Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

З історії православного руху в с. Великі Лучки Мукачівського району

Відродження православного руху серед угорських русинів на початку ХХ ст. було спричинено цілим рядом причин, які тісно перепліталися між собою. Серед них необхідно виділити наступні: важке соціально-економічне становище; безпосередній зв’язок із православними вірниками в Америці; латинізація греко-католицького обряду та церкви, відособленість духовенства від народу; віра місцевого населення в російського царя та проросійська орієнтація православного духовенства, яке здобувало освіту в богословських закладах Києва, Житомира, Почаєва; діяльність білоемігрантських лідерів та організацій на Закарпатті в 1920-30 рр.; вплив християнських центрів, зокрема, Афону на духовне життя населення у Північно-Східній Угорщині.

Виділимо три головні центри православного руху на початку ХХ ст. – це с. Іза (нині Хустського р-ну), с. Великі Лучки (нині Мукачівського р-ну) та с. Бехерево (Пряшівщина, Словаччина). Перехід селян у православ’я в цих селах дещо відрізнявся один від одного. Безпосереднім приводом до виходу із греко-католицької церкви у с. Іза було незадоволення місцевим священиком, який суттєво скоротив богослужіння. Аналогічний рух селян у с. Великі Лучки показовий у тому відношенні, що він мав соціальний зміст та аграрний характер. Спроби селян придбати земельну власність від графа Шенборна закінчилися невдачею. Це викликало незадоволення значної частини населення, що вилилося у поверненні до православної церкви [1]. У пропонованій публікації автор зупинився на деяких аспектах з історії православного руху в с. Великі Лучки.

У 1903 р. в с. Великі Лучки, що знаходиться недалеко від Мукачева з Америки повернулися заробітчани Георгій Рубіш та Іван Газій. Вони привезли з собою книгу священика Олексія Товта „Де шукати правду?”, яка була спрямована проти унії [2]. Праця Олексія Товта мала велике значення для розширення православного руху. Греко-католицький єпископ Юлій (Фірцак) 10 липня 1903 р. надіслав папському капелану Василю Гаджезі листа, у якому просив вивчити книгу „Де шукати правду?” та підготувати близьку до змісту прокламацію, спрямовану проти православ’я [3]. Через деякий час було видано невелику брошуру, під назвою „Бери-Читай!”, – без вихідних даних про автора, тираж та рік видання. Названий твір був написаний народною мовою у вигляді запитань і відповідей та поділявся на 16 параграфів. Згадане видання аналізувало причини православного руху серед русинів та навчало уніатських вірників як боротися з цією небезпечною хворобою та перемогти її [4].

У листі від 19 грудня 1903 р. до уніатського єпископа мукачівський окружний начальник Ласло Горват писав, що в с. Великі Лучки сільський радник Андрій Попадинець виявив таємні збори селян в будинку Георгія Рубіша. За інформацією сільського радника, він провів розмову з Георгієм Рубішем, котрий заявив, що хоче вирвати народ з теперішнього релігійного стану і наставити їх у „руську релігію”. У згаданого селянина було проведено обшук і вилучено наступні речі: портрет російської царської родини, біографія святого Василія у московському виданні, чотири книги, видані у Сергієвському монастирі в Росії, періодичні видання з Чернівців та Росії, книга Олексія Товта „Де шукати правду?”, дванадцять обрядових книг київського видавництва, заява про вступ до православної церкви, підписана 54 жителями Великих Лучок, взірці заяв про вихід із унії, рукопис російською мовою [5]. 28 грудня 1903 р. єпископ Юлій (Фірцак) просив мукачівського окружного начальника Ласло Горвата придушити православний рух в с. Великі Лучки ще у зародку [6].

19 січня 1904 р. 60 осіб з’явилися до сільського священика Михайла Бачинського й заявили про перехід до православ’я. Березький жупан про цей епізод так повідомив голові уряду Угорщини: „Це рух виключно релігійний та оснований на тому, що греко-католицьке священство бере високу оплату від вірних за треби, тому проти них так сильно затялося бідне населення, що легко зловилось на вудку православної пропаганди, яка обіцяла, що коли люди перейдуть до православ’я, їх позбавлять зайвих обов’язків щодо утримання пароха” [7]. Через декілька днів цей таки жупан писав прем’єрові Угорщини детальніше: „Греко-католицьким священикам від хати платиться коблина й робочі дні, а потім штола і різні оплати, що такі високі й такі неоднозначні, що це для народу непосильний тягар. В русинських селах кажуть, що один похорон зажене в борги, а після двох пропадає худоба, а третій забере й землю. Вищі церковні кола в ці справи не хочуть вникати. Священство не виконує завдання духовного вислуговування вірних, Богослужіння відправляють невідповідно, парохію часто покидають на цілі тижні, обряди свавільно задля власної вигоди скорочують” [8]. У тому ж джерелі наступна характеристика лучанського священика Михайла Бачинського: „Це постать в цілому пожадлива людина, що вишукує лише користь, його зневажають вірні й він не має на них впливу... Він дбає лише про зиск” [9].

Секретар березького жупана Орест Сабов у 1903 р. окреслював наступні причини православного руху в регіоні: 1) Конгруа, коблина, невпорядкованість штоли. 2) Греко-католицьке священство виділилося в окрему касту, яка не знає пристосування ні до народу, ні до суспільства, живе й діє без мети й призначення... Більшість учнів іде вчитися на священика без покликання і без почуття обов\'язку... Свою посаду майже кожен священик часто вважає засобом для прожитку, з якої можна добре і вигідно жити. Релігійність народу і багато обрядів він використо­вує лише для того, щоб мати з того матеріальну вигоду і забезпе­чити собі добрі доходи. 3) Панславістська пропаганда та ін. Щоб виправити ситуацію та припинити православний рух, Орест Сабов пропонував не лише впорядкувати конгруа, коблину тощо, але й встановити над священством і народом постійний нагляд та керівництво [10].

18 березня 1904 р. березький жупан у листі до єпископа Юлія (Фірцак) повідомляє про листування жителів с. Великі Лучки з Дмитром Пебе, колишнім священиком Мукачівської єпархії. Дмитро Пебе, що працював православним викладачем теології у Росії, закликав селян до переходу до православ’я, обіцяв вислати священика та допомогти у матеріальному відношенні [11]. Позицію угорського Міністерства культів і народної освіти щодо православного руху в Північно-Східній Угорщині, зокрема в Великих Лучках, чітко характеризує лист до мукачівського єпископа, написаний 16 червня 1904 р. під грифом конфіденційно. „Я вірю, що Ви мали можливість переконатися в тому, що влада взагалі відноситься до греко-католицької церкви доброзичливо, і особливо в тому, якою силою бореться проти схизматичного руху, який за останнім часом розповсюджується у Верхній Угорщині і який у першу чергу наражає на небезпеку мир католицької церкви” [12]. З Міністерства культів і народної освіти також повідомляли про результати розслідування у справі православного руху в с. Великі Лучки. „Що стосується книг, конфіскованих у Георгія Рубіша, то вони по змісту не є антидержавними, але як такі, що виступають проти католицизму, виключені з території єпархії. В ході слідства із допитів з’ясувалося, що вони із заповіту та їх замовив з Києва греко-католицький вчитель для лучанської церкви. З’ясувалося і те, що ці книги, як виключені із єпархії, знаходяться не лише у Великих Лучках, але і у Мукачівській, Біксадській і Марія-Повчанській церкві, які є власністю греко-католицьких ченців” [13]. Працівник Міністерства рекомендував єпископу ліквідувати вище названі книги та покарати греко-католицького вчителя.

Православний рух з с. Великі Лучки наприкінці 1903 р. перекинувся на сусіднє село Горонда. Тут він мав також соціальний характер. 20 березня 1904р. Мукачівський окружний начальник просив губернатора допомогти йому в боротьбі проти православних вище згаданого села [14]. Жителі села 13 березня 1904 р. написали анонімного листа на ім’я греко-католицького єпископа, де виступали проти уніатського священика Івана Уйгелі. Селяни звинувачували пароха в фінансових зловживаннях, здирництві тощо. Єпископ наказав розслідувати зміст листа лучанському священику Михайлові Бачинському, котрий згодом повідомив єпископа, що головною причиною невдоволення селян є переведення вчителя-кантора Мігаля Шелестеї до Велятина. В свою чергу, рідний брат вчителя Георгій Шелестеї, розпочав боротьбу проти священика [15]. Головні ініціатори руху заявили, що в разі незадоволення їхніх вимог про переведення священика та повернення вчителя, вони приєднаються до православної громади Великих Лучок. Крім Георгія Шелестеї, ініціаторами православного руху були Іван Мучичка та Василь Лінтур. Михайло Бачинський, захищаючи священика Івана Уйгелі, писав: „Він в звинуваченнях зовсім невинний, його вірники не можуть мати причину на незадоволення, тому що їх священик твереза людина, свої обов’язки у всьому постійно виконує, своїх вірників чуйно обслуговує. Незважаючи на це, ненависть проти нього така велика, що за короткий шлях навряд чи примиряться. Будь ласка, переведіть його на кращі бенефіції” [16].

До розслідування православного руху в с. Горонда приклав свої зусилля березький жупан. 17 травня 1904 р. у листі до мукачівського уніатського єпископа він повідомив про головні причини переходу у православ’я: незадоволення селян викликала участь священика у невигідній операції з купівлею земельного володіння для сільської громади, недбале ставлення до роботи в школі, зневажливе відношення до вірників [17]. На межі сіл Велика Бігань та Косино, за сприяння священика, від землевласника Дерчені було куплено ділянку розміром 900 гольдів, за ціною 280 000 крон. У скаргах селяни переконували єпископа, що Дерчені під час приїзду до Горонди постійно зупинявся в священика, що свідчило про його особисту зацікавленість у здійсненій операції [18].

Незважаючи на тиск з боку священика, окружного та жупанатського управління, православні вірники Великих Лучок подали заяву Міністру культів і народної освіти, в якій просили взяти до відома, що вони з греко-католицької церкви перейшли до СПЦ і створили в селі окрему парафію. Разом із цим вони просили дати дозвіл на оголошення конкурсу з метою виборів священика [19]. У листі до віце-губернатора лучанський греко-католицький священик Михайло Бачинський категорично виступав проти прохання православних вірників. Він мотивував свої претензії наступними аргументами: „1) Закон №53 від 1868 р. встановлює, що своє бажання переходити в іншу віру потрібно заявити у присутності двох свідків перед священиком своєї церкви. Через 14 днів після першої заяви, але принаймні до 30 днів, також у присутності двох свідків знову потрібно перед священиком парафії заявити, що лишається при бажанні переходу. Від священика, перед яким висловився щодо бажання переходу, або від присутніх свідків, одержить свідоцтво, яке передасть священику того віросповідання, до якого бажає переходити [20]. Після цього будь-яка церква може прийняти у свої ряди вірника, а священик, який прийняв нового вірника, зобов’язаний повідомити того священика, до якого вірник до того часу належав”. Далі Михайло Бачинський стверджував, що свідчення заявників про те, що у Великих Лучках у 1903 р. перейшло у православ’я на законних підставах 111 осіб, є безпідставними. Він переконував, що 11 лютого 1904 р. до нього з’явилося вперше лише шестеро осіб: Іван Шостак, Степан Волошин, Петро Фенчак, Андрій Балог, Петро Панльо, Георгій Балко. Повторно ці вірники до нього не приходили. Щодо заяви, надісланої до Міністерства, то за словами священика, вона була підписана 10 вірниками, з яких лише троє остаточно покинули унію. Священик пропонував притягнути до відповідальності інших сімох осіб, котрі виконували треби за греко-католицьким обрядом [21]. З листа видно, що священик надавав православному рухові політичного забарвлення: „Припускаю, що не будуть задоволені сербським священиком, а з часом будуть бажати мати православного російського священика. А в цій можливості лежить зародок великої небезпеки. Тому, і це без сумніву, якщо керівництво нової церкви придасть велике значення раніше посіяному насінню, особливою відміною церковних податків, забезпечить симпатію та майбутнє антидержавним національним тенденціям” [22].

Виконуючи прохання священика Михайла Бачинського, віце-губернатор Іштван Гулачі 9 вересня 1905 р. відіслав Міністру культів і народної освіти листа під грифом „конфіденційно”. У листі віце-губернатор повідомляв, що мукачівський греко-католицький єпископ та священик з Великих Лучок просили не оприлюднювати заявникам увесь зміст заяви про утворення православної парафії, мотивуючи своє прохання тим, що воно буде сприяти антидержавним виступам [23]. Іштван Гулачі стверджував, що православний рух є породженням іноземної агітації та фінансується з невідомого джерела. „Народом керує не релігійне переконання, а незадоволення державними та суспільними порядками, виправлення своєї образи чекає від царя. Я засуджую цей рух не з огляду свободи совісті та віросповідання, що я беззаперечно і без обмежень поважаю, а засуджую як антидержавне збудження і так хочу з ним справитися. Безсумнівно, що організація православної церкви є розсадником великоруської ідеї та великоруських прагнень” [24]. Наслідком вище наведеного листа стала відмова Міністерства культів і народної освіти селянам Великих Лучок у визнанні православної парафії. Православні були змушені у разі виконання церковних треб звертатися до священиків у Будапешті, Мішкольці, Сегеді [25]. Прем’єр Угорщини знайшов вихід із ситуації в тому, що примусив графа Шенборна продати селянам частину неврожайних земель [26]. Цей крок дещо призупинив православний рух у Великих Лучках.

У 1906 р. жителі с. Великі Лучки офіційно вийшли із греко-католицької церкви, створивши громаду і приєднавшись до СПЦ. Ця зміна віросповідання та церковної юрисдикції була проведена згідно чинного законодавства, про що свідчить документ, виданий державним королівським публічним нотарем у Мукачеві Юлій Надь від 2 травня 1906 р. за № 155/1906 [27]. Згідно вищеназваного документу православні жителі с. Великі Лучки були приєднані до православного приходу в м. Егер (Угорщина), що знаходився під керівництвом СПЦ [28]. Значне обурення місцевого населення викликала спроба уніатського єпископа Юлія (Фірцак) у 1907-1908 рр. ввести в єпархії григоріанський календар. Ця спроба наразилася на різкий спротив деякої частини свідомого греко-католицького духовенства та спричинила ще більше поширення православ’я. У 1908 р. у Львові в типографії Ставропігійного інституту була надрукована книга „Слово к православным христианам о календаре старом и новом ” [29], яка була спрямована проти реформи календаря.

Щоб припинити православний рух і відновити позиції греко-католицької церкви угорська влада вдалася до масових репресій проти православних та організації судових процесів. Перший судовий процес 1903-1904 рр. проходив у Мараморош-Сиготі. Він закінчився засудженням на різні строки православних вірників з с. Іза. Більш масштабнішим був „другий Мараморош-Сиготський процес” 1913-1914 рр. Наслідком судових засідань стало засудження 32 осіб до різних строків ув’язнення і сплати ве­ли­кого грошового штрафу. Серед ув’язнених були православні селяни з Ізи, Тереблі, Ільниці, Осою, Бедевлі та інших сіл. З с. Великі Лучки до різних строків ув’язнення було засуджено також декілька осіб. Серед них – Іван Газій – 10 місяців і 100 крон штрафу; Георгій Варга – 1 рік і 100 крон штрафу; Дмитро Рапинець, Юрій Тришинець, Василь Рубіш – 9 місяців і 100 крон штрафу; Ілля Фейсак – 8 місяців і 100 крон штрафу [30].

Таким чином, православний рух на Закарпатті у перших роках ХХ ст. характеризувався хаотичністю та багатогранністю. Він мав під собою як релігійну, так і соціально-економічну та національну основи. Перехід у православ’я був спровокований самим греко-католицьким духовенством, котре не дотримувалося канонічних та моральних принципів, намагалося використовувати свою посаду задля наживи та збагачення. Крім того, православному рухові сприяло важке матеріальне становище селян, що постійно погіршувалося. Угорська влада не дотримувалася законодавства, яке дозволяло зміну релігії: ці норми лише декларувалися. Офіційне листування вищого керівництва Мукачівської греко-католицької єпархії з угорським урядовими очільниками різних рівнів засвідчує той факт, що духовна влада вбачала в поширенні православ’я порушення своїх матеріальних інтересів. З цією метою православ’ю надавалося політичного та проросійського забарвлення, бо лише у такому ракурсі цей рух можна було вважати антидержавним, тобто таким, який потребує жорстокого придушення. Говорити про політичну агітацію проти угорської держави у 1901-1906 рр. не доводиться, бо прагнення частини українських закарпатців сповідувати ту саму релігію, що й їх брати на Сході, не могло бути злочином проти угорського народу, а закономірним явищем розвитку суспільства, яке намагалося зберегти себе від тотальної мадяризації та латинізації. З входженням Закарпаття до складу Чехословаччини у 1919 р. православ’я поширилося майже на всі села. Слід зазначити, що на теперішній час в Закарпатській області православна церква посідає провідне місце в суспільстві та володіє найбільшою кількістю громад.

Документи:

№1

Лист мукачівського окружного начальника Ласло Горвата до греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) про проведений обшук у Великих Лучках

19-го грудня 1903 р.

Мукачево

Ваше Превосходительство Пане єпископ!

Андрій Попадинець, сільський радник з Великих Лучок, надіслав мені рапорт, що в будинку мешканця Великих Лучок, Георгія Рубіша кілька разів помітив збори, хотів довідатися їх мету і розговорився з ним, який розповів, що хоче вирвати народ із теперішнього релігійного стану і наставити їх у російську релігію, яка знаходиться під володарюванням російського царя. Одночасно дав йому книгу „Де шукати правду”, яку видали в Нью-Йорку і яку Попадинець передав лучанському священику. Названий священик більшу частину цієї книги переклав мені, яка кишить від підбурюючих проти угорської держави і прославляючих Росію пихатих фраз.

Дивлячись на те, що Георгій Рубіш відомий як фанатична людина, яка носить довгу бороду, відмінну від звичайної, підписався на православну газету "Совйет", яка виключена з Росії, також дивлячись на те, що лучанський народ дуже сприйнятливий до всякого обману, вирішив провести обшук у будинку Георгія Рубіша і вилучив наступні речі:

1. Портрет російської царської сім\'ї.

2. Житіє св. Василія московського видання.

3. Свідоцтво, датоване в Ізі.

4. Лист Мілана Долга з Карловців.

5. Чотири брошури видані в російській Свято-Сергіївській лаврі.

6. Журнал та газета Чернівців.

7. Календар на 1902 рік з Росії.

8. Дванадцять обрядових книг, виданих у Києві.

9. Православна книга „Де шукати правду”.

10. Заява про вступ до православ’я, підписана 54-ма луганськими

жителями.

11. Взірці заяв про перехід, написаних на друкарській машинці.

12. Рукопис російською мовою.

Повідомляю Вас про цей, у першу чергу релігійний рух і прошу Вас повідомити мене, чи видана книга обрядів у Києві не суперечить греко-католицькому обряду і чи не містить антидержавні речі.

Окружний начальник Ласло Горват

(переклад з угорської)

№2

Лист греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) до греко-католицького священика Михайла Бачинського з вимогою знищення православного руху в Великих Лучках

28 грудня 1903 р.

Ужгород

Преподобному Пану Михайлові Бачинському!

Великі Лучки

Начальник Мукачівського округу Ласло Горват 19-го числа цього місяця номером 5682 у поданні повідомляє, що у будинку Георгія Рубіша, мешканця Великих Лучок, організовуються схизматичні збори і що під час обшуку вилучили кілька речей схизматичного направлення.

Прошу Вас дати моїй владі вичерпний рапорт, що Ви зробили для винищення цієї злощасної течії.

Мукачівський греко-католицький

єпископ Юлій (Фірцак)

(переклад з угорської)

№3 Лист греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) до мукачівського окружного начальника Ласло Горвата з проханням сприяти придушенню православного руху у Великих Лучках

(без дати)

Ужгород

Благородному начальнику округу, Ласло Горвату!

Мукачево

З подякою прийняв Ваше подання19 числа цього місяця із № 5682 із повідомленням про лучанський схизматичний рух.

З огляду на те, що це сумне явище має і шкідливу політичну сторону, тому прошу Вас, із використанням відповідних законів, придушити виявлення цього лиха ще у зародку.

Мукачівський греко-католицький

єпископ Юлій (Фірцак)

(переклад з угорської)

№4

Звіт греко-католицького священика Михайла Бачинського до мукачівського греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) про перехід у православ’я у Великих Лучках

13 березня 1904р.

Великі Лучки

Преподобний Пан єпископ!

Про „схизматичний” рух у Великих Лучках вже два рази надсилав рапорт. Ініціатором і підбурювачем був Георгій, мешканець Великих Лучок, якому своїми умовляннями, примушуваннями та нездійсненими обіцянками, вдалось схилити 101 жителів Великих Лучок, щоб записалися. Частина тих, що записалися, використали момент, коли я 2-го, 3-го, 4-го лютого пішов на архієпископське відвідування, три дні підряд принесли з собою готові надруковані свідоцтва про вихід, які у мене заповнили. 11 лютого з\'явилися семеро. З них Іван Шостак тяжко захворів і послав на парохію, що хоче сповідуватись і причащатися. Із тих, що з\'явилися, разом з Георгієм Рубішем і Дмитром Рапінаком він зіграв головну роль, хотів вплинути на заблудлих, отже потрібно обходитися з ним, як із провинником. Тому помічник священика Костянтин Грабар із чотирма свідками пішов до хворого і перед ними закликав його, чи бажає сповідуватись та причащатися за правилами, постановами, навчаннями греко-католицької церкви, звернув увагу на його велику обману і гріх, просив його, що у тяжкій хворобі щиросердно розкаявся, щоб залишився у греко-католицькій вірі своїх предків і т. д. Священик не міг вплинути на Івана Шостака, який вперто заявив, що він хоче помирати у вірі, в яку записався. Костянтин Грабар повторно просив, навіть від дверей повернувся і посилався на свідків, що прийшов із радістю до тяжко хворого обслуговувати із таїнствами, нехай обрадує його і щиросердно розкається. Шостак наперекір цьому заявив, що він залишається у новій вірі і так помре, покаятися не хоче, а священика покликав лише з-за того, щоб помирився із ним, щоб не сердився на нього. Іван Шостак тяжко хворий, імовірно помре, негайно повідомте, у подібних випадках як поступати мені, якщо з тих, що вийшли з греко-католицької віри хтось помре, чи можна відмовитися від поховання згідно нашої віри.

З глибокою повагоюПротопіп Михайло Бачинський

(переклад з угорської)

№5

Лист губернатора Березького комітату до мукачівського греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) про зв’язки православних з Великих Лучок з Росією

18 травня 1904 р.

Берегово

Конфіденційно

Особисто до рук

Ваше Превосходительство Пане Єпископ!

Дійшла до мене інформація про розкольницький рух у селі Великі Лучки Березького комітату, що доручено на Ваше правління, де Дмитро Пебе, колишній священик мукачівської єпархії, тепер православний викладач теології в Росії, лучанським віруючим, що хочуть перейти у православну віру, написав листа, в якому умовляє їх на перехід у схизму і обіцяє матеріальну підтримку з Росії, також обіцяє послати російського православного священика; з другого боку маю і таке повідомлення, що названа особа знову хоче повернутися у греко-католицьку церкву і бажає отримати посаду священика у єпархії Вашого Превосходительства.

Я не впевнений, чи Ви володієте відповідною інформацією, але відчуваю, в ході розпоряджень, що у Вашій компетенції, використайте патріотичну точку зору із відомою Вашою архієрейською мудрістю і повністю здійснюєте її.

З повагою звертаю увагу Вашого Превосходительства на вище викладену мою позицію, чи не буде повернення Дмитра ІІебе і отримання ним тут священицької бенефіції, причинити небезпеку інтересам церкви і релігії з патріотичної та політичної точки зору.

З повагою

Губернатор (підпис нерозбірливо)

(переклад з угорської)

№6

Лист Міністра релігії та освіти до мукачівського греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) про необхідність вилучення релігійних книг спрямованих проти греко-католицької церкви з храмів єпархії

16-го червня 1904 р.

Будапешт

Конфіденційно

Ваше Превосходительство Пане єпископ!

Я вірю, що Ви вже мали можливість переконатися в тому, що влада взагалі відноситься до греко-католицької церкви доброзичливо, і особливо в тому, якою силою бореться проти схизматичного руху, який останнім часом розповсюджується у Верхній Угорщині і який, у першу чергу, наражає на безпеку мир греко-католицької церкви.

Доводжу до Вашого відома, що ту частину результатівадміністративного слідства, початої по справі лучанського руху, яка відкрила деяку відсутність дисципліни у внутрішньому житті греко-католицькоїцеркви, енергійним втручанням ще і тепер можна виправити. Результати цього слідства, що Вас цікавить, наступні:

На запит мукачівського окружного начальника греко-католицький єпископ в Ужгороді у поданні відносно конфіскованих від Георгія Рубіша книг пише наступне: що стосується книг, виданих у Києві, вони по змісту не є антидержавними, але як такі, що виступають проти католицизму, виключені з території єпархії. В ході слідства із допитів з\'ясувалось не тільки те, що ці книги лучанські, отже й у першій, найбільш дотаційній церкві єпархії знаходяться у користуванні віруючих, але і те, що їх із подарунку добродійного заповіту замовив з Києва греко-католицький вчитель. З\'ясувалось і те, що ці книги, які виключені із єпархії, знаходяться не лише у Великих Лучках, але і у Мукачівській, Біксадській і Маріє-Повчанській церкві теж, які є власністю греко-католицьких ченців. Коли я звертаю Вашу увагу на вищезгадане сповіщання, одночасно прошу Вас розпорядитися ліквідувати видані у Києві книги і покарати згаданого греко-католицького вчителя, також повідомити мене про результати Ваших розпоряджень.

Міністр релігії та освіти

(підпис не розбірливий)

(переклад з угорської)

№7

Лист греко-католицького священика Михайла Бачинського до мукачівського греко-католицького єпископа Юлія (Фірцак) про сприяння віце-губернатора придушенню православ’я у Великих Лучках

(без дати)

Великі Лучки

Преподобний Пане єпископ!

Відносно справі схизми у Великих Лучках розпорядився за Вашими вказівками. 5 числа цього місяця був у Берегові. Губернатор у відпустці, я звернувся до його замісника, якому віддав Вашу заяву. Він переді мною написав наказ начальнику округу. Прошу Вас, що до розслідування на місці замісника губернатора дайте Ваші розпорядження, щоб я зміг показати Ваші вказівки заміснику губернатора, який із старанністю взявся за справу, за моїм проханням негайно розпорядився і вірю, що з успіхом вирішить справу.

Протопіп Михайло Бачинський

(переклад з угорської)

№8

Лист греко-католицького священика Михайла Бачинського до березького віце-губернатора Іштвана Гулачі з невизнанням правомірності переходу у православ’я у Великих Лучках

(без дати)

Великі Лучки

Милостивий Пан Віце-губернатор!

Іван Газій і його товариші, мешканці Великих Лучок, подали заяву Міністру релігії та освіти, в якій просять його взяти до відома, що вони з греко-католицької віри перейшли до православної сербської віри і у Великих Лучках створилася православна сербська парафія, разом із цим просять дозвіл на оголошення конкурсу із метою виборів православного сербського священика. У рескрипті Міністра релігії та освіти цього року з № 10/723 ясно пишеться, що створення нових парафій у тому випадку, якщо законність створення який-небудь із зацікавлених сторін оспорює, політична місцева влада має право втручатися, оскільки я, як теперішній протоієрей-священик церкви у Великих Лучках є одним із зацікавлених сторін, законність цього утворення не признаю і прошу пана віце-губернатора, щоб розпорядився розслідувати законність або незаконність цього утворення у Великих Лучках. Причини, які можуть створити серйозні побоювання щодо законності цього віросповідання наступні: 1) Закон № 53, від 1868 р. встановлює, що своє бажання переходити в іншу віру потрібно заявити у присутності двох свідків перед священиком своєї церкви. Через 14 днів після першої заяви, але принаймні до 30 днів, також у присутності двох свідків, знову потрібно перед священиком парафії заявити, що лишається при бажанні переходу. Від священика, перед яким висловився щодо бажання переходу, або від присутніх свідків, одержить свідоцтво, яке передасть священику того віросповідання, до якого бажає переходити.

Через що будь-яка віра може взяти у свої ряди віруючого, а священик, до якого перейшов, зобов\'язаний повідомити того священика, до якого віруючий дотепер відносився. Заявники твердять, що у Великих Лучках в 1903 р. 111 віруючих перейшли і перехід підтверджений законними свідоцтвами. Наперекір цьому, що 11 лютого 1904 р., переді мною, як греко-католицьким протоієреєм-священиком парафії у Великих Лучках, з’явилося усього шестеро; Іван Шостак (помер 28-го квітня 1904 р., за греко-католицьким обрядом прийняв останні священства), Степан Волошин, Петро Фенчак, Андрій Балог, Петро Панльо і Георгій Балко з\'явились із тим, що бажають перейти у православну віру, і лише один раз. Отже твердження заявників, що 111-ро перейшли і перехід підтверджений законними свідоцтвами, не вважаю більшим, як спробою для обману. 2) Заяву до Міністерства підписали 10-ро, яких мешканці Великих Лучок уповноважили. Наскільки мені відомо, із тих, що підписали, лише троє таких, які остаточно перейшли, останні свої душевні потреби виконують за греко-католицьким обрядом і вченнями, як дотепер. Я пропоную, що в ході розслідування потрібно лише притягнути їх до відповідальності, чи заяву, яку надіслали у Міністерство, вважають своєю думкою, або їхнє прізвище некомпетентно потрапило під заяву. 3) Не маю сумніву, що бажання заявників мати православного сербського священика, не остаточна мета, яку поклали перед собою. Припускаю, що не будуть задоволені сербським священиком, (а з часом будуть бажати мати православного російського священика). А в цій можливості лежить зародок великої небезпеки. Тому що – і це несумнівне – якщо керівництво нової церкви придасть велике значення тому, що посіяно насінням, особливо відміною церковних податків, забезпечить симпатію і майбутнє, антидержавним національним тенденціям створяться такі умови у Березькому комітаті, небезпеку яких не можемо передбачити. Із-за цих обставин тривожуся і тому вирішив з\'явитися у пана єпископа у Мукачеві, перед яким прямо розкрив обставини і з його згодою звернувся із проханням до віце-губернатора, щоб виїхав по справі у Великі Лучки і призначив суворе розслідування.

З повагою

Протопіп Михайло Бачинський

(переклад з угорської)

№9

Лист березького віце-губернатора Іштвана Гулачі до Міністра релігії і освітив Будапешті з проханням відмовити у реєстрації православної громади у Великих Лучках

9 вересня 1905 р.

Берегово

Конфіденційне

Міністру релігії та освіти!

Вашу постанову по справі створення православної церкви у Великих Лучках № 52782/1905 у копії видав начальнику округу, щоб повідомив зацікавлених осіб. Протоієрей-священик, що зацікавлений, повідомив Мукачівського єпископа і за його вказівкою звернувся до мене із проханням і усно і письмово, щоб я не видав усім текстом постанову, лише повідомив заявників частиною розпорядження. Прохання обґрунтував тим, що керівники руху зловмисним поясненням законного обґрунтування постанови будуть користуватися як приводом для своїх антидержавних старань.

До того як висловлюся про заяву, характеризую схизматичний рух у Великих Лучках, який знаю ґрунтовно, тому що побував на місці з-за його вивчення і зв\'язався у широкому колі із народом. Можу стверджувати, що цей рух почався не від народу, він має захованих організаторів. Встановив, що схизматичні тенденції почалися від чужих священиків, які збирали для церкви і є безсумнівні попередні докази на те, що керівника підтримують грішми із невідомого джерела. Народом керує не релігійне переконання, а незадоволення із державних і суспільних порядків, виправлення своєї образи чекає від царя.

Народ у Великих Лучках роботящий і спроможний, але не має землі. Це джерело лиха. Під релігійними лозунгами ховаються соціалістичні прагнення, які керівники використовують з антидержавною метою під релігійними лозунгами. В інтересах рішення цього питання підготував купівлю мешканцями володіння з маєтку графа Шенборна, яке знаходиться у Великих Лучках. Під впливом цього рух згас. Але коли вже правова справа була в порядку, мешканці всі бажання маєтку виконали, відмовились від торгу. Ці обставини знову збудили незадоволення.

Я засуджую цей рух не з огляду свободи совісті та віросповідання, що я беззаперечно і без обмежень поважаю, а засуджую як антидержавне збудження і так хочу з ним справитися.

Безсумнівно, що організація православної церкви є розсадником великоруської ідеї та великоруських прагнень.

Через це виконаю бажання пана єпископа. Вашу постанову візьму назад і лише то буду перед зацікавленими особами усно оголошувати, що Ви не берете до відома заяву про перехід і створення православної сербської громади у Великих Лучках, а наказуєте бажаючим, переходити поступити за § 1 та 24 закону LIII від 1868 р.

Також заявляю, що на прохання пана протоієрея-священика поїду на місце, щоб установити: чи серед прізвищ, що підписані під заявою, не є псевдоніми і чи всі розуміють, що підписали від його імені, чи все зробили, що потрібно для переходу і чи наполягає на бажанні щодо переходу.

Віце-губернатор Іштван Гулачі

(переклад з угорської)

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Пап С., о. Історія Закарпаття. У 3 т. –Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. – Т. 3. – С. 554. 2. Василий (Пронин), архимандрит. История православной церкви на Закарпатье. – К.: Филокалия, 2005. – С. 442.

3. ДАЗО. – Ф. 151. – Оп. 2. – Спр. 947. – Арк. 25.

4. Бери-Читай! – Б.м. і р. в. – 16 с.

5. ДАЗО. – Ф. 151. – Оп. 2. – Спр. 907. – Арк. – 1-2.

6. Там само. – Арк. 4.

7. Пап С., о. Історія Закарпаття… – С. 543.

8. Там само.

9. Там само. – С. 544.

10. Там само.

11. ДАЗО. – Ф. 151. – Оп. 2. – Спр. 1334.– Арк. 8.

12. Там само. – Арк. 11.

13. Там само. – Арк. 11 зв.