Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Реферат на тему

Розселення первісних людей на території України

На сучасній території України стародавня людина з'явилася близько 150 тис. років тому. На той час тут панував досить теплий, вологий клімат. На рівнинах, узгір'ях, вкритих рослинністю помірних широт, паслися стада бізонів, гігантських оленів, антилоп, мамонтів, носорогів. У лісах, горах водилися хижаки — леви, ведмеді, вовки.

Давню історію людства умовно поділено на доби залежно від матеріалу, з якого виготовлялася більшість знарядь праці: кам'яну, мідно-кам'яну (енеоліт), бронзову та залізну. Кам'яна доба, у свою чергу, поділяється на палеоліт («палайос» - давній і «літос» - камінь), мезоліт («мезос» - середній), неоліт («нео» - новий). Кожен період відповідає певним змінам у господарстві, суспільному устрої, ідеологічних уявленнях, зовнішності давньої людини.

Палеоліт

Люди періоду палеоліту збирали плоди, ягоди, молюсків, комах, яйця птахів; полювали на тварин, часто досить великих. Вони вже знали вогонь і використовували його для обігрівання, приготування їжі та відлякування хижаків. Люди були озброєні найпростішими знаряддями праці — загостреними палицями, рогатинами, дрючками й масивними крем'яними рубилами. Рубило виготовлялося шляхом оббивання каменя з двох боків. Воно мало довгасту, плескату форму, загострену з країв і на кінці, важило до 1,5 кг. Пізніше ручне рубило дещо зменшилося. Поряд із ним виникли кам'яні гостроконечники, які правили за вістря до списів, а також скребла, що виконували роль ножів.

Людські колективи освоювали печери як сховища та житла. У разі потреби будували заслони й огорожі від вітру, намети зі шкур. Печерні поселення людина займала восени або взимку. В кожному з них одночасно мешкало дві-чотири сім'ї кількістю шість-сім осіб кожна. Печери використовувалися протягом десятків і сотень років. Цікаві відомості про життя давніх людей дало вивчення гроту Киїк-Коба в Криму, розташованого на висоті 90 м над рівнем бурхливої річки Зуя. Грот утворився внаслідок вимивання і вивітрювання породи. Загальна його площа трохи перевищує 100 кв. м. Грот заселявся кілька разів. На житловому майданчику збереглися місця стародавніх вогнищ. Трапляються розколотий камінь, знаряддя праці, кістки тварин. Koлишні його мешканці відгороджували своє печерне житло від холодних вітрів заслоном із гілок, укріплених за допомогою каміння. Тутешні жителі вміло полювали на велику й дрібну дичину. Користуючись дротиком і вогнем, вони заганяли тварин на скелясті урвища. Основними промисловими тваринами були мамонт, зубр, олень, носоріг, кінь, кабан. Під час полювання на великих тварин організовувалися масштабні облави. Розтягнувшись лавою, вигукуючи й розмахуючи списами та палаючими гілками, мисливці гнали нажаханих тварин до урвища чи на засідку, в якій ховалися найспритніші мисливці. Про це свідчать залишки палеолітичного поселення поблизу м. Амвросіївка (Донецька область), де виявлено залишки кісток понад тисячі зубрів. Серед них знайдено й різні метальні вістря.

Близько 35-40 тис. років тому настало останнє, значне за масштабами, зледеніння. Земля покрилася льодовиком, що був до двох кілометрів завтовшки. Окремі язики його сягали рівня сучасного Києва. Зледеніння позначилося й на природі. Територія Південно-Східної Європи перетворилася на холодну рівнину, подекуди набуваючи вигляду тундри. Збільшилася питома вага хвойних дерев. Холодні степи заселили тварини помірних та північних широт - шерстистий носоріг, північний олень, вівцебик, вовк, песець та інші. У пізньому палеоліті людські колективи просунулися далеко на північ, аж до арктичної зони, сягаючи Льодовитого океану.

Наприкінці палеоліту з'явилася людина розумна (Homo sapiens), яку за першою знахідкою її кісток у печері Ла Кроманьйон (Франція) назвали кроманьйонцем, її зовнішність майже нічим не відрізнялася від зовнішності сучасної людини. Кроманьйонець тримався вертикально, руки його рухалися вільно, він уже володів мовою. В цей період люди навчилися виготовляти нові знаряддя праці — різці, наконечники дротиків, списів, які вимагали складнішої обробки. Разом із кам'яними виробами почали вживати кістяні й рогові знаряддя — гарпуни, наконечники списів, голки. Основним заняттям було полювання, переважно на мамонта. Забійна вага його становила 1,5-2 т. Туша впольованого мамонта протягом тривалого часу забезпечувала людей м'ясом, жиром, кістками, шкурами. Збиральництво через загальне похолодання скоротилося. Виникла нова галузь господарювання -рибальство. Господарство найдавніших людей було привласнювальним, тобто все необхідне для життя бралося в природі у готовому вигляді.

Поселення кроманьйонців були порівняно невеликими. Вони розташовувалися поблизу річок, деякі мали огорожу з гілок та кісток диких тварин. Житла були двох типів — зимові й літні. Каркас зимових складався з кісток та бивнів мамонта, верхівку його складали зі сплетених рогів північних оленів. Каркас укривали шкурами тварин. У купольній покрівлі залишали отвір для виходу диму. Всередині житла палало вогнище. Світло давали каганці з кістки чи каменю, в яких горів жир впольованих тварин. Вхід до житла прикривали шкурами. Такі житла мали округлі форми і нагадували яранги. Літні будівлі являли собою навіси з легким покриттям, що захищали людей у негоду. Біля кожного житла були спеціальні ями, призначені для зберігання кісток та бивнів, а також для різних побутових потреб. Прикладом такого житла є залишки будівель, виявлені поблизу сіл Мізин на Чернігівщині та Межиріч на Канівщині.

Ядром суспільства «людей розумних» була родова громада. Рід об'єднував кровно-споріднених членів колективу і складався з парних родин. Кожна родина вела своє господарство, готувала їжу, виготовляла знаряддя праці, дбала про виховання дітей. Але її діяльність підпорядковувалась інтересам усієї родової громади. Умови життя людей склалися так, що родина не могла існувати самостійно. Добування великого звіра, організація загонного полювання, будівництво житла та інші види трудомістких робіт вимагали об'єднаних зусиль значної кількості людей, тобто всієї родової громади. Спорідненість у роді визначалася за материнською лінією. Жінка виступала хранителькою сімейного вогнища, вона відала харчовими запасами. Все це зумовило виникнення матріархату. На важливу роль жінки в суспільстві вказують численні знахідки статуеток, що символізували образ матері — прародительки роду.

У ході трудової діяльності розвивалося мислення первісної людини. Вона майже цілком залежала від природного оточення й була безсилою в боротьбі зі стихійними силами, боялась їх і одухотворювала. Так сформувалася первісна релігія, що існувала у формі магії, тотемізму, фетишизму.

Широко відомі зразки прикладного та образотворчого мистецтва періоду палеоліту. Так, розкопки в Мізині виявили чудові браслети, вирізані з бивня мамонта. Один із них - суцільний, другий складається з п'яти окремих пластин. Обидва прикрашені різьбленим орнаментом. Мізинські браслети належать до унікальних зразків прикладного декоративного мистецтва стародавньої Європи, аналоги яких поки що не відомі. До творів мистецтва слід також віднести розфарбовані кістки мамонтів із мізинського та межиріцького жител. Найпоширенішим видом образотворчого мистецтва були вже згадувані жіночі статуетки, відкриті на багатьох стоянках палеоліту. Набули певного розвитку музика, обрядові танці. Це підтверджують знайдені на поселенні Молодова на Дністрі кістяні музичні інструменти типу флейт або сопілок з кількома боковими отворами, що визначали висоту звука. Відкриті в Мізині кістки мамонта, розписані червоною фарбою, складали разом із кістяними молоткоподібними виробами ансамбль ударних музичних інструментів.

Документ

Палеоліт почався з виникнення найдавнішої людини та найдавніших знарядь праці, а закінчився з поширенням культур із мікроінвентарем, що включає в себе мікроліти. Протягом раннього палеоліту людина пройшла шлях від зародження її як біологічного виду до сучасного фізичного типу.

Появу людини, нагадаємо, зафіксовано за першими кам'яними знаряддями, котрі визначаються за певними рисами. Так, вони мають правильне огранення зовнішньої поверхні, що утворюється при послідовних сколюваннях. На відщепах є ударний бугорок (від якого розходяться хвилі) та ударна площадка, особливо помітна на знаряддях із кременю та обсидіану (вулканічного скла); на поверхні ударного бугорка спостерігаються вищербини. На знаряддях помітна низка систематично направлених відколів, їхня поверхня менш патинізована (світліша), ніж поверхня, наприклад, гальки, бо пізніша за часом виникнення.

Мезоліт

Близько 10-11 тис. років тому (IX-VIII тис. до н.е.) палеоліт змінився мезолітом. Тоді в природі сталися значні зрушення: остаточно відступив льодовик і встановилися природні умови, близькі до сучасних. Змінився рослинний та тваринний світ. У лісах з'явилася велика кількість невеликих тварин. У річках було багато риби. На той час зросла кількість населення на території України.

Відбулися зміни в господарстві. Людина винайшла лук та стрілу — найскладніший на той час механічний пристрій, за допомогою якого забезпечувала себе постійними запасами їжі. Відповідно змінився і характер кам'яних знарядь, їх робили дуже дрібними - «мікролітами» - наконечники стріл, списів, гарпунів.

Мисливство стало провідною галуззю господарства. Із появою лука й масовим винищенням дичини її кількість швидко зменшувалася. Це спонукало до приручення диких тварин. Першими свійськими тваринами стали собака й свиня. На півночі сучасної України розвивалося рибальство з використанням човнів, сіток, кістяних гарпунів і гачків. Значного розвитку набуло ускладнене збиральництво - заготівля продуктів про запас.

Пам'ятками образотворчого мистецтва періоду мезоліту е пофарбовані й вкриті орнаментом гальки, що мали магічний зміст; просвердлені зуби тварин, з яких робили намисто.

Поява надійніших засобів існування, значне пом'якшення клімату сприяли збільшенню кількості населення.

Палеоліт та мезоліт були найдовшими та дуже важливими періодами в історії людства. В цей час відбулося становлення сучасного фізичного типу людини, господарської діяльності, елементів ідеології, виникли перші людські об'єднання.