Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історичні статті

Кам'янецький арсенал в 1763-1770 роках

В другій половині XVIII ст. Річ Посполита мала два великі арсенали, котрі диспонували достатніми засобами, щоб забезпечити польські війська гарматами, амуніцією та допоміжним артилерійським спорядженням. Один знаходився у Варшаві, інший – у замку Кам'янця-Подільського. Те, що вони стали найважливішими цейхаузами країни ілюструє опублікований в 1932 році Антонієм Гнівкою інвентар кам'янецького цейхаузу 1789 року, а також виданий Северином Скринським в 1968 році інвентар варшавського цейхаузу 1784 року. Значення тих арсеналів підкреслював і генерал коронної артилерії Алоізій Фридерік Брюель, котрий, реорганізовуючи корпус артилерії, поділив його на дві бригади: бригаду варшавського цейхаузу і бригаду кам'янецького цейхаузу.

Предметом нашої розвідки є стан кам'янецького цейхаузу в 1760-х роках, що знаходився на прикордонних українських землях і мав бути основою оборонного потенціалу Правобережної України. Цейхауз розташовувася у замку, фортифікації якого вже не відповідали вимогам воєнного мистецтва XVIII ст. і не були гідні своєї давньої бойової слави.

За словами історика польської артилерії К. Гурського, усі генерали коронної артилерії першої половини XVIII ст. спали спокійним сном разом з Річчю Посполитою, у той час, як довколишні країни збільшували і модернізували артилерійський парк. Реформаційну діяльність розпочав генерал артилерії короля Августа ІІІ (1733-1763 рр.) Генрик Брюель (1746-1763 рр.). Але то був непевний початок без фінансової підтримки королівської влади. Арсенали залишалися занедбані, а коштів для їхньої підтримки виділялося недостатньо.

Наприклад, на чолі артилерії у Кам'янці вже певний час перебував комендант фортеці, а заразом і полковник артилерії, – Ян Вітте, котрому не бракувало ні знайомості із справою, ні активності. Але що він міг реального вдіяти за нестачі коштів.

Помітне відродження коронної артилерії, а разом з тим і кам'янецького арсеналу, розпочалося з початку правління короля Станіслава Августа Понятовського(1764-1795 рр.) і з часу вступу в 1763 році на уряд генерала артилерії сина Генрика Брюеля – Алоізія Брюеля, – професійного артилериста.

Був затверджений особистий склад кам'янецького арсеналу. Згідно "Rolli generalnej artyleryi koronnej, za dyspozycya i ordynansem J.M. Pana Brьhla, generala artyleryi: Anno 1764 formowanej" у цейхаузі Кам'янця несли службу: полковник Ян Вітте, підполковник Теодор Потоцький, майор Бартоломій Вітте, капітан Юзеф Вітте, поручник Ігнатій Яцковський, штикюнкер Ігнатій Напіорковський, 2 сержанти, 5 капралів, фельдшер, 2 пушкарі, іншої обслуги – 35 чоловік.

В інших українських цейхаузах згідно того ж призначення: Окопи Св.Троіці - цейхварт Бернард Жонковський, 3 пушкарі; Біла Церква – капітан Йозеф Рибчинський, капрал Ян Дембовський, 6 пушкарів; Львів – капітан Антоній Кудельський, 2 пушкарі.

Очевидно, отримавши генеральський уряд, Алоізій Брюель, бажаючи оцінити стан кам'янецького арсеналу, зажадав від коменданта фортеці розширеної доповідної записки, яка і була представлена Яном Вітте 1 грудня 1763 року.

Згідно цієї доповідної записки, в Кам'янці знаходилось на той час 101 гармата, 11 шрутовниць, 4 шмиговниці, 6 органків і 36 мортир. Але майже усі артилерійські лафети, осі і колеса були погнилими, розбитими і зіпсованими. Тому і гармати не були придатні до оборони замку, а тим більше - до польових експедицій. Для ремонтування артилерійських лафетів за оцінкою коменданта, потрібно було 35526 польських злотих і 15 грошів.

Крім того, у розваленому цейхаузі серед гармат знаходилось 9 поламаних, а також у великій кількості - некондиційні кулі та бомби, які потребували ремонту. Ян Вітте пропонував перевезти з інших українських цейхаузів до Кам'янця гармати і бомби, котрі за калібром підходили до кам'янецьких гармат і бомб. З варшавського арсеналу необхідно було переправити 2000 флінт з усіма ладунками.

Пороху в арсеналі або катастрофічно не вистачало, або навіть зовсім не було, оскільки потреба у ньому існувала величезна: гарматного пороху – 145230 фунтів, пороху для гранат і бомб – 18072 фунта, пороху для піхоти і кавалерії – 174397 фунтів. Всього – 378219 фунтів. При тому полковник вимагав, щоб запитуваний порох був призначений лише для оборони Кам'янця. "Wszystkich tych rzeczy usilne potrzeba, a nadewszystko prochu", – писав Ян Вітте. Але порохом Кам'янець так і не був забезпечений у найближче десятиліття, а отже, навіть досить значна величина артилерійського парку втрачала свій потенціал.

Виробництво гармат і збільшення артилерійського парку на українському прикордонні не мало великої вартості також без належного рівня зберігання артилерії і без підтримки потенціалу замкових фортифікацій у Кам'янці. На сеймі 1763-1765 рp. не було виділено коштів на кам'янецький цейхауз і замкові укріплення, про жалюгідний стан яких докладав генералу артилерії комендант Ян Вітте.

Комендант звертає увагу на незадовільний стан зберігання артилерії на фортечних мурах і в баштах через напівзруйнований стан самих фортифікацій. Подається не тільки перелік ремонтних робіт, але й підрахунки необхідних коштів. Головним же місцем зберігання артилерії, звичайно є будинок цейхаузу, котрий на той час "zbyt szczuply y cale zruinowany, gwaltownie potrzebuie reparacyi". Ян Вітте не просто вимагає коштів на реконструкцію цейхауза, він додає свій план будинку з фінансовими розрахунками його будівництва, яке в сумі повинно було становити 42000 польських злотих.

Щоб забезпечити цейхауз від пожежі, комендант пропонує розчистити місце довкола будинку від дерев'яних мешкальних міщанських і шляхетських споруд.

Записка Яна Вітте стала, очевидно, основою прохання генерала артилерії Алоізія Брюеля що до реконструкції артилерії, цейхауза і фортифікацій Кам'янця, яку він відправив до Військової Комісії в 1766 році. Про взаємозв'язок цих документів свідчить ідентичність інформації і, навіть однаково використовувані речові звороти.

Генерал Алоізій Брюель писав: "W fortecy zas kamienieckiej cekauz nie tylko przez nieopatrznosc zrujnowany i przez dach upadly, lecz tak szczuply, ze i polowy rynsztunkуw wojennych, ktуrych sie podostatek tam niemaly znajduje, niemozna pomiescic. Zaczym usilna potrzeba, aby tenze cekauz zreparowac i rozprzestrzenic dla konserwacyi zupelnej tam amunicyi, tudziez potrzebne szopy, w ktуrych dziala, mozdzierze i inne strzelby, teraz kosztem Najjasniejszego Krуla sporzadzone, aby nie stojac pod niebem, na slcie, mialy nalezyte nakrycie.

Domy na laboratorya, jeden w Warszawie, drugi w Kamiencu, trzeba wystawic, w ktуrych przyprawy ogniste szynic sie powinny i egzercytowac sie mlodiez w kunszcie artyleryi, aby w szasie potrzeby i machine ogniste sporzadzone juz byly, i mlodziez w kunszcie artyleryi wydoskonalona, aby Polska, nie zasiagajac z innych krajуw, rodowitych miala wycwiczonych ziomkуw.

Najjasniejszy Krуl JMsc, Pan nasz milosciwy, dla powszechnego bezpieczenstwa w Kamiencu Podolskim, gdy do dzial wszystkich 140 osade, tudziez do mozdzierzуw 36, do szrotownic, smigownic 34, wlasnym suptem sporzadic rozkazal, zostaje jeszcze dzial 16 w Bialej Cerkwi, 4 dziala w Okopach, 46 – w Krakowie, 19 - w Malborku, 3 – w Przemyslu, ktуre potrzebuja nowej osady.

Forteca kamieniecka bez restauracyi i reparacyi codziennie upada tak w murach, walach, sklepieniach, dachach, palisadach, mostach, ze w czasie dalszym tylko dzielo natury, twierdze sprawujac, zostanie, a opatrzniejby choc pomierny sumpt naznaczyc corocznie, aby powoli wydoskonalona byc mogla dla strazy pogranicznej i dla bezpiecznego skladu magazynуw tak znacznej artyleryi"9.

До цих документів, що характеризують стан кам'янецького цейхаузу і артилерійського парку, потрібно долучити ще одну записку-рапорт коменданта Яна Вітте, завдяки котрій довідуємось про артилерійський парк Кам'янця в 1767 році, а також про фортифікаційні роботи і новий фінансовий запит що до відбудови ливарні гармат в замку10. Ця записка цікава тим, що є одноразово і проханням фінансувати реконструкцію, і звітом про здійснені роботи.

Отже, увесь гарматний парк був відремонтований і впорядкований. Взагалі, складається враження, що в 1765-1767 роках кам'янецький цейхауз був непогано забезпечений гарматами:

Порівняєм кількісний склад артилерійського парку Кам'янця з іншими арсеналами Речі Посполитої на 1765 рік. Перше число – кам'янецькі гармати(бомби, кулі), друге – загальна кількість гармат (бомб, куль) в усіх арсеналах країни. Мортири залізні: 15-19; мортири бронзові: 23-43; гармати залізні: 43-111; гармати бронзові: 61-112; белерки залізні: 2-2; шрутовниці залізні: 10-19; шрутовниці бронзові: 1-1; петарди залізні: 3-3; петарди бронзові: 3-3; гранати ручні: 6800-10301; фейербали: 429-431; каркаси: 314-314; картеч: 820-2236; кулі залізні: 21014-52173. Крім того, у Кам'янці не було гаківниць, органків та інших типів гармат кількістю 96 одиниць.

Таким чином, в 1765 році кам'янецький арсенал зберігав 38% артилерійського парку армії Речі Посполитої і 45% куль та бомб різного калібру. Але у цейхаузі майже були відсутні порохові запаси, що значно знижувало потенціал артилерії. Ситуація була дещо виправлена до 1770 року. К. Гурський вважав, що кам'янецький цейхауз був краще забезпечений ніж варшавський.

Важливою справою, котрої торкається полковник Ян Вітте у записці був ремонт замкової ливарні, без функціонування якої затримувався розвиток і модернізація артилерії. За підрахунками коменданта, на ремонт ливарні необхідно було 6500 польських злотих, але після всіх проведених робіт з виділених коштів у Яна Вітте залишалось усього 3171 злотий і 5 грошів, чого було замало для реконструкції ливарні. Тому вона і у 1767 році залишалась в руїнах.

В 1767 році сейм збільшив кошти на потреби артилерії, а на ремонт цейхаузів призначалося 8000 польських злотих. Залишається невідомим, яку суму було витрачено на відбудову кам'янецької ливарні, і чи взагалі вона ремонтувалася. Ливарня в Варшаві не працювала з часів короля Яна ІІІ Собеського. Станіслав Август відбудував її і запросив пушкаря Neuberta, а вже на сеймі 1766 року хвалився відлитими з старого металу 12 новими гарматами. В 1778 році ці нові гармати були відправлені до Кам'янця. Але не зважаючи на такий активний початок, до 1775 року була відлита всього 41 нова гармата.

Крім виробництва нових, в 1767-1768 роках у варшавському арсеналі модернізувалися і старі гармати. Модернізація полягала на "омоложенні": після відповідного збільшення ствола гармати, товщина стінки донної частини зменшувалася до 2/3 калібру, а вильотової частини – до 1/3 калібру. У такий спосіб не тільки відбувалося збільшення вагоміру до 6 фунтів, але й зменшувалася вага гармат, а тим самим створювалися умови для більш ефективного використання гармат у польових умовах. Таких гарамат у Варшаві було виготовлено 12. Пізніше 6 з них відправлено до Кам'янця-Подільського.

Матеріалом для виливання нових гармат і модернізації старих в той час були вже викорстані гармати, поламані, які звозилися до ливарен. Ян Вітте, наприклад у 1765 році доповідав, що в Смотрицькому старостві знайдено в землі багато 60-фунтових гранат, які можливо було б використати в арсеналі, а також багато розбитих гармат, метал з яких можна було б використати на картеч до великих гармат. А тим часом місцеві селяни порозтягували залізо до своїх осель.

Окрім переплавки непотрібних і зламаних гармат, деякі становили виняток з огляду на свою історичну вартість, чи як витвори ливарного мистецтва. Їх залишали на збереження в арсеналах. В Кам'янці знаходилось багато гармат часів короля Владислава IV, вже одного разу в 1630-х роках перелитих з гармат XVI ст. За описами, майже всі вони були чудовими взірцями ливарного мистецтва XVII ст. В кам'янецькому цейхаузі знаходилась гармата 1568 року, очевидно, відлита у Віленському арсеналі за часів короля Сигізмунда Августа. За інвентарним описом, гармата мала такий вигляд: "...obraczki w kwiaty ryte, na dennej sztuce w obwiciu herb, w ktуrym miesiac i gwiazdy z jednej strony herbu litera I, z drugiej S, na czopowej sztuce w okraglym laurze osoba po piersi, na wylotowej sztuce sokуl z napisem: "Dobra to obrona z kim Pan Bуg jest". Також зберігалися дві гармати імператора Рудольфа, виготовлені в 1586 році і захоплені в битві під Бичином у 1588 році.

Поряд з гарматами, котрі становили найціннішу частину озброєння у цейхаузі, в інвентарях подаються допоміжні засоби до обслуговування артилерії, амуніція, ручна зброя, будівельні знаряддя та інші предмети. Багато з цих речей вироблялось місцевими ремісниками і допроваджувалось у цейхауз. При цейхаузах також уктримувались ремісники, котрі ремонтували артилерійські лафети і допоміжне знаряддя: ковалі, теслі та інші. Традиція утримання постійних ремісничих бригад в українських арсеналах започаткувалася ще з 1630-х років.

Деякі предмети, як і гармати, і порох, перевозились до Кам'янця з інших українських арсеналів, а також з Варшави. Ян Вітте вважав за краще залишити без артилерії фортеці Білу Церкву і Окопи Св. Троїці, але за їхній рахунок забезпечити Кам'янець. Перевозились до Кам'янця і львівські гармати. В інвентарі львівського цейхауза 1724 року, зробленого поручником артилерії Д. Птицьким, знаходились гармати 1655 року з написом "Georgius Stephanus Dei gratia Princeps et Palatinus Terrarum Moldaviae". Інші – з гербами імператора Рудольфа і роком 1586. Пізніше вони були перевезені до Кам'янця і знаходились там навіть в 1789 році. Крім того, до кам'янецького арсеналу потрапляли гармати у вигляді дарунків приватних осіб: кн. Любомирського, київського каштеляна, коронної стольникової. Дві гармати з першої партії 1766 року мали пізніше виготовлений напис: "Dzialo darowane do fortecy Kamienca Podolskiego od Jуzefa de Witte general majora emploiowanego, tejze fortecy komendanta 1786". Юзеф Вітте ще з початку 1760-х років служив у чині капітана в Кам'янці (Див. вище).

Віленський арсенал знаходився в ще гіршому стані, а кам'янецька ливарня – у руїнах. В 1772 році вона взагалі перестала функціонувати. К. Гурський наводить дані, що з 1765 до 1779 року у Варшаві відлито всього 28 гармат, 7 гранатників і 21 мортиру.

Далі розвиток артилерії був затриманий, а забезпечення арсеналу в Кам'янці погіршилось через події Барської конфедерації, в яких той розділ зброї не відігравав ніякої ролі. Єдине, - на початку війни полковник Ян Вітте отримав наказ за першою потребою з артилерією стати під командування Дзідушинського. Але того не сталося.

На початку 1770-х років завершується перший період систематичного поповнення кам'янецького арсеналу новим артилерійським парком. Власне, цьому періоду і присвячена дана стаття. Другий період розпочався з кінця 1770-х років і підсумком його є інвентар кам'янецького арсеналу 1789 року

Після подій Барської конфедерації, погіршився стан кам'янецьких укріплень і потенціал арсеналу. В 1775 році генерал А.Ф. Брюель докладно оглянув Кам'янець, вчинивши двосторонні маневри з канонадою, що тривала три години. Він же склав порядок гарнізонної служби, якого чітко дотримувався беззмінний комендант Ян Вітте. Поставлена надійна охорона цієї прикордонної української фортеці, солдати були добре навчені і дисципліновані. На валах знаходилось 234 гармати, але тільки 58 залізних, вцілому, не здатних до вжитку. Серед бронзових гармат багато потрібно було вибракувати, через велику розмаїтість калібрів.

Коли після Я. Вітте комендантом Кам'янця став досвідчений артилерист офіцер Орловський, з його рапорту вартість фортеці була на дуже низькому рівні: "wszystko sie wali, wszystko popsute, wszystko jest niedokladne". Укріплення вимагали ремонту чи грунтовної перебудови. Арсенал під гонтовим дахом не вартий був навіть тієї назви. Довкола фортеці існували підвищення з яких за 24 години можна було б знести фортифікації.

Власне це картина стану Кам'янця не тільки початку 1770-х, але й кінці 1760-х років. Ні одноразові фінансові інвестиції, зазвичай - недостатні, ні активність окремих зацікавлених осіб не могли покращити потенціалу величезної фортеці, що знаходилась у занедбанні багато десятків років. Головною перешкодою була безнадійно застаріла і недієва система державного управління Речі Посполитої, яку знищували хабарництво і шляхетський анархізм. Наприклад, в 1788 році уряд генерала артилерії відкупив у відїзжаючого за кордон А.Ф. Брюеля, необізнаний з воєнною наукою магнат Щенсний Потоцький, а кваліфікований офіцер полковник артилерії Теодор Потоцький, що служив з 1764 року у Кам'янці в ранзі підполковника, не отримав уряду тільки через те, що не зміг заплатити 60000 польських злотих.

Матеріали, подані у статті, походять з Archiwum Glуwne Akt Dawnych w Warszawie, Zbiуr Popielуw, sygn.340-343. Друкуючи описи та інвентарі, зазначимо, що введені певні спрощення і скорочення виразів, що часто повторюються. Подається одним рядком перепис зброї і знарядь, що в інвентарях вписані у колонках. Тогочасні назви залишені без змін і модернізацій. Вважаємо за потрібне долучити короткий термінологічний словник. Малюнок цейхаузу взятий з книги артилериста і воєнного інженера Анжея Дель'Акви "Praxis reczne dziela".

До цих документів, що характеризують стан кам'янецького цейхаузу і артилерійського парку, потрібно долучити ще одну записку-рапорт коменданта Яна Вітте, завдяки котрій довідуємось про артилерійський парк Кам'янця в 1767 році, а також про фортифікаційні роботи і новий фінансовий запит що до відбудови ливарні гармат в замку10. Ця записка цікава тим, що є одноразово і проханням фінансувати реконструкцію, і звітом про здійснені роботи.

Отже, увесь гарматний парк був відремонтований і впорядкований. Взагалі, складається враження, що в 1765-1767 роках кам'янецький цейхауз був непогано забезпечений гарматами:

Порівняєм кількісний склад артилерійського парку Кам'янця з іншими арсеналами Речі Посполитої на 1765 рік. Перше число – кам'янецькі гармати(бомби, кулі), друге – загальна кількість гармат (бомб, куль) в усіх арсеналах країни. Мортири залізні: 15-19; мортири бронзові: 23-43; гармати залізні: 43-111; гармати бронзові: 61-112; белерки залізні: 2-2; шрутовниці залізні: 10-19; шрутовниці бронзові: 1-1; петарди залізні: 3-3; петарди бронзові: 3-3; гранати ручні: 6800-10301; фейербали: 429-431; каркаси: 314-314; картеч: 820-2236; кулі залізні: 21014-52173. Крім того, у Кам'янці не було гаківниць, органків та інших типів гармат кількістю 96 одиниць.

Таким чином, в 1765 році кам'янецький арсенал зберігав 38% артилерійського парку армії Речі Посполитої і 45% куль та бомб різного калібру. Але у цейхаузі майже були відсутні порохові запаси, що значно знижувало потенціал артилерії. Ситуація була дещо виправлена до 1770 року. К. Гурський вважав, що кам'янецький цейхауз був краще забезпечений ніж варшавський.

Важливою справою, котрої торкається полковник Ян Вітте у записці був ремонт замкової ливарні, без функціонування якої затримувався розвиток і модернізація артилерії. За підрахунками коменданта, на ремонт ливарні необхідно було 6500 польських злотих, але після всіх проведених робіт з виділених коштів у Яна Вітте залишалось усього 3171 злотий і 5 грошів, чого було замало для реконструкції ливарні. Тому вона і у 1767 році залишалась в руїнах.

В 1767 році сейм збільшив кошти на потреби артилерії, а на ремонт цейхаузів призначалося 8000 польських злотих. Залишається невідомим, яку суму було витрачено на відбудову кам'янецької ливарні, і чи взагалі вона ремонтувалася. Ливарня в Варшаві не працювала з часів короля Яна ІІІ Собеського. Станіслав Август відбудував її і запросив пушкаря Neuberta, а вже на сеймі 1766 року хвалився відлитими з старого металу 12 новими гарматами. В 1778 році ці нові гармати були відправлені до Кам'янця. Але не зважаючи на такий активний початок, до 1775 року була відлита всього 41 нова гармата.

Крім виробництва нових, в 1767-1768 роках у варшавському арсеналі модернізувалися і старі гармати. Модернізація полягала на "омоложенні": після відповідного збільшення ствола гармати, товщина стінки донної частини зменшувалася до 2/3 калібру, а вильотової частини – до 1/3 калібру. У такий спосіб не тільки відбувалося збільшення вагоміру до 6 фунтів, але й зменшувалася вага гармат, а тим самим створювалися умови для більш ефективного використання гармат у польових умовах. Таких гарамат у Варшаві було виготовлено 12. Пізніше 6 з них відправлено до Кам'янця-Подільського.

Матеріалом для виливання нових гармат і модернізації старих в той час були вже викорстані гармати, поламані, які звозилися до ливарен. Ян Вітте, наприклад у 1765 році доповідав, що в Смотрицькому старостві знайдено в землі багато 60-фунтових гранат, які можливо було б використати в арсеналі, а також багато розбитих гармат, метал з яких можна було б використати на картеч до великих гармат. А тим часом місцеві селяни порозтягували залізо до своїх осель.

Окрім переплавки непотрібних і зламаних гармат, деякі становили виняток з огляду на свою історичну вартість, чи як витвори ливарного мистецтва. Їх залишали на збереження в арсеналах. В Кам'янці знаходилось багато гармат часів короля Владислава IV, вже одного разу в 1630-х роках перелитих з гармат XVI ст. За описами, майже всі вони були чудовими взірцями ливарного мистецтва XVII ст. В кам'янецькому цейхаузі знаходилась гармата 1568 року, очевидно, відлита у Віленському арсеналі за часів короля Сигізмунда Августа. За інвентарним описом, гармата мала такий вигляд: "...obraczki w kwiaty ryte, na dennej sztuce w obwiciu herb, w ktуrym miesiac i gwiazdy z jednej strony herbu litera I, z drugiej S, na czopowej sztuce w okraglym laurze osoba po piersi, na wylotowej sztuce sokуl z napisem: "Dobra to obrona z kim Pan Bуg jest". Також зберігалися дві гармати імператора Рудольфа, виготовлені в 1586 році і захоплені в битві під Бичином у 1588 році.

Поряд з гарматами, котрі становили найціннішу частину озброєння у цейхаузі, в інвентарях подаються допоміжні засоби до обслуговування артилерії, амуніція, ручна зброя, будівельні знаряддя та інші предмети. Багато з цих речей вироблялось місцевими ремісниками і допроваджувалось у цейхауз. При цейхаузах також уктримувались ремісники, котрі ремонтували артилерійські лафети і допоміжне знаряддя: ковалі, теслі та інші. Традиція утримання постійних ремісничих бригад в українських арсеналах започаткувалася ще з 1630-х років.

Деякі предмети, як і гармати, і порох, перевозились до Кам'янця з інших українських арсеналів, а також з Варшави. Ян Вітте вважав за краще залишити без артилерії фортеці Білу Церкву і Окопи Св. Троїці, але за їхній рахунок забезпечити Кам'янець. Перевозились до Кам'янця і львівські гармати. В інвентарі львівського цейхауза 1724 року, зробленого поручником артилерії Д. Птицьким, знаходились гармати 1655 року з написом "Georgius Stephanus Dei gratia Princeps et Palatinus Terrarum Moldaviae". Інші – з гербами імператора Рудольфа і роком 1586. Пізніше вони були перевезені до Кам'янця і знаходились там навіть в 1789 році. Крім того, до кам'янецького арсеналу потрапляли гармати у вигляді дарунків приватних осіб: кн. Любомирського, київського каштеляна, коронної стольникової. Дві гармати з першої партії 1766 року мали пізніше виготовлений напис: "Dzialo darowane do fortecy Kamienca Podolskiego od Jуzefa de Witte general majora emploiowanego, tejze fortecy komendanta 1786". Юзеф Вітте ще з початку 1760-х років служив у чині капітана в Кам'янці (Див. вище).

Віленський арсенал знаходився в ще гіршому стані, а кам'янецька ливарня – у руїнах. В 1772 році вона взагалі перестала функціонувати. К. Гурський наводить дані, що з 1765 до 1779 року у Варшаві відлито всього 28 гармат, 7 гранатників і 21 мортиру.

Далі розвиток артилерії був затриманий, а забезпечення арсеналу в Кам'янці погіршилось через події Барської конфедерації, в яких той розділ зброї не відігравав ніякої ролі. Єдине, - на початку війни полковник Ян Вітте отримав наказ за першою потребою з артилерією стати під командування Дзідушинського. Але того не сталося.

На початку 1770-х років завершується перший період систематичного поповнення кам'янецького арсеналу новим артилерійським парком. Власне, цьому періоду і присвячена дана стаття. Другий період розпочався з кінця 1770-х років і підсумком його є інвентар кам'янецького арсеналу 1789 року

Після подій Барської конфедерації, погіршився стан кам'янецьких укріплень і потенціал арсеналу. В 1775 році генерал А.Ф. Брюель докладно оглянув Кам'янець, вчинивши двосторонні маневри з канонадою, що тривала три години. Він же склав порядок гарнізонної служби, якого чітко дотримувався беззмінний комендант Ян Вітте. Поставлена надійна охорона цієї прикордонної української фортеці, солдати були добре навчені і дисципліновані. На валах знаходилось 234 гармати, але тільки 58 залізних, вцілому, не здатних до вжитку. Серед бронзових гармат багато потрібно було вибракувати, через велику розмаїтість калібрів.

Коли після Я. Вітте комендантом Кам'янця став досвідчений артилерист офіцер Орловський, з його рапорту вартість фортеці була на дуже низькому рівні: "wszystko sie wali, wszystko popsute, wszystko jest niedokladne". Укріплення вимагали ремонту чи грунтовної перебудови. Арсенал під гонтовим дахом не вартий був навіть тієї назви. Довкола фортеці існували підвищення з яких за 24 години можна було б знести фортифікації.

Власне це картина стану Кам'янця не тільки початку 1770-х, але й кінці 1760-х років. Ні одноразові фінансові інвестиції, зазвичай - недостатні, ні активність окремих зацікавлених осіб не могли покращити потенціалу величезної фортеці, що знаходилась у занедбанні багато десятків років. Головною перешкодою була безнадійно застаріла і недієва система державного управління Речі Посполитої, яку знищували хабарництво і шляхетський анархізм. Наприклад, в 1788 році уряд генерала артилерії відкупив у відїзжаючого за кордон А.Ф. Брюеля, необізнаний з воєнною наукою магнат Щенсний Потоцький, а кваліфікований офіцер полковник артилерії Теодор Потоцький, що служив з 1764 року у Кам'янці в ранзі підполковника, не отримав уряду тільки через те, що не зміг заплатити 60000 польських злотих.

Матеріали, подані у статті, походять з Archiwum Glуwne Akt Dawnych w Warszawie, Zbiуr Popielуw, sygn.340-343. Друкуючи описи та інвентарі, зазначимо, що введені певні спрощення і скорочення виразів, що часто повторюються. Подається одним рядком перепис зброї і знарядь, що в інвентарях вписані у колонках. Тогочасні назви залишені без змін і модернізацій. Вважаємо за потрібне долучити короткий термінологічний словник. Малюнок цейхаузу взятий з книги артилериста і воєнного інженера Анжея Дель'Акви "Praxis reczne dziela".