Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Зміни в символіці різдвяно-новорічної обрядовості Поділля

В останні роки увагу етнографів все частіше привертає сучасний регіональний фольклорний та етнографічний процес, вивчення якого дає чималий матеріал для наукових висновків.

Саме тому в даній статі для аналізу обрано різдвяно-новорічну обрядовість історико-етнографічного району українського Поділля, та зосереджено увагу на образно-символічній системі цієї обрядовості з метою виявлення змін, що відбуваються в ній в останні роки, окресливши їх причини.

Наукові дослідження символіки календарної обрядовості розпочалися ще в ХІХ ст. на основі матеріалів тогочасних записів фольклору та ритуалу і пов’язані з іменами М.Максимовича, О.Потебні, М.Костомарова, Ф.Колесси, М.Сумцова, І.Франка та ін. Пізніше образно-символічна система різдвяно-новорічної обрядовості і фольклору розкривалася у працях О. Фрейденберга, О. Курочкіна, О.Таланчук, М.Глушка, О.Чабанюк, М.Дмитренка. Але найдосконалішими вважаються дослідження ритуалів та обрядів через призму символіки Різдва К.Сосенка та С. Килимника.

Важливі матеріали дослідження символіки і фольклору Поділля знаходимо в працях етнографів: А.Димінського, А.Свидницького, К.Широцького, Г.Танцюри, М.Рябого, П.Медведика, В.Вовкодава, В.Струманського, П.Слободянюка та ін.

Найдавніші символи, що збереглися у різдвяно-новорічній обрядовості подолян: космогонічні (вода, вогонь); астральні (сонце, місяць, зорі); символи анімістичні та тотемістичні (сніп-Дідух або коляда, Дідух – сіно або солома, поріг, ворота); символи обрядодії, а також символіка предметів та чисел.

Символіка – найбільш стійке та консервативне явище етнографії та фольклору – такої думки притримуються багато дослідників, співставляючи записи народних календарно-обрядових свят та фольклорних текстів ХІХ- поч. ХХ ст. Проте і вона під впливом різних чинників зазнає значних деформацій та змін. При порівнянні етнографічних описів циклу різдвяно-новорічних свят українців початку ХХ ст. (С. Килимник, К. Сосенко), спостерігаємо зміни та спрощення в системі обрядодійств, породжені активною боротьбою з релігією, ідеологічною забороною ряду народних свят, обрядів у радянські часи. В результаті спрощено і навіть втрачено унікальний пласт віковічної культури та укладу життя населення, зокрема і Поділля. Це видно на прикладі вертепного дійства у м.Староконстянтинові, побутування якого ще на початку ХХ ст. описав І.Франко. Обряд водіння Кози або Маланки на території Поділля в останні десятиліття значно спростився у порівнянні з його описами в архівних документах кінця ХІХ - поч. ХХ ст., коли він активно побутував на території краю. Лише в окремих селах Поділля (с. Міцівці Дунаєвецького району, с. Мазники Деражнянського району, с. Соснівка Ярмолинецького району, с. Ярославка Летичівського району Хмельницької області) ми зафіксували частково відроджені, але збіднілі обряди Кози та Маланки, що вплинули на загальну образно-символічну систему обряду: смерть і воскресіння Кози символізували циклічність відмирання та відродження природи.

При спостереженні за сучасним обрядодійством святкування Різдва впадають у вічі зрушення у функціональній наснаженості всього комплексу різдвяно-новорічної обрядовості подолян, де на перше місце вийшла естетична та ігрова (розважальна) функції обряду, що призвело до спрощення його функції магічної, а це в свою чергу породило абсурдність деяких ритуальних ситуацій Різдва, в них зникло магічне підґрунтя. Такі трансформації пов’язані із раціоналізацією способу мислення населення та суто технічними змінами у веденні побуту. До них можна віднести зникнення деяких архаїчних ритуалів: 12 полін, які господиня збирала 12 днів напередодні Свят-вечора; підпалення їх живим вогнем, адже їжа готується переважно на газових чи електричних плитах.

Зміни через втрату розуміння символіки обрядодійств та магічних ритуалів спостерігаються насамперед у віднесенні обряду колядування до чисто практичного за змістом: ритуал дарообміну та охоронної дії обходу дворів з величальними піснями – колядками та щедрівками спростився до звичайного виспівування текстів з вимогою віддячити. Діти часто чекають цього дня “щоб підзаробити дармових кишенькових грошей”.

До цього ж типу змін можна віднести магічно-ритуальний обряд посівання в перший день Нового року, атрибутом в якому часто використовують будь-яку крупу (спостерігаємо зміну у символі-предметі), що є під руками в домі: рис, гречку, ячмінь, просо тощо, іноді кутю, яку легко купити на базарі. Втрачено первинну символіку магічної дії: сіяти треба житом, щоб життя було, та ще й обов’язково необлущеним, бо облущене не проросте, не дасть плоду, а в цьому ж головне значення дії – відродження, продовження роду. Сіяти мають обов’язково хлопчики або чоловіки, бо вони покликані сіяти, а дівчатка і жінки – родити.

Виготовлення стилізованих снопів-Дідухів подекуди в містах України, і Поділля тут не виняток, поставлено на комерційну основу. Купивши такий сніп, родина зберігає його роками. А давня символіка назви “дідівський дух”, тобто дух предків роду, що посилатимуть достаток родині, будуть покровителями на полі та у хліві, повністю нівелюється, як і магічна віра в те, що солома і сіно від святкування Різдва мають очищуючу силу. Проте дідух, крім релігійного символу, виконує на Поділлі також й естетичну функцію родинного оберега. В окремих селах регіону ми зафіксували обрядодії, пов’язані ще й з очисною, охоронною функцією ритуалу: “Щоб очиститись від злого, щоб чиряки не чіплялись, треба стрибнути через дим від спаленого дідуха”; “Щоб собаки не нападали на хазяйство, палити дідух треба у воротях”. Тут спостерігаються залишки анімістичної символіки: за ворітьми уже “чужий” світ (с.Соснівка Ярмолинецького району, с.Яснозір’я Віньковецького району, с.Мизники Деражнянського району). Зникли магічні дії-ворожіння на внутрощах зарізаного напередодні Різдва кабана, його ріжуть лише заради приготування традиційних святкових страв та поповнення харчових запасів сім’ї.

Символіка чисел святкувань різдвяно-новорічного циклу також зазнала певних змін, поруч з найуживанішою числовою моделлю – тріадою (три праздники, троє гостей, свічка-трійця), та числом 12, що переважно має християнську символіку (12 страв, проте не завжди пісних, на честь 12 Ісусових апостолів) зустрічається вживання числа 9, 7, 100 тощо (9 страв Святого вечора, 100 кіп збіжжя у колядках тощо).

Важливо вказати на зміни, пов’язані із запозиченням чужої ідеології Різдва. До таких належать певна комерціалізація свята, особливо в містах, де святкування Різдва набуло таких вимірів, що іноді існує ризик забути справжній сенс свята (примирення, вшанування культу предків, задобрення сил природи) за горами шоколаду, кулінарних делікатесів, надміру святкової атрибутики і намагання надати святові соціального сенсу. Це запозичення із західного світу, переважно нав’язане нам кіноіндустрією та індустрією розваг. Все частіше родини та трудові колективи на Різдво влаштовують канікули, екскурсійні тури тощо, що не властиве первинній суті Різдва – об’єднання родини.

В останні роки спостерігається масовий перехід православних християн у різного роду релігійні об’єднання – секти, які не визнають святкування Різдва як народження сина Божого і не сповідують язичницької основи свята. Тому поруч із поляками-католиками, що століттями проживали на Поділлі, взаємозбагачуючи обрядовість, ці релігійні мають значний вплив на загальний образ подільського Різдва.

Отож на підставі проведеного аналізу образно-смислової та символічної структури різдвяних свят можна зробити такі узагальнення:

- різдвяні обряди подолян, не дивлячись на десятиліття утисків та деформацій, нині відзначаються широкою палітрою символів-дій, символів-предметів та словесних символів;

- традиційні свята і фольклор різдвяного циклу знову стають засобом передачі від покоління до покоління етичних та естетичних ідеалів народу, його мудрості, історії, філософії, світоглядних позицій;

- навіть спрощені, трансформовані та переосмислені обрядодійства на регіональному рівні відзначаються спільністю із загальноукраїнським контекстом, де спостерігається поєднання архаїчних язичницьких елементів із домінуючими суто християнськими, це пояснюється тим, що церква у радянські часи і особливо на сучасному етапі активно підтримувала і пропагувала саме християнську символіку свята;

- в цілому образно-символічна система різдвяно-новорічної обрядовості Поділля змінилася і продовжує змінюватись під впливом естетичних смаків, побутових реалій та політичних змін нової доби, залишаючись при цьому багато в чому традиційною: сповідує сакральний цикл народження, життя, смерті та відродження і культ предків.