Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Переяславське князівство

Початком Переяславського князівства було його утворення на Сіверянській території, супроти Чернігова, другого важливого центра яким був Переяслав. Це князівство зародилося у Х столітті, але саме відокремлення цього князівства, як довершений факт спостерігається за часів Ярослава. Від тоді Переяславщина уже ніколи не могла злучитися з Чернігівщиною, видно, що обидві землі негативно ставилися до такої злуки. Чернігівщина по суті не хотіла стати володінням переяславської династії (Всеволода), Переяславщина, намагаючись установити у себе якийсь тривкіший лад, вибирає собі іншу династію, не чернігівську, а суздальську.

Відокремлений за Ярослава, що хотів, очевидно, утворити в центрі Руської.. держави поруч Київа й Чернигова ще третій стіл, для свого улюбленця Всеволода, Переяслав займав якийсь час поважне місце, як третій з ряду княжий стіл в землях Руської держави, по Київі й Чернігові, і був осібним, самостійник князівством. Це трівало одначе тільки, до сперті Святослава (1076). Внаслідок політичних перемін, Переяслав опинився в досить невигідній позиції - прищіпки до котрогось із старших столів. За Всеволода, коли той захопив Київ і Чернігів, це ще могло менше відчуватись, і короткий час, коли Мономах тримав Чериігів, може не йти в рахунок; але від коли Мономах засів у Київі, Переяслав став фактично якоюсь прищіпкою до Київа. Тим часом як сусідня Чернигівщниа замкнулася в осібне політичне тіло, під проводом династії Святослава, Переяслав залишається простим володінням Києва, де князі часом міняються.

По тестаменту Мономаха Переяслав має бути передпокоєм Київа, перехідним місцеж для кандидатів на київський стіл.

Розуміється, така практика не могла анї трошки подобатися Переяславцям, де громада, ак і в інших українських князівствах, привикла складати всі клопоти про управу й охорону землі на князя, а Переяславське князівство й спеціально ще вимагало пильного хргдяду й оборони, супроти вічного неспокою від степовиків. Супроти того Переяславці, робили подібно як інші землі, постановили знайти собі якусь певну дянастію забезпечити її переяславський стід. Коли виникла боротьба міх Мстиславичани і Юрієм, Переяславці постановили триматися Юрія. Очевидно, вони надіялися, що Київ залишиться в руках Мстиславичів, і таким чином Переяслав був би зовсїм відокремлений і забезпеченний від ролі прищіпки. Суздальїщина безпосередно з Переяславщиною не граничила, і в численній родині Юрія все мусів найтися для Переяслава осібний князь.

Окрім таких чисто логічних причин, на вибір Переяславців вплинуло, певнео й особисті звязкн Юрія з Переяславом, що могли бути дуже давні. В такому, сусідстві він міг мати здавна певні впливи і зв'язки з Переяславцями. Коли потім його син Гліб з'явився там, правдоподібно висланий батьком з такою місією - пошуку сусідніх міст,- насамперед Посемє перейшло до нього, а далі і з Переяслава (де тоді сидів Мстислав Ізяславич) стали приходити до нього відомості, що його там „хочуть".

Коли рік пізніше прийшов на місце Глїба сам Юрій, з дуже значними силами, то ІІереяславці вже не вагалися. Могло навіть бути якесь порозуміння у Юрія з Переяславцями заздалегідь, бо в евоїя поході він попростував відраау до них, очевидно - числячи на їх прихильність. Цікаво, що при тім і переяславський; єпископ намовляв Ізяслава зробити цей поступок стриєві, але Ізяслав не згодився. Та в рішучій битві під Переяславом Переяелавці перейшли до Юрія: сказали: „Юрій - то наш князь, то свій, ми його з далека шукали" , та й побігли до Юрія; побачивши це, полки Ізяслава й Ростислава збентежилися й пустилися тікати. Таким чином виступ Переяелавців рішив справу на користь їх вибраника - Юрия.

Почавши від цього часу Переяславщина залишається переважно в володінні династиї Юрія. Володіня це, нравда, не було анї постійне й безперервне, анї міцне і певне. Діло в тім, що дннаетия Юрія все ставала чужою для української політики й українських князів, її участь в українських справах все була спорадичною і супроти тутешніх політичних: сил переважно все мала вяраховано-шкідні цілі, так що не могла тішитися загальною симпатією. При тім Суздальські землі були відрізані від Переяслава значним простором, а сама Переяславська земля була занадто слаба, аби місцеві князі могли утриматися власними силами супроти більших ворогів.

Коли Ізаслав востаннє подолав Юрія, він прогнав і його сина. Гліба з Переяслава та посадив свого сина Мстислава, що просидів тут коло трьох років. В цьому періоді Гліб вернувся назад до Переяслава і просидів тут до 1169 р. Коли його вислав брат Андрій до Києва. В Переяславі Гліб на своє місце посадив тоді малого ще свого сина Владимира і той залишився тут до своєї смерті (1187). Таке довге правління батька і сина, серед завірюх української політики, особливо правління того малого Володимира, котрого батько слідом умер в Києві і не ніг бути помічним сину.

Після Володимира княже місце зайняв Ярослав Мстиславич, все своє життя він був залежний від Всеволода.

Дійсно, по смерти Ярослава Переяславцї звернулиея по князя до Всеволода, їх посли прибули до Всеволода в Переяслав північний (Заліський), де він тоді перебував, і Всеволод дав їм князем свого сина Ярослава.

Почавши від цього часу і аж до краху Переяславського князівства - під час татарської руіни, ним все розпоряджаються суздальські князі. Правда, від, часу до часу, в залежности від політичних завірушень на Україні, бувала в цій залежності Переяслава від суздальських князів певні піерерви. Так в 1207 р. вигнав з Переяслава того Ярослава Всеволодовича Всеволод чернігівський, причепившися дойого кандидатури на галицький стіл, і посадив тут свого сина, а його знов вигнав Рюрик і посадив тут свого сина Володимира. Але це тривало не довго, і Переяслав скоро вернувся знову до суздальської династії: 1212 р. туди післав тодішній шеф цієї династії Юрий Всеволодович свого брата Володимира. Володимира цього взяли в неволю Ноловцї, напавши на Переяславщину й побивши в битві. Але потім він вертає назад в розпорядження суздальських князів: 1227 р. кн. Юрій посилає сюди свого братанича Всеволода Константиновича, потім брата Святослава (1228).

Це була вища політика переяславців, але в їх житті була політика ще далеко більш важна, що була питанням життя та смерті - це відносини до степу. Ні для якої з земель давньої Руської держави ці відносини не мали такого незвичайного, есенкціонального зачення, як тут. Це зовсім природньо пояснюється територіальними винами Переяславщини.

Переяславщина з двох боків, із заходу і півночі, опералася на краї хоч не завжди призні, але бодай культурні та безпечні. Але властиво тільки її північно-аахіднїй кут був 6езпечний. Полудневий край її границі з Києвщеною і східний край границі з Чернігівщиною виходили в предстепові краї, і вся решта її теряторія поза тим північно-східним куток - було небезпечна степова границя, де треба було все виганяти кочового ворога.

Коли було знищено Печеніжську орду, й Русь почала здобувати назад страчені колонізаційні терени колонізація Переяславщини теж була відреставрована певної міри. Про її розміри можемо судити із звісток з кінця XI і на початку ХП ст. (перед новою колонізацією погранича, що не могла скорше розвинутись як від 1103 р.). Бачимо з них, що та реставрована колонізація опанувала щонайменше побережжя Сули (Ромен, Снятин, Горошин, Воін), а в дійсноті і перейшла її.

Кольонїеація роввивається наново з початками аґресивної боротьби з Половцями. Під час походу 1111 р. видно, що на Голтві руське військо почуває себе безпечно - „стали на ріці" Голті й тут зачекали воїв", і тільки за Ворсклою починалась небезпечність - „дійшли Ворскли", тут цілували хрест (була хрестопоклонна неділя) і положили всю свою надію на хрест, з многими слізьми. З пізніших звісток бачимо, що руська кольонцзація дійшла побережжя Ворскли на полудню - тут згадується Литава, як звичайно думають - теп. Полтава. На полудневім заході видно город Донецьк, як звичайно приймають тепер Донецьке городище на р. Удах, притоку Сіверянського Донця, недалеко тепкрішнього Харвова. По Донцю і Удам бачимо, що правда, цілу систему укріплень городищ.