на фалу божую іти маєт, іначей не чинечи.

Дан з табору з-под Фастова, дня 4 августа 1654.

На звороті: Що попом канон еитити, данний в року 1054 августа 4 дня од Богдана Хмельницкого.

№285

1654, жовтня 14 (24). Рокитне — Універсал про звільнення шляхти села Насташка від військових постоїв.

Богдан Хмельницкин, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.

Ознаймуєм тим нашим писаньєм старшині і черни Войска нашего Запорожского вшелякоє кондициє людем, кому толко сказано будет, іж ми маючи особливий респект на шляхту, обивателей настаских, здавна нам зичливих, уволняєм і міти хочем, аби ніхто, як перед тим, так і тепер, з Войска нашего Запорожского становиск, ночлігов і попасов в домах їх не одправовал і ні в чому кривди найменшеє чинити не ва-жился, а єжели би хто-колвек упорним будучи і писане наше легце» поважаючи, в чому кривду або зневагу вчинит міл, таковий за найменшою скаргою от нас суворо каран будет.

Дат з Рокитной, 14 октоврия 1654.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

№ 297

1654. Підтвердження універсалу ніжинського полковника Івана Золотаренка від 1 (11) грудня 1653 р. про дозвіл Ніжинському монастирю побудувати млин на р. Сеймі у Нових Млинах

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.

Лист указанний от пана полковника ніжинського на млинок новомлинский, которого ствержаєм, аби вічне зоставал при монастиру Ніжинском без всякой перешкоди, старших і менших. Войска нашего Запорожского.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

Найплодовитіший рік щодо випуску універсалів і взагалі документів Хмельницьким. Рік напружених військових битв, заключення Переяславського договору, просування московсько-козацької армії та ін. Втой самий час йде бурхлива переписка Хмельницького з російським царем щодо військових справ та постійного контролю воєних дій. Але характер універсалів цього року зберігся господарським, зновуж таки про підтвердження прав на володіння, господарчі справи, про послушенство селян та ін., що свідчить про неабиякий талант керування державою Хмельницьким, який з роками тільки кріпшав (№ 250, 269, 274).

Універсали 1655р.

№ 307

1655, квітня 28 (травня 8). Чигирин. — Універсал про надання Батуринському монастирю села Хмелів

Варіант перший

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величєства Запорозким.

Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, вшелякоє кондиииї людем, ознаймуєм сим універсалом нашим всей старшині і черни Войска єго царского величєства Запорозкого, а особливе паном полковником, сотником, атаманом, іж ми видечи убогий манастир Ба-туринский, а для вшелякоє помочи зданю зо всім пожитком придалисмо село Хмилов. Пилно приказуєм всім селяном в Хмилувце мешкаючим, аби велебному в бозе господину отцу ігуменови батуринскому і от єго зосланому били послушними і во всем слухали без всякого противенства. Зачим приказуєм старшині і черни, аби до помененних селян хми-ловских жаден ані до пожитков тих не втручался, под срогостю вой-сковою.

Дат з Чигирина, дня 22 априля 1655.

На звороті: Универсал отцем монастиря Батуринского на село Хмилов от Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорозкого 1655, априля 20.

Варіантдругий

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величєства Запорозким.

Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, вшелякоє кондициї людем ознаймуєм сим універсалом нашим, іж ми видечи убогий монастир Батуринский, а для вшелякоє ему даної помочи зо всім вечисто придалисмо село Хмилов. Пилно приказуючи всім селяном в Хмилувие мешкаючим, аби велебному в бозе господину отцу їсихиєві, ігуменови батуринскому, і од єго зосланому били послушними і во всем слухали без противенства жадного, за чим приказуєм, аби до помене-них селян хмиловских жаден не втручался.

Дат з Чигирина, дня 28 априля 1655.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Цей цікавий документ потребує особливого розгляду.

Як вже було розглянуто вище достовірність посилань гетьмана в наративній частині привілеїв на що підтверджуються документи далеко не завжди вдається перевірити. Там же, де це рекомендується можливим, як, наприклад, посилання на грамоти, отримані Густинським монастирем у першій половині XVII в., там виявляється точність гетьманських свідчень. Водночас необхідно мати на увазі прагнення феодалів розширити свої права і володіння, не зупиняючись перед фальсифікацією актів. Так, викликає серйозний сумнів істинність двох приписок до універсалу на с. Хмилів (307-б). Одна з них продовжує дію універсалу і після смерті Б. Хмельницького, інша несе заборону брати із Хмилова підводи. По-перше приписки внесені двома різними почерками, відмінними від того, яким був написаний самий універсал. Важко уявити, що один невеличкий документ створювали відразу три переписувачі. По-друге, Б. Хмельницькій видав два варіанта універсалу на Хмилов (А від 3/5 1655 р., Б від 8/5 1655г.). Малоймовірно, щоб гетьман, перевидаючи універсал через тиждень після обнародування його першого варіанта, не вніс би необхідні доповнення.

№ 318

1655, червня 2 (12). Богу слав. — Універсал про затвердження Феодосія Софоновича ігуменом Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорозким.

Ознаймуєм сим писанєм нашим, іж отцеве капітула монасгира святого архистратига Михаила Золотоверхого киевского покладали перед нами привилеч свої, з стародавна од королей полских капитулі того монастира наданні, в которих волная елекція їм в обраню собі, водлуг своего уподобаня, ігумена наданая і давними часи стверженая єст, которая і до сего часу у них без вшелякоє перешкоди от стану так духовного, яко і світского трвала; а положивши тиє привилея свої, просили нас о тоє, поневаж тепер у себе ігумена не мают, аби їм водлуг тих привилеєв їх для обраня їм ігумена волная елекция позволена била. Коториє ми привилея права капітули монастира святого архистратига Михаїла Золотоверхого киевского добре вирозумівши, їм наданих привилеєв і волностей нарушати не хотячи, волную елекцию для обраня ігумена до їх монастира, з владзи нашей, без жадное перешкоди, їм позволилисмо, аби без ігумена монастир їх не ваковал. За которим позволенєм нашим капітула вся монастира вишпомененого Михайловского згодне обрали собі велебного отца Феодосия Софоновича, намісника на тот час монастира Братского киевского, до своего монастира за ігумена і нам тую елекцию на писмі, з подписами рук не тилко на місника і всеє капитули, але і свіцких людей подали. Которого то велебного отца Феодосия от розних людей ми слишачи і сами оного добре знаючи, водлуг побожного его житя і добрих поступков на такий уряд бити годного, до елекциї капитули прихиляючисе, аби того монастира святого архистратига Михайла Золотоверхого киевского ігуменом зоставал і капитулою того монастиря рядил, позволилисмо ему і тоє ігуменство конфирмовали, і аби всі маетности і доходи монастирскиє в своем завідованю міл, ними ведлуг звичаю старожитного диспо-новал. О счо і до его милости отца митрополити, яко до пастира, нашу причину вноснлисмо, аби вишпомененого велебного отца Феодосия Софоновича на тоє ігуменство зезволил благословити, що єго милост з охотою учинил. Аби теди велебний отец Софонович, ігумен монастира святого архистратига Михаїла Золотоверхого киевского, ігуменства того спокоине заживал і жадное ні од кого перешкоди в справованю того монастира своего не міл, хочемо. На што сей лист наш для вшелякоє ваги, при печати войсковой с подписом руки нашоє даєм.

Дат з Богуславля, дня 2 іюня, 1655.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Іоан Виговский, єнералний писар всего Войска Запороского.

На звороті: Второй універсал Хмельницкого на ізбранє ігумена 1655, іюля 2.

Універсал № 318 свідчить про необмежене визнання авторитету та влади Хмельницького. Призначати релігійних службовців такого рівня могла тільки людина з дійсною владою над державою. Авжеж це не було так зпогляду на політичне становище України, але серед українського населення влада Хмельницького та його документів була неоспірною.

№ 319

1655, червня 15(25). Київ. — Універсал про надання Павлу Хмельницькому у користування сіл Бугаївка, Беркове, Масани і Бортівка.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.

Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належит тепер і напотом, а меновите паном пувковником, асаулом, сотником, атаманом і всей старшині і черни Войск его царского величества Запорозких, і кому толко сеє наше показано будет писане, до відомости доносим, іж на потребу войсковую взялисмо осм тысячей золотих полскйх у пана Павла Яновича Хмельницкого, за которую суму пустилисмо ему в спокойное уживане маетности пана Грузевича, то єсть чотири села, Бугаювку, Берково, а за Припетю рекою дві села, то ест Масани і Борщувку з млинами, ставами, полями, сеножатми і з даню медовою, і з деревом бортним і зо всіми кгрунтами і пожитками до тих сел чотирох належачими і з подданними на кгрунтах тамошних седячими, і з двором у Києві стоячим, як небожчик пан Грузевич держал і уживал і всі пожитки належниє отбирал. Бороним теди, аби жаден з старшини і черни Войск Запорозких і вшеляких преложоних до тих маєтностей вічне не втручалсе, і нікгди в уживанью самому пану Павлу Яновичу Хмельницкому, жоні і дітем єго тих маєтностей перешкоди чинит не важился, ани до пожитков жадних і приходов с тих мастностей не втручался, так яко би найспокойней он сам з жоною і детми своїми тих маєтностей і двора уживал і вшелякиє приходи і пожитки, отбирал, люб сам, люб намісник его, которому тоє поручить, счс іначей аби не било. А для ліпшоє віри, при печати войсковой руку нашу подпи-салисмо.

Дан в Києві, 15 іюня, року божого 1655.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

№ 322

1655, червня 18(28). Хотів. — Універсал про дозвіл капітулі Київського Братського монастиря ситити мед на свята. Богдан Хмельницкий, гетман з, Войском его царского величества Запорозким.

Ознаймуємо тим листом нашим всим вобец, кому о том відат належит, іж позволилисмо велебному господину отцу ігумену і всей капитуле монастира Братского Киевского канунов двох сиченє, так і іншим свяшчеником киевских церквей, то ест канун крешченский і воздвиженский, которие кануни не болей, толко так, яко і киевские свяшченики ситят, мают бит сичени. На што для болшоє віри і памети тот наш лист менованим отцом братским при подписе руки нашое с печатю войсковою даємо.

Діялосе в Хотове, дан 18 іюня 1655.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

На звороті: На сиченє канонов Богдана Хмельницького, 1655.

Гетьман підтверджував самоврядування міст (83), цехів (419), вирішував питання, пов'язані зі справами останніх (190, 411), у ряді випадків оберігав міщан від конкуренції з боку монастирів, козацької старшини. Свідченням цього є універсали, що зменшували норми виробітки меду київськими монастирями з 10-15 «кадей» до 2, причому і те полагалося сытить лише в «бравари містком ратушном» (305, 322). Також це є неоспірним свідченням впливу документів Хмельницького на економічне життя в країні і на його власне розуміння проблем.

№ 344

1655, листопада 26 (грудня 6). Наволоч. — Універсал про заборону козакам вимагати від київських міщан підводи і данину.

Богдан Хмельницкий, гетман з войском его царского величества. Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска его царского величества Запорозскому, старшини і черни, в тягненю за войском ідучим, яко і з войска назад поворочаючим, конним і пішим, і на якой-колвек услузе нашой будучим, вшелякоє кондициї людем і кождому, кому би тилко сеє наше писане показано било, доносим до відомости, іж не поєднокрот од маєстрату киевского доходит нас скарга, же так од посланцов наших, яко і од інших розних наездов, велике пренагабанє і докуки поносят, чого ми болш не хотячи слухат, оний маєстрат киевский і всіх месчан тамошних при ласци нашой заховавши, од вшеляких непотребних датков і даваня подвод уволняєм, сурово напоминаючи, аби се жаден з Козаков товариства нашего і вшелякоє кондициї людей, за оказанєм сего листу нашего, на помененних ани подвод, ани чобот і панчох і інших вимислов витягати не важил, і хочай би хто і з листом нашим на якой-колвек послузе нашой войскових мі се знайдоват, теди і той ничого вимишляти і подвод жадних витягати у помененних не мают, одно того пилноват, счо би му в листе нашом било доложено і где інде, виєхавши с Києва, на своїх коний, подвод упоминатсе, кгди того потреба била. Коториє би, без писаня нашего, з пірначами наехавши, вимисли якиє починат міли і тому суровому писаню нашему били спротивними, теди ми кождого такового, яко своєволника, тому ж маєстратови киевскому, і до нас не отсилаючи, срокго арат позволяем, чого особливе пан полковник наш киевский поссрегати маєт, якоби оним ни од кого найменшая кривда не діялася, іначей не чинячи.

Дат в Паволочи, новембра 26 року 1655.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Універсали 1656р.

№ 358

1656, березня 9 (19). Чигирин. — Проїзний універсал Яну Пясочинському.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.

Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войск наших Запорозких, старшині і черни, также атаманом городовим, войтам, бурмистром і вшелякой кондиції людем і кождому, кому би тилко сеє наше писане показане било, доносим до відомости, іж бивши у нас Ян Песочинский, которий от нае, здавши отправу, назад поворочает, пилно теди вашецей жадаєм, абисте оному во всем віру давши, всюди доброволне, так там ідучого, яко знов з чим-колвік назад до нас поворочаючого, пропущали, не задаючи оному найменшеє трудности, котори кеди будет чого у вашецей жадати, также оному жебисте не збороняли, не чинячи іначей для ласки нашоє.

Дан з Чегерина, марца 9 дня року 1656.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

Серед універсалів і наказів Б. Хмельницького, які мають розпорядження по сугубо адміністративним питанням, наприклад № 119, 209, виділяється особлива підгрупа так званих «проїзних універсалів» (глейтів). Ці документи надавали право в'їзду на звільнені українські землі і виїзду з них, а також вільного пропускання головним чином повстанських дипломатів й іноземних підданих. По своєму характері проїзні універсали відповідають «небезпечним» і «виїзним» грамотам Російської держави XIV-XVII ст. Глейт утрачав свою силу після завершення дипломатичної, торгової або будь-якої іншої місії його власника і тому зберігати його особливого змісту не було. Головним чином із цієї причини від численних проїзних універсалів до нашого часу дійшло лише два: польському послу Я. Пясочинському (358) і відомим сербськоболгарським дипломатам Австрії П. Парчезичу і Кр. Маріановичу (441). Джерела зберегли нагадування о видачі гетьманських глейтів дипломатам різноманітних держав, у першу чергу Р. Стрешневу, А. Виміне, А. Киселю, Н. Зацвилиховському; посланцям Фердинанда III Габсбурга, І. Радзеєвського, представникам обложеного Львова і іншим, у тому числі й повстанським дипломатам, наприклад Г. Яцкевичу.

Глейти могли видаватися не тільки гетьманом, але і полковниками, представниками генеральної старшини. Так, у виданнях документів по історії Визвольної війни знаходимо глейти, видані вінницьким полковником І. Богуном Кр. Криницькому (20/1 1651 р.), наказним чернігівським полковником Стефаном Окшей Л. Москалю (28/4 1651 р.), ніжинським полковником І. Золотаренко українським купцям, що їдуть на ярмарок у російське місто Брянськ і ін.[18] Ці документи, як і багато інших глейтів, є яскравим свідченням пожвавлених російсько-українських торгових зв'язків у роки Визвольної війни. Проїзні універсали дозволяють також декілька розширити наші уявлення про дипломатичну діяльність гетьманської адміністрації.

№ 368

1656, квітня 18 (28). Чигирин. — Універсал про охорону земель Гадяцького монастиря

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.

Ознаймуєм тим нашим писанєм всім вобец і кождому зособна, кому тулко показано будет, тепер і напотом, меновите старшині і черни Войск Запорозких і вшелякоє кондиції людем, іж ми, охороняючи кгрунта і поля, наданиє на монастир Гадяцкий, сурово теди напоминаєм і приказуєм, жеби жаден с козаков і поспульства до тих кгрунтов і пуль монастирских не втручалсе і перешкоди отцом гадяцким не чинил, так яко би найспокойней они тих кгрунтов заживали, а хто би колвек перешкоду їм чинил, таковий кождий за найменшою скаргою срокго караний будет, іначей не чинечи.

Дан в Чигирині, 18 априля року 1656.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

№ 382

1656, червня 26 (липня 6). Чигирин. — Універсал про закріплення за Олефіром Радченком села Постовбиці. Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.

Пану полковникові черніговскому, асаулові, сотником, атаманом і всему товариству, в полку Черніговском знайдуючимся, посполитим і всякого стану людем і кождому, кому би толко сеє наше писаніє показано било, доносим до відомости, іж ми взглядом прислуг пана Олнфіра Радченка, коториє з початку звикл оіправовати в Войску нашем Запорожском, при ласці нашей заховуєм, от него не отдаляючи селища Постовбици его власнеє, зо всіми грунтами і приналежностями, до того селища принадлежащими, коториє грунта нікоториє обиватели прилеглиє, яко нам дано знать, неслушне і безпотребне занимают і ониє пустошать і собі привлащають і ониє от того, кому власне принадлежит прирожоним правом, отривают; для того умислне даєм оному тую нашу оборону, варуючи і сурово приказуючи, жеби жаден от тих час, за указом того писанія нашего, тих грунтов і принадлежностей, пану Алифирові служачих, кто би що тилко отнял, уступили і болше до них справи найменшой не міли і трудности далей в том оному задавать найменшой не важилися, под срогим каранієм войсковим, так жеби оних грунтов предреченних пан Радченко, зостаючи товаришом нашим, спокойно заживал, не от кого не поносячи жадной найменшой кривди, бо хто би колвек бил спротивним волі і тому виразному писанію нашему, то ми каждого такового, за взятієм відомости, срого, без отпусту, будемо карати, не чинячи іначей.

Дан в Чигирини, іюня 26 дня року 1656.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

№ 383

1656, червня 26 (липня 6). Чигирин. — Універсал про закріплення за Юрієм Бакуринським сіл Велика Вісь, Осняки, Ріпки та ін.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.

Пану полковникові черниговскому, асаулові, сотникам і атаманам і всему товариству в полку Черніговском знайдуючимся, посполитим і всякого стану людям, кому би толко сіє наше писаніє показано било, доносим до відомости, іж Юрій Бакуринский чрез суплику донесл нам же под час войни з ляхами, по убитью ляхами ж отца его, брати родниє его, Ян і Павел Бакуринские, забравши отца свего Николая Бакуринского все імініє і права служачиє на маетности і грунта, лежачие в полку Черніговском, зо всім пошли за границу, на прежние добра, цьго меншого, Юрія, оставили за то, что он не похотіл з ними іти за границу, да пришол к нам у Чигирин і принєв службу его царского величества в Войску Запорозком, при нас, гетману, і уже нісколко год вірне служит, стал просити нас, щобисмо єму ствердили універсалом, єго отцем Николаем купленниє в полку Черніговском грунга і села; о якої куилі єго Бакуринского, будучи ми, гетман, свідоми, що в розной шляхти панов Биялтов і Пероцких покупил в полку Черніговском села, к тому же видя єго, Юрия Бакуринского, вірниє і радителниє служби его царскому величеству в Войску Запорожском, приказуєм єму, Юрію Бакуринскому, сей наш універсал написати, ствержаючи по куплі отца єго села Великая Віс, Осняки, Ріпки, Гусинка, Буянки і Слободка, внов зачатая, садит отцем єго Николаем на дуброві Свинопускоє, остров Грабовский, з занмою на млин згожою, млин верх вира, прозиваємая Пилипча, млин на ріці Глинянці, яко ониє села міют в себі ограниченіє ч селами, дубровами, борами, єму, Юрію Бакурпнському і жені его в спокойное владініє всі вишепрописанниє села, млини, ліси, бори і протчиї угодиї сим нашим універсалом ствержаєм і грозно приказуєм, іж би як полковник черніговский, старшина полковая, сотники, атамани, ніхто другий єму Бакуринскому не важился чинить жадное перешкоди, войти зась і посполитиє всіх тих вишшеписанних сел, аби єму, Бакуринскому, всякое подданическоє послушенство отдавали, міти хочем і грозно приказуєм.

Дан в Чигирині, іюня 26 дня, року божого 1656 .

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

№ 403

1656, вересня 2 (12). Чигирин. — Універсал Маптину і Федору Воронам на володіння селами у Стародубському повіті.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.

Ознаймуєм тим нашим писанєм паном полковником, асаулом, сотником і всему товариству Войска его царского величества Запорожского, старшині і черні, также залогам, висилком і вшелякого стану Кондиції людем і кождому, кому только сіє писаніє наше оказано будет, 'Ж ми, маючи взгляд на панов Мартина і Федора Воронов, шляхту, явщи в протекцію нашу і наклонивши ухо до прозби їх, подалисьмо ним в посесію села по отцу і стрію Тимофею, Бенедихти Воронах, в повіті Стародубском лежавшие, то єсть село Савостяновичи з селищами Букми, дворищем Вадковичами, Туровичами, деревню Бурновичи з селищем і з гумнищем і зо всіми до них здавна належитостьми і пожитками, так же двор, купленний в місті Стародубці по Тимофею Вороні. Пильно теди приказуєм, аби жаден з Войск наших Запорожских і вшеляких кондицій людем як в обнятю, так і в держанню тих маєтностей оним жадной кривди і перешкоди чинити не важился, так за указом сего писанія нашого, аби прерочониї панове Ворони спокойне тих маєтностей заживали, ні от кого не поносячи кривди і прикростей. А если би хто бил спретним, кождого такового, би і за найменшою скаргою, срокго безотпустне карати будемо, іначей не чинячи.

Дан в Чигирині, дня 2 септембра, року 1656.

Богдан Хмельницкий, рукою власною.

№ 422

1656, грудня ЗІ (1657, січня 10). Чигирин. — Універсал про висилку на допомогу Юрію Ракоці козацького війська.

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорозским.

Всім вобец і кождому з особна, кому о том ведати належит, вшелякого стану і кондициї людем, кому тулко сеє наше показано будет писанье, до ведомости доносим, іж ми, посилаючи Войска наши Запорозскиє, жеби се злучили з войсками князя его милости семиградского і там шли, где оним указано, теди упевняєм ласкою нашою, же хто-колвек горнутисе маеть до Войска Запорозского, аби найменшеє кривди не міли ні од кого і назначений висланий наместник наш того постерегати маєт, жеби никому утяженья не було, хто при ласце нашой і Войску Запорозском зостават будет; спротивних теж і Войску Запо-розскому незичливих і неприхилних росказалисмо громить, счо іначей не маєт бить над росказаньє наше.

Дан в Чигирині, тридцать первого декабря тисеча шестсот пятдесят шостого.

Богдан Хмельницкий, рука власная.

Універсали 1657р.

№441

1657, квітня 18(28). Чигирин. – Універсал війську про вільний пропуск послів Фердинанда 3.

Переклад

Богдан Хмельницький, гетьман, з його царської величності Військом Запорізьким.

Повідомляємо цим нашим універсалом кожного, кому треба про це знати, а саме панів полковників, осавулів, сотників, отаманів і все товариство його царської величності Війська Запорізького, а також міських отаманів, війтів, бургомістрів і всіх, кому тільки буде показано цей наш універсал. Були у нас великі посли найяснішого римського цісаря його милості: архієпіскоп мартіано поллітанський і його милість пан Криштоф Маріанович, боснійський прокуратор і перекладач з турецької мови Після прощальної аудієнції повертають до того ж найяснішого цісаря його милості. Тому наказуємо цим нашим універсалом, щоб скрічь по містах, містечках і селах віддавали їм всяку пошану і пропускали їх безпечно без найменших труднощів, забезпечували їх, їхню челядь та коней харчами, даючи від міста до міста по кільканадцять провідників, а також підводи, скільки їм буде потрібно. Під нашою неласкою-і суворою карою наказуємо не чинити їм перешкод.

Писано в Чигирині, дня 18 квітня 1657.

Богдан Хмельницький.

Теодат Хмельницький, гетьман, разом з Військом Запорізьким москвичів.

№ 460

1657, червня 24 (липня 4). Чигирин. — Універсал про підтвердження запису на купівлю землі і будинку київським протопопом Михайлом Гунатерським.

І Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.

Всім вобец і кождому зособна, особливо -паном полковником, су-іам, сотником, есавулом, атаманом, залогам і всему рицарству Войска его царского величества Запорожскаго, также войтови і всему має-стратови киевскому, также і на потом будучому, до відомости доносим, іж велебний в богу отец Михайло Кгунатерский, протопопа киевский, по-кладал перед нами записов два, один од пана Павла Яновича Хмельницкаго, полковника киевского, собі, малжонце і потомкам своїм на вічную продажу пляцу і двора зо всим будинком, названом Олизаров-ским, за певную і готовую суму грошей, в записі меновяного, до скарбу нашого войскового отданую, другий од Івана, цирулика полкового києвскаго, на заплачене при будинку в том же дворе под час мешканя за відомостию полкового менованого цирулика причиненого, і опра-венє оного, о чом тиє обадва записи ширей в собе мают; і просил нас преречоний отец протопопа киевский, абисмо тиє его записи огледавши подтвердили при дворе і всему будинку старого і ново причиненого заховали; якож ми видечи бити прозьбу его слушную і знаючи зичливость здавна к нам і всему Войску Запорожскому і непрестанное бога благаніє поменени записи і вси в них виразне описание, повагою нашею гетманскою аппробуєм, ствержаєм і умоцняєм, при дому помене-ном Олцзаровском его самого, малжонку і потомков его вічне заховуєм і продать, кому би хотіл, позволяем, уред вшелякий козацкий і міский киевский упоминаем і сурово приказуєм, аби жадное і найменшеє кривди і перешкоди в помененом дворе ему і од него держимом чинит не важили под срокгим за наименьшею скаргою каранєм і виною до скарбу нашого войскового петисот золотих. А для ліпшоє твердости тую апробацию записовую рукою нашею подписавши, печать войсковую приложить розказали єсмо.

Діялося в Чигирині, дня 24 місяца іюня року 1657.

Богдан Хмельницкий, рука власна.

№ 462

1657, червня 28 (липня 8 ). – Універсал про підтвердження прав шляхти Пінського повіту.

Переклад

В ім'я ґосподнє, амінь, на пам'ять вічної справи.

Лін, Богдан Хмельницький, генеральний гетман його царської милості Військ Запорізьких, повідомляємо цим листом, затвердженим вірою нашою і всього війська, кожного, кому належить про це знати.

Одвічна мудрість, роздаючи шляхи загального співжиття, сама заборонила заподіювати лихо тим, хто творить добро, коли наказала приймати прихильних дружнім серцем і привела для цього відповідне порівняння, що не годиться, щоб за рибу вужа, за хліб камінь та інші лихі речі мав одержувати той, хто творить добрі діла. Ще найвищий творець і правитель підсонячного світу навчав такої поведінки та закладав такі найповніші правила взаємної щирості і приязні — добром віддаваїи за добро, — тому жодному, створеному його ласкою, не годиться інакше поводитися з своїм ближнім, якщо він бажає уникнути божої кари і людського осуду за відхилення гід спасенного шляху. Тому і ми, не відступаючись від давно встановлених звичаїв, коли бог люб'язно схилив Пінський повіт до з'єднання з нами волею і серцем, приязно і прихичьно прийняли послів присланих від них для затвердження вічної дружби, й м пана Лукаша Єчьського, маршалка, і й м. пана Адама Спитка берестейського стольника, пінських сановників, і прийняли належні умови і обов’язки дружби, забезпечуючн їх з усією відповідальністю і під сумлінням, що з цього часу не будемо вороже з ними поводитися, ані посилати в їх маєтності особливою війська, крім окремих за гонів безпеки ані не будемо підмовляти когось чужого загубити їх як самі, так через намовлених осіб. Навпаки, якби хтось з ненависті до них або для укладення приязні і з єднання з нами або з якої небудь іншої продуманої причини котів вчинити їм шкоду, вторгнувшись в їх краї з військом і пчюндруючи огнем і мечем їх маетності обіцяьмо підтримувати їх, допомагати їм, і навіть усім військом захищати від ворогів що наступають на них хоч би наших близьких, які не слухали б нашої порали і не припинили б цього. А щодо обрядів римської віри, до якою вони приєднуються до нас то ми всі, Військо Запорізьке і наші нащадки не перешкоджатимемо їм і не примушуватимемо жодного з них силою до праяославної грецької віри. Ми також не повинні знищувати і скасовувати давніх і нових фондів на костьоли, якщо вони утворилися не із здирства церковних маєтностей і покривдження вбогих православних. Однак постановляемо взаємно викорінювати секти і унію як при чини великого лиха, не загороджуючи шляху до нашої ласки тим з нашого духовен ства, які, прийшовши до пізнанім правди, віддали б належний послу київському митрополитові і відбувши належну покуту, мали б за собою гіоячу рекомендацію наших духовних. Що ж до привілеїв вільностен і судів, наданих кожному станові, забезпечуємо їх не інакше тільки так як було за польських королів з цією умовою, шоб скоротити правці процеси та загородити вбогій шляхті дорогу до млинів і над мірного ябедництва. Чини, посади, достоїнства, як земські так і військові, надані тепер панам обивателям Пінського повіту польським королем, кожний зберігатиме до кінця життя. Однак якщо мав би хто з урядникір з волі божої чійти з цьогз світу, згідно і звичаєм, на місце померлого новий урядник обиратиметься тому що за старим звичаєм урядників звикли тільки обирати. Але зілишаємо часом право затвердження обраного. А щодо інших, які б підлягали нашому рішенню і волі, будемо розпоряджатися старшинствами, приймаючи до уваги повагу і пошану до згасчужених згідно з рекомендацією нашого пінського старости. Крім цього, щодо військовик чинів, уих, які є тепер і будуть пізніше, то запевняємо вас, що ми залишаємо уповноваження і свободу в наданні звань ротмістрів і поручників полковникові, що буде на той час. Однак всі вони без нашого розпорядження не повинні нікому огоіошувати війни ані укладати нової дружби з ким небудь нас про це окремо че повідомивши. Спадковими маєтностями у Пінському, Мозирському і Турівському повітах, а також і в інших місцях, де б вони не знаходились, дозволяємо впьно користуват нея, з усіма прибутками, тим, хто тільки виконає присягу вірності. Васальні права, які тільки я о небудь мас, здавна надані королями залишаються і зачищатимуться повнісію кожному — це забезпечуємо ми Військом Запорізьким за паї і наших нащадків. Тільки королівщини Пінського староства, які належать до наших доходів, вилучп ються з їх користування. Довічні ж надання повинні служити кожному до смерті, а після сконання кожного посесора вернуться в наше розпорядження Богослуження, проведення звичайних процесій, вільне навчання шляхетських дітей всяку пошану римського духовенства ми і нащадки наші з Військом Запорізьким клянемося християнським словом залишити їм, не чинячи їх виконанню найменшої шкоди або пере шкоди. Взагалі обіцяємо не заподіяти ніяким їм належним вільностям жодної кривди, щоб тільки не були придумані нові для того, щоб нас обманути. Обіцяємо додержуватися умов, належних дружбі, і зобов'язуємося підтвердити це наше запевнення через наших особливих послів та їх присягу. Зобов'язуємось з цього часу ми самі з своїми нащадками і Військом Запорізьким, що матимемо спільних друзів і ворогів і вічно и непорушне перебуватимемо в дружбі. Сподіваємося що їх милості пани обивателі Пінського повіту повністю дотримаються умов, які зобов'язалися виконуваги, взявши в приязні до нас через присягу своє сумління. А щоб все це ще важливішим і ще головнішим було, підписуємо ці наші запевнення поряд з військовою печаткою власною рукою.

Відбулося в Чигирині, дня 28 липня, за старим календарем, року господнього 1657 Богдан Хмельницький, гетьман й з м Військ Запорізьких.

Один з універсалів, написаних напередодні смерті Богдана Хмельницького.

Останній універсал, якій розглядається, як ні який інший, несе собою приклад юридичного документу. По - перше, він змістовніший за будь-який інший універсал, по-друге, дуже детально розглядаються всі умови співіснування, права, обов’яки та привілеї обох сторін. Ще однією особливістю є поєднання в собі декількох стилів написання універсалів.

Пропозиції

Актуальним при вивченні документів завжди залишається питання їх істиності і методів визначення істиності сумнівних універсалів. До деяких з них відносяться “закличні універсали”.(див. додатки)

Справжні ж «закличні універсали» дійшли до нашого часу в незначній кількості, оскільки карателі знищували їх особливо. У «Документах Богдана Хмельницького» приміщено 6 документів, такого роду, причому усі вони віднесені до числа сумнівних або фальсифікатів (прил. 1, 3, 4, 19, 20, 23).[19] Два з них (прил. 3, 4) заслуговують особливого розгляду, оскільки, на погляд деяких дослідників, вони є мабуть достовірними. Це «універсал до польських селян» (не пізніше червня 1651 р.) і універсал від 2/4 1652 р., що закликає до війни проти Речі Посполитої.

Докази істинності згаданих універсалів зводяться до таких положень: 1. Ці документи скоротилися в копіях, через що текст дійшов у декілька перекрученому виді: відсутній заключний протокол в універсалі до польських християн, зустрічаються описки.

2. Варто врахувати, що «закличні універсали» призначалися для найширшого кола читачів, виходили, якщо можна так сказати, масовим тиражем. Вони розмножувалися в полках, сотнях повстанської армії, таємно переписувалися на території, контрольованою Річчю Посполитою. Все це породжувало деяку розбіжність із текстом оригіналу, тим більше що Хмельницький не міг особисто завізувати документи, що виготовляються вдаличині від його Ставки.

3. Документи, приміщені в «ДБХ» (прил. З, 4), були передруковані без звіряння з оригіналом із публікації польського дворянського історика середини XIX в. А. Грабовського. Їх археографічний рівень лишає бажати кращого. Виявилося, що, видаючи універсал Хмельницького від 2/4 1652 р., польський археограф припустив деякі суттєві помилки. Був, зокрема, цілком опущений характерний заголовок універсалу такого змісту: «Універсал Хмельницького до козаків, поспольству і до поляків, що співчувають русинам». А. Грабовський опустив також найважливішу приписку, зроблену власником і упорядником рукопису И. Пиноцці: «Це надіслав е. м. пан гетьман польний коронний, написавши лист до е. к. м., у якому просив, щоб як можна швидше був скликаний, сейм і на ньому зважилося питання про оборону Речі Посполитої».

4. Зміст «закличних універсалів» багато в чому аналогічно документам, створеним у період крестиянсько-казацьких повстань першої половини XVII в. на Україні, селянських війн у Росії XVII-XVIII ст, і часто називаються «чарівними листами». Також ці документи називають прокламаціями.

Також ці документи називають прокламаціями.

Особливо подібні по змісту прокламації Б. Хмельницького і С. Т. Разіна, у котрих найбільше часто розвиваються такі мотиви:

1) опис режиму важкого утиску, встановленого експлуататорами, ще більш нестерпного, чим «бусурманська» неволя;

2) звістку про боротьбу, що почалася, проти гноблення; 3) призив піднімати повстання проти панів, вливатися в ряди повстанської армії;

4) обіцянка у випадку перемоги знищити цілком чи значно послабити повинності, восстановити колишні вільності і т.д.

Подібність по змісту, а частково і за формою прокламацій Б. Хмельницького і С. Т. Разіна пояснюється не тільки видовою тотожністю документів і приблизно однаковим рівнем соціально-економічного розвитку Росії й України XVII в., але і зв'язками між учасниками селянських війн у Росії й антіфеодальних, визвольних повстань на Україні, у тому числі і Визвольній війні. Не випадково в інтитуляції трьох із семи відомих на сьогоднішній день прокламацій С. Т. Разіна поряд із Військом Донським Згадувалося і Військо Запорозьке.[20] Вищенаведені аргументи дозволяють зробити висновок про автентичність двох Універсалів, приміщених у додатку до «ДБХ» (3, 4).

У цілому відчувається зайве підозріле відношення дослідників, до нагадувань про прокламації гетьмана, які зустрічаються в самих різноманітних джерелах. Результати останніх досліджень з вивчення такого роду нагадувань дозволяють зробити висновок про дуже широке поширення прокламацій періоду Визвольної війни. Вони мали ходіння не тільки на Україні, але й у Білорусії і навіть у самій Польщі. Прокламації направлялися не тільки «усім вобец», але і вузьким групам осіб, наприклад найманцям на польській службі, обложеним під Збаражем, із пропозицією перейти на сторону повстанців; жителям м. Немирова з проханням о допомозі і т.п.

На закінчення можна зробити висновок про те, що «закличні універсали» є унікальними джерелами особливої важливості, що дуже повно освітлюють характер, рушійні сили і програму повстанців; їхнього зв'язку з учасниками селянських війн, повстань, антифеодальних виступів у Росії, Білорусії, Польщі проливають світло на деякі особливості ідеологічної боротьби в період Визвольної війни українського народу.

Висновки і узагальнення

У ході визвольної війни українського народу було знищено землеволодіння великих магнатів і католицької церкви. Зменшились феодальні повинності. Панщина, як правило, була замінена грошовою і продуктовою рентою. Багато селян, ставши реєстровими козаками, майже не відбувало феодальних повинностей. Селяни, які перебували у війську, теж не відбували феодальних повинностей.

Але визвольна війна українського народу не привела до ліквідації кріпацтва. Православні монастирі, козацька старшина і дрібна шляхта прагнули зберегти феодально-кріпосницькі відносини шляхом зміцнення феодального землеволодіння.

Відбиваючи класові інтереси козацької старшини, української шляхти та православної церкви, гетьманське управління на чолі з Богданом Хмельницьким вживало заходів, спрямованих на зміцнення землеволодіння світських і духовних феодалів.

Духовенство завжди користувалося прихильністю пануючих класів, діставало від них привілеї і права. В універсалах Хмельницького також не раз обґрунтовувалось право духовенства на маєтності. Юридичним виправданням для надання привілеїв було те, що духовенство користувалося ними з давніх-давен. Володіння православних монастирів буди розгромлені повсталими селянами.[21] Але в ході визвольної війни монастирі за допомогою гетьманського уряду не тільки повернули маєтності, що їм належали, а й одержали нові володіння за рахунок католицької церкви і польської шляхти, що втекла з України.

У січні 1651 р. гетьман передав великі маєтності, що раніше належали домініканцям. Київському Богоявленському Братському монастирю.[22] 15 травня 1651 р. були підтверджені права Максаківсьхого монастиря на його землі.[23]

У 1655 р. Лубенському Мгарському монастирю були передані володіння бернардинських монахів, поселених у Лубнах князем Вишневецьким.[24] 16 травня 1655 р. гетьман надав «з побожности нашой село Половоє, стоячоє на грунтах монастира Густинского».[25] У тому ж році він передав Батуринському Крупницькому монастирю «зо всім вечисто... село Хмилов».[26]

Універсалами підтверджувались права монастирів на подаровані або куплені землі, млини, пасіки тощо, а також право на феодальну експлуатацію селян, на сичсння меду.[27] Млини, як правило, давались у «спокойное уживаніє», або в «уживане вічное».[28] Працею залежних селян Хмельницький забезпечував гатіння гребель.[29]

Монастирі володіли і таким прибутковим промислом, як перевози через річки. Так, 9 серпня 1650 р. Хмельницький наказав михайлівському сотнику і війту заборонити перевіз човнами через Рось; право займатися цим промислом надавалось виключно ченцям Києво-Пустинного монастиря.[30]

Гетьманське управління закріпляло за монастирями право на ловлю риби. Так, 11 березня 1649р. універсал на ловлю риби в Дніпрі одержав Хиєво-Пустинний Микільський монастир.[31] Універсалом від 24 травня 1651 р. «лови рибниє» були надані Київському Межигірському монастирю.[32]

Монастирське землеволодіння і промисли розвивались на феодальній основі. Разом з маєтностями монастирям надавались і піддані. У феодальну залежність від монастирів часто попадали і рядові козаки, і міщани. У більшості документів не зазначається, яка була форма феодальної ренти. Перші універсали про «послушенство» селян Хмельницький видав у 1648 р. В універсалі Флорівському монастирю від 22 грудня 1648 р. наказується, щоб селяни «били... послушними і вшелякую по-аинност ведлуг звичаю давнего отдавали».[33]

Після возз'єднання України з Росією монастирські селяни, як і раніше, мали бути «послушними», віддавати «пожитки», відбувати «повинності» і навіть «роботизну», тобто панщину.[34]

З метою залучення на бік народу служилих елементів Хмельницький досить широко практикував закріплення за ними шляхетських маєтків, роздачу маєтків тим, хто вступав до козацького війська. У 1656 р. гетьман затверджує як власність Юрія Бакуринського маєтки, куплені батьком і братами останнього, оскільки Бакуринські служили у Запорізькому Війську.[35] Власністю Лаврентія Борозни були затверджені села Горськ, Клюси, Жовідь та ін.[36] За «зичливость... в поданню... фортеці Биховской» підтверджено право шляхтича Павла Ярмултовського на «село его власноє Вербичи».[37] Звільнення шляхти містечка Насташкн від воєнних поставок і постоїв мотивувалось її лояльністю до Запорізького Війська.[38]

Ряд листів та універсалів свідчить про класову боротьбу на Україні під час визвольної війни і в наступні роки. Уже 2 червня 1648 р. Хмельницький наказав прилуцькому сотнику і отаману покара ги учасників Нападу на Густинський монастир,[39] заборонив монастирським підданим записуватися в козаки.[40] 25 травня 1654 р. гетьман наказав київському полковнику охороняти майно Видубецького монастиря і покарати тих, хто завдав монастирю збитків «частим ловленєм риб».[41]

Виступи селян іноді набирали характеру повстань. У листі від 26 серпня 1654р. Хмельницький повідомляв путивльського воєводу Зюзіна про те, що «в Гадячом и в Веприку и в ыных городех некоторые мятежники, учиня смятение и многое зло сделав», перейшли на російську територію. Гетьман просив воєводу покарати цих людей, а їх майно відібрати для царської казни. [42] Рух «свавільників» мав місце у березні 1655 р., про- що Хмельницький повідомляв боярина Шереметєва.[43]

7 червня 1656 р. український гетьман писав Олексію Михайловичу, «что великие бунты всчалися было от донских, а полковником у них был Гришка Неблядин, которой многих бражников и своевольников собрал было, хотя на нас рать поднять. И, чего сохрани боже, все неприятели наши тешилися и мы велели тех своевольников разгромить... Но, сохрани боже, ежели б больши тех своевольников собралось, то бы огонь великий загорелся, что они так говорили, что ныне вы тешитесь, а мы на лето вас воевати будем».[44] Старшина вважала цей рух небезпечним, навіть сам гетьман приїхав у Гадяч для організації оборони прикордонної смуги від нападів повстанців.

Гетьманське управління було, з одного боку, за ліквідацію землеволодіння магнатів, короля, польської шляхти і католицької церкви, а з другого — воно охороняло, зміцнювало і розширювало землеволодіння української шляхти, козацької старшини і православної церкви, карало тих, хто посягав на власність останніх.

Хоч гетьманський уряд проводив свою політику в інтересах українських феодалів, проте він був змушений іти на деякі поступки селянству, яке брало активну участь у визвольній війні і своїми антифеодальними виступами добилось ослаблення кріпосного гніту.

Намагання гетьманського уряду захистити селян від панських жорстокостей та розправ можна пояснити тільки прагненням не відштовхнути селян від участі у визвольному русі.

Документи Богдана Хмельницького у значній мірівисвітлюють роль міст у подіях 1-648—1654 рр, У збірнику публікується кілька універсалів, якими гетьман застерігав полковників та інших урядовців від зазіхань на міську власність, забезпечував права міст, насамперед Києва,[45] Ніжина[46] та ін.[47] Характерним щодо цього є універсал Чернігову про підтвердження права міщан обирати війта. Цим універсалом гетьман також надавав війту особливу владу над містом і навколишніми селами.[48]

Отже, твердження М. Грушевського про те, нібито «не знайдемо ми в деклараціях і трактатах Хмельниччини і справи далеко більше ясної усвідомленої і всім західноєвропейським життям задокументованої — прав міст і міщанства»,[49] не відповідає дійсності.

Універсалами гетьмана повідомлялося про мир і підготовку до війни, визначався час виступу окремих полків у похід. Так, універсалом від 24 травня 1650 р. Хмельницький наказав полковникам виділити по 300 чоловік з кожного полку; очолювані сотниками, ці люди мали 26 травня прибути до Полтави.[50] 2 серпня 1650 р. гетьман наказав білоцерківському полковнику негайно вирушити на Уманський шлях з метою випередити ворога. [51] Універсалами або наказами повідомлялось про призначення полковників.[52]

Ряд документів стосується судочинства.[53] Універсалом від 26 листопада 1655 р. гетьман наказав міському суду: «до нас не одсилаючи срокго карати позволяем» «свавільних» козаків.[54] Заслуговує на увагу факт створення окремого суду для грецьких купців, зокрема в Ніжині.[55]

З посиленням феодально-кріпосницької системи були спроби відновити домініальний суд. Надаючи в 1653р. Межигірському монастирю село Чернин, гетьман писав: «А непослушних волно будет превелебному отцу ігуменови і чернцом, до того монастиря належачим, карати, яко подданих місца святого, ведлуг проступку їх».[56]

Документи Богдана Хмельницького містять цінні відомості про фінанси. Для державної скарбниці було вигідно віддавати в оренду різні промисли, особливо виробництво спиртних напоїв. Універсал від і7 січня 1654 р. спрямований проти тих киян, які самовільно виробляли горілк.[57] Віддаючи в оренду млин на Тишках, гетьман наказував:

«Арендари жеби зараз той млин попустили, єжели в аренді, а їм о том дефалката слушная будет».[58]

Універсалом від 10 жовтня 1656 р. Хмельницький залишив при ратуші містечка Козельця «возовоє, помірноє, деготь, воскобойню і по-ведерщину», наказавши, щоб до цих «пожитків» не втручалися старшина, козаки й орендарі.[59]

Універсалом від 15 червня 1655 р. гетьман передав у користування Павлу Хмельницькому, який позичив військовій скарбниці 8 тис. золотих, села Бугаївку, Беркове, Масані і Борщівку.[60]

Навіть побіжний огляд документів Богдана Хмельницького показує, що вони висвітлюють різні сторони соціально-економічних відносин на Україні в період визвольної війни і після неї, воєнні і політичні-події того часу, розвиток українсько-російських зв'язків, взаємовідносини України з Польщею, Угорщиною, Швецією та ін. Тому ці документи дозволяють розв'язати чимало нез'ясованих питань, переглянути ряд проблем, розвінчати невірні, а то й ворожі твердження, які мали місце в історичній літературі.

Таким чином, незважаючи на нестабільність і мінливість окремих формул універсалів Хмельницького, що пояснюється розмаїтістю кола вопросов, на які вони окликалися, а також відсутністю тривких і безупинних канцелярських традицій в апараті гетьманської влади, універсалам Хмельницького властиві чіткі і цілком визначені риси. Їхній формуляр укладався під впливом канцелярських традицій українських і білоруських земель XIV-XVII ст. Цим пояснюється також подібність окремих формул універсалів з формулами грамот Російської держави XIV-XVII ст. Канцелярські традиції Древньої Русі, східнослов'янських народів більш пізнього часу зробили значний вплив на діловодство Великого князівства Литовського, де в XIV-XVI ст. панував, як відомо, українська, білоруська, а на східних землях Великого Князівства Литовського - російська мова. У свою чергу литовська великокнязівська канцелярія, що випробувала також вплив канцелярських традицій феодальної Польщі, робила вплив на норми місцевого діловодства, у тому числі і Запорізької Січі.

Формуляр гетьманських універсалів складався деякою мірою і під безпосереднім впливом польської коронної канцелярії, що потребує особливого пояснення. Справа в тому, що українські землі протягом тривалого часу знаходилися під утиском феодальної Польщі, потім - магнатсько-шляхетскської Речі Посполитої, і це не могло не накласти свого відбитка на всі сфери громадського життя України, у тому числі і на її ділознавчу практику. Українська шляхта, козацька старшина, православне духівництво, заможне міщанство постійно мали справу з документами, виданими представниками правлячих кіл Речі Посполитої, і у своєму діловодстві змушені були враховувати норми коронної канцелярії. Самий Хмельницький, будучи в 30-і рр. XVII в. генеральним писарем Війська Запорожського, по службі повинний був добре знати канцелярську практику Речі Посиолитої і належним чином звістки з її владою листування.

На закінчення необхідно відзначити, що формуляр документів Хмельницького зробив сильний вплив на гетьманські документи в другій половині XVII-і першій половині XVIII в. Особливо це відчувається при вивченні формулярів документів козацької старшини (гетьманів, полковників й ін.), що приймав безпосередню участь у Визвольній війні. Відомі випадки, коли представники гетьманської адміністрації, підтверджуючи універсали Б. Хмельницького, попросту переписували їх, незначно доповнюючи. Так, II. Тетеря, будучи якийсь час гетьманом Правобережної України, дослівно переніс в свій універсал від 18/ХІІ 1660 р. зміст відповідного документа Б. Хмельницького, виданого О. Стаматієнко (245).

Таким чином, уся ця група документів є цінним джерелом по історії соціально-економічної політики гетьманської адміністрації, антифеодальної боротьби. Потрібно враховувати, що Хмельницький належав до тієї групи повстанської верхівки, що розуміла, що негайна реставрація феодальних порядків неможлива, що без підтримки селян не можна було звільнитися від утиску Речі Посполитої, і тому її представники «зуміли, нехай тимчасово і до визначеної межі, підпорядкувати свої інтереси загальнонародним - звільнити Україну від панування польських феодалів»[61]. От чому, незважаючи на суперечливість внутрішньої політики Хмельницького, він зумів залишитися ватажком Визвольної війни, що ліквідувала панування магнаго-шляхетської Речі Посполитої на значній частині України, що серйозно послабила, феодальні порядки на всій її території.

Використана література:

1. Історія України в особах, 9 – 18 ст. – К.: 1993р.

2. Крип’якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького. № 13. – К.: 1961

3. Стєпанов І.В. Християнська війна в Росії в 1670-1671рр. Повстання Степана Разіна. – Л.: 1966р.

4. Записки Наукового товариства імені Шевченка, т. 23-24, Львів: 1898р.

5. Грицкевич А.П. Універсал Богдана Хмельницького місту Слуцьку(1656р). – УІЖ, 1970р.

6. Мицик Ю.А. Актуальні проблеми аграрної історії України. – Дніпропетровськ: 1980р.

7. Каштанов С.М. Нариси руської дипломатики. – М.:1970р.

8. Мицик Ю.А. Аналіз джерел по історії визвільної війни українського народу 1648-1654 рр. – Дніпропетровськ: 1983р. 9. Всесвіт. - № 10. - 1980р.

10. Універсали Богдана Хмельницького 1648-1657. – К.: 1998р.

11. Документи про Визвільну війну українського народу 1648-1654р. – К.: 1965р.

12. Осіпов К, Богдан Хмельницький. – Л.: 1949р.

13. Воз’єднання України з Росією: документи і матеріали в 3-х томах. - М.:1953р.

14. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – К.:1954р.

Додатки

№1(сумнівний)

1648, початок року. – Універсал до українського народу з закликом повстати проти шляхетської Польщі

Переклад

Богдан Хмельницький, великий гетьман Війська Запорізького і все боже Військо Запорізьке

Доводжу до відома духовних людей — владик, архімандритів, протопопів, ігуменів, попів та інших слуг домів божих, а також старшин грецької віри — війтів бурмистрів, радників та інших урядовців, що ми зазнали чима- о шкоди і кривд від ляхів і різних панів, які порушили наші права і зневажили наше Військо Запорізьке, адрез що Україна наша і с пава і божі доми мало не загинули і святі місця і тіла святих, які до цього часу з волі божої на певних місцях лежгіть, мало не втратили слави, а ми — радості, до того ж проливається кров батьків наших, матерів, братів, сестер, духовних отців, невинних діточок, над якими виспа жорстока шабля ляхів і тепер на них упала, і знову чути плачі, крики, ламання рук рваннч волосся (мати диіину, батько сина, син батька) — це ридання всієї України голосами пробиває небо^ прохаючи помсти від господа бога, — ось чому хочу я шаблею знищити цього непри ятеля, пробиваючись за ним до Вісли

Прошу вашої ласки і господнього милосердя, щоб ви — люди одного бо'-а, одьієі віри та крові, коли я буду наближаїися до вас з військом приготували зСрою — рушниці, шаблі, кульбаки, коней, стріли, коси списи для оборони стародавньої грецької віри А де можете, якими силами та способами, готуйте"я зустоїти лямв, цих ворогів наших і стародавньої віри нашої і нашого народу Своїх панів і її слуг євреїв, вибивайте рубайте, винищуйте для чистоти нашої земії, яку обіцяємо зрсбити благословенною Запасайтесь найбільші порохом, а т^кож оловом і грішми д-гя справ, про які дам вам знати пізніше А якшо довідаєтесь або почустс від про їжджих чи прохожих про чужоземне військо, яке король зібрав проти нас, давайте нам знати і попереджайте нас Це стосується і лядської землі, якщо € там таке військо і сила Про все це прошу повідомити нас через нашого посильного

За вашу доброту і прихильність обіцяю вам ласку мою і мого Війська Запо різького і всім вам мій ласкавий поклін вдруге передаю

Діялось у Чигирині

№ 3(сумнівний)

1651, близько червня. – З універсалу до польських селян

Переклад

Богдан Хмельницький.

Доводжу до відома всіх підданих Польської Корони, що коли з божого благословення я підкорю під нашу силу і владу, землі Польської Корони, обіцяю звільнити вас усіх від повинностей і робіт. Платитимете тільки чинш і матимете вільності так, як шляхта. Тільки щоб ви додержувались нашої віри, так, як і наші руські піддані, і щоб покидали своїх панів, повставали проти них і до нас великими загонами переходили...

№4(сумнівний)

1652, березня 24(квітня 3).Чигирин. – Універсал Запорозькому війську з наказом готуватися до війни з Польщею

Переклад

Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького, чигиринський староста.

Доводжу до відома всіх, а особливо полковників, осавулів, сотників і козаків Бійська Запорізького, які в містечках і селах проживають, та ляхів — наших побратимів: зважаючи на великі утиски та кривди, які чинили і тепер знову чиняіь нам Лі-хи, — силу військових зневажають, безвинних людей катують, мордуюгь і винищують, наказують працювати на себе не тільки у будні дні, айв божі, чого наша віра не дозволяє, до чого на протязі довгого часу майже кожний на всій Україні користувався вільностями, і важко йому буде забути, що він був паном і на війці рівнявся з паном — тепер нам ляхам знову коритися не слід. Такої доброї нагоди, щоб наш народ з цієї неволі міг видертися, ще ніколи не було. Не лишали ми і гірших нгтод, а тепер і поготів найкращої лишати не личить, бо ляхи самі не знають, що роблять, з безмірного зухвальства самі себе хочуть погубити, а нам життя дарувати. Тому закликаю, щоб не тільки кожний козак був готовий до війни, а й щоб кожний простий чоловік ще до великодня забезпечив себе усім, що на війні потрібно, особливо харчем. А після великодня, на другий день після того, як мої листи будуть.оповіщені і кожному стануть відомі (розішлю їх, як потрібно буде), щоб поспішили до табору, вирушили у призначене місце і виступили у похід. Але без мого наказу нехай ніхто не наважується виступати, щоб не дати ляхам приводу до війни, хоч вони його шукають, і миру, як обіцяли, дати не хочуть. Для кращої віри і певності при печатці Війська Запорізького цього листа рукою власною підписую.

Писано в Чигирині, 24 березня 1652 р.

Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького.

Таблиця написання документів Хмельницьким.

Роки

Універсали

Накази

Потвердні умови пере мір’я

Мирні договори запис

Інструкції, кондиції

Листи

354

* У таблиці не враховані фальсифікати і сумнівні документи, а також документ № 226 «ДБХ», що вважається сумнівним Усього відомо й опубліковано 521 документ Б Хмельницького.

** Датування приблизне

________________________________

[1] Записки Наукового товариства імені Шевченка, т. 23-24, Львів: 1898. – С. 6.

[2] Грицкевич А.П. Універсал Богдана Хмельницького місту Слуцьку(1656р). – УІЖ, 1970, № 12, С. 92-93.

[3] Мицик Ю.А. Актуальні проблеми аграрної історії України. – Дніпропетровськ: 1980, С. 183-184.

[4] Каштанов С.М. Нариси руської дипломатики. – М.:1970. – С. 26-47

[5] Мицик Ю.А. Аналіз джерел по історії визвільної війни українського народу 1648-1654 рр. – Дніпропетровськ: 1983. – С. 11-12.

[6] Каштанов С.М. Нариси руської дипломатики. – М.:1970. – С.56-57.

[7] Всесвіт. - № 10, 1980. – С. 201-202.

[8] Мицик Ю.А. Актуальні проблеми аграрної історії України. – Дніпропетровськ: 1980, С. 183-184.

[9] Мицик Ю.А. Аналіз джерел по історії визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. – Дніпропетровськ: 1983. – С. 18-19.

[10] Мицик Ю.А. Аналіз джерел по історії визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. – Дніпропетровськ: 1983. – С. 23.

[11] Крип’якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького. № 81, 84. – К.: 1961. – С. 144-145, 148.

[12] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 412. – К.: 1961. – С. 539-540.

[13] Документи про Визвільну війну українського народу 1648-1654 рр. – К.: 1965р. – С. 325-327.

[14] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 106, 112, 124, 126. – К.: 1961. – С. 176-177, 182-183,198-199, 203.

[15] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 410. – К.: 1961. – С. 538-539.

[16] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 72, № 438, № 452. – К.: 1961. – С. 134,572,590-591.

[17] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 18, № 440. – К.: 1961. – С.58, 440.

[18] Возз’єднання України з Росією. Документи і матеріали: в 3-х томах, т.3, № 12, № 116. – С. 25, 223-224.

[19] Крип’якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького. № 1, 3, 4, 19, 20, 23. – К.: 1961р. – С. 625-626, 628, 629-630, 645-649, 649-650, 651-652.

[20] Стєпанов І.В. Християнська війна в Росії в 1670-1671рр. Повстання Степана Разіна. – Л.: 1966р. – С. 14.

[21] Крип’якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького. № 13. – К.: 1961. – С. 54.

[22] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 131. – К.: 1961. – С.209-210.

[23] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 139. – К.: 1961. – С.217-218.

[24] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 306. – К.: 1961. – С. 421-422.

[25] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 312. – К.: 1961. – С. 426. [26] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 307. – К.: 1961. – С. 423.

[27] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 274. – К.: 1961. – С.376-377.

[28] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 320. – К.: 1961. – С.433.

[29] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 185. – К.: 1961. – С. 271.

[30] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 113. – К.: 1961. – С.183-184.

[31] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 52. – К.: 1961. – С.108-109.

[32] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 141. – К.: 1961. – С.218-219.

[33] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 38. – К.: 1961. – С. 88.

[34] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 282. – К.: 1961. – С. 388-389.

[35] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 383. – К.: 1961. – С. 505-506. [36] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 402. – К.: 1961. – С. 530-531.

[37] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 450. – К.: 1961. – С. 589.

[38] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 285. – К.: 1961. – С. 392.

[39] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 16. – К.: 1961. – С. 56-57.

[40] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 15. – К.: 1961. – С. 55.

[41] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 254. – К.: 1961. – С. 352.

[42] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 278. – К.: 1961. – С.380-381.

[43] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 302. – К.: 1961. – С.416.

[44] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 377. – К.: 1961. – С. 497-498.

[45] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 178 та ін. – К.: 1961. – С. 265-266.

[46] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 110. – К.: 1961. – С. 180.

[47] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 412. – К.: 1961. – С. 539-540.

[48] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 83. – К.: 1961. – С. 147.

[49] Грушевський, Історія України-Руси, т. 9. – С. 1502.

[50] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 100. – К.: 1961. – С. 170.

[51] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 111. – К.: 1961. – С. 182.

[52] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 109. – К.: 1961. – С. 179-180.

[53] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 40. – К.: 1961. – С. 89-90. [54] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 344. – К.: 1961. – С.460-461.

[55] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 450. – К.: 1961. – С.589.

[56] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 222. – К.: 1961. – С. 310.

[57] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 229. – К.: 1961. – С. 317.

[58] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 193. – К.: 1961. – С. 279.

[59]Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 412. – К.: 1961. – С. 539-540.

[60] Крип’якевич І., Бутич І. ДБХ. № 319. – К.: 1961. – С. 432-433. [61] Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – К.:1954. – С. 286-293.