Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історичні статті

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

В 1991 році країнами ЕС приймається Маастріська угода, суть якої характерезує якісно новий етап в еволюції ЕС. На основі зазначеної угоди передбачається створення економічного та валютного союзу, який має наметі :

усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталів в Португалії та Греції. Країни ЕC орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дісципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прирогативою окремих країн ;

створити Европейський валютний інститут, який має готувати документи, заходи та інструментарій для проведення з 1999 року єдиної грошової та валютної політики ;

створити Европейський центральний банк в 1999 році, який разом з Центральними банками держав-членів становить Европейську систему центральни ;

Але новий рівень економічної інтеграції може бути досягнений лише за умови, що країни-учасниці відповідають деяким принциповим крітеріям :

стабільність цін, коли середньорічний рівень інфляції в окремій країні не перевищує відповідного рівня в трьох країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 1,5 % ;

внутрішній борг країни не перевищує 60 % ВВП а зовнішній - 3 % ;

збалансованість процентних ставок, коли їх середньорічний рівень в окремій країні не перевищує відповідного рівня в країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 20 % ;

стабільність валютних курсів, коли валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЕС ;

Зауважимо, що на данний момент цім нормам відповідають лише ФРН, Франція та Люксимбург .

Згідно з Маастіською угодою значно посилюється політична взаємодія країн ЕС. Формується політичний союз з такими завданнями :

провадити загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки ;

посилювати роль Европарламенту ;

провадити загальну політику в галузі юстиції та зовнішніх справ ;

У цілому підводячи риску під сорокарічним перерозподілом цілей та завдань у межах ЕС, Маастріська угода надала Союзу таких функцій :

Створення та управління єдиною валютою .

Координація та контроль у проведенні єдної економічної політики .

Заснування та захист Єдиного ринку на засадах вільної та справедливої конкуренції .

підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатими та бідними регіонами .

Підтримка законності та правопорядку .

Визначення і розвиток фундаментальних прав і свобод окремих громадян .

Управління зовнішньою політикою, включаючи всю галузь закордонних справ і політики безпеки .

Формування спільної оборонної політики .

Як реальність формується конфедеративне співтовариство держав, що мають єдиний парламент та уряд, об'єднане громадянство ( поряд з національним), єдину економічну і соціальну політику з координацією зовнішньоекономічної діяльності всіх країн учасниць .

Але у процесі західноевропейської інтеграції виявилися внутрішні та зовнішні суперечності .

Головною причиною внутрішніх суперечностей є нерівномірність госрподарського розвитку та диспропорції економічної структури за теріторією, які доцільно розглядати в трьох аспектах :

1 ) з точки зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн ЕС ;

2 ) у межах економік кожної країни .

3 ) за регіонами Европи .

Різниці в наявності і стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та ріівнях економічного розвитку спричинили появу в межах ЕС двох груп країн - економічно сильних ( ФРН, Франція, Італія, Великобританія та ін. ) і економічно відносно слабких ( Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція ) .

Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії ( високорозвинена північ та менш розвинутий південь ), Великобританії ( відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу ), Франції, Іспанії, Португалії.

Згадані диспрпорції формують нерівномірний економічний розвиток Західної Европи вцілому : найбільш розвинені ройони ЕС за величиною ВВП на душу населення у 6 разів превищують відсталі. Існує поділ на багату північ та бідний південь. У бідних регіонах найвищий рівень інфляції, безробіття наявні аграрні проблеми.

Функціоування ЕС як інтеграційного угрупування з єдиною наднаціональною системою управління породжує нову групу суперчностей : диспропорції регульованої та ринкових сфер ; суперечності між національними та над національними органами. Актуальними для ЕС залишаються інстуціональні проблеми інтеграції : демократичний контроль над політикою ЕС, розподіл повноважень та функцій між органами ЕС, політика щодо прийняття нових членів.

Р Е Ф Е Р А Т ї

на тему :

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

Р Е Ф Е Р А Т ї

на тему :

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

В 1991 році країнами ЕС приймається Маастріська угода, суть якої характерезує якісно новий етап в еволюції ЕС. На основі зазначеної угоди передбачається створення економічного та валютного союзу, який має наметі :

усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталів в Португалії та Греції. Країни ЕC орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дісципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прирогативою окремих країн ;

створити Европейський валютний інститут, який має готувати документи, заходи та інструментарій для проведення з 1999 року єдиної грошової та валютної політики ;

створити Европейський центральний банк в 1999 році, який разом з Центральними банками держав-членів становить Европейську систему центральни ;

Але новий рівень економічної інтеграції може бути досягнений лише за умови, що країни-учасниці відповідають деяким принциповим крітеріям :

стабільність цін, коли середньорічний рівень інфляції в окремій країні не перевищує відповідного рівня в трьох країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 1,5 % ;

внутрішній борг країни не перевищує 60 % ВВП а зовнішній - 3 % ;

збалансованість процентних ставок, коли їх середньорічний рівень в окремій країні не перевищує відповідного рівня в країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 20 % ;

стабільність валютних курсів, коли валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЕС ;

Зауважимо, що на данний момент цім нормам відповідають лише ФРН, Франція та Люксимбург .

Згідно з Маастіською угодою значно посилюється політична взаємодія країн ЕС. Формується політичний союз з такими завданнями :

провадити загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки ;

посилювати роль Европарламенту ;

провадити загальну політику в галузі юстиції та зовнішніх справ ;

У цілому підводячи риску під сорокарічним перерозподілом цілей та завдань у межах ЕС, Маастріська угода надала Союзу таких функцій :

Створення та управління єдиною валютою .

Координація та контроль у проведенні єдної економічної політики .

Заснування та захист Єдиного ринку на засадах вільної та справедливої конкуренції .

підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатими та бідними регіонами .

Підтримка законності та правопорядку .

Визначення і розвиток фундаментальних прав і свобод окремих громадян .

Управління зовнішньою політикою, включаючи всю галузь закордонних справ і політики безпеки .

Формування спільної оборонної політики .

Як реальність формується конфедеративне співтовариство держав, що мають єдиний парламент та уряд, об'єднане громадянство ( поряд з національним), єдину економічну і соціальну політику з координацією зовнішньоекономічної діяльності всіх країн учасниць .

Але у процесі західноевропейської інтеграції виявилися внутрішні та зовнішні суперечності .

Головною причиною внутрішніх суперечностей є нерівномірність госрподарського розвитку та диспропорції економічної структури за теріторією, які доцільно розглядати в трьох аспектах :

1 ) з точки зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн ЕС ;

2 ) у межах економік кожної країни .

3 ) за регіонами Европи .

Різниці в наявності і стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та ріівнях економічного розвитку спричинили появу в межах ЕС двох груп країн - економічно сильних ( ФРН, Франція, Італія, Великобританія та ін. ) і економічно відносно слабких ( Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція ) .

Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії ( високорозвинена північ та менш розвинутий південь ), Великобританії ( відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу ), Франції, Іспанії, Португалії.

Згадані диспрпорції формують нерівномірний економічний розвиток Західної Европи вцілому : найбільш розвинені ройони ЕС за величиною ВВП на душу населення у 6 разів превищують відсталі. Існує поділ на багату північ та бідний південь. У бідних регіонах найвищий рівень інфляції, безробіття наявні аграрні проблеми.

Функціоування ЕС як інтеграційного угрупування з єдиною наднаціональною системою управління породжує нову групу суперчностей : диспропорції регульованої та ринкових сфер ; суперечності між національними та над національними органами. Актуальними для ЕС залишаються інстуціональні проблеми інтеграції : демократичний контроль над політикою ЕС, розподіл повноважень та функцій між органами ЕС, політика щодо прийняття нових членів.

Р Е Ф Е Р А Т ї

на тему :

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

Р Е Ф Е Р А Т ї

на тему :

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

В 1991 році країнами ЕС приймається Маастріська угода, суть якої характерезує якісно новий етап в еволюції ЕС. На основі зазначеної угоди передбачається створення економічного та валютного союзу, який має наметі :

усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталів в Португалії та Греції. Країни ЕC орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дісципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прирогативою окремих країн ;

створити Европейський валютний інститут, який має готувати документи, заходи та інструментарій для проведення з 1999 року єдиної грошової та валютної політики ;

створити Европейський центральний банк в 1999 році, який разом з Центральними банками держав-членів становить Европейську систему центральни ;

Але новий рівень економічної інтеграції може бути досягнений лише за умови, що країни-учасниці відповідають деяким принциповим крітеріям :

стабільність цін, коли середньорічний рівень інфляції в окремій країні не перевищує відповідного рівня в трьох країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 1,5 % ;

внутрішній борг країни не перевищує 60 % ВВП а зовнішній - 3 % ;

збалансованість процентних ставок, коли їх середньорічний рівень в окремій країні не перевищує відповідного рівня в країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 20 % ;

стабільність валютних курсів, коли валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЕС ;

Зауважимо, що на данний момент цім нормам відповідають лише ФРН, Франція та Люксимбург .

Згідно з Маастіською угодою значно посилюється політична взаємодія країн ЕС. Формується політичний союз з такими завданнями :

провадити загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки ;

посилювати роль Европарламенту ;

провадити загальну політику в галузі юстиції та зовнішніх справ ;

У цілому підводячи риску під сорокарічним перерозподілом цілей та завдань у межах ЕС, Маастріська угода надала Союзу таких функцій :

Створення та управління єдиною валютою .

Координація та контроль у проведенні єдної економічної політики .

Заснування та захист Єдиного ринку на засадах вільної та справедливої конкуренції .

підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатими та бідними регіонами .

Підтримка законності та правопорядку .

Визначення і розвиток фундаментальних прав і свобод окремих громадян .

Управління зовнішньою політикою, включаючи всю галузь закордонних справ і політики безпеки .

Формування спільної оборонної політики .

Як реальність формується конфедеративне співтовариство держав, що мають єдиний парламент та уряд, об'єднане громадянство ( поряд з національним), єдину економічну і соціальну політику з координацією зовнішньоекономічної діяльності всіх країн учасниць .

Але у процесі західноевропейської інтеграції виявилися внутрішні та зовнішні суперечності .

Головною причиною внутрішніх суперечностей є нерівномірність госрподарського розвитку та диспропорції економічної структури за теріторією, які доцільно розглядати в трьох аспектах :

1 ) з точки зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн ЕС ;

2 ) у межах економік кожної країни .

3 ) за регіонами Европи .

Різниці в наявності і стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та ріівнях економічного розвитку спричинили появу в межах ЕС двох груп країн - економічно сильних ( ФРН, Франція, Італія, Великобританія та ін. ) і економічно відносно слабких ( Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція ) .

Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії ( високорозвинена північ та менш розвинутий південь ), Великобританії ( відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу ), Франції, Іспанії, Португалії.

Згадані диспрпорції формують нерівномірний економічний розвиток Західної Европи вцілому : найбільш розвинені ройони ЕС за величиною ВВП на душу населення у 6 разів превищують відсталі. Існує поділ на багату північ та бідний південь. У бідних регіонах найвищий рівень інфляції, безробіття наявні аграрні проблеми.

Функціоування ЕС як інтеграційного угрупування з єдиною наднаціональною системою управління породжує нову групу суперчностей : диспропорції регульованої та ринкових сфер ; суперечності між національними та над національними органами. Актуальними для ЕС залишаються інстуціональні проблеми інтеграції : демократичний контроль над політикою ЕС, розподіл повноважень та функцій між органами ЕС, політика щодо прийняття нових членів.