Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Історія рідного краю в нову добу в контексті національної та всесвітньої історії

“Велика” історія України цілком вибудувана на подіях, що відбувалися в конкретних регіонах. Проте “малій” історії відводиться роль простого доповнення до “великої”. Діюча шкільна програма, передбачаючи (хоча й не послідовно) проведення уроків з історії рідного краю, відводить їм другорядне місце. Ці уроки, як правило, проводяться після вивчення конкретних тем (підтем) курсу вітчизняної історії; події в регіоні механічно прив’язуються до “більшої” історії; на вивчення місцевого матеріалу відводиться 17 год. у курсі історії України. Проте існує інший шлях, коли історія рідного краю вивчається як самостійна шкільна дисципліна.

З 1 вересня 2004 року в загальноосвітніх школах Полтавської області введено курс “Історія Полтавщини”, який вивчається в 6–11 класах, для чого в кожному класі виділяється 17 годин на рік за рахунок варіативної складової змісту загальної середньої освіти. Завершується створення унікального навчально-методичного комплексу, який включає: 1) програму курсу;

2) тематичне планування; 3) комплект підручників для учнів 6–11 класів; 4) серію посібників для вчителів; 5-6) іменний звід історії Полтавщини (словникова частина та вибрані біографії); 7) комплекти кольорових репродукцій “Пам’ятки історії та культури Полтавщини”. Подібного комплексу не має жодна область України [1, с.9–23].

Зусиллями авторського колективу, що складається з академічних учених і шкільних учителів, протягом 2003–2005 років у Полтаві створена принципово нова версія регіональної історії, вписана до загальної картини часу та до українського й євразійського цивілізаційного контексту.

Контекст забезпечується: а) хронологічною симетрією;

б) структуризацією змісту; в) композицією тексту; г) підбором ілюстрацій, карт, таблиць, схем, документальних свідчень; д) формулюванням запитань і завдань.

А) Контекст: Хронологія.

Всі історичні періоди висвітлюються в їх хронологічній послідовності, при цьому історія не викладається як “тріумфальний рух прогресу”. За хронологічну основу взято періодизацію всесвітньої історії. Історія краю поділена на: 1) давню (ХХ тис. до н. е. – V століття);

2) середньовічну (V – І половина XVI століття); 3-4) нову (ІІ половина XVI – ІІ половина XVIII століть, остання чверть XVIII – початок ХХ століть); 5-6) новітню (І половина ХХ століття, середина ХХ – початок ХХІ століття).

Хронологічні таблиці (>50), складені до кожного відрізку історії, не мають аналогів в Україні. Усі “історії” (всесвітні, національні, регіональні) розміщені на “своїх” територіях і витримані в однаковому масштабі часу й простору. Це дозволяє врахувати розмірність епох, визначити місце регіону у світових подіях. До лінії часу прив’язується графіка змісту. Горизонтальна шкала дає змогу простежити розгортання історичних процесів у часі, вертикальна дозволяє синхронізувати зміст цих процесів у різних регіонах чи в межах заданої величини (явища). На відміну від звичного “Запам’ятайте ці дати”, хроноскопи дозволяють простежити історичний розвиток, порівняти фази цього розвитку (початок–середина–кінець), а також “побачити” вплив осіб, передусім правителів, які визначали політику своїх країн і значною мірою поведінку людей.

Б) Контекст: Структура змісту.

Матеріал розбито на розділи, теми, параграфи, підпараграфи. Розділи позначено римськими цифрами. Кожному розділові передує шмуцтитул із назвою розділу та переліком тем. Теми позначені великими арабськими цифрами. Кожна тема починається на сторінці зліва. Поряд, на лівому полі, наведено перелік параграфів. Вони позначені двома цифрами: перша – це номер теми, до якої відноситься параграф, друга – номер власне параграфа. Кожна тема починається з інтродукції – короткого вступу, який містить виклад найсуттєвіших знань з даної теми, а також вказує на основні положення, ідеї та концепції, які будуть вивчатися. Текст інтродукції взаємопов’язаний з раніше вивченим матеріалом різних курсів історії.

Програма передбачає як синхронне викладання історії Полтавщини паралельно з іншими історичними курсами, так і асинхронне самостійне вивчення. Методика проведення уроків залежить від кількості та якості інформації, що може бути використана, та умов її мобілізації. Матеріал згруповано відповідно до віку учнів, тобто по класах, і розбито на 15 розділів і 75 тем. За тематичну основу взято перебування краю в складі певних державних утворень. Виняток становлять первісні часи, а також великі соціальні потрясіння – Українські Національні революції XVII і ХХ століття. Кожний розділ і кожна тема вписані до структури української та всесвітньої історії, але не механічно. Теми Програми не співпадають з темами уроків. Учитель на свій розсуд може виділяти ключові моменти програмних тем, які можуть бути взяті за теми уроків. Для полегшення цієї праці наводиться приблизний розподіл тем уроків у календарному плані.

Новій історії краю (8–9 класи, 34 години) в курсі “Історія Полтавщини” відведено 5 (3+2) розділів і 21 (12+ 9) тему [2; 3]:

Розділ VI. Під владою Речі Посполитої. Друга половина XVI – перша половина XVII століття.

Тема 25.

Перехід під владу Речі Посполитої.

Тема 26.

Полтавщина – арена козацьких воєн проти Польщі кінця XVI – початку XVII століття.

Тема 27.

Культурний розвиток.

Розділ VII. У роки Української Національної революції. Середина – третя чверть XVII століття.

Тема 28.

Хмельниччина.

Тема 29.

Громадянська війна.

Тема 30.

Зміни в суспільній свідомості.

Розділ VIII.

У складі Гетьманської держави. Остання чверть XVII – друга половина XVIII століття.

Тема 31.

Адміністративно-територіальний устрій і управління.

Тема 32.

Суспільні відносини.

Тема 33.

Мазепинська доба (кінець XVII – початок XVII століття).

Тема 34.

В тіні російського орла.

Тема 35.

Економічний розвиток.

Тема 36.

Досягнення в царині культури.

Розділ ІХ. Інтеграція до Російської імперії. Остання чверть XVIII – перша половина ХІХ століття.

Тема 37.

Запровадження в краї загальноімперського адміністративно-територіального устрою.

Тема 38.

Зміни у становищі населення.

Тема 39.

Протиріччя господарського розвитку.

Тема 40.

Ідейно-політичне життя.

Тема 41.

Розвиток культури.

Розділ Х. Наростання дезінтеграційних процесів. Друга половина ХІХ століття

– початок ХХ століття.

Тема 42.

Великі реформи.

Тема 43.

Соціально-економічні наслідки реформ.

Тема 44.

Суспільно-політичне життя.

Тема 45.

Нові тенденції в розвитку культури.

Відкриває курс

тема 25. Перехід під владу Речі Посполитої.

Вона включає 6 параграфів: 25.1. Початок польської експансії на Полтавську землю. 25.2. Поділ території краю між староствами Київського воєводства. 25.3. Полтавські поселення на карті Г. де Боплана. 25.4. “Селітряна” держава. 25.5. Вишневеччина. 25.6. Козацька організація. Параграф

25.5. Вишневеччина

включає три підпараграфи: 25.5.1. Земельні загарбання князів Вишневецьких на Полтавщині. 25.5.2. Лубенська держава князя Ієремії Вишневецького. 25.5.3. Князь Ієремія Вишневецький [історичний портрет].

В) Контекст: Композиція тексту.

Історична інформація синтезована в трьох блоках: 1) теоретичному; 2) довідковому й 3) ілюстративному, поєднуючись та урізноманітнюючись у різних блоках. Іншою новиною є поділ матеріалу на основний і додатковий блоки, набрані різним шрифтом. Додаткова частина містить інформацію, адресовану допитливим учням. Наукові терміни, що зустрічаються, частково розшифровуються авторами, пояснення решти доводиться шукати в словниках самостійно, але це піде тільки на користь. Блочний принцип поєднання й урізноманітнення інформації відкриває простір для творчої ініціативи, уможливлює внесення змін та доповнень. Текст скомпоновано так, що розгляд будь-якого питання неминуче переростає регіональні рамки і виходить на євразійський простір. Підручник дає можливість для порівняльного вивчення історії шляхом опису фактів під іншим кутом зору чи опису подій в різних частинах світу, а також шляхом розгляду того, як зовнішні події вплинули на регіональну історію або як різні культури справляли вплив одна на одну.

Г) Контекст: Ілюстративна (довідкова) частина.

Зміст у своїй структурі містить пов’язані з текстом ілюстрації

(>2000), карти

(>160), біографії та історичні портрети діячів

(>1000), схеми

(>60), таблиці

(>80), документальні свідчення

(>900). Ілюстративна частина допомагає краще засвоїти зміст і показати взаємозв’язок між матеріалом із різних курсів історії.

Д) Контекст: Запитання і завдання.

Запитання і завдання

(>500) сформульовані таким чином, аби учні могли поглянути на історію критично, використовуючи одні й ті ж факти для різних версій подій, визначення розходження в трактуванні певних історичних моментів. При цьому підручник надає учневі можливість простежити, як відбір фактів, викладена інформація і особисті погляди авторів впливають на інтерпретацію подій минулого.

Композиція тексту, ілюстративна (довідкова) частина підпараграфу 25.5.2. Лубенська держава князя Ієремії Вишневецького має такий вигляд:

Карта 25.4.

Задніпровська Вишневеччина.

Іл.

Герб князя Вишневецького.

[Основний блок]:

Створена в результаті різночасних загарбань князів Вишневецьких держава не поступалася багатьом тодішнім королівствам. Столицею цієї держави було місто Лубни з княжим палацом та замком. Навіть через 350 років княжий палац своєю пишнотою розбурхував письменницьку уяву. До наших днів від палацу збереглася лише база колони, прикрашена барельєфами із зображенням античних воїнів.

Іл.

Велика зала королівського палацу у Кракові.

Свідчення 7.

Опис лубенського палацу І. Вишневецького в історичному романі І. Нечуй-Левицького “Князь Єремія Вишневецький” (1897 р.):

“Палац і справді був вартий славного роду князів Вишневецьких. Він був схожий на лицарські німецькі замки, але був далеко просторніший. Знизу на другий етаж по обидва боки широкого балкона на колонах були пороблені некруті пологі широкі сходи. По тих сходах можна було вийти з садка просто на другий етаж. В Польщі магнати для ефекту часом виїздили конем по таких сходах на балкон і тим лякали паній та панянок.

На другому етажі була здорова зала через усей палац з узенькими та довгими готицькими вікнами. Закруглене склепіння, схожий на зігнутий листок паперу, було все штучно обліплене виноградним листом та кетягами винограду. З того листя визирали головки амурів з одутлуватими щоками. В декотрих амурів в роті стриміли дудки та сопілки. Повноперсі Венери неначе були закутані в виноградні паростки та в листя. Усі ті барельєфи були надзвичайно грубої роботи, неначе вирубані долотом та обтесані сокирою, ще й помальовані темними зеленими, синіми та червоними фарбами. По обидва боки залу стояли здорові статуї на подовжастих високих п’єдесталах з білого та рожевого мармуру. Ті статуї Єремія попривозив з Італії. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками, вирізані в чудернацькі взорці. Стільці були обиті червоним сап’яном. Внизу в палаці були цілі рядки тіснуватих покоїв.

Високі стільці та канапи були обтягнуті червоним та жовтим сап’яном з золотими гербами князів Вишневецьких. Скрізь були розстелені перські килими. Над вікнами висіли шовкові завіси. На баштах в невеличкі круглі віконця виглядали невеличкі гармати-гаківниці.”

[Основний блок]:

Загалом І. Вишневецький володів на Лівобережній Україні 56 населеними пунктами, 50 з яких розташовувалися в межах історичної Полтавщини. В поселеннях Вишневеччини за інвентарем 1647 р. нараховувалося 39610 господарств підданих, в т. ч. на Полтавській території 34822 господарства. Якщо прийняти середню чисельність господарства (сім’ї) за 4 душі, то у полтавських володіннях І. Вишневецького могло проживати майже 140 тис. чол.

[Додатковий блок]:

Найбільшим населеним пунктом були місто Ромен (Ромни) – 6000 господарств. Великими поселеннями були (цифри в дужках означають кількість господарств): Лохвиця (3325), Лубни (2646), Варва (2037), Срібне (1830), Пирятин (1479), Хорол (1279), Глинськ (1269), Комишня (1194), Чернов (Чорнухи; 944), Гака (Гадяч; 821). В Полтаві налічувалося 812 господарств. В найменшому поселенні Опанасівка (Гадяччина) нараховувалося 17 господарств.

Табл. 25.3.

Реєстр володінь князя Ієремії Вишневецького на Вишневеччині (1640-і рр.):

 

Господарств

Колес млинарських

 

Господарств

Колес млинарських

Лубни

22646

40

Кропивна

184

-

Хорол

1297

8

Самбір

198

-

Горошин

1107

11

Глинськ

1264

16

Лукомль

5524

-

Варва

2037

21

Оржиця

991

-

Переволочна

426

10

Буромль

1158

6

Сокиринці

128

12

Вереміївка

3327

-

Срібне

1830

11

Жовнин

3312

9

Чернухи

944

9

Чигирин Діброва

1137

6

Снятинка

436

14

Пирятин

11749

38

Вороньки

145

1

Білошапки

374

3

Многа

285

3

Держикрай

318

-

Курінка

346

24

Золотоноша

273

13

Лохвиця

3325

35

Піщана

230

8

Піски

349

6

Домонтів

243

5

Сенча

1403

31

Прилуки

366

36

Комишня і Ручинці

1194

9

Полтава

812

11

Хомутець

446

8

Монастирище

939

12

Сергіївка і Робишівка

214

-

Галка

824

6

Царів Брід

104

2

Журавка

474

16

Липова Долина

150

2

Городня

312

12

Райгород

137

-

Гмирівка

135

2

Опанасівка

17

-

Ічня

1494

3

Талалаївка

60

-

Іваниця

336

3

Ромен (Ромни)

6000

-

Голенка

304

2

Мошни

1400

-

Красне (Красний Колядин)

995

4

Корибутів

600

-

Липове

381

9

Кулигородище

80

-

Разом:

39610

423

[Додатковий блок]:

Подібно іншим власникам земель на “кресах”, І. Вишневецький мав турбуватися про примноження людності у своїх маєтках. З цією метою він надавав поселенцям звичні “слободи” й слідкував, щоб вони не обкладалися додатковими повинностями поверх установлених княжими універсалами. Як дбайливий господар, князь мав турбуватися, щоб його піддані не розійшлися через кривди з боку орендаторів. І. Вишневецький заохочував цеховий устрій у своїх містах. У Лубнах при ньому діяли кравецький, шевський, кушнірський та ковальський цехи.

Свідчення 8.

Лист князя І. Вишневецького про заснування в м. Прилуки різницького цеху (11 грудня 1636 р.):

“Иеремей Михаил Корибут, князь на Вишньовцы в. в., чиню ведомо тем моим листом, иж по прошению мещан, подданных моих прилуцких цеху резничого, позволяем им цех свой особливий иметь. А для лучшего в том цеху их порядку мают себе цехмейстера, человека добраго и честнаго, избрать, которий начальство обыкновением инних мест в том их цеху иметь будет. А резники все, так в месте, яко и футорах, до единаго цеху належати будут. З других же местностей, которые до Прилуки не надлежат, егда резник який з резницством для торгу приедет, мает тот обявить цехмистровы под виною на замок 3-х коп литовских, а до скриньки их под половиною той вини так, як и в протчих местах моих, то есть в Лубнах. Позволяю им канонов 2 на рок выситить, еден на боже рождество, а другий на святую покрову по 2 каде. А они тую повинность на замок отдавать будут, якую в других местах моих. Который то мой лист для крепости и веры лутшой рукою моею власною подписалем, печать мою притиснути повелел.

Дан в Прилуце дне 21-го декабря

1636-го года”.

Контекст – запитання й завдання [до параграфу 25.5.]:

7. Простежте формування латифундії Вишневецьких на Полтавщині. Зробіть висновки щодо значення діяльності князів Вишневецьких в історії краю.

8*. Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що Вишневеччина являла собою зародок незалежної української держави європейського типу?

9*. Чи міг князь Ярема стати українським королем?

Література

1. Білоусько О.А.

До характеристики навчально-методичного комплексу шкільного курсу “Історія Полтавщини” / Наукові та технологічні засади шкільного курсу “Історія Полтавщини”: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Білоусько О.А. – Полтава: Оріяна, 2003. –184с.

2. Білоусько О.А., Мокляк В.О. Нова історія Полтавщини (друга половина XVI – друга половина XVIII століття): Пробний підручник для 8 класу загальноосвітньої школи. – Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с., іл., карти.

3. Білоусько О.А., Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини (кінець XVIII – початок ХХ століття): Пробний підручник для 9 класу загальноосвітньої школи. – Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с., іл., карти.