Реферат на тему

Вік міді та бронзи

Перший метал, який почали вживати на Україні, була мідь. Перші вироби — невеликі сокири або долота — знаходили вже в пам'ятках Трипільської культури, але це було дуже рідко. Приблизно біля ІІІ тисячоліття до нашої ери на території Европи з'являються нові наседенці: народ, який опанував усю ту територію, де розгорталася Трипільська культура. Цей народ з культурного погляду стояв нижче від трипільців. Він неребував у стадії скотарства і ще не знав рільництва, але був міцніший, войовничіший, ніж трипільці. Він подолав Ех і приніс із собою вміння обробляти мідь. На території Донеччини, в районах Луганська, Бахмута, були родовища міді. Там археологи відкрили рештки первісних шахт, печей для топлення міді у вигляді глибоких ям у землі, викладених глиною. Знаходять також матриці, в яких виливали різні предмети з міді: наконечники списів, стрілки, сокири, ножі, прикраси. Металеві вироби дуже поволі завойовували місце у вжитку людини. Вони були дорогі, їх важко було виробляти. Тому довгий час, разом з металевими виробами, вживали також кам'яні, при чому на форми кам'яних сокир та наконечників списів впливали форми металевих, і найкращі зразки кам'яних знарядь з'являються якраз за часів початку вживання металів. Чиста мідь не тривка, тому дуже рано до неї почали додавати оливо, і цей стоп зветься бронзою. Бронза дуже добрий, ковкий метал. Нове населення, з яким прийшли мідь та бронза на Україну, принесло з собою нові форми поховань. Своїх мерців воно ховало у скорченому положенні, часто у великих кам'яних склепах, катакомбах. Здебільшого їх посипали червоною вохрою. Над могилами насипали високі кургани. Для цієї Культури характеристична кераміка:. невеликі глечики, прикрашені «шнуровим» орнаментом. Пам'ятки цієї культури пов'язують Україну з передньою Азією, Кавказом, а також з Егейською культурою та Західньою Европою: аналогічні пам'ятки знаходять в Італії, на островах Середземного моря, в Еспанії. За доби міді та бронзи ще яскравіше намічається різниця культурних впливів, під якими перебували південна та північна частини Східньої Европи. У той час, як у північній частині, в районах Поволжя, намічалися міцні культурні шляхи, які вели на Урал, у Сибір, де розвивалася могутня мідяна та бронзова культура, — південна частина, територія України, перебувала під постійним впливом інших осередків: передньоазійських, кавказьких та західньоевропейських, ближче — угорського. Це яскраво позначилося, між іншим, на формах бронзових сокир: на північних землях панував сибірський «кельт», на південних — сокира з довгим обухом, характеристична для Месопотамії та Малої Азії. З кінцем бронзового віку на Україні пов'язане місцеве виробництво бронзи та висока ливарна техніка її. Помічається кілька культур, які мали свої прикмети: Білогрудівська (біля Умані), Висоцька (на Львівщині, Тернопільщині, Рівенщині), Верхнедністровська (верхнє Подністров'я). Вони характеризуються скотарськохліборобським побутом і зв'язками з Італією, Наддунайщиною, Сибіром.

Кимерійці

На цю добу припадає поява на Україні того першого народу, ім'я якого збережено історією. Це кимерійці, яких описав у V ст. Геродот. Земля кимерійців лежала від Карпат та гирл Дунаю до Кубані. Хронологічно культура кимерійців датується 1500 до 700 р. до Р. X. Кимерійці мали укріплені городища (Немирово, Волковці, Пастирське, Мотронівку, Хмільне та інші). Вони ховали небіжчиків і мали некрополі (с. Волоське на Запоріжжі). У них були складні ритуальні обряди. Збереглися стели — статуї із зображенням людей (с. Волковці біля Кам'янцяПодільського, с. Білогрудівка б. Умані, Білозерка на Херсонщині). Кимерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони були першим народом, який мав царів, їхні царі були племінними ватажками (могила царя біля с. М. Лепетиха, Херсонщина). Вони мали культурні зв'язки з Кавказом, Закавказзям, Малою Азією, Шлезьком, Гальштадтом. Геродот писав, що кимерійці прийшли з Азії. Сучасні археологи доводять інше. Дослідник Вілогрудівської культури П. П. Курінний вважає, що ве з Азії могли прийти вони, а з середньої Наддніпрянщини, їхня культура вредовження Трипільської, пристосованої до умов табунного скотарства. Перехід частини осілого населення до табунного скотарстаа штовхав їх на південь, зокрема із Запоріжжя.