Історичні статті

Перші українські академії: Острозька та Києво-Могилянська

ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ

Заснування Острозької Академії відносять до 1576 р. Вибір саме Острога пояснюється:

а) зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут К.-В.Острозького у 1574-1576 рр.),

б) центральним положенням його серед володінь князів Острозьких (їх „домоначальний град");

в) розташуванням тут одного з центрів єпархії (Луцького і Острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова Богоявленська церква),

г) існуванням культурних традицій (церкви і монастирі з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного (хорового в першу чергу) мистецтва та ін.).

Засновником Острозької Академії є К.-В.Острозький, найбільший магнат Речі Посполитої, посідач ряду важливих державних посад. Це об'єднання матеріальної і владної сили разом з знатністю роду давали можливість князю відігравати помітну роль в політичному житті держави та її окремих регіонів (Волині, Київщини) та в релігійних справах (К.-В.Острозький відстоював рівність різних конфесій, захищав православ'я, виступав з ідеєю створення окремого патріархату в Речі Посполитій з можливим центром в Острозі).

Важлива роль у функціонуванні будь-якого культурно-освітнього закладу належала матеріальному забезпеченню. Першою фундаторкою Академії була племінниця К.-В.Острозького Гальшка Іллівна княжна Острозька. В своєму тестаменті (заповіті), написаному у березні 1579 р. в м. Турові і внесеному до Луцьких урядових (земських) книг у січні 1583 р., вона записала „на шпиталь і академію Острозьку" 6000 кіп грошів (копа - 60 грошів) литовських на Луцькому монастирі Св. Спаса і селі Доросинь.

Прибутків з них було недостатньо для функціонування навчального закладу, науково-культурного центру та друкарні. Тому у лютому 1585 р. вже кн. К.-В.Острозький передає на шпиталь придбану ним Суразьку волость (м.Сураж та 8 сіл), що було затверджено королем. У шпиталі могли проживати православні. Патронат над ним здійснювали син князя Олександр (єдиний православний його нащадок) та Луцький і Острозький владика.

В дійсності Суразька волость була наданням (фундацією) більш широким - не лише на шпиталь, а на весь Острозький культурно-освітній осередок, на Академію. Про це свідчить надання з Суразьких маєтностей (після затвердження фундації на шпиталь королем) коштів для викладачів академії (360 злотих) та фундація онуки К.-В.Острозького Ганни-Алоїзи (в заміжжі Ходкевич) Острозькому костелу, в якій прямо вказується, що Суразька волость була надана „на школу грецьку і латинську".

Причиною, чому у фундації К.-В.Острозького не згадувалась Академія, було побоювання (цілком справедливе), що в цьому випадку вона (фундація) не буде затверджена королем, оскільки йшлося про православний навчальний заклад як альтернативу подібним католицьким установам (Краківській та Віленській академіям, єзуїтським колегіям).

Крім того К.-В.Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів Академії, членів гуртка, письменників та друкарів:

1) надання посад, які давали прибутки чи були оплачуваними - І.Федоров з 1575 до (приблизно) 1580 р. був справцею (державцею) одного з найзаможнішйх волинських монастирів -Дерманського, Г.Смотрицький мав посаду підскарбія князя, В.Малюшицький (псевдонім - В.Суразький) був суразьким старостою;

2) надання церковних посад - Д.Раллі - дорогобузького архімандрита (з наданням монастирю кількох сіл), Ф.Греку - жидичинського архімандрита;

3) надання населених пунктів - Г.Смотрицькому (2 села), якісь маєтки М.Броневському (псевдонім Христофор Філалет), Клірику Острозькому (Г.Дорофейович, Ігнатій), В.Суразькому (якщо це не Суразька волость), про що згадує К.Сакович;

4)надання підданих - Я.Лятошу на Бельмажі (біля Острога, тепер -Острог);

5)надання пільг, з яких відоме на сьогодні лише право ректора на вільне ловіння риби в призамковому ставку.

Варто згадати і кошти, які не могли не виділятись на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером (у 1595 -1596 р. було створено папірню в Острозі) та ін.

Назва і тип Острозької школи.

Через відсутність офіційно визначеного статусу Острозька Академія називалась сучасниками по-різному. Одночасно вона фігурувала і як школа, і як училище, і як ліцей, і як гімназія, і як академія.

Хронологічно першою назвою, яка була зафіксована в „Букварі" 1578 р. була „дітищне училище" (передмова І.Федорова). В цьому могли відобразитись по-перше, статус школи на початковому етапі формування (початкова) чи, по-друге, що більш ймовірно, орієнтація книги (буквар) на підготовчі класи, оскільки в тій же передмові йдеться про запрошених для роботи викладачів, а в самому „Букварі" наявні паралельні грецькі і церковнослов'янські (слов'янські) тексти.

В тестаменті Гальшки Острозької(1579 р.) заклад вперше названо Острозькою академією. Цю ж назву повторено в книзі Г.Смотрицького, виданій (чи лише написаній) у 1587 р. У 1599 р. Іпатій Потій також вжив термін „академія" („славна академія Острозька").

У 1583 р. папський нунцій А.Болоньєтті назвав Академію колегією та грецькою колегією. Поет Симон Пекалід вжив щодо неї назви „тримовний ліцей" та „тримовна гімназія" (1600 р., поема „Про Острозьку війну під П'яткою проти низовців...", вид. у Кракові).

У щоденнику єзуїта Я.Велевицького (20-ті рр. XVIII ст.) Острозьку академію названо схизматицькою академією.

Викладач же Академії Т. Аннич підписався на подарованому Дермансь- монистирю „Четвероєвангелїї" „дяк школи руської Острозької". В даному випадку „дяк школи" може означати, що Т.Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.

Назви „ліцей", „гімназія" (тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. „Тримовні заклади" були результатом започаткованого Е.Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну і наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма)- гебрайської(давньоєврейської), грецької і латини - і їх використання у текстологічному вивченні Біблії. Таким чином, „тримовні" заклади були одним з проявів європейського гуманізму, а щодо Острозької академії також текстологічного аналізу, перекладу, редагування і друку Біблії (це, до речі, здійснювали і європейські ліцеї).

Термін „Академія" в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях. По-перше, він позначав вищий навчальний заклад (Краківська Академія, Віденська академія), а по-друге, - гурток вчених. Ця двозначність існує щодо Острозької Академії.

Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів, гімназій на українських (а ширше і пізніше - православних) теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов'яно-греко-латинську. Чи не через це вже перший Острозький друк – „Буквар" 1578 р. - містив сказання Чорноризця Храбра „Про письмена", яке звеличувало слов'янську мову. Крім „святенності", вивчення грецької мови мало підставою східне (грецьке) християнство українців, а латини — широким її використанням у державному житті Речі Посполитої. До того ж, саме цими мовами була написана переважна більшість християнських творів,

Тому, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, за словами Я.Д.Ісаєвича, засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу - усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями „латинськими", тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи. Започатковану Острозькою Академією засаду тримовності успадкували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, а від неї - Молдавія (Ясси, 1642 р.) та Москва (1687 р.).

Тип Острозької Академії як навчального закладу і на сьогодні викликає дискусії. Викликано це тим, що офіційного статусу вищого навчального закладу вона не мала, а пов'язані з організацією навчального процесу документи до нашого часу майже не дійшли (статут, програми, плани, конспекти тощо).

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т.зв. „семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук". Вони об'єднувались у два навчальні блоки: „трівіум", до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та „квадрівіум", в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія.

Занепад і ліквідація Академії

Занепад і ліквідація Академії були пов'язані з окатоличенням нащадків К.-В.Острозького та діяльністю єзуїтів. Ліквідувала Академію онука старого князя, дочка надії православних Олександра Острозького - Ганна-Алоїза (в заміжжі Ходкевич). Вона обмежує матеріально діяльність Академії, намагається звести її до рівня прицерковної школи, створює і матеріально забезпечує єзуїтський колегіум в Острозі (1624 р.). Остаточно ліквідувати залишки Академії, запровадити в Острозі і інших маєтках унію Ганні-Алоїзі вдалось на пасхальну ніч 1636 р., спровокувавши виступ острожан. Таким чином 1636 р. вважають останнім роком існування Острозької Академії.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ

На початок XVII ст. Київ стає центром українського літературного життя, центром ідеологічної боротьби. Його осередком були братство (створене в 1615 р.) та група вчених-просвітників при Печерському монастирі на чолі з Є.Плетенецьким. Особливістю братства була участь в його діяльності козацтва (П.Сагайдачний у 1620 р. вписався до нього з усім військом Запорозьким). Печерський осередок розгорнув діяльність завдяки архімандритам Є.Плетенецькому (1599 - 1624) та його наступнику З.Копистянському (1624 -1627). При монастирі збирається гурток вчених (Й.Борецький, К.Сакович, П.Беринда, Т.Земка, Л.Зизаній, Г.Дорофейович, О.Митура, Ф.Козаревич, Т.Вербицький та ін.), Є. Плетенецьким створюється друкарня та папірня. В Лаврській друкарні було надруковано „Часослов"(1616, використовувався як підручник), перша на Україні поетична збірка О.Митури „Візерунок цнот" (1618), „Анфологіон" (1619, використовувався як підручник), „Вірш на жалосний погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного" К.Саковича (1622), „Бесіди на діяння апостолів" З.Копистянського (1624), "Лексикон" П.Беринди (1627, використовувався у навчанні), „Антологія" (1636, укладач і автор передмови П.Могила, енциклопедія моральних і житейських повчань, присвячена молоді Києво-Могилянської Академії), „Тератургіма" А.Кальнофойського (1638, є план частини Києва з Лаврою, зображення ближніх і дальніх печер) та ін. За участю членів гуртка в Києві було створено братство та Лаврську школу.

У Богоявленському братстві співпрацювали міщани, козаки, священики, печерські діячі (З.Копистенський, Т.Земка, І.Трофимович-Козловський, С.Почаський, І.Курцевич-Булига, потім - С.Косов, П.Могил та ін.). 1620 р. Київському братству надано ставропігію (самоуправління). Родоначальниками Києво-Могилянської Академії була братська школа, яка за короткий час підійшла до рівня європейських вищих закладів, чому не в останню чергу сприяло матеріальне забезпечення (надання Г.Гулевичівни 1615р., опікунство і надання П.Сагайдачного) та вчителі. Про високий рівень викладання у братській школі свідчить наявність філософських курсів, які вивчались за посібниками (про що свідчить їх форма запитань і відповідей) К.Саковича „Арістотелевські проблеми чи питання про природу людини" (1620) та „Трактат про душу" (1625). Вивчали її також за Іоаном Дамаскіном в перекладі А.Курбського та латинськими підручниками.

Структура Кисво-Могилянської академії

Структура Кисво-Могилянської академії спочатку не була стабільною, а з усталенням (на 40 рр. XVII ст.) довгий час була незмінною. Очолював ректор (обов'язки ректора Києво-Могилянської академії виконували: Й.Кононович-Горбацький, І.Пзель, Й.Галятовський, Л.Баранович, Ф.Софонович, Ф.Баєвський(Бабаєвський), М.Дзик, В.Ясинський, И.Крюковський, Ф.Прокопович, Г.Кониський, Д.Нащинський, С.Мислинський та ін.), його заступником був префект (наглядав за навчальним процесом, виконанням програм, успішністю і матеріальним становищем студентів). За поведінку студентів за межами Києво-могилянської колегії відповідав суперінтендант з числа викладачів, допомагали йому директори, візитатори, сеньйори бурс (з студентів). Вчитель молодших класів називався дидаскал, магістр, вчитель; старших - професор. Учні старших класів (з класу поетики) називались студентами чи спудеями. Студенти організовувались у конгрегації (об'єднання), окремі для старших і молодших студентів. Конгрегація була самоправним об'єднанням. Мешкали студенти Києво-Могилянської академії у бурсі (перша була заснована ше П.Могилою), своєрідному гуртожитку. При цьому існувала Велика бурса - академічна, на території Києво-Могилянської академії, та Мала бурса, до якої включались церкви Подолу, в яких мешкали студенти. Навчання переривалось тричі коротким перепочинком від занять - т.зв. рекреації.

Києво-Могилянська колегія мала своєрідні філії - школи у Кременці (1636), Вінниці (1634), Гощі (переведено з Вінниці 1639 р., перший ректор Г.Старушич, у 1640 -1641 і І.Пзель). На поч. XVIII ст. було створено назалежні від Києво-Могилянської академії, але тісно з нею пов'язані колегії у Чернігові (1700), Харкові (1726), Переяславі (1738). У1640 р. П.Могила звертався до російського царя з пропозицією заснувати школу в Москві.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України" Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ

Заснування Острозької Академії

Заснування Острозької Академії відносять до 1576 р. Вибір саме Острога пояснюється:

а) зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут К.-В.Острозького у 1574-1576 рр.),

б) центральним положенням його серед володінь князів Острозьких (їх „домоначальний град");

в) розташуванням тут одного з центрів єпархії (Луцького і Острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова Богоявленська церква),

г) існуванням культурних традицій (церкви і монастирі з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного (хорового в першу чергу) мистецтва та ін.).

Засновником Острозької Академії є К.-В.Острозький, найбільший магнат Речі Посполитої, посідач ряду важливих державних посад. Це об'єднання матеріальної і владної сили разом з знатністю роду давали можливість князю відігравати помітну роль в політичному житті держави та її окремих регіонів (Волині, Київщини) та в релігійних справах (К.-В.Острозький відстоював рівність різних конфесій, захищав православ'я, виступав з ідеєю створення окремого патріархату в Речі Посполитій з можливим центром в Острозі).

Важлива роль у функціонуванні будь-якого культурно-освітнього закладу належала матеріальному забезпеченню. Першою фундаторкою Академії була племінниця К.-В.Острозького Гальшка Іллівна княжна Острозька. В своєму тестаменті (заповіті), написаному у березні 1579 р. в м. Турові і внесеному до Луцьких урядових (земських) книг у січні 1583 р., вона записала „на шпиталь і академію Острозьку" 6000 кіп грошів (копа - 60 грошів) литовських на Луцькому монастирі Св. Спаса і селі Доросинь.

Прибутків з них було недостатньо для функціонування навчального закладу, науково-культурного центру та друкарні. Тому у лютому 1585 р. вже кн. К.-В.Острозький передає на шпиталь придбану ним Суразьку волость (м.Сураж та 8 сіл), що було затверджено королем. У шпиталі могли проживати православні. Патронат над ним здійснювали син князя Олександр (єдиний православний його нащадок) та Луцький і Острозький владика.

В дійсності Суразька волость була наданням (фундацією) більш широким - не лише на шпиталь, а на весь Острозький культурно-освітній осередок, на Академію. Про це свідчить надання з Суразьких маєтностей (після затвердження фундації на шпиталь королем) коштів для викладачів академії (360 злотих) та фундація онуки К.-В.Острозького Ганни-Алоїзи (в заміжжі Ходкевич) Острозькому костелу, в якій прямо вказується, що Суразька волость була надана „на школу грецьку і латинську".

Причиною, чому у фундації К.-В.Острозького не згадувалась Академія, було побоювання (цілком справедливе), що в цьому випадку вона (фундація) не буде затверджена королем, оскільки йшлося про православний навчальний заклад як альтернативу подібним католицьким установам (Краківській та Віленській академіям, єзуїтським колегіям).

Крім того К.-В.Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів Академії, членів гуртка, письменників та друкарів:

1) надання посад, які давали прибутки чи були оплачуваними - І.Федоров з 1575 до (приблизно) 1580 р. був справцею (державцею) одного з найзаможнішйх волинських монастирів -Дерманського, Г.Смотрицький мав посаду підскарбія князя, В.Малюшицький (псевдонім - В.Суразький) був суразьким старостою;

2) надання церковних посад - Д.Раллі - дорогобузького архімандрита (з наданням монастирю кількох сіл), Ф.Греку - жидичинського архімандрита;

3) надання населених пунктів - Г.Смотрицькому (2 села), якісь маєтки М.Броневському (псевдонім Христофор Філалет), Клірику Острозькому (Г.Дорофейович, Ігнатій), В.Суразькому (якщо це не Суразька волость), про що згадує К.Сакович;

4)надання підданих - Я.Лятошу на Бельмажі (біля Острога, тепер -Острог);

5)надання пільг, з яких відоме на сьогодні лише право ректора на вільне ловіння риби в призамковому ставку.

Варто згадати і кошти, які не могли не виділятись на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером (у 1595 -1596 р. було створено папірню в Острозі) та ін.

Назва і тип Острозької школи.

Через відсутність офіційно визначеного статусу Острозька Академія називалась сучасниками по-різному. Одночасно вона фігурувала і як школа, і як училище, і як ліцей, і як гімназія, і як академія.

Хронологічно першою назвою, яка була зафіксована в „Букварі" 1578 р. була „дітищне училище" (передмова І.Федорова). В цьому могли відобразитись по-перше, статус школи на початковому етапі формування (початкова) чи, по-друге, що більш ймовірно, орієнтація книги (буквар) на підготовчі класи, оскільки в тій же передмові йдеться про запрошених для роботи викладачів, а в самому „Букварі" наявні паралельні грецькі і церковнослов'янські (слов'янські) тексти.

В тестаменті Гальшки Острозької(1579 р.) заклад вперше названо Острозькою академією. Цю ж назву повторено в книзі Г.Смотрицького, виданій (чи лише написаній) у 1587 р. У 1599 р. Іпатій Потій також вжив термін „академія" („славна академія Острозька").

У 1583 р. папський нунцій А.Болоньєтті назвав Академію колегією та грецькою колегією. Поет Симон Пекалід вжив щодо неї назви „тримовний ліцей" та „тримовна гімназія" (1600 р., поема „Про Острозьку війну під П'яткою проти низовців...", вид. у Кракові).

У щоденнику єзуїта Я.Велевицького (20-ті рр. XVIII ст.) Острозьку академію названо схизматицькою академією.

Викладач же Академії Т. Аннич підписався на подарованому Дермансь- монистирю „Четвероєвангелїї" „дяк школи руської Острозької". В даному випадку „дяк школи" може означати, що Т.Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.

Назви „ліцей", „гімназія" (тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. „Тримовні заклади" були результатом започаткованого Е.Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну і наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма)- гебрайської(давньоєврейської), грецької і латини - і їх використання у текстологічному вивченні Біблії. Таким чином, „тримовні" заклади були одним з проявів європейського гуманізму, а щодо Острозької академії також текстологічного аналізу, перекладу, редагування і друку Біблії (це, до речі, здійснювали і європейські ліцеї).

Термін „Академія" в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях. По-перше, він позначав вищий навчальний заклад (Краківська Академія, Віденська академія), а по-друге, - гурток вчених. Ця двозначність існує щодо Острозької Академії.

Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів, гімназій на українських (а ширше і пізніше - православних) теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов'яно-греко-латинську. Чи не через це вже перший Острозький друк – „Буквар" 1578 р. - містив сказання Чорноризця Храбра „Про письмена", яке звеличувало слов'янську мову. Крім „святенності", вивчення грецької мови мало підставою східне (грецьке) християнство українців, а латини — широким її використанням у державному житті Речі Посполитої. До того ж, саме цими мовами була написана переважна більшість християнських творів,

Тому, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, за словами Я.Д.Ісаєвича, засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу - усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями „латинськими", тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи. Започатковану Острозькою Академією засаду тримовності успадкували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, а від неї - Молдавія (Ясси, 1642 р.) та Москва (1687 р.).

Тип Острозької Академії як навчального закладу і на сьогодні викликає дискусії. Викликано це тим, що офіційного статусу вищого навчального закладу вона не мала, а пов'язані з організацією навчального процесу документи до нашого часу майже не дійшли (статут, програми, плани, конспекти тощо).

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т.зв. „семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук". Вони об'єднувались у два навчальні блоки: „трівіум", до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та „квадрівіум", в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія.

Занепад і ліквідація Академії

Занепад і ліквідація Академії були пов'язані з окатоличенням нащадків К.-В.Острозького та діяльністю єзуїтів. Ліквідувала Академію онука старого князя, дочка надії православних Олександра Острозького - Ганна-Алоїза (в заміжжі Ходкевич). Вона обмежує матеріально діяльність Академії, намагається звести її до рівня прицерковної школи, створює і матеріально забезпечує єзуїтський колегіум в Острозі (1624 р.). Остаточно ліквідувати залишки Академії, запровадити в Острозі і інших маєтках унію Ганні-Алоїзі вдалось на пасхальну ніч 1636 р., спровокувавши виступ острожан. Таким чином 1636 р. вважають останнім роком існування Острозької Академії.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ

На початок XVII ст. Київ стає центром українського літературного життя, центром ідеологічної боротьби. Його осередком були братство (створене в 1615 р.) та група вчених-просвітників при Печерському монастирі на чолі з Є.Плетенецьким. Особливістю братства була участь в його діяльності козацтва (П.Сагайдачний у 1620 р. вписався до нього з усім військом Запорозьким). Печерський осередок розгорнув діяльність завдяки архімандритам Є.Плетенецькому (1599 - 1624) та його наступнику З.Копистянському (1624 -1627). При монастирі збирається гурток вчених (Й.Борецький, К.Сакович, П.Беринда, Т.Земка, Л.Зизаній, Г.Дорофейович, О.Митура, Ф.Козаревич, Т.Вербицький та ін.), Є. Плетенецьким створюється друкарня та папірня. В Лаврській друкарні було надруковано „Часослов"(1616, використовувався як підручник), перша на Україні поетична збірка О.Митури „Візерунок цнот" (1618), „Анфологіон" (1619, використовувався як підручник), „Вірш на жалосний погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного" К.Саковича (1622), „Бесіди на діяння апостолів" З.Копистянського (1624), "Лексикон" П.Беринди (1627, використовувався у навчанні), „Антологія" (1636, укладач і автор передмови П.Могила, енциклопедія моральних і житейських повчань, присвячена молоді Києво-Могилянської Академії), „Тератургіма" А.Кальнофойського (1638, є план частини Києва з Лаврою, зображення ближніх і дальніх печер) та ін. За участю членів гуртка в Києві було створено братство та Лаврську школу.

У Богоявленському братстві співпрацювали міщани, козаки, священики, печерські діячі (З.Копистенський, Т.Земка, І.Трофимович-Козловський, С.Почаський, І.Курцевич-Булига, потім - С.Косов, П.Могил та ін.). 1620 р. Київському братству надано ставропігію (самоуправління). Родоначальниками Києво-Могилянської Академії була братська школа, яка за короткий час підійшла до рівня європейських вищих закладів, чому не в останню чергу сприяло матеріальне забезпечення (надання Г.Гулевичівни 1615р., опікунство і надання П.Сагайдачного) та вчителі. Про високий рівень викладання у братській школі свідчить наявність філософських курсів, які вивчались за посібниками (про що свідчить їх форма запитань і відповідей) К.Саковича „Арістотелевські проблеми чи питання про природу людини" (1620) та „Трактат про душу" (1625). Вивчали її також за Іоаном Дамаскіном в перекладі А.Курбського та латинськими підручниками.

Структура Кисво-Могилянської академії

Структура Кисво-Могилянської академії спочатку не була стабільною, а з усталенням (на 40 рр. XVII ст.) довгий час була незмінною. Очолював ректор (обов'язки ректора Києво-Могилянської академії виконували: Й.Кононович-Горбацький, І.Пзель, Й.Галятовський, Л.Баранович, Ф.Софонович, Ф.Баєвський(Бабаєвський), М.Дзик, В.Ясинський, И.Крюковський, Ф.Прокопович, Г.Кониський, Д.Нащинський, С.Мислинський та ін.), його заступником був префект (наглядав за навчальним процесом, виконанням програм, успішністю і матеріальним становищем студентів). За поведінку студентів за межами Києво-могилянської колегії відповідав суперінтендант з числа викладачів, допомагали йому директори, візитатори, сеньйори бурс (з студентів). Вчитель молодших класів називався дидаскал, магістр, вчитель; старших - професор. Учні старших класів (з класу поетики) називались студентами чи спудеями. Студенти організовувались у конгрегації (об'єднання), окремі для старших і молодших студентів. Конгрегація була самоправним об'єднанням. Мешкали студенти Києво-Могилянської академії у бурсі (перша була заснована ше П.Могилою), своєрідному гуртожитку. При цьому існувала Велика бурса - академічна, на території Києво-Могилянської академії, та Мала бурса, до якої включались церкви Подолу, в яких мешкали студенти. Навчання переривалось тричі коротким перепочинком від занять - т.зв. рекреації.

Києво-Могилянська колегія мала своєрідні філії - школи у Кременці (1636), Вінниці (1634), Гощі (переведено з Вінниці 1639 р., перший ректор Г.Старушич, у 1640 -1641 і І.Пзель). На поч. XVIII ст. було створено назалежні від Києво-Могилянської академії, але тісно з нею пов'язані колегії у Чернігові (1700), Харкові (1726), Переяславі (1738). У1640 р. П.Могила звертався до російського царя з пропозицією заснувати школу в Москві.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України" Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

Викладач же Академії Т. Аннич підписався на подарованому Дермансь- монистирю „Четвероєвангелїї" „дяк школи руської Острозької". В даному випадку „дяк школи" може означати, що Т.Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.

Назви „ліцей", „гімназія" (тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. „Тримовні заклади" були результатом започаткованого Е.Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну і наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма)- гебрайської(давньоєврейської), грецької і латини - і їх використання у текстологічному вивченні Біблії. Таким чином, „тримовні" заклади були одним з проявів європейського гуманізму, а щодо Острозької академії також текстологічного аналізу, перекладу, редагування і друку Біблії (це, до речі, здійснювали і європейські ліцеї).

Термін „Академія" в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях. По-перше, він позначав вищий навчальний заклад (Краківська Академія, Віденська академія), а по-друге, - гурток вчених. Ця двозначність існує щодо Острозької Академії.

Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів, гімназій на українських (а ширше і пізніше - православних) теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов'яно-греко-латинську. Чи не через це вже перший Острозький друк – „Буквар" 1578 р. - містив сказання Чорноризця Храбра „Про письмена", яке звеличувало слов'янську мову. Крім „святенності", вивчення грецької мови мало підставою східне (грецьке) християнство українців, а латини — широким її використанням у державному житті Речі Посполитої. До того ж, саме цими мовами була написана переважна більшість християнських творів,

Тому, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, за словами Я.Д.Ісаєвича, засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу - усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями „латинськими", тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи. Започатковану Острозькою Академією засаду тримовності успадкували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, а від неї - Молдавія (Ясси, 1642 р.) та Москва (1687 р.).

Тип Острозької Академії як навчального закладу і на сьогодні викликає дискусії. Викликано це тим, що офіційного статусу вищого навчального закладу вона не мала, а пов'язані з організацією навчального процесу документи до нашого часу майже не дійшли (статут, програми, плани, конспекти тощо).

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т.зв. „семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук". Вони об'єднувались у два навчальні блоки: „трівіум", до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та „квадрівіум", в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія.

Занепад і ліквідація Академії

Занепад і ліквідація Академії були пов'язані з окатоличенням нащадків К.-В.Острозького та діяльністю єзуїтів. Ліквідувала Академію онука старого князя, дочка надії православних Олександра Острозького - Ганна-Алоїза (в заміжжі Ходкевич). Вона обмежує матеріально діяльність Академії, намагається звести її до рівня прицерковної школи, створює і матеріально забезпечує єзуїтський колегіум в Острозі (1624 р.). Остаточно ліквідувати залишки Академії, запровадити в Острозі і інших маєтках унію Ганні-Алоїзі вдалось на пасхальну ніч 1636 р., спровокувавши виступ острожан. Таким чином 1636 р. вважають останнім роком існування Острозької Академії.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ

На початок XVII ст. Київ стає центром українського літературного життя, центром ідеологічної боротьби. Його осередком були братство (створене в 1615 р.) та група вчених-просвітників при Печерському монастирі на чолі з Є.Плетенецьким. Особливістю братства була участь в його діяльності козацтва (П.Сагайдачний у 1620 р. вписався до нього з усім військом Запорозьким). Печерський осередок розгорнув діяльність завдяки архімандритам Є.Плетенецькому (1599 - 1624) та його наступнику З.Копистянському (1624 -1627). При монастирі збирається гурток вчених (Й.Борецький, К.Сакович, П.Беринда, Т.Земка, Л.Зизаній, Г.Дорофейович, О.Митура, Ф.Козаревич, Т.Вербицький та ін.), Є. Плетенецьким створюється друкарня та папірня. В Лаврській друкарні було надруковано „Часослов"(1616, використовувався як підручник), перша на Україні поетична збірка О.Митури „Візерунок цнот" (1618), „Анфологіон" (1619, використовувався як підручник), „Вірш на жалосний погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного" К.Саковича (1622), „Бесіди на діяння апостолів" З.Копистянського (1624), "Лексикон" П.Беринди (1627, використовувався у навчанні), „Антологія" (1636, укладач і автор передмови П.Могила, енциклопедія моральних і житейських повчань, присвячена молоді Києво-Могилянської Академії), „Тератургіма" А.Кальнофойського (1638, є план частини Києва з Лаврою, зображення ближніх і дальніх печер) та ін. За участю членів гуртка в Києві було створено братство та Лаврську школу.

У Богоявленському братстві співпрацювали міщани, козаки, священики, печерські діячі (З.Копистенський, Т.Земка, І.Трофимович-Козловський, С.Почаський, І.Курцевич-Булига, потім - С.Косов, П.Могил та ін.). 1620 р. Київському братству надано ставропігію (самоуправління). Родоначальниками Києво-Могилянської Академії була братська школа, яка за короткий час підійшла до рівня європейських вищих закладів, чому не в останню чергу сприяло матеріальне забезпечення (надання Г.Гулевичівни 1615р., опікунство і надання П.Сагайдачного) та вчителі. Про високий рівень викладання у братській школі свідчить наявність філософських курсів, які вивчались за посібниками (про що свідчить їх форма запитань і відповідей) К.Саковича „Арістотелевські проблеми чи питання про природу людини" (1620) та „Трактат про душу" (1625). Вивчали її також за Іоаном Дамаскіном в перекладі А.Курбського та латинськими підручниками.

Структура Кисво-Могилянської академії

Структура Кисво-Могилянської академії спочатку не була стабільною, а з усталенням (на 40 рр. XVII ст.) довгий час була незмінною. Очолював ректор (обов'язки ректора Києво-Могилянської академії виконували: Й.Кононович-Горбацький, І.Пзель, Й.Галятовський, Л.Баранович, Ф.Софонович, Ф.Баєвський(Бабаєвський), М.Дзик, В.Ясинський, И.Крюковський, Ф.Прокопович, Г.Кониський, Д.Нащинський, С.Мислинський та ін.), його заступником був префект (наглядав за навчальним процесом, виконанням програм, успішністю і матеріальним становищем студентів). За поведінку студентів за межами Києво-могилянської колегії відповідав суперінтендант з числа викладачів, допомагали йому директори, візитатори, сеньйори бурс (з студентів). Вчитель молодших класів називався дидаскал, магістр, вчитель; старших - професор. Учні старших класів (з класу поетики) називались студентами чи спудеями. Студенти організовувались у конгрегації (об'єднання), окремі для старших і молодших студентів. Конгрегація була самоправним об'єднанням. Мешкали студенти Києво-Могилянської академії у бурсі (перша була заснована ше П.Могилою), своєрідному гуртожитку. При цьому існувала Велика бурса - академічна, на території Києво-Могилянської академії, та Мала бурса, до якої включались церкви Подолу, в яких мешкали студенти. Навчання переривалось тричі коротким перепочинком від занять - т.зв. рекреації.

Києво-Могилянська колегія мала своєрідні філії - школи у Кременці (1636), Вінниці (1634), Гощі (переведено з Вінниці 1639 р., перший ректор Г.Старушич, у 1640 -1641 і І.Пзель). На поч. XVIII ст. було створено назалежні від Києво-Могилянської академії, але тісно з нею пов'язані колегії у Чернігові (1700), Харкові (1726), Переяславі (1738). У1640 р. П.Могила звертався до російського царя з пропозицією заснувати школу в Москві.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України" Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

У Богоявленському братстві співпрацювали міщани, козаки, священики, печерські діячі (З.Копистенський, Т.Земка, І.Трофимович-Козловський, С.Почаський, І.Курцевич-Булига, потім - С.Косов, П.Могил та ін.). 1620 р. Київському братству надано ставропігію (самоуправління). Родоначальниками Києво-Могилянської Академії була братська школа, яка за короткий час підійшла до рівня європейських вищих закладів, чому не в останню чергу сприяло матеріальне забезпечення (надання Г.Гулевичівни 1615р., опікунство і надання П.Сагайдачного) та вчителі. Про високий рівень викладання у братській школі свідчить наявність філософських курсів, які вивчались за посібниками (про що свідчить їх форма запитань і відповідей) К.Саковича „Арістотелевські проблеми чи питання про природу людини" (1620) та „Трактат про душу" (1625). Вивчали її також за Іоаном Дамаскіном в перекладі А.Курбського та латинськими підручниками.

Структура Кисво-Могилянської академії

Структура Кисво-Могилянської академії спочатку не була стабільною, а з усталенням (на 40 рр. XVII ст.) довгий час була незмінною. Очолював ректор (обов'язки ректора Києво-Могилянської академії виконували: Й.Кононович-Горбацький, І.Пзель, Й.Галятовський, Л.Баранович, Ф.Софонович, Ф.Баєвський(Бабаєвський), М.Дзик, В.Ясинський, И.Крюковський, Ф.Прокопович, Г.Кониський, Д.Нащинський, С.Мислинський та ін.), його заступником був префект (наглядав за навчальним процесом, виконанням програм, успішністю і матеріальним становищем студентів). За поведінку студентів за межами Києво-могилянської колегії відповідав суперінтендант з числа викладачів, допомагали йому директори, візитатори, сеньйори бурс (з студентів). Вчитель молодших класів називався дидаскал, магістр, вчитель; старших - професор. Учні старших класів (з класу поетики) називались студентами чи спудеями. Студенти організовувались у конгрегації (об'єднання), окремі для старших і молодших студентів. Конгрегація була самоправним об'єднанням. Мешкали студенти Києво-Могилянської академії у бурсі (перша була заснована ше П.Могилою), своєрідному гуртожитку. При цьому існувала Велика бурса - академічна, на території Києво-Могилянської академії, та Мала бурса, до якої включались церкви Подолу, в яких мешкали студенти. Навчання переривалось тричі коротким перепочинком від занять - т.зв. рекреації.

Києво-Могилянська колегія мала своєрідні філії - школи у Кременці (1636), Вінниці (1634), Гощі (переведено з Вінниці 1639 р., перший ректор Г.Старушич, у 1640 -1641 і І.Пзель). На поч. XVIII ст. було створено назалежні від Києво-Могилянської академії, але тісно з нею пов'язані колегії у Чернігові (1700), Харкові (1726), Переяславі (1738). У1640 р. П.Могила звертався до російського царя з пропозицією заснувати школу в Москві.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України" Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

Києво-Могилянська колегія мала своєрідні філії - школи у Кременці (1636), Вінниці (1634), Гощі (переведено з Вінниці 1639 р., перший ректор Г.Старушич, у 1640 -1641 і І.Пзель). На поч. XVIII ст. було створено назалежні від Києво-Могилянської академії, але тісно з нею пов'язані колегії у Чернігові (1700), Харкові (1726), Переяславі (1738). У1640 р. П.Могила звертався до російського царя з пропозицією заснувати школу в Москві.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України" Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України" Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

Організація навчання.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Києво-Могилянська академія і розвиток освіти.

Є.Славинецький заснував першу в Росії (Москва) греко-латинську школу і був її ректором; С.Полоцький (1664) у Москві заснував школу - попередницю Слов'яно-греко-латинської академії (реорганізацію академії пізніше здійснив С.Яворський). Випускники Києво-Могилянської академії були засновниками шкіл в Могилеві, Холмогорах, Ростові Великому, Тобольську, Смоленську, Архангельську. Іркутську, Твері, Білгороді, Суздалі, Петербурзі (вт.ч. Ф.Прокопович власним коштом). Слов'яно-греко-латинську колегію в Ясах (1642) заснував С.Почаський. Школу в Карловицях (Сербія) реорганізував М.Козачинський (створив у Сербії перший драматичний твір церковно-слов'янською мовою).

Острозька та Києво-Могилянська академії сьогодні.

19 вересня 1991 р. розпорядженням Голови Верховної Ради України було відроджено Києво-Могилянську академію на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу - Університету „Києво-Могилянська академія", а 24 серпня 1992 р. відбулось його офіційне відкриття і посвята в студенти перших вступників.

19 травня 1994 р. указом Президента України Києво-Могилянській академії було надано статус Національного університету.

12 квітня 1994 р. президент України Л.Кравчук з метою відродження національних освітніх традицій та з врахуванням ролі, що її відіграла Острозька академія в минулому України, підписав указ про створення Острозького колегіуму. Другий президент України Л.Кучма, 5 червня 1996 р. підписав указ про іменування Острозького колегіуму з метою відновлення історичної назви Острозькою Академією. Академії указом Президента було надано статус університету (22.01.2000), а згодом (30.10.2001)- національного університету.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн. -Тернопіль, 1999.

2. Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина XVI -первая половина XVII в./.-К.: Наук.думка, 1987.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

3. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997.

4. Жуковський А. Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти // Український історик. -1997. - № 1 -4 (132-13 5).- С.61 -69.

5. Ісаєвич І.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів; Вища школа, 1975.

6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. - М.: Книга, 1981.

7. Исаевич Я.Д. Острожская типография и ее роль в межславянских культурных связях (послефедоровский период)//Федоровские чтения 1978 г. - М.: Наука,! 981 .-С34-46.

8. Ковальський М.П. Джерела про початковий етап друкарства на україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-80-их рр. ХУТ ст.). - Дніпропетровськ: ДДУ, 1972.

9. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.-К.: Абрис, 1994.

10. Мицько 1.3. Острозька слов'яно-гремо-латинська академія (1576-1636). -К.: Наук, думка, 1990.

11. Мицько 1.3. Матеріали до історії Острозькоїакадемії(1576-1636): Бібліографічний довідник. - К., 1990.

12. Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его участие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI - 30-е годы XVII в.) / /Федоровскиечтения 1978 г.: Наука, 1981.-С.47-56.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

13. Немировский Е.Л. Иван Федоров. - М.: Наука, 1985,

14. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. - К.: Укр.центр духовн. культури, 1997.

15. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -Львів, 1995.- Т.І.

16. Острозькі просвітникиXVI- XX ст.-Острог, 2000.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.

17. П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - Київ, 1997.

18. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. - Київ, 1988.

19. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, -К: Либідь, 1995.-Кн. 2.

20. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К.: Вища школа, 1988.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.