Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історичні статті

Нова історія очима дев'ятикласників

Одним із найважливіших навчальних завдань шкільної історичної освіти є формування в учнів історичих уявлень. Під історичими уявленнями психологи розуміють збережений і відтворений у свідомості чуттєво-наочний образ раніше сприйнятих предметів, фактів чи явищ минулого. Розрізняють три різновиди історичних уявлень: про факти минулого (матеріальні, соціально-політичні, історично-культурні тощо); про історичний час (тривалість і послідовність історичних подій і явищ); про історичний простір (прив'язка подій до конкретної місцевості). Всі вони в комплексі складають загальний образ певного історичного відрізка часу.

Для того виявлення загальних уявлень учнів про нову історію, нами було застосовано методику, запропоновану при дослідженні уявлень шестикласників про історію стародавнього світу [1, с.10–13]. В її основу покладено аналіз анкетування учнів 9 класів чотирьох шкіл м.Бердянська Запорізької області (ЗОШ № 3,5,11,16). Обрані школи достатньо великі й розташовані в різних районах міста. Історію у восьмих та дев'ятих класах у них викладають шість учителів різного віку й статі, з різним педагогічним стажем. У навчанні використовуються підручники видавництва „Просвіта", „Генеза" [2] та „Прем'єр" [3].

Анкетування, яким було охоплено 189 учнів, проводилося наприкінці квітня 2004-2005 навчального року. Під час відповідей в учнів не було підручників і зошитів, тому що заздалегідь їх не попереджували, а за розкладом уроку історії в цей день не було. У більшості випадків заповнення анкет відбувалося за відсутності вчителя історії іншими вчителями або студентами-практикантами, що давало можливість школярам бути більш розкутими у своїх відповідях. Зрозуміло, повністю ізолювати їх один від одного неможливо, шанс підглянути до товариша залишався. Проте зазначені умови позбавляли сенсу таку дію. Було запропоновано одинадцять запитань, кожне з яких спрямоване на виявлення певних образів нової історії, що закарбувалися в їхній пам'яті. Враховуючи те, що нова історія вивчається у 8 та 9 класах і на момент анкетування її вивчення ще не було завершено, учням нагадувалося, що йдеться про матеріал, з яким вони ознайомилися в минулому навчальному році й продовжують роботу над ним у цьому. Спочатку учням було запропоновано самим визначити найяскравіший образ цього періоду («Коли ти чуєш назву „нова історія", які образи в тебе виникають?»). Відповіді дев'ятикласників показали, що майже половина з них (49%) пов'язують цей період історії з драматичними, кровопролитними, але разом з тим абстрактними політичними подіями: війнами (29%), революціями (18%). 12% учнів асоціюють нову історію з економічними явищами (промисловим переворотом – 8%) або їх окремими проявами (паровий двигун – 2%, техніка, індустрія – 2%). Значна частина опитуваних (47%) намагалися уособити нову історію, пов'язуючи цей період з історичними особами – абстрактними (королі, президенти, визначні особи – 5%) або конкретними (Наполеон – 19%, Бісмарк – 7%, Петро І – 2%, Б.Хмельницький – 2%, Людовик ХІV – 2%, Іван Грозний, Борис Годунов, Генріх VІ, Бетховен, Столипін та інші – 1%. Конкретні історичні події називаються учнями дуже рідко й переважають ті, що вивчалися останнім часом (скасування кріпацтва в Росії – 3%, об'єднання Італії – 3%, Франко-прусська війна – 2%, паризька комуна – 1%). У деяких учнів відбувається підміна образу соціологічною схемою. Наприклад, капіталістична формація – 2%, національно-визвольний рух – 2%, політична централізація – 1%. П'ята частина учнів або взагалі не спромоглася відтворити образ (16%), або підмінила образ історичного періоду ставленням до історії як до навчального предмету, бо вони пов'язують нову історію з книгами, підручниками, вчителем, який розповідає матеріал, або річною оцінкою з цього предмету.

На відміну від шестикласників, лише поодинокі з опитуваних учнів асоціюють нову історію з якимось конкретиним предметом чи архітектурною спорудою (паровий двигун – 2%). До історичної місцевості учні майже не прив'язуються. Лише один учень назвав символом нового часу Запорозьку Січ, і то, скоріше, як певний політичний, а не географічний орієнтир.

За емоційним забарвлення нова історія в учнів викликає образи здебільшого войовничі та агресивні (війна – 29%, революція – 18%, багато крові – 2%, роподіл території – 2% тощо), значно рідше – спокійні, позитивні (кімната, в якій підписують мирну угоду – 2%, свято – 2%, відродження – 2%).

Отже, за висловом одного з учнів: „Я уявляю те, що у книжці написано".

Означену тенденцію виявило й розв'язання учнями другого завдання, в якому пропонувалося схарактеризувати період нової історії за допомогою кількох прикметників. Переважна більшість учнів ухилилася від відповіді на питання, характеризуючи не історичний період, а процес його вивчення, тобто урок історії. Як наслідок, дев'ятикласники вживають прикметники: «цікава» (48%), «захоплююча» (27%), «пізнавальна» (25%), «нудна» (8%). Ті, хто правильно зрозумів завдання, здебільшого визначають войовничість цього періоду історії (32%), тому використовують прикметники: «жорстока» (10%), «революційна» (10%), «кровопролитна» (6%), «войовнича» (4%), «небезпечна» (2%), «недемократична» (2%). Значно менше дев'ятикласників наголошують на позитивних характеристиках згаданої епохи (13%): «інтелектуальна» (3%), «прогресивна» (2%), «просунута» (2%), «вільна» (2%), «реформаційна» (2%), «вражаюча, грандіозна» (3%). 27% учнів у власних визначенях відзначили мінливість та рухливість процесів нового часу, вживаючи прикметники «активна» (8%), «перехідна, переламна» (6%), «нестійка» (4%), «нова, новітня» (3%), «бурхлива» (3%), «неспокійна» (2%), «енергійна» (2%). Лише одиниці відзначають культурологічну значущість цього періоду: «науковий» (2%), «промисловий» (1%), «прогресивний» (1%).

Відповідь на третє питання вимагала від учнів визначитися, наскільки давно відбувалися події нової історії, що врешті-решт зводилося до визначення початкової та кінцевої дати означеного періоду. Близько 9% учнів взагалі не спромоглися дати більш-менш чіткої відповіді на запитання, обмежившись абстрактними фразами: „Коли ще не було мого прадіда" (1%), „Після феодальної формації" (1%), „Після середніх віків" (1%), „Давно" (5%), „Події нової історії відбувалися під час війни". З тих, хто визначився з межами нової історії, 2% вважають, що вона розпочалася у ХV столітті, 27% переконані, що початок її слід шукати у ХVІ столітті, 12% – у ХVІІ столітті,15% – у ХVІІІ столітті, 13% – у ХІХ столітті, 9% – у ХХ столітті. Щодо завершення цього періоду, думки учнів були такими: 6% вважають, що це – ХVІІ століття, 13% – ХVІІІ століття, 28% – ХІХ – початок ХХ століття, 21% – ХХ століття, 15% учнів переконані, що період нової історії продовжується й до нього слід віднести події „помаранчевої революції" в Україні. Прикладом цьому може бути така відповідь: „Події нової історії відбувалися зовсім недавно і, що важливо, відбуваються до сьогодні". Можливо, це можна пояснити тим, що на момент анкетування учні ще не завершили вивчення нової історії, а вступний урок, на якому йшлося про межі історичного періоду, відбувся більше року тому і в учнів ще не склалося цілісне враження про цей період. Ймовірно, дається взнаки відсутність повторювально-узагальнювальних уроків, що, переважно були замінені тематичними атестаціями. Як наслідок – складність, з якою стикаються дев'ятикласники при визначенні тривалості періоду нової історії. Майже 40% опитаних мають ускладнення щодо тривалості нового часу, 5% вважають, що вона тривала одне століття, 27% – два століття, 19% – три століття, 6% – чотири століття. Ще гіршим виявилося визначення етапів у межах періоду. Так, більше 70% учнів взагалі відмовилися відповісти на поставлене запитання, сприймаючи нову історію як єдиний етап в історії людства. 17% учнів виділяють два етапи: до Французької революції кінця ХVІІІ століття та після неї. 4% учнів відзначають три етапи: 1) ХV століття – ХVІІІ століття; 2) ХVІІІ століття – ХІХ століття; 3) ХІХ століття – ХХ століття. 3% дев'ятикласників здійснюють розподіл нової історії не за хронологічними, а за територіальними ознаками: період нової всесвітньої історії та період нової історії України. В цілому, уявлення дев'ятикласників про тривалість та етапність періоду нової історії можна схарактеризувати як дуже приблизні й уривчасті.

Відповідаючи на п'яте запитання: „З якими країнами у вас асоціюється нова історія?", 77% учнів змогли назвати країни, загальний перелік яких складає 22 позиції. Найчастіше як арену подій нової історії дев'ятикласники згадують Росію (73%), Францію (62%), Велику Британію (57%), Німеччину (45%), Австрію (32%). Україну з цієї нагоди згадують 24% опитуваних, переважно через те, що вважають її історію об'єктом дослідження іншого навчального предмету – історії України. Інколи учні навіть зазначають: „Увесь світ, крім України". Далі в переліку згадується Польща (12%), Японія (10%), Китай (5%), Туреччина (4%), Іспанія, Швеція, Португалія, Бельгія (по 2%).

Разом з тим привертають увагу два моменти у відповідях учнів: дуже обмежений перелік країн та дуже часте згадування Росії як головного плацдарму подій нової історії. Якщо перше можна пояснити загальними особливостями сприйняття учнями певного віку історії, то другий аспект скоріше викликаний особливостями регіону, в якому здійснювалось анкетування (територіальна близькість до Росії, великий наплив відпочиваючих з Росії влітку), що створює певну зацікавленість у знанні історії саме цієї країни.

Наступне запитання вимагало від учнів назвати найяскравіші, на їх погляд, події періоду нової історії. Усього учнями була згадана 31 подія. Якщо їх згрупувати за характером, то можна зробити висновок, що найчастіше учні називають революційні події (40%): Французьку революцію кінця ХVІІІ століття (19%), революцію 1848–1849 років в Європі (6%), війну за незалежність США (5%), англійську революцію ХVІІ століття (4%), „помаранчеву революцію" в Україні (?) (4%), національно-визвольний рух у Нідерландах та російську революцію 1905 року (по 1%). На другому місці за частотою згадування – військові події (30%): наполеонівські війни (15%), франко-прусська війна (7%), російсько-турецькі війни (4%), тридцятирічна війна (2%), Північна та перша світова війна (1%).

24% учнів визначають знаковими подіями нової історії реформи: скасування кріпацтва в Росії (17%), політичні реформи (5%), столипінську аграрну реформу в Росії (2%). 21% дев'ятикласників наголошують на значущості визвольних рухів: звільнення рабів у США (10%), об'єднання Італії (6%), польські повстання, робітничий рух, Паризька комуна (по 1%). 15% учнів замість конкретних подій написали історичні процеси та явища: перехід від феодальної до капіталістичної суспільно-економічної формації (7%), промисловий переворот (6%), наукові досягнення (2%). Лише 5% учнів згадали про події, пов'язані із міжнародними відносинами: утворення Троїстого союзу (2%), утворення Антанти (2%), Віденський конгрес (1%). Це свідчить про живучість формаційно-класового підходу, який через застарілі підручники або однозначні погляди вчителів, передається учням і відбивається у специфічному доборі подій, та прагнення підмінити фактичний матеріал соціологічною схемою.

Сьоме питання спрямовувало учнів на виявлення видатних осіб періоду нової історії. Загалом дев'ятикласники назвали 33 особи, серед яких переважають монархи та правителі – 18 („гетьмани та полководці", „президенти усіх країн та всі, хто працює в депутатах"). Згадуються 8 діячів культури, 4 полководці, 4 суспільних діяча, 1 представник визвольного руху. За приналежністю визначних осіб до певної країни переважають російські діячі (14 осіб). Їх рейтинг склався таким чином: Петро І (15%), Олександр ІІ (12%), Столипін (11%), Олександр І (8%), Кутузов (6%), Ленін, Жуковський Пушкін, Лермонтов (3%), Іван ІІІ, Іван ІV, Катерина ІІ (2%). Друге місце у переліку посідають українські постаті: Шевченко (22%), Франко (8%), Костомаров, Драгоманов (4%), Ющенко (3%), Хмельницький, Богун (2%). Далі видатні діячі: німецькі (Бісмарк (15%), Вільгельм І (1%), Гітлер (1%)); французькі (Наполеон (50%), Людовик ХІV (15%)), американські (Т.Рузвельт (2%), Лінкольн (4%)); англійські (королева Вікторія (2%)); шведські (Карл ХІІ (1%)). Найпопулярнішими історичними постатями опитувані визначили Наполеона (50%), Шевченка (22%), Бісмарка та Петра І (по 15%).

Наступне питання: „Чим людина нового часу відрізнялася від сучасної?" – учні розв'язували в різних площинах. Переважна частина (57%) дев'ятикласників звернула увагу на психологічні відмінності людини нового часу: інший рівень інтелекту – 27% („Вони були тупішими, ніж зараз", „Тоді люди міркували більш широкими поняттями", „Більше обмірковували власні вчинки", „Були споживачами більшої кількості інформації"); інший світогляд – 21% („Вони мали інші погляди на життя, на все, що відбувається навколо", „У них була надія змінити на краще наш світ, а в сучасної людини вже немає надій", „Зовсім про інше міркували" тощо); були хитрішими та кмітливішими – 6%, інші риси характеру.

22% опитаних школярів визначили вищий культурний рівень людини нового часу порівняно із сучасною: освіченість та вихованість – 6%, інтелігентність, шанування розуму та розумової праці – 4%, поведінка в суспільстві – 3%, моральність – 3%, патріотизм – 3%, оптимізм – 2%, інформованість – 2%. На третьому місці виявилися соціальні відмінності (19%); наявність економічної залежності (14%) („У них були інші поняття, вони звикли жити за іншим соціальним ладом", „З ними інколи поводилися, як із худобою", „Люди нового часу були залежними, а сучасні – вільні", „Вони відрізнялися меншою свободою праці, думки й узагалі життя"); непримиренність зі своїм становищем, войовничість (5%) („Вони були більш войовничо налаштовані"). У свою чергу, 19% учнів вважають, що найсуттєвішими є побутові відмінності: різниця в одязі та житлі (8%) („Сучасні люди не одягають шуби та діаманти", „Вони відрізнялися стилем одягу та житлом" тощо), загальний рівень життя (6%) („У них були інші потреби"), харчі та засоби гігієни (3%), стан здоров'я (2%). 11% дев'ятикласників називають серед суттєвих економічних відмінностей інше ставлення до землі (3%) („Раніше всіх цікавила земля", „У ті часи земля була всім"); надання переваги іншим галузям виробництва, насамперед землеробству (3%); наявність у людини нового часу якостей, які втрачають значення для сучасної людини, зокрема працелюбності (2%); недостатнє технічне забезпечення господарської діяльності (2%); більша зацікавленість у результатах власної праці (2%); інші обсяги прибутків (1%). Лише 6% учнів підкреслили відмінності в політиці: інший погляд на політичний лад держави (4%), беззахисність перед законом (2%) („У тих людей були зовсім інші закони, тому з ними іноді поводилися нечемно").

Дев'яте питання вимагало від учнів визначити внесок нової історії в історію людства. Відповідаючи на запитання, школярі відмовились перерахувати конкретні досягнення й пішли шляхом узагальнення. Умовно ці відповіді можна згрупувати за шістьма напрямками: наука та культура, державотворення, соціальна, політична та економічна галузі, міжнародні стосунки. Загалом відповіді дали 70% опитаних. Найчастіше основними досягненнями нової історії дев'ятикласники називають наукові відкриття (32%), здобутки в царині культури (9%), просвітництво як унікальне явище нового часу (5%), появу нових ідей, формування нових якостей особистості (4%) („В людині було закладено всі якості, що визначають сучасну людину"). Загалом за напрямком науки й культури – 46%. Другим за значущістю напрямом виявилися соціальні перетворення (21%), насамперед, скасування кріпацтва в Росії (13%), революційні зміни в Європі (4%), здобуття людиною особистої свободи (4%). 14% учнів пов'язують новий час з економічними трансформаціями: переходом до капіталізму (7%), промисловим переворотом (5%), створенням економічних основ сучасного життя (2%). 12% школярів звернули увагу на інтенсивні процеси державотворення: формування нових держав (6%), здобуття незалежності окремими державами (6%). 6% опитаних підкреслили, що „потеплішали" міжнародні відносини (4%), скоротилася кількість міжнародних конфліктів (2%). Лише 5% учнів згадали про позитивні політичні зміни: суспільні відносини стали більш демократичними (1%), були здобуті права людини (4%) („Встановлювалося правосуддя й права людини"), зазнала реформування політична система (2%).

Відповідь на десяте запитання мала визначити характер уявлень учнів про повсякденне життя в нові часи. Більше половини опитаних (53%) вважають, що однією з суттєвих ознак повсякденного життя є його поляризація внаслідок розшарування суспільства (з одного боку, „їздили на конях, відбувалися бали, носили гарний одяг, їли смачну їжу", а з іншого „гноблення та розчарування простих людей щодня", „люди були постійно завантажені й знесилені"). Майже 70% учнів напряму пов'язують повсякденне життя з економікою суспільства, тому слова „праця", „робота" відіграють провідну роль. Звичайний день пересічної людини уявляється дев'ятикласниками досить одноманітним та статичним („прокинувся, поорав на пана й спати", „працював, їв, спав", „робітник цілий день працював на господаря, а потім на себе, а потім спав", „кожного дня одне й те саме" тощо). Не зважаючи на статичність щоденного життя, 24% учнів помічають, що протягом тривалих відрізків часу (десятиліть) намітилася позитивна тенденція: „Повсякденне життя селянина нового часу не було легким. Довгий робочий день і велике навантаження. Але з кожним десятиліттям життя ставало легшим", „Людина нового часу працювала на господаря, була небагатою навіть після звільнення, й лише при капіталістичному ладі стала отримувати заробітну платню". 32% учнів проводять паралелі між сучасною людиною й людиною нового часу: „Їх життя багато в чому було схожим на повсякденне життя наших сучасників", „Як у нас", „Людина працює, відпочиває, створює сім'ю, спілкується з людьми, займається спортом", „Займається своєю справою (роботою), служить своїй владі, намагається бути вільною та добре забезпеченою людиною, жити у своїй країні". Деякі учні (9%) звернули увагу на політичну обмеженість людини та політичний тиск: „держава постійно гнобила селян, не давала їм дивитися на речі з власного погляду". Отже, з огляду на зазначені обставини, повсякденне життя людини в нові часи видається сучасним учням непривабливим.

Відповідаючи на запитання: „Якщо б вам довелося жити у нові часи, в якій країні, в який час та ким ви хотіли б бути?", учні найчастіше називали ХІХ – початок ХХ століття, четвірку провідних країн світу та вищі сходинки суспільства. 42% хотіли б жити у ХІХ столітті, 21% – на початку ХХ століття, 16% – у ХVІІІ столітті й лише одиниці – у ХVІІ (1%) та ХVІ століттях (5%). Називаються 9 країн: Велика Британія (27%), Росія (24%), Франція (17%), США (15%), Україна (7%), Німеччина та Швеція (2%), Австрія та Італія (по 1%). Найчастіше учні уявляють себе в ролі голів держав та урядів (королів, президентів, прем'єр-міністрів – 28%, представників аристократії – 28%). „Перевтілитися" в конкретних історичних осіб виявили бажання 12% учнів: 5% – у Наполеона, 2% – в Олександра ІІ та Катерину ІІ, 1% – у Шевченка, Бісмарка та Петра І. 2% воліли б стати людиною, наближеною до історичної особи, – друзі, родичі, діти. 10% уявляють себе пересічними громадянами, 5% – діячами культури, 3% – військовими („Я хотів би бути в Італії у ХІХ столітті в складі бойових сил, брати участь у боях або очолити повстання"). Частина учнів обрали еклектичні образи, поєднавши країну та осіб, які не зберігалися в часі: „Хотів би бути Наполеоном у Великій Британії ХV століття", „Бути Наполеоном і жити в Росії", „Бути замість Вільгельма ІІ у 1890 році, але у Франції".

Якщо ж брати до уваги мотиви вибору учнів, то серед тих, хто їх називає (35%), переважають такі: 1) бажання реалізувати власні мрії про заможне й розгульне життя („Хотіла б бути багатою поміщицею, їздити по різних містах, де їла б смачненькі страви", „Жила б у Петербурзі (ХVІІІ–ХІХ століття), їла б смачненьке та жила б у своє задоволення, займалася б своїми поміщицькими справами", „Хотіла б жити в Росії з багатим чоловіком"); 2) прагнення виправити історичні помилки, змінити перебіг історичних подій („Хотів би жити в Росії й бути головним помічником Леніна в революції", „Хотіла б стати Катериною ІІ, щоб виправити помилки").

Підсумовуючи відповіді учнів, можна зробити висновок про те, що нова історія уявляється дев'ятикласникам як драматичний, сповнений агресією та швидко змінюваний період історії. Цей період відносно цікаво вивчати, але жити в ньому незручно й страшно. Розпочався він десь у ХVІ – ХVІІ столітті й закінчився в ХІХ – на початку ХХ століття. Історичний розвиток відбувався більш-менш рівно, тому й етапи визначити важко. Він пов'язаний переважно з історією Росії, Франції, Великої Британії, Німеччини, Австрії та України, був сповнений революціями, війнами, реформами та визвольними рухами. Провідну роль у новий час відігравали монархи, діячі культури та полководці, переважно російські, українські, німецькі, англійські та американські. Люди, які жили в ті часи, мали інші психічні властивості та світогляд, сповідували інші моральні цінності, інакше ставилися до землі, праці, прибутків, були соціально утиснуті й менш захищені перед законом. У повсякденному житті люди залежали від свого соціального становища та економічних можливостей. Їхнє життя було одноманітним і мало відрізнялося від життя сучасного працівника. Разом з тим, нова історія – це значущий період в історії людства, оскільки саме в ці часи було здійснено визначні наукові відкриття та культурні досягнення, сформовано нові держави, скасовано особисту залежність селян – „суспільство стало більш демократичним, а в економіці відбувся промисловий переворот".

Література

1. Баханов К.О. Якщо б я жив у давні часи...(Образи стародавнього світу в уявленнях шестикласників) // Історія в школах України. – 2005. – №2. – С.10-13.

2. Всемирная история. Новое время. Часть вторая (конец ХVІІІ – начало ХХ вв.): Учеб. для 9 кл. сред. общеобраз. учеб. завед. / С.В.Белоножко, И.М.Бирюлев, А.Р.Давлетов, В.Г.Космина, Л.А.Нестеренко, Ф.Г.Турченко. – Запорожье: Просвіта; К.: Генеза, 2002.

3. Всесвітня історія. Навч. посіб. для 9 кл. серед. загальноосв. шк. / Авт.-упоряд. Я.М.Бердичевський, С.О.Осмоловський. – Запоріжжя: Прем'єр, 2000.