Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Реферат на тему

Західна Україна на картах вчених західної діаспори

Так історично склалося, що багато українців були змушені виїжджати за межі України і працювати за кордоном. Виділяють три основні хвилі української еміграції на захід: перша – в добу бездержавності (кінець XVIII – початок ХІХ ст.); друга – міжвоєнна (1917-1939 рр.); третя –у роки Другої світової війни та після неї.

Характерною рисою двох останніх хвиль еміграції було те, що терени нашої держави залишали цвіт її нації. У даний час українці за кордоном є однією з найчисленніших діаспор у багатьох країнах заходу.

Учені-емігранти вносили вагомий внесок у розвиток освіти, науки, культури і мистецтва як українців, так і народів тих країн, де вони осіли. Це стосується також і ряду талановитих вчених-географів, які і за кордоном продовжували досліджувати свій рідний край. До них належать Олександр Цинкаловський, Степан Рудницький, Володимир Кубійович, А.Маліцький, Ф.Угорчак, А.Халубінська, Ю.Чижевський, В.Мігач, О.Косіба та інші.

Зупинимося лише на біографії тих вчених, які займалися дослідженням, а зокрема картографуванням, Західної України.

Степан Львович Рудницький (1877 – 1937) – академік АН України. Брав участь у національно-визвольній боротьбі на боці Західно-Української Народної Республіки. Працював у вузах Львова, Кам’янця-Подільського, Відня, Праги, Харкова. В Празі викладав в Українському вільному університеті, Українському педагогічному інституті. Досліджував фізичну географію Західної України.

Степана Рудницького можна вважати взагалі першим географом-картографом. До Рудницького Україна, як географічна, а тим паче національно-територіальна цілісність, картографічно зовсім не відображалася. Картографічні німецько-, польсько- чи російськомовні фрагменти її території не могли дати повної і детальної характеристики.

С.Рудницький опрацював різноманітні аспекти картографічної справи:

– обґрунтував питання семіотики (науки про знакові системи) картографічних моделей, як одного з видів знакових моделей взагалі;

– розробив настінні карти України, материків, півкуль, світу.

С.Рудницький вперше ставить проблему розробки і видання карт і атласів для народної школи, середніх спеціальних закладів і вузів. Він також першим поставив питання про підготовку комплексного географічного атласу України. Цей атлас мав включати як загальні, так і тематичні карти.

Не всі ідеї в галузі картографії вдалося втілити С.Рудницькому за життя. Проте під його керівництвом і авторством було видано велику кількість настільних і стінних карт.

1918 р. – перша настінна карта України (“Стінна фізична карта України”) М 1:1 000 000, видана у Львові.

1907 р. – перша українська карта світу (“Карта півкуль Західної і Східної“), видана у Відні.

1919-1920 рр. – настінні карти Європи, Азії, Північної Америки, Південної Америки та Африки. Видані у Відні.

У 1926 р. у Відні С. Рудниицький видав німецькою мовою карти Східної Галичини і Володимирщини.

Також дуже багато наукових праць С.Рудницького ілюстровано географічними картами.

Можна з впевненістю говорити, що вклад С.Рудницького в картографічну науку України неоцінимий. Він був не лише фундатором української наукової картографії, але особливо картографії україномовної. І хоча у нього небагато карт присвячено Західній Україні, але їх поява у той час мало важливе наукове і політичне значення.

Одне з визначних місць серед когорти вчених-емігрантів, які займалися вивченням Західної України, а зокрема картографуванням Волині, належить Олександру Цинкаловському.

Народився О.Цинкаловський 9 січня 1898 року у Володимирі. Освіту почав у Ковелі, а закінчив у Казані куди закинула його в 1914 році евакуація від австро-німецьких військ.

Після відходу фронту повертається у Володимир. Працює вчителем у с.Осминовичі. У 1925 р. поступає на новостворений богословський факультет

Варшавського університету.

У Варшаві знайомиться із знаменитим археологом Антонєвичем, і той пропонує йому співпрацю в Державному Археологічному Музеї у Варшаві.

Як співробітник музею працює на Волині, де збирає археологічні й історичні дані. Друкує свої знахідки, завдяки яким стає відомим науковцем. Пізніше член Польського археологічного товариства і Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові.

З початку 1936 року Цинкаловський стає директором Волинського музею при Крем’янецькому Ліцеї. З приходом німців на Україну Олександр Цинкаловський переїжджає до Варшави. Працює в тому ж Археологічному Музеї, де керує волинським відділом.

Пізніше переїжджає до Кракова. Друкується в закордонних виданнях Америки та Канади. Його статті були також надруковані в “Літописі Волині ” та видані окремими виданнями Інститутом Дослідів Волині.

Але найбільш плодовитими і успішними були роки його праці перед Другою світовою війною. В ті роки він опрацював археологічну карту Волині та Волинського Полісся з точними позначеннями знайдених пам’яток різних культур. Тоді він встановив на основі археологічних даних західні границі українських племен на Холмщині та Підляшші. Він також знайшов городища літописних Червенських городів ( до союзу Червенських міст належали: Перемишль над Сяном, Звенигород, Белз, Холм, Грабовець, Сутейськ, Володимир, Луцьк) (рис.1) та знайшов столицю передлітописної столиці держави волинян, легендарне місто Червень (на місці сучасних Чермно і Ванієво ) над річкою Гучвою.

Рис.1. Карта Червенських міст

Після війни в бібліотеках та архівах Кракова вишукує матеріали для історії Волині і Волинського Полісся для задуманої праці “Історично-Географічного Словника Волині і Волинського Полісся”.

З великих його праць варто згадати “Матеріяли до праісторії Волині і Волинського Полісся” (видана польською мовою Польським Археологічним Товариством у Варшаві у 1961 р.), “Старовинні пам’ятки Волині” (видана товариством “Волинь” у Торонто в 1975 р. З бібліографією його праць. )

Ще одним вченим, який займався вивченням Західної України, був Володимир Кубійович.

Володимир Михайлович Кубійович (1900 – 1985) – загальнознаний світовою науковою громадскістю географ, демограф і картограф, головний редактор 10-томної “Енциклопедії Українознавства” На протязі 1928 – 1939 рр. працював доцентом Краківського університету, з 1940 р. – професор Вільного університету у Празі.

Разом з колективом авторів видав такі широко відомі узагальнюючі народознавчі праці, як “Атлас України і сумежних земель” (1937 р.), “Географія України і суміжних земель” (1938 р.). В.Кубійович є автором цілого ряду статей з проблем географії України в енциклопедіях багатьох країн.

Дослідження В.М.Кубійовича присвячені життю і особливостям розвитку населення Західної України. У своїй 10-ти томній “Енциклопедії Українознавства” він представляє загальну фізичну карту Волині (рис.2), адміністративну карту Галичини (рис.3), економічну карту Буковини та Галичини (рис.4) та (рис.5).

Рис.2. Фізична карта Волині

Рис.3. Кордони Галичини

1. – Українська Галичина (рівночасно ЗУНР 1918 –23 рр.); 2. – Кордони Галицького Князівства; 3. – Межі Руського і Белзького воєводства за польської доби; 4. – Межі Галичини за австрійської доби; 5. –Західні межі Тернопільщини в 1809- 1815 рр; 6. – Українсько-польська етнографічна межа; 7. – Межа Львівського й Краківського апеляційних судів за Австрії; 8. – Лінія Керзона; 9. – Межа Львівського й Краківського воєводств 1923-9; 10. – Зах. і півн.-зах. Галицького дистрикту 1941-44; 11. – Кордони УССР; 12. – Крем’янеччина в межах Тернопільської області.

Варто відмітити, що Західну Україну на картах зображали не лише вчені-географи. Для цієї території були складені історичні карти, геологічні, ботанічні, кліматичні та інші.

Рис.4. Людність з українською розмовною мовою в Галичині

( у % всього населення )

Пояснення

А- більше 85 В- 80 –84,9 С- 75 –79,9

D- 70- 74,9 Е- 65- 69,9 Н- 55- 59,9

І- 50- 54,9

1. – Кордони держав; 2. – Границі Галичини в межах Австрії; 3. – Українсько- Польська етнографічна межа; 4. – Границі воєводств; 5. – Границі повітів; 6. – Воєводські міста; 7. – Повітові міста

Рис.5. Етнографічна й адміністративна карта Буковини

1.2. – Межі Буковини за австр. (1) і рум. (2) окупації. 3 – Кордони УССР. 4,5 – Межі повітів за австр. (4) і рум. (5) окупації. 6. – Межі районів у Чернівецькій області. 7 – 12 – Оселі з числом мешканців (1910 р): 0 – 1000 (7), – 2500 (8), – 5000 (9), – 10000 (10), - 20000 (11), - 100000 (12). 13. – Міста: U – українці, R – румуни, G – німці, J – жиди, L – липовани, H – угорці, P – поляки, O – іншіі.

Врізки: А – за Австрії (1 – Австро-Угорщина, 2 – Росія, 3 – Румунія); В – за Румунії (1 – Польща, 2 – Румунія, 3 – УССР).