Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Мазепа у французьких джерелах

1. Мазепа у французькій пресі

Про вибір Мазепи на нового гетьмана писала західньо-европейська преса, у тому числі й французька. Офіціоз французького уряду Газет де Франс постійно цікавився особою гетьмана. На основі "паризької газети цілий ітінарарій Мазепи, навіть з коментарями", пише І. Борщак у своїй вже згаданій розвідці "Мазепа", (с. 32).

Ґазет де Франс за 6 грудня 1687 р., ч. 38, пише: "Варшава, 7 листопада 1687... З Москви надійшли відомости, що царі затвердили начальним вождем Запорозьких козаків пана Муссапу, після того як заарештували генерала Самойловича". 1

20 грудня 1687 р. на основі інформацій з Варшави, Газет де Франс подає: "...кружляють чутки, що гетьман Самойлович, якого привезли до Москви, отруївся. Однак за іншими відомостями його взяли на тортури, щоб довідатися подробиці його зносин із татарами й дізнатися імена його співзмовників". 2

14 лютого 1688 р.: "Москвини основно розшукують співзмовників гетьмана Самойловича. Кажуть, що гетьман Мазепа, який його заступив, також арештований і має бути взятий на тортури, бо його теж обвинувачують у зносинах з татарами".

Однак два тижні пізніше, на основі допису з Варшави, Газет де Франс за 28 лютого 1688 р. пише: "...Козаки обрали гетьманом полковника (sic) Мазепу, що колись належав до почету королеви". Далі Газет де Франс подає відомості за такими датами: 19 червня 1688 р.: "Козаки відмовилися слухати гетьмана Мазепу, який з уваги на це просив царів звільнити його з цього уряду".

5 листопада 1689 р.: На основі допису з Варшави "кружляють чутки, що москвини вирушили на Крим і що гетьмана Мазепу заарештували й відвезли до Москви, бо він не виконав свого обов’язку".

9 листопада 1689 р. на основі допису з Варшави, Ґазет де Франс подає: "князь Ґоліцин, князівна Софія, кілька бояр та Мазепа, гетьман козаків, покарані на горло". День пізніше поправляє себе кореспондент із Варшави, що "Мазепу позбавили лише гетьманського уряду, який повернули Самойловичеві".

Спорадичні згадки про гетьмана відновляються у зв’язку з повстанням Петрика, якого Гезет де Франс помилково назвала Мазепою. 13 вересня 1692 р. газета пише: "у Варшаві кружляють чутки, що гетьман Мазепа з частиною своїх козаків приєднався до татар". 6 грудня 1692 газета не згадує імени Петрика, але подає, що "один із козацьких старшин підняв велике число людей зі своєї нації, приєднався до татар, напав на Московію, де спалив і знищив велику частину цієї країни".

23 березня 1702 р. Газет де Франс пише: "листи з України принесли відомості, що козаки повстали проти царя під впливом кримських татар тому, що цар ув’язнив гетьмана Мазепу, володаря козаків. Повстанці захопили та знищили фортеці, які мав цар на Дніпрі. Козаки спільно з татарами мають намір вирушити на Москву, що може причинитися до важливих наслідків у теперішній ситуації".

22 квітня 1702 р. Газет де Франс пише, "що останні вістки з України підтверджують повстання козаків... Зовсім певні вістки надійшли з України про повстання козаків проти царя, це дуже перешкоджає плянам царя щодо Лівонії".

10 квітня 1706 р. Ґазет де Франс, повідомляє: "гетьман Мазепа продовжує свій похід, але цей вождь такий таємничий, що не можна дізнатися, що саме він думає".

9 лютого 1708 р.: "гетьман Мазепа нарешті прибув 17 квітня до Білої Церкви, де його зустріли з великою урочистістю та гарматними сальвами".

25 жовтня 1708 р. Ґазет де Франс, покликуючись на інформації з Данціґу, пише, що одиноке правильне рішення, яке шведський король у тих обставинах міг зробити, це вирушити на Україну.

У зв’язку зі знищенням Батурина та масакрою цивільного населення без різниці статі й віку, у французьких часописах Gazette de France, Paris Gazette, Mercure Historique et Politique, Lettres Historique, La Chef du Cabinet та інших на першій сторінці видніли такі наголовки як "страшна масакра", "руїна України", "морд жінок і дітей мечем" "усі мешканці Батурина без різниці статі й віку вимордовані", "так поступають нелюдяні москвини", "уся Україна в крові, Меншиков показав страхіття московського варварства". 3

Після битви під Полтавою, Газет де Франс за 29 вересня 1709 р., між іншим, пише: "страшний цар жадібний крови в Україні". 4 Mercure historique 1709 р. згадує, що Мазепа піддався під протекцію шведського короля і просить його обороняти Україну. 5

2. Мазепа у споминах французького дипломата.

Фой де ля Невіль був одним із перших чужинецьких дипломатів, що особисто знав Мазепу і, пишучи про нього у прихильному тоні у своїх спогадах, які з’явилися рівночасно французькою та англійською мовами, "представляв" гетьмана публіці Західньої Европи.

У передмові до своїх спогадів, де ля Невіль пише, що коли французький посол Франсуа Ґастон Бетгун 1 довідався, що в липні 1689 р. посли Швеції і Бранденбурґу поїхали до Москви, то вважав за відповідне теж послати туди когось із французької амбасади. Він запропонував де ля Невілеві поїхати до Москви, на що цей згодився. Про свій вибір Бетгун повідомив теж польського короля, який приязно наставлений до де ля Невіля і через посланця повідомив його, що подорож до Москви без відповідних паперів буде небезпечна, тому що міністри на царському дворі не будуть уважати його за дипломата, а за шпигуна і зашлють його на Сибір, де він закінчить життя. Король, ще раз обговоривши справу з Бетгуном, дав де ля Невілеві пашпорт і порученого листа до царя. Маючи ці документи, де ля Невіль щасливо прибув до Москви, де дістав 150 метрів поза містом приміщення й дозвіл бачитися з чужинецькими дипломатами. 2

Далі у своїх спогадах де ля Невіль згадує про перший Кримський похід і про арешт та заслання гетьмана Івана Самойловича на Сибір. 3 Автор згадує також про "козацьку раду, на якій козаки радісними вигуками вибрали певного собі Мазепу, писаря або державного секретаря, на нового гетьмана. Цей принц не гарний, але дуже інтелегентний і досконало говорить латинською мовою. Родом він козак, був пажем та офіцером гвардії при дворі короля Казимира і тому прихильно наставлений до Польщі". 4

Слід згадати, як пише Борщак, Польща ніколи не хотіла зрезигнувати з України. Ян Собєскі, даючи пашпорт та порученого листа до царя, просив, щоб де ля Невіль переконав Мазепу прийняти протекцію польського короля. 5 Очевидна річ, де ля Невіль не міг відверто писати тоді про свою таємну місію, але таки згадав її: "не зважаючи на небезпеку, я декілька разів старався його [Мазепу] стрінути. Я переодягнувся і в товаристві надвірного німецького лікаря зустрів його вночі й запропонував йому протекцію польського короля". 6 Як відомо, Мазепа не прийняв цієї пропозиції.

3. Мазепа у звітах французьких дипломатів

Підчас війни за еспанський трон, французький король хотів прихилити на свою сторону Москву та Швецію. З тією метою французький посол запропонував 1703 р. російському послові кн. В. Л. Долгорукому у Копенгазі нав’язати приятельські взаємини з Францією, виповісти англійцям і голляндцям торговельний союз, а закордонну торгівлю передати французьким купцям та вибрати Людовика XIV як єдиного посередника для мирних переговорів зі шведським королем.

Рівночасно французький король пише до царя листа (18 вересня 1702 р.), в якому повідомляє, що висилає до Москви свого надзвичайного посла в особі Жана де Балюза. З кінцем 1703 р. Балюз прибув до столиці Московії. Його місія полягала в тому, щоб переконати царя підписати з Францією торговельний союз, узяти французького короля як посередника для мирних переговорів зі шведським королем, з умовою, що цар мав би тримати здобуту ним Лівонію. За все те цар мав би виступити проти Австрії.

Однак цар не згодився на французькі пропозиції і через свого канцлера Ґоловкіна відповів Балюзові, що відмова англійцям і голляндцям означала б значну шкоду для російського скарбу. Щоправда цар годиться дати французьким купцям добрі умови у російських торговельних портах і доручає провадити торгівлю через Чорне та Озівське море; якщо ж переконається про успіх французької торгівлі, то тоді обіцяє фаворизувати французьких замість англійських та голляндських купців. 1

Отже місія Балюза не увінчалася успіхом. Повертаючись із Москви, Балюз свідомо вибрав поворотну дорогу через Батурин, де відвідав гетьмана з надією, що зможе вивідати пляни царя. Про ці відвідини й розмови з Мазепою до свого кревного написав листа, без дати, але з кінця 1704 р. Цей лист знаходиться в Національній Бібліотеці в Парижі (Bibliotheque Nationale, Fonds Baluze, Vol. CCCLI):

...з Московщини я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем принца Мазепи, що виконує найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини, На границі мене зустріла почесна козацька варта і з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку має резиденцію принц Мазепа.

Колись він, (хоч козак, але знатного шляхетського роду), мав надвірну рангу при королеві Казимирові. Батько мій і він зналися добре, навіть я замолоду бачив п. Мазепу, гарного і стрункого на дворі.

Знаючи добре, що найвищі почесті міняють людей та що не завжди безпечно нагадувати високим достойникам їхню молодість, я, прибувши до Батурина, привітав принца якнайчемніше, належно його становищу, нічого не згадуючи про минуле. Проте він сам перший запитав мене, чи я не син Антуана Балюза. Отримавши від мене позитивну відповідь, принц Мазепа виявив найприхильнішим способом своє задоволення, що його Прехристиянська Величність має на своїй службі сина його старого приятеля. Пан Мазепа сам згадав свою молодість і те, що бачив мене нераз у Кракові, а потім зідхнувши, процитував "Eheu, fugaces labuntur anni".

Загально кажучи він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а щодо перфектного і досконалого знання цієї мови може ревалізувати з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; правда, копи розмовляє, то більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі — два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив італійською мовою. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мовою, бо він запевняв мене, що не добре володіє французькою, хоч у молодих літах відвідав Париж і південну Францію, був на прийнятті в Люврі, коли святкували піренейський мир [1659 р.]. Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й голляндські.

Принц Мазепа вже поважного віку, на яких десять років старший за мене. Вигляду нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього знаменитий. Він дуже поважаний у козацькій країні, де нарід, загалом свободолюбний і гордий, мало шанує тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою та розкішними прийняттями у своїй резиденції для козацької старшини. Я був свідком одного прийняття, в якому багато дечого на польський зразок.

Розмова з цим принцом дуже приємна; має він великий досвід у політиці; у протилежність до москвинів, слідкує і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну коньюктуру, але мушу признатися, що нічого певного від цього принца не міг витягнути. Належить він до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Всеж таки гадаю, що ледве чи любить масковського царя, бо ні слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя. Однак щодо корони польської п. Мазепа сказав, що вона, мовляв, іде, як у стародавньому Римі, до занепаду. Про шведського короля говорив із пошаною, хоч уважає його за надто молодого. Що особливо було мені приємне — це почуття пошани, що принц Мазепа виявив до особи Його Величности [Людовика XIV], про якого багато розпитував мене та якому просив засвідчити свою пошану й відданість. Це була не тільки звичайна куртуазія, питома п. Мазепі, вона відповідає, видко, дійсності: у залі його замку, Де висять портрети чужоземних володарів, на найвиднішому місці знаходиться гарний портрет його Величности. Там же, але на менше видному місці, я бачив портрети цісаря, султана, польського короля та інших володарів. 2

У зв’язку з відвідинами Балюза в Батурині, французький історіолог ґраф Филип Маркіз де Данжу (1638-1720), 3 записав 7 листопада 1705 р. у своєму щоденнику: "немає сумніву, що генерал Мазепа є у порозумінні зі шведським королем". 4

Що Балюз був добре поінформований в українських справах, свідчить факт, що у зв’язку з плянами козацької старшини щодо відновлення Великого Князівства Руського на засадах Гадяцької унії (1658), він повідомляв про це свій уряд у звіті з 19 серпня 1708., згадуючи при тому, що свого часу, Франція підтримувала ідею Гадяцької унії. У цьому звіті, він згадує, що "сюди доходять деякі чутки, що існують зв’язки між козаками в особі їх гетьмана, із шведами". 5 Французький посол у Стокгольмі, Жак де Кампредон, у своєму звіті з 13 червня 1708 р. інформував свій уряд, що шведи не мають причини боятися гетьмана України, бо "є відомості зі шведської армії, про що я ще точно не знаю, що 50.000 татар під командою Мазепи з’єднаються з армією, однак я певний, що вони будуть до диспозиції короля Швеції". 6

У звіті за 24 жовтня 1708 р., Кампредон пише, що шведська армія не має досить поживи як для війська так і для коней і тому шведи будуть змушені шукати поживи в Україні. 7 Кампредон у звіті за 14 листопада 1708 р. ще раз пригадує, що "рішення йти в Україну — це єдиний рятунок для шведської армії, щоб не згинути з голоду". 8

Подібно завважує французький дипломат Жан Віктор барон де Безенваль (якого французький король вислав як надзвичайного посла до Карла XII), у свосму звіті за 25 вересня 1708 р. Між іншим, він пише:

Становище шведського короля в країні козаків буде залежати від того, як йому там поведеться. Якщо козаки вирішать перейти на його сторону та якщо він отримає від них прохарчування для війська, тоді вони не тільки без труднощів, але навіть із приємністю, можуть дати все потрібне. Україна така багата на поживу всякого роду, що населення само не може всього спожити, звідти немає експорту, так що населення має всього в запасі на багато років. 9

Филип Гроффей, французький агент, секретар литовського підскарбія Венедикта Сапіги, у своєму листі за 22 жовтня 1708 р. до Безенваля пише: "Московський цар приказав Мазепі все спалити на терені, де шведи будуть проходити, але козаки на це не погодилися, навпаки, вони прийняли до відома маніфест шведського короля з умовою, що не буде більше реквізицій і що вони самі будуть приносити харчі на призначені місця". 10

Жан Люі де Бонак, французький посол у Швеції й Польщі, У своєму звідомленні за 15 листопада 1708 р. зі Стокгольму повідомляє:

...Генерал Мазепа таємно пропонував Палятинові [А. Сєнявському], що якщо він із польською армією схоче з’єднатися, то він [Мазепа] дасть йому до диспозиції 60.000 козаків, щодо яких він певний, — вони підуть за ним і зараз вони докладають усі зусилля здобути Україну й піддатися під протекцію Польщі, Варварство москвинів так озлобило козаків, що вони готові зробити повстання, тільки потрібно їм цю справу відповідно представити, яка це була б слава для нього та яка користь для Польщі та України. 11

О. Субтельний у своїй праці "Листи Мазепи до Адама Сєнявського, 1704-1708" висловив погляд, що, хоч Мазепа й Сєнявський на початку 1708 р. наблизились до Станислава Лещинського й Карла XII, однак із цього нічого не вийшло, бо обидва не мали до себе взаємного довір’я і боялися зробити остаточне рішення — спільно виступити проти царя по стороні Лещинського. 12

До речі, Лещинський у своєму листі з 10 грудня 1708 р. похвалився Безенвалеві, що це його заслуга, що Мазепа зі своїм військом перейшов на сторону шведського короля. 13

Жак Марон, французький агент, секретар коронного гетьмана А. Сенявського, у своєму листі з 26 жовтня 1708 р. користуючись правдоподібно інформаціями "воєводини белзької", як звикли тоді називати дружину гетьмана, Єлисавету Сенявську, пише про в’їзд Мазепи і шведів до зруйнованого Батурина [8 листопада], де гетьман віднайшов свої скарби, що їх був закопав. Марон рівнож хибно подає, що полковник Апостол, приятель Мазепи окопався в Чигирині. Марон дослівно пише:

... Відносно генерала Мазепи, ми одержали відомости про знищення Батурина, з якого Москвини відступили. Мазепа разом зі шведами ввійшли в руїни цього міста. Тут він віднайшов свої скарби, які перед тим казав закопати. Маю рівнож відомости з України, що козаки машерують в напрямі долішнього Дніпра й є по стороні Мазепи. Полковник Апостол, добрий приятель Мазепи окопався з багатьма тисячами козаків у Чигирині. Також в околиці Пороніч [Порятин?] козаки мають верх над москвинами. 14

Французький король ставився скептично стосовно переходу Мазепи до шведського короля, у своїх листах за 14 і 24 січня 1709 р. до Безенваля він висловлює погляд, "що згідно з відомостями з Голляндії, перехід Мазепи на сторону шведського короля втратив значення, тому що велика частина його армії не пішла за ним, як тільки він оголосив своє рішення об’єднатися... Перехід Мазепи До шведського короля не принесе йому великої користи..." 15 Коментуючи дальші наміри Мазепи, Людовик XIV уважає, що гетьман поповнив велику помилку, тому що не забезпечив як слід Батурина перед москвинами, заки перейшов до шведів. У листі за 31 січня 1709 р. король між іншим пише до Безенваля: "Мені здається, що Мазепа не зробив відповідних заходів, щоб забезпечити свої багатства, коли переходив до шведського короля. Кажуть, що виїжджаючи, він не повинен був залишити москвинам так багато добра й поживи". 16 Людовик XIV стежив за розвитком подій на Сході. У своєму листі за 21 червня 1709 р. до Безенваля, французький король пише, що шведська армія зазнала великих втрат. Єдина його надія — це козаки й татари. 17

Та не тільки король, але теж французькі дипломати цікавилися розвитком воєнних подій на Сході і часто згадували про це у своїх звітах. Наприклад, Кампредон у звіті за 11 січня 1709 р. з Ґданська повідомляє Людовика XIV, що шведський король представив Мазепі шляхтича щоб заключити з ним договір. "Він [шляхтич] інформує, що шведський король на чолі з 10.000 шведів і 4.000 козаків під командою Войнаровського, небожа Мазепи, вирушить завтра в похід." 18

Гроффей у своєму звідомленні за 24 квітня 1709 р. зі Львова до Безенваля пише, що була сувора зима і що "шведи мають труднощі жити в країні козаків і не вдоволені." 19

Безенваль пише у звіті за 14 жовтня 1709 р. з Варшави до Людовика XIV: погана погода ("распутіца") навесні 1709 р. спричинила сповільнення воєнних дій між військами, зате збільшилась політична й дипломатична акція між росіянами і шведами. Мазепа пробував переконати татар приступити до війни. Його взаємини з кримським ханом ніколи не переривалися; Карло XII, за його порадою, натискав на татар і турків заатакувати Москву. 20

Марон у своєму звідомленні зі Львова з 31 липня 1709 р. до Бонака згадує між іншим, що "шведський король з [генералом] Ляґеркроною переправився через Дніпро... вслід за ним їде Мазепа, за яким пустився з погоною Палій з 300 кіннотчиками." 21

Про утечу Карла XII і Мазепи згадує теж Бонак у своєму звіті за 14 серпня 1709 р.: "... Шведському королеві пощастилося вчас переправитися через Дніпро, його супрважав Мазепа. Мені здається, що вони хочуть спершу дістатися до Туреччини, а звідти через Угорщину вернутися до Польщі." 22

Шведський король і гетьман з рештками союзного війська прибули до Очакова 6 липня 1709 р. У зв’язку з тим, французький амбасадор у Константинополі, Ферріол, у своєму звіті з 27 серпня 1709 р. до міністра заграничних справ де-Торсі, писав що паша Очакова, хоч давніше був заприязнений з Мазепою, не погодився дати кораблі до переїзду. Ферріол дослівно пише: "... Шведський король після битви на Україні подався до Очакова, турецької твердині над Дніпром, під командою паші Абд ур Амман. Разом з королем прибуло мало людей, одначе пізніше прибули татари, молдавани, поляки й шведи. Коли б паша був вислав більше кораблів на море, 2.000 або 3.000 людей були б урятовані." 23

Звіт подібного змісту з 11 вересня 1709 р. вислав теж Безенваль Людовикові XIV. 24

У дальших своїх звітах з 24 серпня 1709 р. і 14 вересня 1709 р. до Людовика XIV, Бонак пише, що цар настарливо домагається видачі Мазепи. У звіті з 14 вересня, Бонак так, між іншим, пише: "... Відколи він [шведський король] прибув до Бендер, цар запропонував йому нові умови миру. Одначе король не міг їх прийняти, тому що цар спеціяльно домагався видачі Мазепи." 25

Марон у листі з 9 жовтня 1709 до Бонака згадує, що Мазепа знеможений старістю і недугою помер в Бендерах. 26

Слід підкреслити, що французькі дипломати згадували про Мазепу у своїх звітах прихильно (Балюз), або дуже об’єктивно обмежуючись до засвідчення тогочасних подій, так як вони оцінювали.